(navigation image)
Home American Libraries | Canadian Libraries | Universal Library | Community Texts | Project Gutenberg | Children's Library | Biodiversity Heritage Library | Additional Collections
Search: Advanced Search
Anonymous User (login or join us)
Upload
See other formats

Full text of "Korotky kurs istoriï ukraïnskoho pysmenstva"

І. 



ВОЛОДИГ^ИР РЛДЗИКЕ6ИЧ. 



короткий курс 



ІСТОРІЇ 



ЕРІСЬИ НЕЇ 



13^1 



ЛЬВТВ. - 1922. 

НАКЛАДОМ УКРАЇНСЬКОЇ КНИГАРНІ І АНТИКВАРНІ 

у Львові вул. Рутовського ч. 22. 



< І в р 



'"^-■і"' гто\<^Ь^ 



590сГ 



/< 



3^ 



х^^ 



і 

І о^т¥. 






з ДРУКАРНІ СТАВРОПИҐШСЬКОГО ШСТИТУТА 
лід з^фавою Ю. Снд орава. 



§ 1. Що такс пітсратура і п історія? Під словом «літера- 
тура" вважати би треба у най ширшому розумінню збір 
усіх тих памятників, у яких нарід словом чи письмом про- 
явив силу свойого духа, свої духові змагання. Одначе се 
поняттє надто широке. Сьогодня літературним памятником 
вважаємо тільки такий твір, що ділае на наше чутте або 
уяву, а виключуемо усі памятники, що мають на меті по- 
ширити наше знаннє. „Література" отже у вузшім ро- 
зуміню — се збір красних памятників, то є таких, 
що метою мають красу. Деколи також на перший погляд 
чисто науковий твір зачислити можна між памятники літе- 
ратури красної, то є літератури в тіснійшім розумінню не 
з огляду на його зміст, а з огляду на форму. Бувають 
наукові твори, яких форма, то є спосіб писання до тої міри 
вражають уяву й почування читачів чи то ріжними порів- 
наннями, чи вплетеними оповіданнями, переказами, притчами, 
що їх у рівній мірі зачислюється до памятників літератури, 
наукової і літератури красної. Приміром служити можуть 
староукраїнські літописи. Є вони не тільки цінними істо- 
ричними жерелами, але мають також велику стійність літера- 
турну. Збір усіх тих письменних і словних памятників, 
у яких у виразній і гострій формі виступають основні 
прикмети якоїсь нації, висловлені її мовою, в яких проявля- 
ється її індивідуальний характер, — зветься національною 
літературою. На національну літературу складають ся дві її 
галузи: література писана або письменство і література 
устна або устна словесність. Подати історичний пе- 
регляд літературних творів, прослідити розвиток думок, 
кличів, ідей в них висловлюваних, — приглянути ся основ- 
ним їх формах — се завданнє історії літератури. 

§ 2 Українська устна слокесність ; її давнина і значіннє. 
Устна словесність — се народні пісні, казки, перекази, 
приповідки, пословиці загадки, сміховинки, що їх творив 
сам нарід і передавав живим словом з уст до уст, з поко- 
ління на поколіньє. Кождий нарід має перше словесність, 
а щойно пізнійше розвиває письменство. Так само було 
й на Україні. Заки почало розвиватися письменство, мав 
уже український нарід безліч псень: колядок', щедрівок, 
веснянок, купальних, весільних, похоронних, які лунали по 
всіх просторах українських земель. З приходом Христової 
віри богато дечого із давніх скарбів затратилося, чимало 
пісень змінило свій первісний характер. Прийшли нові 
важні події, що потрясли ^життем народу і зродили нові 
пісні, нові перекази. Так у добі боротьби українських кня- 



2 — 



зів із дикими степовими наїздниками повстали билини, 
а у добі розвитку козаччини, козацьких походів і воєн 
прегарні історичні пісні й думи. На твори устної 
словесности звернув світ увагу щойно у XVIII. в. Наука, 
що займається народньою творчостю, зветься фоль- 
кльором. Є се галузь ширшої науки, етнографі ї, 
яка присвячує свої досліди не тільки народній творчости, 
ай усім иньшим справам життя народу: його звичаям, оби- 
чаям, віруванням, ноші, його домашньому побутови. Укра- 
їнська устна словесність дуже багата і значіннє її велике. 
Є вона дуже важким матеріялом для усіх тих, що хотять 
пізнати життє українського народу з ріжних його боків 
і у ріжних часах історичного розвитку. І так прим, із 
староукраїнських обрядових пісень : колядок, щедрівок, 
веснянок, купальних, весільних, похоронних — пізнає до- 
слідник культури народу його давню мітольогію, дружин- 
ний і домашній побут. Казки знову покажуть йому, що 
нарід думав про добро, правду, які мав етичні погляди, 
приповідки і пословиці викажуть довголітній народній до- 
свід, виявлять народні погляди на світ і життя, відслонять 
народню фільософію. Таким робом устна словесність за- 
веде там, куди нема вже ніяких иньших доступних жерел. 
1 в тім її велике значіннє. Попри те утворах українсько! 
устної словенности тільки є сили, чару, краси і вічної по- 
езії — що на ній оперся цілий ряд українських письмен- 
ників і їй завдячують розвиток свойого таланту першорядні 
поети і письменники. 

§ 3. Подіп української пігератури. Історію української 
літератури можна поділити на три доби розвою : давню, 
середнюінову. 

Д а в н а доба треває від X. в. до кінця XV., середня 
від початку ХЛ'І. в. по копець XVIII., н о в і т н а від кінця 
ХУІІІ. в. по нинішну днину. 

Новій добі української літератури, що її розпочинає 
своїми писаннями у живій народній мові Іван Котляревський, 
протиставити можна як одну цілість давню добу враз із 
середною, бо в обох них літературною мовою була мова 
чужа, не народня. У старинній добі література розвивалася 
головно під впливами византийськими, а літературною мо- 
вою була церковнославянська мова. В середній добі укра- 
їнська література стояла під впливами західно-європей- 
ськими, а літературною мовою була т. зв. славяно-укра- 
їнська мова, се є давня церковно-славянська зі значнил\и 
примішками слів і форм народньої мови і елементами поль- 
щини і білорущини. 

Розвиток української літератури розпочинається зХ. 
в (988 р.) враз із офіціяльним приходом Христової віри. З но- 
вою вірою прийшли на Україну зі Сербії, Болгарії і Греції 
священики, /лонахи, проповідники, принесли зі собою книжки 
і дали товчок до розвитку українського письменств!?. Кінчимо 
першу добу кінцем XV.' в., тому що на той час припадає 



багато фактів політичного і \?.ультурно- літературного ха- 
рактеру, що мали великий вплив на розвиток української 
літератури. Що раз тіснійше завершується злука українських 
земель із Польщею та Литвою а враз із тим зносини 
України з Західньою Европою стають що раз то живійші. 
На Україну стає отвором шлях- для західно-європейських 
культурних впливів, для того умового й рілігійного руху, 
що захоплював тоді усю Европу. Друга або середня доба 
розпочинається отже на переломі XV. і XVI. в. і сягає аж 
до кінця XVIII. ст., то є до появи першої книжки писаної 
живою народньою мовою, „Е не їди" Котляревського 
(1798 р.) 

в Галицькій Україні друга доба тревав дещо довше, бо аж до 
появи „Русалки Дністрової" Маркіяеа Шашкевича в 1837 р., 
а на Буковині до першого виступу Осипа Юрія Федьковича 
(1861 р.) — Від хвилини появи „Еиеїди" у надніпрянській Україні, 
„Русалки Дністрової" в Галичині і перших поезій Федьковича на 
Буковині розпочинається третя доба в розвитку української літера- 
тури, народна під оглядом змісту і мова і тревав до ниніпгніх днів. *) 

§ Ч. йерерристіннська культура на Україні. З приходом 
Христової віри прийшла на Україну нова культура : грецька 
або византийська. З новою релігією прийшли книжки, 
освіта, архитектура, мистецтво. Але вже передше Українці 
мали свою питому культуру, що її звемо передхри- 
стіянською, тому, що істнувала перед введеннєм Хри- 
стової віри. Вже в VII. і VIII. століттю по Христі н^ всіх 
широких і багатих просторах українських земель жили 
Українці по окремих хуторах родинами. Займалися управою 
рілі, бжільництвом, ловили рибу по ріках, дичину по лісах 
і слухали старшого в роді. Вже сі заняття, зокрема хлібо- 
робство, що вимагає постійного осідку й не дозволяє 
на кочівниче життє, на тяганину — свідчать про висший 
ступінь розвитку народу. Крім того розвинули вони широко 
торговлю. Вивозили з дому сирі продукти : збіже, шкіри, 
віск, мід, а привозили з Греції і наддунайських країн овочі, 
вино і вироби промислу : матерії, одяги, зброю то щол Для 



*) Загально розмежовувано досі поодинокі доби в розвою укра- 
їнської літератури ось так: Першу добу розпочинали 988р. і дово- 
дили її до хвилини упадку Царгороду, занятого Турками 1453 р. 
Другу добу роіиочиналн 1453 р. враз із упадком Царгороду, а кін- 
чили появою „Еііеїди". Як граничну дату, що відділюв 1 у добу 
українського письменства під ІІ-ої дехто црпнимав появу П є р є с о п- 
ницького Євангелія (1556— 156І р ), у якого мові 'Плідно вже 
вплив нових обставпн жіття. Попри те можна наііти в деяких 
підручниках поділ першої доби на два відділи (періоди): 1) д о- 
монгольськин або київський (988—1240) і 2) помонгольськии 
(1240 — 1453 р.), з яких перший виказував ве.іикпй розвиток пись- 
менства, другий упадок і застій, спричинений татарським набігом, 
руїною міст, монастирів, осередків освіти Подібно і другу добу 
ділили на два періоди, з яііих перший 1453—1569) впанса-ли періо- 
дом застою, адругий, щ;о його розпочинали від люОлнисьчої унії 
(1569 р.) періодом розвитку й оживленгтя літературної тво'рчости. 
Новійші дослідники занехали сей поділ, бо він науково неоправданиіі. 



- 4 — 

охорони перед нападами степовиків будували город и. . 
Ставили замки, копали рови, сипали вали. Так повстав 
Київ, що лежав на перехрестю важних торгових шляхів, які 
вели з півночи на південь і зі заходу на схід. Для важних гро- 
мадських справ сходилися старші з родів на наради, що зва- 
лися вічами. — Мали отже свій громадянський устрій, 
що його виідеалізував Іван Франко у повісти „Захар Беркут". 
З бігом часу витворили Українш' свою дер ж а в у. Ся перша 
українська держава зветься київською. Є дві теорії про її 
повстаннє : норманська і антинорманська. Норманська теорія 
виводить початок державної організащ'ї від Варягів (Нор- 
манів), що прийшли водною дорогою зі Скандинавії коло 
860 р. Антинорманська теорія приписує організацію держави 
місцевим князям, в яких на службі були Варяги, Попри те 
усе мали давні Українці ще свою поганську релігію 
(мітольогію) і високо розвинену народню поезію. Міто- 
льоґія давних Українців як і иньших Славян зводилася голо- 
вно до культу сил природи. Українці уособляли явища при- 
роди і віддавали їм божу честь. Бачили сонце, що слало їм 
світло й тепло і уявляли собі його у постати бога Дажбога — 
грім і лискавицю у постати Перуна. Сварожич був богом вог- 
ню, Стрибог — богом вітрів і посухи. Богиня весни, щастя 
і краси звалася — Ладо, богиня смерти — Марена. Крім сього 
весь земний світ заповняла уява давних Українців духами, 
світлил\и і темними божествами. Вірили вони, що у водах жи- 
вуть русалки, у полі польовики, у лісі — лісовики, у хатах до- 
мовики. Як сонце повертало на весну, святкували різдво 
сонця колядками, в яких співали про тисові столи, зелені вина^- 
солодкі меди, про боброві шуби, срібні човна золоті ве- 
сельця. Весну зустрічали веснянками у святих гаях, а на 
Купала палили вогні, плели вінці і пускали на воду. На 
могилах небіщиків справляли тризни. Богам приносили 
жертви, будували ідоли, але хрзмів їм не ставили. Зрештою 
мітольогії своєї не поглубили. Заки приняли Христову віру; . 
мали вже багату народню поезію, що плила широкою 
течією по всіх просторах українських земель. Крім сього 
розвинули також деякі галузи промислу (гончарство, тесляр- 
ство, ковальство). Болгарський монах X р а б р, говорить, 
що мали також якесь письмо, якісь „черти і різи". 

П р п м і т к а. Як лекіур7 добре іірочптатп. ІФранка: Захар 
Беркут і Грушівського: Про ста{і часи на Україні. 

§ 5. Византибська культура. З христіянством прийшла на 
Україну византийська культура. Византийським періодом 
зветься сей період в грецькій історії, що треває від Юсти- 
ніяна (529) по упадку Царгороду (1453), а культура тих 
часів зветься византийською. Назва пішла відси, 
що центром політичного і культурного життя тих часів 
була Византія. Великою заслугою византийської культури, 
що вона переховала давні клясичні старогрецькі і старо- 
римські памятники. Византийська доба зберегла їх й пере- 
дала західній Европі в порі, коли вона стояла вже нсі 



такім рівні освіти, що могла сі памятники приняти і ними 
зацікавитися. Попри те деякі галузи науки і літератури 
дійшли у тих часах до буйного розцвіту. Розвинулася 
історіографія, теольогія, фільософія, релігійна поезія, що 
видала поета Романоса, цвіла також народня поезія, що 
витворила народній епос про Дігена Акріта. Византийська 
культура плила на Україну двома шляхами : безпосередно 
Дніпром до Київа і через південно-славянські, наддунайські 
країни: Болгарію і Сербію. Книжки, що приходили на 
Україну з Греції, писані були грецькою мовою, а сі що 
приходили з південно-славянських країн, писані були мовою 
славянською, зрозумілою давнім Українцям. 

§ Ь. Церковно»спавянсь«а мова. Під пору, коли Україна 
принимала христіянську віру, в Болгарії істнувала вже 
багата література на славянській мові, що ї"ї звуть цер- 
ковно-сл авя нсь кою мовою або староболгарською. 
Нині ся мова є мертва, як давня грецька або римська, 
уживана тільки в церковнім богослуженню деяких Славян. 
Відси і її назва: церковно-славянська мова. Колись була 
живою. Говорили нею предки нинішніх Болгар, що меш- 
кали в околицях Солуня в Македонії. Звідси її друга назва: 
староболгарська мова. Головною її прикметою є уживаннє 
носових самозвуків А, ьл, ^, ьл, /„юси"). Церковно-сла- 
вянська мова належить враз із иньшими славянськими 
мовами до групи індоєвропейських мов. 

§ 7, Тндосвропейські мови. Коли порівнати ріжні слова 
деяких європейських і неевропейських мов, впадає в очи 
їх велике звукове спорідненнє (батько — пагг^д, раіег — 
Л^аЬег, мати — тоїе — таіег — ш^ту-д — Жпііег ; ОГОНЬ — 
і^пІ8 ; небо — г&гра?.г^, — пеЬиІа, — КеЬеІ ; д-іуагг^о — 
ТосЬіег, — дочка; вівця — оїд — оуіз). На основі таких 
і иньших слів, що їх найдеться цілий ряд, прийшли учені 
до висновку, що всі ті мови, що їх втягнено у порівнаннє, 
вийшли з одного спільного коріння, з одної мови, якою 
говорило колись одно племя, що зветься індоєвропей- 
ським або індогерманським. Мешкало воно на сході 
Європи або Азіі і з бігом століть розщіпило ся на багато 
конар в і галузий. До групи індоєвропейських або індо- 
арійських мов належать отсі мови : індійська іранська вір- 
•менська, альбанська, грецька, італійська, кельтська, гер- 
маньська, литовська і славянська родина мов. 

§ 8. Св. Кирило і Мегодіи. Церковно-славянську мову 
ввели у літературу два великі апостоли і діячі, св. Кирило 
і Методій. Через те, що переложили на сю мову книги 
св. Письма, зробили її літературною у поодиноких Славян. 
Кирило (світське імя — Константин, — 827—869) і Мето- 
дій були синами вельможі Льва і походили із Солуня в Ма- 
кедонії, де було мішане населеннє: грецьке та болгарське. 
Замолоду оба одержали старанну освіту спершу дома, а по- 
тім у ііаргороді при цісарськім дворі. Старший Методій слу- 
жив спершу у війську. По десяти літах військової служби 



постригся в черці, Молодший Кйнстантин, ученик знамени- 
того ученого Фотія, був бібліотекарем при св. Софії, учи- 
телем у висшій школі, а вкінці місіонарем серед східних 
народів. Коло 858 р. оба братя розпочали місійну діяльність 
в країні Хозарів, що мешкали між гирлами Дону й Волги. 
Після того стали проповідувати Христову віру в Панонії 
і Моравії, куди запросив їх моравський князь Ростислав. 
Тут проповідували вже передше христіянську віру німецькі 
та італійські місіонарі і правили богослуженнє на латинській, 
Славянам незрозумілій мові. Се спонукало обох братів 
дати Славянам христіянське богослуженнє і св. Письмо 
у зрозумілій славянській мові. Кирило утворив славянську 
азбуку (863 р.^ по думці одних кирилицю, по думці 
иньших глаголицю, почім братя зладили передклад 
книг св. Письма і книг потрібних до богослуження на то- 
дішню болгарську мову. Німецьке та латинське духовенство, 
занепокоєне успіхами апостольської діяльности славянських 
братів, які важилися крім єврейської, грецької та латинської 
вводити ще славянську мову, кинуло на них ряд обвину- 
вачень до Риму. Папа візвав їх в ціли оправдання. У Римі 
помер св. Кирило. Св. Методій вернув на Моравію морав- 
ським єпископом. Серед дуже невідрадних обставин тягнули 
ся дальше „тихі подвиги скромного архиепископа з хрестом 
і славянським евангелієм в руках". Після кількалітньої тюр- 
ми хМетодій втомленим боротьбою^ помер 885 р. 

§^ Значінкє йіяпьностц св. Кирила і Шстодія дпя україи*' 
СЬКОЇ літератури. Діяльність обох славянських учителів мала 
також велике значіннє для України. Мова, на яку св. Ки- 
рило і Методій зладили переклад церковко-богослужебних 
книг, ~ стала також літературною мовою на Україні. 
З приходом христіянства прийшли на Україну книги, зла- 
джені славянськими учителями і їх учениками. Мова, у якій 
вони були писані, була зрозумілою давнім Українцям. Се 
було причиною, що ніхто не вважав потрібним вводити 
иньшої мови у письменство, коли істнувала вже славянська 
мова, загально зрозуміла. Без сумніву се, що церковно 
славянська (староболгарська) мова була зрозумілою давнім 
Українцям, пособляло первісно розвиткови письменства і о- 
світи. Але та сама обставина відбилася некорисно на даль- 
шому ході і розвиткови української літератури. Споріднена 
церковно славянська мова спинювала довгі часи доступ 
живої народньої мови у літературу. У тих країнах, де літе- 
ратурною і богослужебною мовою була латинська мова, 
швидше жива народня мова виперла її зі становища літе- 
ратурної. На Україні церковно-славянська мова через те^ 
що була зрозумілою, держалася на становищи літературної 
довгі часи, бо аж до появи „Енеїди" Котлярського. Очи- 
видно протягом століть вона змінила свій характер. Ріжні 
історичні події, зміни обставин життя — відбивалися також 
на мові українських літературних памятників. Все таки 
в своїй основі вона остоялася аж до кінця XVIII. ст. 



— 7 — 

§ 10. український тип церковио-спавинської мови. На укра- 
їнському ґрунті, в устах українського духовенства і під 
пером письменника- Українця церковно-славянська мова 
відбігала від свойого первісного виду й нагиналася до 
староукраїнської живої народньої мови. Письменники Укра- 
їнці, намагаючися писати у книжній літературній мові, мимо — 
хіть вносили звукові прикмети, форми і слова живої мови. 
Наслідком того на українських землях церковно славянська 
мова стала швидко приймати дещо відмінний характер. 
Повстав український тип церковно-славянської мови, у я- 
кому н. пр. церковно-стіавянські звуки А, ь-5ч, — звучали 
як а, я, л\, н*і, — як у, ю, — жд .— як ж (междамежа), 
шт — як ч (св-Ьшта — св'Ьча). Попри те у книжню мову 
на Україні війшло багато слів народньої мови, слів грець- 
ких, монгольських (аршин, базар, кафтан, чумак, опанча 
і т. д.) З бігом часу книжна мова на Україні що раз більше 
стала кагинатуіся до живої народньої, приймаючи наслідком 
змінених обставин політичного життя слова білоруські, 
литовські, польські і латинські, 

§ 11. йаіиятиики церкокно--спавянської іиови. На славян- 
ських землях збереглося ще доволі памятників, з яких 
пізнати можна церковно-славянську мову у первісному 
виді й чистоті. На московському грунті найчистійший ха- 
рактер церковно-славянської мови заховало євангеліє Остро- 
ліира, а на українському два збірники князя Святослава. 



Перша доба. 



§ 12. йереписуваннє книг. Розвиток української літератури 
розпочинається переписуваннємта перекладаннєм книг. Пере- 
писувано ті книжки, що прийшли з Болгарії і писані були 
церковно-славянською мовою, а перекладано ті, що прий- 
шли з Греції і писані були грецькою мовою. З огляду на 
те, що писано на пергаміні уставом (прямолійні букви), 
що початкові букви прикрашувано орнаментами: звірин- 
ним, ростинним, геометричним (ініціяли), — переписуваннє 
книг вимагало чимало часу й праці. Тому зрозуміла для 
нас радість переписувача, що по кількалітній мозольній 
праці пише: .,як радіє птиця випущена з тенет", „як радіє 
віл, увільнений з ярма", „як радіє жених судженою, так 
радіє переписувач, що бачить останній листок". Само пере- 
писуваннє книг вважалося під ту пору важною літератур- 
ною працею. Про людий, що вміли переписувати^ книжки, 
висловлюються літописці словами великих похвал і звуть 
їх „фільософами", „книжниками", „ученими". Але не тільки 
літературною працею вважалося переписуваннє і перекла- 
даннє книжок, але й ознакою христіянсько-релігійної по- 
божности. Книги, що їх переписувано, — се були книги 
св. Письма, твори отців церкви, проповіди, моралізуючі 
поучення, — тому переписували їх або перекладати —'зна- 
чило робити побожне, богоугодне діло. Займалися пере- 
писуваннєм не тільки духовники, черці, єпископи, але 
й світські люди, князі і княгині. 

§ 13. Псрскпаданнє Дальшою ступению у розвитку лі- 
тературної праці було перекладаннє грецьких творів. Пере- 
кладаннєм книг на Україні займалися спершу Серби, Бол- 
гари, що їх багато було на Україні в добі ширення хри- 
стіянства. Що йно згодом за їх прил;іром йшли Українці. 

§ 1^*. Перекладна література. Переписувано і перекладано 
в первопочинах розвитку української літератури ось такі 
книги: 1) святе П и с ь мо, 2) т в о р и святих отців, 
3) збірники, 4) природописні і географічні 
твори, 5) апокріфи і лєгенди 6) повісти. Пере- 
кладна література була дуже багата і мала великий вплив 
не тільки на оригінальне українське письменство, але й на 
ціле сучасне життє, на склад думок, понять і світогляд 
наших предків. 

§ 15. Св. Письмо. З огляду, що староукраїнська літера- 
тура виплила із потреб церкви, з потреби ширення хри- 



стіянської віри, — першими книгами являються книги св. 
Письма: євангелія, псалтирі, старозавітні книги. Найдав- 
нійшим евангелієм — це євангеліє Остромирове, зла- 
джене для новгородського посадника Остромира в рр. 
1056—57. Писане воно одначе не в Новгороді', а в Києві. 
Дуже поширеними книгами св. Письма були псалтирі 
ізза своєї високої релігійної поезії. З Псалтирі виучувалися 
давні Українш" поодинокі вислови й виголошували їх у формі 
приповідок і пословиць. Євангелія і псалтирі, до яких до- 
дано пояснення, — звали ся толковими. Відомі ще 
були паремійники, у яких находилися відривки із 
старозавітних, головно пророцьких кних. 

§ 16. сВОри святих отців. Дуже багатий відділ літератури 
перекладів виповнювали тзори отш"в церкви: Івана З о- 
л о т о у с т о г о, якого поучення ясніли високою поезією, 
Василі я Великого, Григорія Богослова, Єф- 
рема Сирина („Паренесіс"), Теодора Студита, 
ІванаДамаскинг, „Ліствица'^ Івана Ліствич- 
н и к и і и. Твори отців церкви істнували або у повнім 
виді або порозсипувані були по ріжних збірниках. Збірники, 
зложені із самих писань Івана Золотоустого, звалися 
Маргарит, Златоуст і Златоструй. 

§ 17. Збірники. Вже від найдавнійших часів розвитку 
української літератури завважити можна велике замилуваннє 
до ріжнородних збірників. У староукраїнській літературі 
є цілий ряд збірників і то не тільки церковно-релігійного, 
але й мішаного характеру. Церковно-релігійним характером 
визначаються два збірникикн, Святослава, Ізма- 
раґд, Златая ціп, минеї, прольоти, патерики. 
Мішаний характер мали пчели. 

§ 18. Збірники кн. Святослава. Оба збірники князя Свя- 
тослава прийшли з Болгарії. Назва їх пішла відси, що 
зладили їх для чернигівського князя Святослала Яросла- 
вича. Перший збірник з р. 1073 украшений багатьома мі- 
ніятурами. Одна з них представляє князя з жінкою та: 
дітьл\и. Зміст збірника виповнює виклад св. Письма й иньших 
церковних книг, виривки з історичних і фільософічних 
творів і показчики справжніх та ложних книг, У другому 
збірнику з 1076 р. побіч статий релігійно морального 
характеру поміщене також „Поучення Д'тям" Ксенофонта 
і Теодори, що послужило ЗГОДОМ взором Володимиру 
Мономахови, 

§ 19. ПЛиасї, пропьоґи, патерики. Збірниками церковного 
характеру були минеї, прольоти, патерики. Минеї були 
се збірники житій святих і поучень, уложені на весь рік 
церковного календаря по місяцям. Споріднені з минеями 
були прольоти, у яких житєписи святих були значно 
коротші, щоби могли служити предметом читання на кождий 
день, в який святковано память даного святого. На Україні 
прольоти були дуже улюбленими книжками і мали великий 
вплив на українських письменників і на народню устну 



— 10 - 

словесність. Патерики — (назва походить від грець- 
кого слова: я^стгд-батько) се збірники житій святих черців 
якогось одного краю. Відомі були на Україні патерики : 
Синайський, Скитський, Атонський, Єрусалимський, що мали 
без сул\ніву вплив на уложеннє українського патерика — 
Печерського. 

§ 20. Пчепи. Пчели — се збірники коротких висловів 
або афоризмів, золотих думок вибраних зі св. Письма, 
творів св. отців й деколи із творів старогрецьких і старо- 
римських письменників. Наслідком частого читання багато 
місць із Пчел війшло в уста народу і навідворот чимало 
народних пословиць і приповідок війшло у Пчели. 

§ 21. Хроніки і Калєї Збірниками історичного ха- 
рактеру були хроніки, хронографи (о /оої'од-час),палєї. Хро- 
ніками називалися византийські літописи, у яких історичні 
події списували по літам. Розпочиналися вони від сотво- 
рення світа й доводили історію до найновійших часів. 
В перекладах на церковно-славянську мову відомі були на 
Україні хроніки Івана Малали, Юрія Гамартоля 
(по нашом.у Грішника) і Константина М а н а с с і ї. Хроніка 
Малали (письменника з VI. -VII. в. по Хр.), переложена 
з поручення болгарського царя Симеона, доводила історичні 
події від сотворенпя світа до 563 р. Хроніка Юрія Гамар- 
том^я ^Грішника) доводила історочні події до 842 р., 
^{-гоїічд ютіоог/./ ліан асе ії до 1081 р. Дуже замітним па- 
мятником у староукраїнській перекладній літературі була 
Толковая Пале я. Отг.'/.а/.9і?-давний), що містила виклад 
старозавітньої біблійної історії. Ціхує сей памятник бага- 
тство апокрифічних переказів та полемічний елемент, звер- 
нений проти жидів. Крім Толкової була ще Історична 
Палея. 

§ 22. Сворц природничого та Географічного змісту. Відо- 
мбсти з обсягу наук природничих черпали давні Українці 
зі Шестоднева та Фізіольоґа. 

Шестоднев, збірник оповідань про шість днів, тво- 
рення світу, зладив на основі бесід Василія Великого Иоан, 
болгарський екзарх. Шестоднев подавав багато цікавого, 
але й багато балал\утного. Подібно й у другому збірнику 
Фізіольоґ-у побіч правдивих вісток про звірята і їх 
прикмети подибуються видул\ані та фантастичні перекази. 

Жерелом географічних та астрономічних відомостий 
у давній Україні служила Христіянська Топографія Косми 
Індикоплова. Індикоплов був сучасником Юстиніяна 
і як купець відбув чимало подорожий на схід. У Топографії 
доказував, що земля є чотирокутна і зі всіх боків окружена 
океаном, що сонце заходить за гору, що рухами сонця, 
місяця і зір кермують ангели. 

§ 23. Япокріфи. Апокріфи були се устні і писані пере- 
кази на біблійні теми, що мали метою поширити або до- 
повнити св. Письмо. Релігійна цікавість побожних христіян 
бажала часто яснійше і точнійше знати те, про що св. 



— 11 — 

Письмо говорило коротко або неясно. Тим то рівнобіжно 
з лектурою св. Письма повставали перекази і легенди, що 
доповнювали або пояснювали св. Письмо. Таких фанта- 
стичних біблійних переказів повстав цілий ряд. ІДерква 
спершу не тільки не зборонювала їх, але й сама послугу- 
валася ними. Вони були вислідом глубркої побожности, 
релігійного настрою і релігійної цікавости. Що йно з бігом 
часу, коли тил'.и переказами стали послугуватися єретики 
у цілях ворожих Христовій церкві, вона виступила проти 
них і заборокювала їх поширювати. Вони появилися на 
списах (індексах) заборонених або ложних книг і відси їх 
назва „апокріфи" — недоступні тайні книги (а^оу.ділго-за 
таюю). На українському грунті найдавнійший такий індекс 
маємо у Збірнику Святослава з 1073 р.' Після змісту можна по- 
ділити апокріфи на старозавітні, новозавітні 
й апокріфи про святих. Окремим родом апокріфів — 
се апокріфи есхато л ьо ґі ч н і, що займаються кінцем 
світа й позагробовим жи'гтєм. Крім сього були ще апокри- 
фічні катехізми й молитви. Із старозавітних замітні апо- 
кріфи про гріх, недугу, смерть, похорони Адама, книга 
Є н о X а, у якій оповідається про видіннє Єноха взятого 
у небо, Завіти 12патріярхів, з яких кождий розка- 
зує про своє життє. Завіт і вихід Мойсея, апокріфи 
про Соломона будову храму і його мудрі суди. Із но- 
возавітних замітні передовсім апокрифічніевангелія: 
Якова, Томи, Нікодима, легенди про Христа, 
„як його в попи ставили", „як плугом орав", Ходженне 
Богородиці по мукам, Вияв лі ннєап. Павла, апо- 
кріфи про рай. Між апокріфами про святих визначуються 
беллєтричним забарвленнєм апокріфи про Теодора Тиро^а, 
Микиту, Юрія, Ірину й. и. До есхатольогічних при- 
числюють питання Івана Богослова на Тавор- 
ській горі і Виявління Методія Патарського. 

Зміст апокріфу про Солойонові суди. Один чоловік, що 
мав кількох синів, записав усе.майно найстаршому, Братя прийшли на 
суд до Соломона. Сей зажадав, щобп сипи принесли йому руку по- 
мерпіого батька. Братя пішли на могплу, а Соломоп післав своїх 
слуг, щоби слідили за ними. Як тільки братя стали розкопувати могилу^ 
найстарший заявив, що розділить усе майно по рівній частині, нехай 
тільки не торкають могплп батька. Скоро Соломон про се дізнався, 
присудив увесь маєток найстаршому. 

Зміст апокріфу: Ходженне Богородиці по 
мукам. 

Молила раз Мати Божа Хрпста. щоби показав їй муки грішни- 
ків. І зіслап Христос св. Михайла в товаристві чотирох сот ангелів, 
по сто від кождої сторони світу. Сей велів ангелам з полудня відчи- 
нити пекло, в якім мучилися грішники серед плачу і страшного кроку, 
спитала Богородпця, що то за люди? а св. Михайло відповів: ,,св 
ті, що не вірили в Тройцю, а покланяли ся сонцю, місяцю, землі та 
воді, Трояпови, Хорсови, Велесови й Перунови... В иньшому місці" 
бачила Богородиця велику тьму, а коли на ґі приказ тая тьма роз 



- 12 — 

зіялася, видно було багато жінок та чоловіків, що терпіли страшні 
муки, бо не вірили ані в Тройцю святу ані в Ісуса Христа, що родився 
^ід святої Діви. „Бачила Богородиця на півночі пущу, велику гли- 
-бину, з обох боків ледяні стіни, а зверху заціплену лютим морозом, 
на яких триста сяжнів у глибину морозу. Там зима, якої не зогріти, 
темнота, якої не освітити. Там мучилися чарівники і ворожки. „Ба- 
чила свята Богородиця там під ледом велилу силу мужів і жінок 
заціпенілих від морозу, як лід, які голі сиділи на дні. Бід них вихо- 
дили морозні іскри й безупинний крик : „Ох, ох, ох, нам грішним 
біда нам біда". Се були богачі : відпихали бідних від своїх воріт 
й помер зали сироти й бідаки перед їх ворітьми. Потім повернула 
Богородиця на полуднє, де в огненній ріці каралися грішники, одні 
до пояса у воді, другі по шию, а треті зовсім потопаючі... Скрізь ба- 
чила страшні, хоч відмінні муки ріжних грішників : мірошників, зо- 
лотарів, лихварів, злодіїв, клеветнпків, тих, що межі переорюють, 
ковалів, ткачів, кравців, кушнірів, шевців, пяниць і вбіпників, гропіо- 
любів, суддів і т. п. І тоді заплакала Богородиця і стала молити Все- 
вишнього, щоби помилував грішників та освободнв їх від страшних 
мук. Христос сказав : „Ради милосердя мойого Отця, ради молитов 
Матери, ради Михаїла і множества мучеників моїх, даю вам, гріш- 
ники увільнення від мук на час від великого четверга до Зелених 
свят, щобп ви славили Отця і Сина і св. Духа". 

§ 24 Значіннє і вплив апокріфів. Пребогата апокрифічна 
література, на якій у західній Европі будував, свою без- 
смертну Божественну комедію Дайте, мала також на Україні 
великий вплив і на письменство і на устну словестність 
і на мистецтво. Відбила ся вона сильним відгомоном у на 
родніх легендах і забобонах, витиснула свій слід у ряд- 
літературних творів. Не тільки ціла староукраїнська літера-і 
тура стояла під могутнім впливом апокріфів; полишили 
БОНИ також свій безсумнівний слід у проповідях Иоанікія 
Ґалятовського, у різдвяних і великодніх віршах, витворили 
драму про Збуреннє пекла, служили також згодом мотивами 
Руданському до його співів. 

§ 25. Повісти. Окремою галузию перекладної літератури 
були повісти (романи). Жерел деяких із сих повістий треба 
шукати на далекому Сході, відки у византійських переріб- 
ках відбули вони мандрівку на Україну. Багато в них було 
неймовірних, фантастичних вигадок, які одначе припадали 
дуже до смаку і до вподоби давним читачам. У давній 
українській літературі відомі були у перекладах і переріб- 
ках отсі повісти : 

1. Александрія. Довший час мильно приписувано 
авторство сего роману Каллістенови, тому відомий він 
пія назвою псевдо-Каллістенового роману. Змістом 
його казочні перекази про життє і подвиги Олександра 
Македонського. 

Олександер, син єгипетського царя — ворожбита Нектанеба, 
що втік до Македонії від ворогів, йде у далекі походи й веде великі 
•бої. В часі походів стрічав ріжнпх людип і ріжні народи. Бачить 
людий одних на два лікті, иньших на два сяжні, подибує песиго- 
ловців, людий з птичими і собачими голосами. Стрічається а такими 



— 13 - 

що мають по шість рук і шість ніг і з великими жінками, критими 
щітиною. Переходить землі, вкриті дорогоцінними каьаіннямп, пори" 
нае на дно моря, доходить до місця, відкп сонце сходить, заганяв 
погані народи Гоґа і Маґоґа в північні гори, звідки нема їм вороття 
о вічні часи. Говорячі дерева віщують йому смерть у Вавплоні , де- 
ий умирає. 

2. Повість Про Сроянську війну. Авторами її вважали ви- 
думаних сучасників троянської війни Діктиса і Дареса. 

Жінці троянського короля Пріяма — Гекубі сниться сон, що 
її син стане причиною упадку Трої. Тому, скоро Парис приходить 
на світ, його викидають. Пастухж його находять і виховують. Вія 
рішає спір трох богжнь в користь Венери, а вона з вдячностя віддав 
йому Олену, жінку короля Менеляя, яку він поривав з і собою. Се 
стає причиною троянської війни. Дальше йде оповідання про саму 
війну. 

3. Повість про індиііськс царство, що заховалася у тому 
самому збірнику, в якому збереглося „Слово о полку Іго- 
реві". Основою повісти є посланіє пресвітера Івана до 
грецького імператора Мануїла, що у ньому оповідає про 
чуда — дива свойого царства. У XII. віці пощирена була 
скрізь думка, що в Азії панує якийсь могутній цар — пре- 
світер. Була се доба хрестоноснИх походів. Від сього то 
казочного володаря надіялись христіяни помочи в боротьбі 
з магомеданським світом. 

у сій повісти оповідаються про індийського царя - пресвітера 
Йоана. Володі* він над трьома тисячамж володарів. У його царстві 
дивні звірі, птиці і дивні люди (з очжма на грудях, зі собачими 
головами). Безліч там багатства, золота і дорогих камінів. Натомісць 
нема там ні бідних ні скупих, ні брехунів. 

4. Про Синаґрипа і Нкира. Містилася вона. також у тому 
самому рукописному збірнику, що Слово про похід Ігоря. 
Ся повість про царя Синагрипа і його мудрого дорадника 
Акира повстала на далекому Сході, на що вказує подібне 
оповіданнє в арабському збірнику казок „Тисяча й одна 
ніч"" 

Цар Синаґрил м»в багатого дорадника Акира. Багатий, але 
бездітний Акир усиновлюв свого сестрінця Анадана і вчить його вся- 
кої мудростп: „ліпша — говорить м. і. — добра смерть, як лихе 
життя", „ліпший у руці один воробець, ніш тисячі птиць у воздусі". 
Одначе невдячний Анадап нікчемно чорнЦть свойого добродія перед 
Дарем. Акира засуджують, але вірний слуга спасав його від смерти. 
Тимчасом Фараон дізнається про мниму смерть Акира і взивав Си. 
наґрипа, щоби післав до нього такого будівничого, який був би 
в силі построїти палату між пебом і землею і відгадати його загадки. 
Як що Синаґрпп не пришле, платити ме данину. Цар в клопоті. Тоді 
слуга виявляє йому, що Акир живе. Його шлють до Єгипту, де зна_ 
менито вивязується зі свойого завдання. Каже привязати клігку 
до крил двох орлиць. У клітку всаджав хлопця, який кричить до- 
Єгиптян, щоби подали йому каміннє, бо хоче будувати палату. Ща- 
сливо також розвязує иньші загадки і серед почестий вертав домів* - 
А надана стрічав заслужена кара. 



— 14 - 

5. Про Дгвґенія Якрита. Повість — казка про Девгенія 
Акрита є перерібкою византийської поеми про Дігенеса 
Акрита, що повстала в X. віці, Героєм повісти є Дігенес, 
який одержав свою назву відси, що був сином Араба та 
Грекині (двоюродний). Акритами звалися византийські на- 
чальники, що боронили границь держави від Арабів. 

Арабський цар Ампр поривав з Греції дівчину красуню цар- 
ського роду. Братя дівчини доганяють кого, але він годиться приняти 
христіянську віру. Тоді вони віддають сестру за нього заміж. У дру- 
гій частині повісти йде оповіданні про Девґенія, що в сином Амира. 
В молодих літах Девґеній убивав льва і смока. Потім побіджув 
Филипата, його доньку Макснміяну, Стратига і жениться з донькою 
останіїього. Поність в відгомоном^ боротьби Греків з сараценами. 

6. Повість про Варпаама і Цоасафа є христіянською переріб- 
кою житєписи царевича Сідарти, відомого під іменем Будди. 
Отся знаменита повість була поширена у цілому середньо- 
вічному христіянському світі. Містила палку апольогію хри- 
стіянського життя. Довгий час хибно вважали її автором 
Івана Дамаскина З Індії до Єрусалиму приніс сю повість 
монах монастиря св. Сави. 

в індисського царя Авеніра, що пересліду* хржстіянство, на- 
роджується син Іїоасаф, невимовної краси. Звіздарі ворожать йому 
славу ц багатство, але не „от міра сего", бо він стане христіянином. 
Щоби не допустити до сього, цар велить вибудувати окрему палату, 
віддає Иоасафа під опіку вірним йвоїм людям і аборонюв впускати 
до нього чужих людий. Вони не сміють оповідати царевпчеви про 
недуги, терпінкб та смерть. Раз на спльпі просьби Йоасафа цар по- 
зваляе йому впити на првхід. В часі проходів бачить царевич недужих, 
старпх і дізнається, що на світі в недуга, старість і смерть. Він за- 
чинає роздумувати про марність життя. На божий приказ йде до 
Індій пустинник Варлаам, щоби розвіяти сумніви Иоасафа. Слугам 
заявляє, коли не хочуть його пустити, що має для царевича камінь. 
Сей камінь має силу просвічати слабих, глухим вертати слух, недужим 
здороБле. Але бачити сей камінь може тільки той, хто чистий тілом 
і серцем. І починається між Варлаамом і Йоасафом розмова, у якій 
Варлаам викладає царевичеви головні основи і правди христіянської 
віри. При тім послугуеться ріжннми притчами як прпи. славною 
прптчою про однорога. Говориться у тій прптчі про чоловіка, 
що утікаючи в пустині перед однорогом, провалився у яму; Колі 
падав, задержався за деревце, що росло на краю пропасти. По хвп.ійні 
побачив на краю пропасти однорога, а на дні її страпіного смока. 
Глянув на деревце і побачив, що коріння його підгризають постійно 
дві мпши біла і чорна. Але про усі сі небезпеки забув чоловік, коли 
найшов на листках деревини каплини меду, які сквапно став зїдати- 
Варлаам сею прптчою і.люструе людське життя, повне небезпек. Але 
на усе чоловік забуває, піукаючи коротких хвилин розкоші. Царевич 
стає під впливом Варлаама христіянином. Дар намагається усякими 
способами відвести Поасафа від нової науки. Але царевпч поборює 
усі перепони, усі покуси. Ставши царем, заводить у цілому царстві 
христіянську віру а потім йде в пустиню до Варлаама. На пустині 
по ЗО .іітах вмирав. (Про Варлаама і Иоасафа ~ полишив нау- 



-із- 
нову студію Др. Іван Фраако. Він зладив також поетичну перерібку 
притчі про одиорога, відому т. з „Притча про ж и т т є". У ні- 
мецькій мові гя сама притча оброблепа у Е.йскег^-а ^,РагаЬе1"^. 

7. Стефаніт і Тхніпат. Найдавнійших жерел сеї повісти 
треба шукати в індийському збірнику байок п. н. Панчатантра 
(Пятикнижже). Відси пішли , рішні її перерібки : індийські 
(Птопадеза), перські (Каліла-ва-Дімна), арабські і грецькі 
(Стефаніт і Іхнілат). Героями у сій повісти — звірі. Форма 
повісти є така, що в одно опозіданнє вплітається друге, 
у се новий примір, наслідком чого повстає рід повісти 
у повісти. Лукавий шакаль (Іхнілат) очеркює бика перед 
львом. Говорить, що бик хоче збавити льва престола. 
Рівночасно радить бикови збунтуватися проти льва. Лев 
вірить шакалеви і карає бика смертю. Але правда виходить 
на верх і лукавого стрічає заслужена кара. „Хто під ким 
яму гребе, сам у неї паде". 

8. Соломоні Китоврас. Соломон спроваджує демона Кпто- 
враса до будованпя храму. Китоврас мав звичку ходити простою 
дорогою не сходячи на бік. Куди він йде, мусяіь валити де ми. Кито- 
врас будує храм, веде зі Соломоном хитрі розмови а після того верже 
ним на кінець землі. Мудрці відшукують Соломона. Від тої хвилини 
він боіться демонів і бережеться їх. 

§ 26. Характеристика перекладної літератури. Перекладна 
література була багата. Своїм змістом служила головно 
для поширення й поглублення христіянської віри. Пробу- 
вала подекуди фантастичними вигадками заспокоїти уяву 
давніх читачів, (апокріфи, повісти), але реального знання 
давала дуже мало. Все таки значіннє її велике. Під її впли- 
вом розвинулося оригінальне письменство; вона витиснула 
свій слід на дальшому ході і напрямі української літера- 
тури і на світогляді й життю українського народу. 



Ориґінальне пиаменсгво. 

§ 27. Круг освіти. Вже за часів Володимира Великого 
й Ярослава Мудрого істнувала на Україні наука коллєкти- 
вна, збірна — отже істнувала властива школа. Школи 
були церковні при катедрах ^ і приватні — по більших мі- 
стах. Про Володимира Великого говориться у літописи, 
що він велів зібрати боярські діти і віддати на книжну 
науку. Таке саме свідоцтво дає літопись про Ярослава 
Мудрого. У школах вчили читати, писати, рахунків і то не 
тільки додавання і віднимання, але й множення і дробів. 
Попри те вчили грецької мови, а вінцем навчання, що 
його могла дати тодішна школа у більших культурних 
центрах була літературна оглада, знаннє висших стилістич- 
них прикрас.» Але такий висший ступінь освіти був від- 
окремленою рідкою проявою. 



- 16 ~ 

§ 28. Дві школи письшенників. Все таки вже у тих най- 
давнійших часах розвитку української літератури поди- 
вуються люди високої освіти, подибуються письменники. 
що пишуть свої твори високим стилем, повним реторичних 
і поетичних прикрас. Загально ділять перших оригінальних 
українських письменників на дві школи: висшу і низшу^ 
За основу сього поділу служить стиль. Письменники т. 
зв. висшої школи звертають пильну увагу на стиль, вкра- 
шають його порівнаннями, символами і алегоріями. Пись- 
менники низшої школи пишуть просто і ясно. їх головною 
щ'лию — навчити дечого читача. 

§ 29. Виша шкопа. До письменників школи висшої 
причислюємо передусім Іляріона, Клима Смолятича і Ки- 
рила Турівського. 

§ ЗО. ТйЯріон. Іляріон був священиком у селі Берестові, 
близько Київа. На недалекій горі, де згодом станув Київо — 
печерський монастир, викопав печеру. Тут молився, постив 
та співав часи. Князь Ярослав Мудрий, що мав у Берестові 
свій літний двір, пізнав Іляріона, його лобожне життя, його 
освіту і склонив в 1051 році єпископів, що вибрали його 
митрополитом в Київі. Іляріон. був першим Українцем, що 
засів на митрополичому престолі, бо досі митрополитами 
були Греки. Без сумніву висока освіта Іляріона (літопись 
говорить про нього : „б'Ь мужі, благ'ь, к н и ж є н -ь и по- 
стникі.)"; його гарні прикмети характеру склонили Ярослава 
Мудрого, що рішився не шукати за Греками, а поставити 
митрополитом свого чоловіка. 

§ 31. Иисания Тпяріона. Митрополит Іляріон полишив 
твір, якого короткий заголовок : Слово о законі і бла- 
го дати. („О закон'Ь МойсЬемь дан-Ьм-ь, и благодати 
и истин-Ь, ІисусТ) Христосг бившим-ь"...). Кінцевою частиною 
сього твору є похвала князеви Володимиру (По- 
хвала кагану нашему Владимиру). Слово о законі 
і благодати — се твір теольогічний, догматичний. Під 
законом розумгє Іляріон старий Завіт, під благодатю но- 
вий. Подає паралєлю між старим і новим Завітом і дає 
перше місце Новому. Органічно споєна зі Словом є По- 
хвала князеви Володимиру, у якій автор славить Володи- 
мира, що просвітив Україну світлом Христової віри. Ціли й 
твір кінчиться молитвою, щоби Бог не кидав нового стада. 

Зініст Похвали кн. Волоршрови. 

у Похвалі автор говорить, що кожда країна славить свогО' 
учителя, що просвітив її світлом христіянства. Рий славить Петра 
і Павла, Азія — Івана Богослова, Єгипет — Марка. „Прославімо і ми 
по нашій силі.... великого кагана напіої землі Володимира". Вславився 
він відвагою і хоробростю. І пе в невідомій і бідній землі во" 
лодів, алев українській, про якузнаютьнаусіх кін- 
цях землі. Слідом за тим автор славить Володимира за його ве- 
ликі заслуги і прикмети його характеру, порівнуе його з Констан- 
тппом Великим, Славить також його сина Ярослава Мудрого (Юрія),, 
що не тільки не змешжіив великого Володимироввго ділЛі *ие пра 



— 17 — 

довжував його і поширював, будуючи храми й украшуючи їх. Вкінці 
звертавться автор до Володимира, щоби став з гробу, глянув на 
висліди своєї праці, зріст христіянства, розвиток і багатство Київа 
і зрадів і подякував Богу, що се все уладив. 

§ 52. Характеристика творчости Тляріона. Слово виголосив 
Іляріон, здається, в десятинній церкві Б роковини смерти 
Володимира Великого перед освіченою публикою. Є се 
твір ораторський. Вказує на великий талант автора і на 
його широке начитаннє. Стиль вилискує ріжними прикра- 
сами: символами, антитезами, паралелями і зворотами до 
читачів. Все се вказує, що Іляріон опанував вповні штуку 
византийської краснорічивости. Попри те видно утворі по- 
чуттє артистичної міри і глубоке сердечне тепло, що ним 
навіяне ціле Слово. Дуже гарною прикметою Слова се та — 
національна свідомість автора, та гордість 
письменника на славу і велич рідної землі. 

§ 33. Кпим Смопятич був другим Українцем, що засів 
на київськім митрополичім престолі. Його вибір відбувся 
проти волі патріярха і спричинив чимало заколоту. Літо- 
пись говорить про нього, що був „книжником і фільосо- 
фом, якого не було на Руській землі". Недавно віднайдене 
його посланіє до смоленського священика 
Томи, писане в рр. 1147—1154, цікаве як памятка літера- 
турної полеміки між школою висшою і низшою. Священик 
Тома докоряв Климєнтови, що він у своїх листах до кн. 
Ростислава послугуеться високим стилем й опирається на 
творах Гомера, Арістотеля і Плягона. У відповіди Томі 
Смолятич боронить свойого стилю і символічного поясню- 
вання св. Письма. 

§ ік. Кирило Шурівськии. Третим письменником висшої 
школи був Кирило Турівський. Родився в Турові і згодом 
був епискополі в Турові. По^(Одив з багатого роду і замо- 
лоду вступив у монастир. Його освіта і побожне життє 
звернули на нього увагу і він став єпископом в половині 
XII. ст. 

Своїми проповідял\и добув собі імя другого Зо- 
лотоустого. Крім проповідий ^1исав поучення (пр. про 
чи.ч чорноризців) і молитви, його писання визначаються, 
подібно як Іляріона, блискучим стилем, ораторськими при- 
красами і драматизлюм. Є у нього те саме знаннє визан- 
тийської красомовної штуки, що й у Іляріона, та нема тої 
самостійности, оригінального творчого таланту, нема по- 
чуття міри. Стиль до тої міри переповнений усякими при- 
красами (символами, антитезами, драматичними розговорами, 
приповідками, притчами), що часто затемнює думку. Най- 
висше ціняться з писань Турівського молитви, писані 
зі сердечним теплом та навіяні поезією. 

Зміст поучення про людську душу та про тіло. 
Посадив господар виноград. На ііого сторожі поставив с.чіпОго і хро- 
мого. Але сліпий взяв хромого на плече і вони оба спільними силами 
«адумали огрьбити вянограднив. За те господар всадив їх у тюрму. 

2 



— 18 - 

В сій прптчі господар означає Бога, сліпець — душу, х р о іі п н 
тіло чоловіка, окраденке винограднока — гріховний упадок людини. 

§ 35. Низша шкопа. До письменників так званої низшої 
школи, які не дбали про стиль, не силувалися на поетичні 
прикраси та стилістичні пописування, а писали просто, ясно 
й зрозуміло, причислити можна Теодозія, монаха Якова, 
Нестора, Володимира Мономаха, Юрія і багатьох иньших. 

§ 36. іменах Яхів. Про життя монаха (чорноризця) Якова 
або Якова Мниха, як сам він підписувався, мало доховалося 
певних вісток. Мав написати Память і похвалу князеви 
Володимиру («како крести ся Володимер і како діти 
своя крести"...) Крім того вважають його автором житє- 
пис'і ьориса і Гліба (Сказаніє страстей). Перший твір 
містить похвалу внязеви Золодимирови і княгині Ользі, 
що їх порівнус з Константином Великим і царицею Оле- 
ною. У другому з великою простотою і драматизмом опи- 
сані страждання і смерть Бориса і Гліба. 

§ 37. Шеояозїй йечерськцц. Імя Теодозія тісііо сплетене 
з розвитком найславнійшого українського монастиря, і<иїво 
печерської Лаври. Родився в' Василеві, в Ки'вш.ині в 30-их 
роках XI. віку. Дитячі і молоді літа пройв гз Курську. Вже 
змалку визначався рідкими здібностяліи й охотою до мо- 
нашого життя. Щоби стати монахом, \тікав кілька разів 
з дому, поки вкінці св. Антоній не приняв його до Печер- 
ського монастиря. Коли кк. ізяслав наставив наслідника 
св. Антонія, Варлаама, ігуменом монастиря св. Димитрія, 
Теодосій'став ігуменом Печерського монастиря. Як ігумен 
завів лад у монашому життю і впровадив студійський 
устав, що вимагав строгих постів, молитов, точно озна- 
ченого перебігу .'їанять на кожду днину й усунення при- 
ватної власностм монахів. — Вмів сміло сказати правду 
у вічи кн. Сзятославови, коли сей прогнав із Київа старшого 
свойого брата, Ізяслава. Вивисшеннє Теодозія на становище 
ігумена зробило його п:;сьменником, бо став писати по- 
учення для братії. В поученнях заохочував до аскези, 
велів молитися, ходити до церкви, виректися світових 
приман, стерегтися лінивства і т.'д. Поучення писані про- 
сто, складно і з теплом. Теодозіеви приписують ще ряд 
творів, але чи він їх написав — не знати. ГІомер 1074 р. 
Великою його заслугою було зреформованне київського мо- 
настиря також у тім напоямі, що монастир мав мати власну 
бібліотеку. Се зробило київо печерський монастир осеред- 
ком письмеіїства. 

§ 38. Несг«р. Про Нестора, якому приписують зладженнє 
найдавнійшої української літописи, знаємо, що прибув до 
Печерського монастиря за ігумена Степана (скоро по р. 
1074). Полиши?^ дві житєписи: 1) житепись Бориса 
і Гліба (Чтеніє о житії Бориса і Гліба) і 2) житіє Тео- 
дозія. Авторство Нестора тут безсумнівне. Житєпись Не- 
стора розпадається на дві чистини, на оповіданнє про 
молоді літа та убите Бориса і Гліба і на оповіданнє про 



— 19 - 

іх чуда. Нестор придержується византийських взірців. Під 
оглядом історичної вірности описуваних подій уступає 
значно твір Нестора анальогічному творови монаха Якова. 
Значно зручнійше і цікавійше написаний другий твір Не- 
стора, житіє Теодозія. При писанню його користу- 
вався Нестор житієм Сави Осьвяченного, що вийшло зпід 
пера Кирила Скитопольського. 

Покора св. Теодозія. (Уривок із житія. Зміст.) Одної 
дппни св. Теодозій зайшов за орудкою до князя Ізясяава. А що за- 
гидівся довше і далеко було із города, князь велів його відвезти. 
Візнпк, щ;о бачив Теодозія у простій одежі, думав, що се якийсь 
-бідний монах. Тому просив його сістп на коня. „Я — казав — ляжу 
на возі, а ти, що можеш на кони їхати, сідай на коня". Блаженний 
з покорою сів на коня, а коли здрімався, йпіов пішки. Скоро зійшли 
ранні зорі, стали їхати піляхом вельможі і бояри, пізнавали Теодозія 
і кланялися йому. Коли се побачив візник, налякався. Але Теодозій 
велів йому дати їсти і пити і відіслав його, наділивши дарункамя. 

§ 3<ї. Вопояимир Мономах і його Поученнє дітям. Володи- 
мир Мономах, що володів на київському великокняжому 
престолі в рр 1113—1125, був сином Всеволода, який всла- 
вився знаннєм пяти мов. Материю його була дочка грець- 
кого щсаря Константина Мономаха. Полишив по собі па- 
мять не тільки знаменитого князя лицаря і організатора, 
що змів зєдинити у своїх руках велику частину українських 
земель, але й письменника. Написав Поученнє дітям, 
з яким тісно злучений лист до князя Олега. В По- 
ученню, опертім на подібних творах перекладної літера- 
тури (апокрифічних Завітах 12 патріярхів, Поученню дітям — 
Ксенофонта і Теодори) лає своїм синам ряд вказівок, як 
мають виконувати свої княжі обовязки і загально людські. 
Заборонює м. и. накладати кару смерти, велить піклуватися 
удовами, сиротами, біднид^и. Се вказує на його благородне 
серце й гуманну, людяну вдачу. В листі до кн. Олега 
просить відіслати йому невістку, жінку вбитого у бою сина 
Ізяслава, щоби враз із нею він міг оплакати смерть лю- 
бого сина. 

Зміст Поучення. 

В поученню виріжнити можна три частини: реліґійний виклад, 
правила княжого життя і власну житвппсь автора, що має дітям слу- 
ж&тп взором. Опираючися на Псалтирі і творах святих отців, автор 
радить проганяти гріхи каяттєм, сльозами і молитвою. Навіть серед 
ночи добре в ставати і бити поклонп, а їдучи конем говорити „Го- 
споди помилуй". 

В другій частині дав вказівки дітям і заохочує до любовп Бога 
і ближніх. Велить не забувати на бідних, помагати сиротам, боронити 
удовп. 6 порогом кари смерти: „Ні невинного, ні випного не вби- 
вайте..." Велить додержувати присяги, шанувати старших, вистері- 
гатися лінивства. Усякі обовязки дома, на війг.і радптт. кпязям — 
дітям виповнювати самим і па нікого не здаватися. Гост;: треба ша- 
нувати, відки не прийшов би, бо гість розносить славу по світ!: добру 
або лиху. Жінку треба любити, але влади над собою не даватл. „Нехай 



— 20 - 

не з&стане вас сонце в постелі — просить синів. „Не лінуйтеся до_ 
бувати знання". 

У третій частині оповідав про своє аситтв і свої пригоди и& 
війні, дома і на ловах. Дуже часто був у небезпеці в часі походів^ 
на Половців і в часі повів. Часто ловив власною рукою дикі коні- 
що тоді жили по степах. Двічп брав його тур на роги враз із конем 
.ііось раз топтав його ногами, другий раз поколов рогами. Дикий ка- 
бан вирвав йому меч, медвідь вкусив у ногу, рись скочив на плечіл 
і повалив разом з конем. Все таки без Божої волі не ста.лося йому 
«ічого злого. 

Поученнв Мономаха поміщене у Лаврентиввськім списку най- 
давяійшої літописи. 

§ 40. ияьші писання низшої школи. Шж иньшими творами 
що вийшли зпід пера письменників низшої школи ви- 
ріжняються Ш.Є По у чемне духовному сину (По- 
ученіє к духовному чаду) Юрія Зарубськогоі ано- 
німне »Слово о князєа". Юрій був монахом заруб- 
ського монастиря і написав свій твір для молодого хлопші, 
що забажав мати його духовним своїм провідником. 
„Слово о князех" є острою інвективою проти князів 
за їх міжусобиці. 

§ г^І. Яґіобіоґрафїчне письменство. Широку область старо- 
української літератури виповнює т. зв. а г і о б і о г р а ф і ч н є 
письменство, якого змістом життя і чуда святих (сі(іод-СВЯ- 
тий). у його склад вкодять оба твори Нестора, а саме 
житєпись Бориса і Гліба і житіє Теодозія, і твір Якова 
„Сказаніє страстей". Крім писань Нестора і Якова були ^^е 
тут оповідання про життє св. Антоні я, про перене- 
сенне МОШ.ИЙ св. Николая і и. Одначе найважнійшимі най- 
ціннійшим памятником агіобіографічної літератури є — 
Печерський Патерик. 

§ чг. Київо печерський йатерик. Київо-печерський Пате- 
рик містить збірку житєписних оповідань про святих 
і подвижників Київо-печерського Монастиря. Ядром і осно- 
вою цілого Патерика є Послані є Симона до Полі- 
карпа і Посланіє Полікарпа до Акиндина. 
Сймон був черцем Київо-печерської Лаври а потім воло- 
димирським і суздальським єпископом. Свій твір написав 
в рр. 1225-1226. Полікарп був черцем Печерського мона- 
стиря і сучасником Симона. Сю основу з бігом часу до- 
повнено й поширено рядом додатків, вставок і доповнень. 
Друком вийшов Патерик в 1635 р. заходом Сильвестра 
Коссова у польській мові. В 1661 р. появилося перше дру- 
коване виданнє Патерика в церковно-славянській мові. 

§ 45. Літературна форма Патерика. Київський Патерик 
має сІ^орму посланій (листів) Симона до Полікарпа і Полі- 
карпа до А киндина. У листі до Полікарпа робить 
Симон Полікарпови, що був його учеником або близьким 
свояком, гострі докори і дає йому ріжні поучення. Полікарп 
був дуже честилюбивий і вічно невдоволений. Двічи ло- 
нидав Печерський монастир, щоби стати ігуменом. За се 



— 21 — 

й докоряв йому Симон у посланію. А щоби показати, яким 
святим і вибраним місцем є Печерський монастир, додав 
14 оповідань про знаменитих печерських монахів і чуда 
у монастирі. Тільки сі оповідання повинніб служити Ііо- 
лікарпови примірами, взірцями. Вони повинні годитися зі 
змістом листу й лічити душевну недугу Полікарпа. Тимча- 
сом сі оповідання творять окрему цілість і льогічно не 
£ споєні зі змістом листу. Се є доказом, що посланіє Си- 
мона не є справжнім листом, а тільки літературною 
формою. Симон мав намір зладити збірку оповідань 
про печерських черців і тій збірці надав вибрану форму 
посланія до Полікарпа. Сей здогад тим більше оправданий, 
що Полікарп як чернець Печерського монастиря знав отсі 
всі історії. Симонову збірку доповнив Полікарп новою 
збіркою і заадресував до Акиндина, що був архимандрп- 
том Печерського монастиря. Він зладив одинайцять опо- 
відань. ' 

Обі збірки написані просто, але зручно, живо і цікаво. 
Оповідання ворушать чуттє і фантазію читача, містять 
цікаві подробиці про тодішнє життє і побут, наслідком 
чого мають вартість літературну й історичну. 

§ 44. Зміст оповідань із Патерика. 

про початок печерського монастиря. За часів княза 
Ярослава жив у Берестовім священик Іляріон, „муж благ, книжен і по- 
ствик". З Берестового ходив часто над Дніпро на гору, де станув 
згодом ПечерськЕЙ монастир. Був тут ве.тикий ліс. І викопав 
собі малу печерку, на два сяжні, мо.іився і співав часи. Коли 
князь поставив його митрополитом, ся печера остала так. Не- 
забаром прийшов до неї св. Антоній Походив він з Любича. На 
атонській горі прнняв монаший чин. Відси повернув на Україну 
і шукаючи за пригожим місцем, надибав Іляріонову печеру, поселився 
у ній і проживав на молитві і пості. Слава про нього побожне життв 
рознесла ся широко, Стали сходитися до нього люди і просили, щобл 
цринимав їх у черці. І викопали вони великі печери і церкви і келиї..- 

Про жит те сз. Гр игор ія чудотворця. 

Святий Григорій вийшов раз до Дніпра по воду. В ту саму 
днину пряйшов гам князь Ярослав Всеволодпч, п^о задумуючи ви- 
правитися в похід проти Половців, спішиз до Печерського монастиря 
по благословенне. Коли княжа дружная побачила старця, почала 
з нього смїятпся. Але старець, що пророчим духом бачив їх близьку 
смерть, став взпвати їх до каяття, „бо всі ви у воді помрете враз із 
вашим князем". Князь розсердився, велів звяяати йому руки й ноги 
і кинутп у воду. Старець потонув. Два дні шукали за ним черці 
і не найшли. На третій день на надійно найшли його в келиї. Одіж 
ного була мокра, лице ясніло і сам був неначе живий. 

А князь Ростислав враз із цілою дружиною согонуп у ріці, 
як се передсказав св. Григорій. 

§ 45. Літописи. — Літописні зводи і збірники. Літописним 
зводом називається компіляція із літописних заміток, 
історичних творів, житій і иньших письменних і устних жерел. 
Літописним збірником зветься збірка кількох зводів в одному 



79 _ 



їБорі. Так звана Несторова літопись, „Повість, 
врем енних літ" £ одним із найдавнійших україк 
ських літописних зводів, Найважнійшими збірниками у яких 
доховала ся Несторова літопись є збірник Л а в р є н- 
т і ї в с ь к и й і збірник Іпатський. Збірник (кодекс) 
Лаврентіївський повстав 1377 р. Зладив його монах Лав- 
ренгій, від якого збірник одержав назву. Одначе зажнійший 
для кас, хоч пізнійший, є кодекс Іпатський, дохований 
в Іпатськім л;онастирі, зладжений остаточно в початках 
XV. в. 

В Іпатськім збірнику першу складову частину ста- 
новить Повість времяних літ, у якій історичні події доведені 
до р. 1110 Другу частину виповнює Київська літопись, 
що доводить історичні події до 1201 р., а третю Гали- 
цько волинська літопись, у якій опис історичних подій 
кінчиться 1292 р. 

§ ЧЬ. йовица Заголовок і ша т. зв. Вгсторової пігсписа. 
Повний заголовок Несторової літописи є такий: „Се п о- 
в'Ьстивремянньїх'ьл'Ьт'ь, откоудоуєсть пошла. 
роуская земля, кто вь Киев'Ь нача перв'Ье кня- 
жити, иоткоудоу роуская земля стала єсть". 
Починається Несторова літопись оповіданнєм про похо- 
дженне Славян від синів Ноя і розселенне народів після 
збурення вавилонської вежі. По короткім нарисі історії 
Ассирийців, Вавилснян і Греків автор спинюсться при описі 
звичаїв славянських плеліен. Потім йде огювілакнє про 
заведеннє христіякства між Славянами. Рокол\ 862. враз із 
оповідаинсм про покликаннє варяжських князів заминається 
історія київської держави, доведена до 1110 р. Централь- 
ною точкою цілої Літописи — хрешеннє України. 

§ ^7. Справа авторства „йеаороеої" пітописи. В питанню, 
хто був автором Повісти времяних літ, думки учених по- 
ділилися. Одні приписували її Иесторови, чєрцеви Київо 
печерськсї Лаври, иньші Сильвестрови, ігуліеноБи Видубиць- 
кого люкастиря. За авторством Нестора промовляє сеі- 
дсцтво Полікарпа в Печерськім Патерику. Учені, що зепе- 
речували авторство Нестора, спиралися на суперечностях,, 
які заходять між писаннями, про які певно заемо. що їх 
написав Нестор (житеписю Бориса і Гліба, житіем Тео- 
дозія), а літописю. Без сумніву перед Нестором істнузали 
вже літописні зводи (прим. Никона Початковий звід). 
Все таки пріїймається тепер, що Нестор був автором 
одного зі зводів, а саме „Повісти времяних літ". Сильве- 
стер був тільки останнім її редактором. Його відношеннє 
до Повісти — се відношеннє редактора до готового вже 
памятника. 

§ '4$. Жерспа йочгткової літописи. Крім творів византий- 
ської літератури (хронік, Палєї. житій Кирила і Методія) 
автор першої української літописи користувався давній- 
шкми літописними записками, устними оповіданнял^и сV- 
чисників (девятьдесятилітнього Яна Вишатича), державнилп; 



документами (договорами українських князів з Греками), 
княжими і народними переказами, поетичними творами 
устного дружинного епосу (епічними піснями про перших 
князів) і апокріфами. 

§ *9. Основні прикшети Початкової пісописи. Основними 
прикметами найдавніншої української літописи є х р и ст ія н- 
с ь к о- р є л і г і й н и й настрій і л ю б о в р і д н о ї з є :л л і. 
Релігійний настрій пронизує ціле оповіданнє літописця. 
Всі події, не тільки це,рковні, але й історичні (напади во- 
рогів, пошесть, пожежа, смерть) пояснюються як прояви 
Божого гніву або Божої ласки. Навіть такі пояеи як зать- 
міннє сонця, землетрус, вважає літопись знаками, ш.о їх 
шле Бог для остороги людям. Попри те Початкова літо- 
пись овіяна також горячою любовю рідної землі, трівогою 
за її добро, деколи навіть високим патріотизмом. З окремим 
теплом відноситься літописець до міста Київа і до Полян. 

Говорячи прим, про звичаї і обичаї славянських пле- 
мен автор хвалить Полян за те, що мали гарні звичаї, спокійну 
вдачу і весільні обряди. Батомісць докоряв иньшпм Спавянам : Дере- 
влянам, Радимичам, Вятлаам, Сіверянам, Кривичам, що ж?лп в .іісах,і 
яг; звірі, що сходилися на ,,ігрища межю сели ', де співали усяк 
„бісовські пісні", а па гробах померших творили тризну. 

§ 50. Літературна стіиність ^Йовісти**. Повість времяних 
літ має не тільки вартість історичну, але й літературну. 
В описуванню історичних подій слідно руку артиста, ш.о 
прикрашує стиль поетичними зворотами і порівнаннями. 
Деякі місця вражають глусоким ліризмом, иньші драматич- 
ним малюнком подій. Автор вплітає між сухі описи істо- 
ричних подій легенди народні перекази, що оживлюють 
літопись і надають їй поетичне забарвленнє. До таких 
переказів належать: про св. Андрія, про заложеннє Київа, 
про смерть Олега від улюбленого коня, пімсту Ольги на 
Деревлянах, про хреше.чнє Володимира, боротьбу хлопця 
з Печенігом, облогу Білгороду і багато иньших. 

§ 51. Зйіст ягяких переказів. Переказ про св. 
Андрія. З Корсуня зайшов св. Аіщрій в Дніпровий ли- 
ман. Дніпром поіхав в гори і станув під київськими горами 
на березі. „Чи бачите сі гори ?" — звернувся до учеників. 
и На сих горах засяє Божа ласка, стане великий город 
і Бог здвигне чиі'лало церков". Потім поблагословив гори 
і поставив хрест... 

Переказ про заложеннє Київа оповідає про, 
трьох братів Кия, Шека, Хорива і їх сестру Либедь, що 
основали місто Київ і назвали його іменем найстаршого 
брата. 

Переказ про смерть Олега оповідає, що Олег 
.яапитував віщунів про свою долю. Один віщун ворожив 
ЙОМУ, що згине він від свого улюбленого коня. Почувши 
се, Олег віддав коня слугам, а "собі казав привести иньшого. 
По кількох літах Олег повернув з походу і запитав за 



- 24 - 

свого коня, йому сказали, ідо кінь згинув. Олег став смі- 
ятися з ворожбита, що не справдилися його слова. Він 
забажав поглянути на кости погибшого коня, прийшов на 
місце, де лежав кінь і наступив ногою на череп. В тій 
хвилині вилізла з лоба гадюка і вкусила його в ногу. Олег 
від сього занедужав і помер. 

Переказ про двобій хлопця з Печенігом. 
В часі одного нападу на українські землі, печеніжський 
князь предложив Володимирови рішити справу двобоєм. 
Володимир почав шукати добровольця. Але довший час 
шукав надармо. Вкінці прийшов до нього старець, 
у котрого був син, що в гніві роздер руками чобіт. Князь 
втішився і велів прислати його. Щоби випробувати свою 
силу, молодий герой звелів роздразнити бика розжареним 
желізєм. Бик почав тікати. Тоді він вхопив бика рукою за 
бік і вирвав йому шмат скіри. Виступив печеніжський велит 
„дуже великий і страшний", а коли побачив свого малого 
противника, розсміявся. Почався бій, в часі якого Українець 
повалив велита об землю. Тоді українське військо підне- 
ісло радісний крик, вдарило на Печенігів і розбило їх. 
На сьому місці Володимир построїв місто і назвав його 
Переяславом, бо переняв тут славу. 

§ 52. Київська пітопись. Продовженнєм Початкової літо- 
писи являється Київська літопись, що виповнює другу 
складову частину Іпатського збірника. Повстала в Київі 
говорить про історичні події до 1200 р. Головним змі- 
стом Київської літописи послужили княжі міжусобиці і бо- 
ротьба українських князів з Половцями. Тут під р. 1,185 
находиться докладний опис походу князя Ігоря на Полов- 
ців. Сей похід послужив також темою прекрасному поетич- 
ному памятникови ,.Слово о полку Ігореві". Київська літо- 
пись визначається живими описами битв, драматичностю 
і мистецькилі оповіданнєт. Стиль переплетений народніми 
приповідками. 

§ 53. Тсторичнои опис иоходу Тгоря на йоповців. Київська 
літопись передає осьтак сю подію: 

В 1185 р. вирушив Ігор Святославич, князь Новгороду сівер- 
оького, враз зі своїм братом Всеволодом, князем курським і груб- 
чівським, сиком Володимиром, путивельським князем, небіжем Свято- 
славом Олеговичем, РИЛЬСЬКИМ князем і чернигівськими полками Яро- 
слава в похід. В дорозі побачив затьміннє сонця. Одначе хоч дру- 
жина злякалася сього аловіщого знамени і просила князя не йти 
дальше, князь Ігор переправився через ріку Донець. В першій стрічі 
над рікою Сіоурліем в пятпицю Ігореві війська віднесли побіду і за- 
брали полонених. Раділи побідою і горділи, що зайшли далеко у по- 
.ювецькі степи. Одначе на другий день досвіта Подовці почали на- 
ступати з усіх боків, як ліс. Розпочався новий бій, в часі якого Ігоря 
ранили в ліву руку. Бій тревав ці.іий день і цілу ніч. В неділю рано 
чернигівські Ковуї пустилися втікати. Ігор намагався їх здержати 
і скинув шолом, щобп ного пізнали, але вони не верпу.г'и. Всі княчі 
дісталясл в полон. З усього війська 15 люда остало живими. Пісія 



— ІЬ - 

сеї нобіди Половці кяаулися на уїсраїасьві землі. Тпмчасом: Ігор 
жив у полоні досить свобідяо. Половці позволили йому виїздити на 
лови з яструбом і держати свого священика. Одначе аайшовся По- 
ловчанин Лавор, що намовив князя до утечі. Спершу Ігор яс хотів, 
але вкінці згодився, сів на приготованого коня і по одинацяти днях 
спинився над Донцем. 

§ 5^». Галицько волинська пігопцсь. Третьою староукраїн- 
ською літописною компіляцією єГалицьк ов олинська 
лі топись, зладжена в західно-українських землях. Опо- 
відає про події від 1201 до 1292 р. Описує їх так гарно, 
барвно і поетично, ідо читається її як високо артистичну 
повість. „Другої, такої літописи, каже Лепкий, ніде не знай- 
демо, як ніде нема такого степу, як наш, ані такої ріки, як 
Дніпро". Головним її змістом часи володіння Данила і Ва- 
силька і тяжке татарське лихоліттє. З усіх староукраїнських 
літописий має найбільш світського характеру. Своєрідний 
поетичний стиль, горячий патріотизм і національна свідо- 
мість роблять отсю літопись памятником високої літера- 
турної стійности. 

Казка про бвшан-зіллє. 

В Галицько во.хинській літописи подибузмо преіфасну поетичну 
казку про степове зіялб : в в пі а н, яку переопівав Микола Вороний. 
Оповідається у ній про половецького хлопчину, ханського сина, що 
ного Володимир Мономах забрав у неволю. Отужении батько (Сар- 
чан) шле за нам співака, щоби наклонив його до повороту. Але хло- 
пчина беред розкошай забував про батька, рідню і свою країну. Не 
зворушують його ні віщз'нові слова, ні половецькі пісні. Що йно 
коли понюхав степове зіллв-евшан, заплакав і сказав: „Та краще 
у своїй землі лягти кістьмп, ніж на чужій бути славним". 
Боротьба над Кал кою. 

В 1224 р. настала нечувана боротьба. Безбоокні Татари напати 
на половецьку землю. Половці, не могучн опертися татарській силі, 
прийшли до руських князів і говорили „як не поможете нам, ми нині 
були посічені, а ви завтра будете". Тоді в Київі зійшлися українські 
князі на раду й ур^ідилії, що ліпше прппята ворогів па чужій ^іємлі, 
ніж на своїй. В місяці цвітні зійшлися на Варяжськоиу острові (ві- 
дай Хортиці). І приїхала сюди вся поіовецька земля; приїхали токояс 
Кияни, Чернигівці, Смо.іьняпи, Галичани, Волинці, Куряни, Трубчанв 
Путивель ці — усі зі своїми князями. Коли прийшла відомість, щозбли. 
жаються Татари, князь Данило Романович і иаьші князі поїхали П'>- 
гдянути на невпдані війська. Поіім на чолі військ перейшли Дніпро 
розбили Татарів і вісім днів гнала за ними до ріки Калки. Тут ро;*- 
почалася нова бптва, в часі якої молодий Данило боровся дуже хо- 
робро. Все такп Татари побідили українські війська. Пораженпа 
Українців було таке, якого не було ні.чоли. 

Крім сих літописий загально українського характеру 
істнували ще літописи т. зв. місцеві або льокальні, що 
своїм змістом доторкали тільки деяких городів або обла- 
стий. 

Лектура : Ю л і я н О п і л ь с ьк и й : Іду на Вас. Осип 
Назарук: Ярослав Осмомисл. 



- 26 - 

§ 55. йапомиик ігумена йакипа. Вже швидко після вве- 
дення христіянстЕЕ втерся на Україні звичай відвідувати 
святі Агісіїя, де жив і навчав Христос. Путники вертали 
із Єрусалиму з пальмовими вітками і відси пішлаїх назва — 
паломники. Деколи списували вони свої вражіння, що їх 
віднесли в часі подорсжі^й і при звиджуванню святих 
А'»ісцевостий Е окремих книжкзх. Сі книги звалися ^стран-- 
кикамм", „хожденіями" 1або „п а л о лі н и к а м ^-і^'. ^}о найцін. 
нійших памятників того роду літературної творчости на- 
лежить на Україні Паломник ігумена Данила. 

Для науковї'їх дослізів переложеьо мого в XIX. в. 
на мову франиуську, грецьку і німецьку. Про самого Да- 
нила мало зб^зіглося вісток. Не відомо навіть, у^ якому 
монастирі був ігу?леном. Часте порівнанкє ріки Йордану 
з річкою Снов, що пливе Б Чернигівщині, вказує що по- 
ходив з ЧерккгІЕЩини („в усім Йордан подібний до ріки 
СноБИ і Ш.О до ширини і що до глубини, і вельми круто 
та бистро тече, як ріка Снов"). Подорож відбув в рр. 1іГ2— 
1113 (Иньші думають, що в рр. 1106—1108) за князя Свя- 
тополка Ізяславича. У святій Землі володів тоді король- 
Бальдуїн, шо щиро заопікувався Данилом і дав йому 
добрих провідників. Данила твір містить опис подорожі 
до Єрусалиму, самого горолу і місцевостий довкола Єру- 
салиму. Описує просто і докладно. Д_еколи вплітає апо- 
крифічні перекази і легенди, як пр. про огонь, що сходить 
з неба і запалює свічки на гробі Господнім, або про те, 
як ладан спадає ночию у виді роси на вітки одного дерева. 
На Господнім гробі молиться за всїх своїх зем.ляків і ста- 
вить ля м паду від усієї української землі. Се 
свідчить дуже гарьо про національну свідомість автора, 
його ідейність та його патріотичні почування. 
І § 56. Сїар'Лйна поезій. д\ перед ^ведениєл\ христіянства 
після його заведення на Україні широкою течією плила 
наролня иоес.!Я. Український нарід не тільки втішався каз- 
ками й переказами, але й співав ріжні пісні обрядові й істо- 
ричні. На істнованнє у давній давнині обрядових пісень 
вказують й досі заховані. їх останки у колядках, щедрів- 
ках, гаївках і весільних. їх зміст, кольорит, їх поганський 
світогляд дають доказ, що вони повстали в дохристіян- 
ській добі. В багатьох иньших відбився відгомін княжого 
і дружинного побуту. Крім обрядових пісень істнували 
також перекази і пісні характеру історичного. Деякі і'з тих 
переказів і останків давніх епічних лицарських пісень вій- 
шли у староукраїнські літописи, иньші збереглися в устах 
народу. Галицько-Еолинська літопись сповідає, що коли 
король Данило та його брат Василько вернули по побіді 
над Ятвягами, Ум сп вали пісню слави. У тій сал\ій літо- 
писи згадується про народнього співака Миту су, а автор 
^Слова о полку'' говорить про співака Бояна, що не 
тільки співав пісні в честь поодиноких князів, але спігзаЕ 



їх при супроводі музичного інструменту. Все се є доказом 
буйного розвитку поезії у домонгольській добі. 

До давніх лерекааів, що вбереглися в устах народу, належить 
переказ про Михаилика і Золоті ворота. Переказ оповідає, 
шо коли Татари напали на Київ, був там лицар Михайпик. Як ви- 
пустив з лука стрілу, стріла впала у миску Татаринови. Татарин 
зажадав від Киян видачі Михайлика. 

Кияне постановили піддатися. Тоді Михайлик сказав : „як від- 
дасьте мене, то в останній раз будете бачити Золоті ворота". Потіії 
сів на коЕЯ, взяв Золоті ворота на ратище, як сніп жита і поїхав 
у Царгород. Як відкрив ворота, чужоземці ввалилися у місто. А лицар 
Михайлик і досі живе з Даргороді. І буде кажуть, колись такий час, 
що Михайлик верЕЄтьс-ч в Київ і поставиаь ворота на свов місце... 

§ 57. Випііви. Між піснями великоруського народу, шо 
носять назву ^билини" або „старики**, істнує окрема група 
билин т. ?Б. київського циклю. Хоч не дохоБалися вони 
на Україні, а на далекій гіівночи, все таки є вони україн- 
ського походження. На українське походженнє билин вка- 
зують згадувані в них ім^на міст Київа, Чернигова, ріки 
Дніпра і малюнки української природи. Головним героєм 
билин — князь Володимир Великий, якого вони звуть 
^ясним сонечком". Головним змістом £ боротьба героїв, 
(як Іллі Муромця) з ріжними страховищами, стоголовими 
смоками, шо загороджують дорогу до Київа. У сій бо- 
ротьбі героїв зі змиями і икьшими страхіттями символічно 
зображені змагання українського народу з дикими степо- 
виками. Під впливом нових історичних подій і нових сильних 
вражінь на Україні билини призабулися. Занесені у Ліосков- 
ш.ину, там і доховалися. 

§ 58. Допя поегичких їйсрів. Двсевіре. Початки українськоГ 
народньої поезії сягають далеких доісторичних часів. 
Одначе її дальший буйний рсзгиток спинив прихід хрн- 
стіянства. Враз із ширекнєм нової христіянської релігії 
розпочалася завзята боротьба христіянських духоьників 
з давніми піснями, обр5<дал*>и та Зівичаями, в яких проявлялися 
сліди поганських вірувань і поганського світогляду. Настала 
боротьба двох світів: давнього поганського з новим хри- 
стіянським. Очивидно христіянсїЕ'О не в силі було відразу 
Еикорінити усіх даві-ііх довговікових вірувань, обрядів, зви- 
чаїв, пісень. Витворилася отже сумішка двох світоглядів: 
колишнього поганського з новим христіянсіким — відома 
під назвою двосвіря. В часі сеї боротьби затратилося 
чил^ало памятіиків народньої поезії, останки якої духовники 
намагалися Бикорінити усякими способами. Прикладом, як 
боролося духовенство із ненависним поганським світогля- 
дом, л^оже служити послаиіє митрополита Івана, родол^ 
Грека, до черця Якова, де велить відвертати людей від 
віри в чари і в бісів. 

§ 59- Слово О псїїку Ігореві. Безперечно найційннійшим 
иамятником староукраїнської літератури й одинокою в иі- 
лости дохованою памяткою староукраїнської гоетично':' 



— 28 - 

творчости є „Слово о полку Ігореві", Віднайшов сей 
памятник при кінці XVIII. ст. граф Мусин Пушкин. З від- 
найденої рукописи зроблено копію для цариці Катерини. 
В 1800 р. Слово вийшло друком. Сама рукопись згоріла 
при пожежі Москви 1812 р. Остала тільки недокладна ко- 
пія, зладжена для цариці Катерини і не зовсім поправне 
виданнє з 1800 р. І хоч від появи першого видання Слова 
по сьогоднішну днину цілий ряд учених присвятив свою 
працю дослідам над сим виїмковим памятником, все таки 
£ ще у ньому деякі місця, що їх ріжні учені ріжно поясню- 
ють і що звуться темними місцями. 
§ 60. Зіиіст Слова о полку. 

Розпочиваєтьсч Слово о полку поетичним вступом, у якому 
автор порівнює свою творчість з творчістю давнього співаїіа Бояна. 
Автор хоче заспівати сумну пісню про похід Ігорн Святославича- 
При тім радби він придернхуватпся історичної правди, а не йти по 
замислам і видумкам Бояна. Боян бо віщий, як хотів кому зложити 
пісню, носився впвіркою по дереві, сірим вовком по землі, сизим ор- 
лом попід хмари. (Сима образами хоче автор сказати, що в Бояна була 
буйна уява). А скільки разів Боян згадав про незгоди давніх кназів, 
пускав десять соколів на стадо лебедів, а як тільки сокіл долітав до* 
стада, лебідь зачинала співати пісні поодиноким князям; старому 
Ярославовп (Мудрому), хороброму Мстиславови, що зарізав (хана) 
Редедю перед касожськими полками і Романови Красному. Але се 
не десяїь соколів пускав Боян на стадо лебедів, тільки свої віщ* 
пальці клав на живі струни, а вони самі славу князям рокотали 
(Згадка про Бояна вказує, що вже перед автором Слова істнували 
якісь співаки, що співали лицарські пісні при супроводі музичного 
інструменту). 

В другій і третій пісні малює автор похід і зловіщі зна- 
мена, якими пр ир о д а остерігала Ігоря.. Коли Ігор глянув 
на світле сонце, побачив, що воно тьмою вкрило його військо. Але 
хоробрий Ігор не злякався зловіщого зпамени. „Ліпше порубаним 
бути, ніж жити у вічній трівозі" — сказав до дружини. „Хочу про- 
ломити копіє копець половецького поля, хочу голову свою положити 
або напитисї шеломсм з Дону". Б часі дальшого походу стрінувся 
Ігор зі своїм братом Всеволодом, який став славити хоробрість і зав- 
зятте своїх Курян. „Мої Курянп — казав князь Всеволод, сміливі' 
борці: під трубами повиті, під шоломами виколисані, кінцем спису' 
вигодовані: всі шляхи їм відомі, яруги їм знані, луки в них натягнені 
сагайдаки втворені, шаблі вигострені: самі скачуть як сірі вовки 
в полі, щоб собі добути чести, а князеви слави. (Таким поетичним 
способом висловлена тут думка, що вояки Всеволода змалку зазрав- 
лені до вобдного діла). 

В часі походу ріжні явища природи віщували Ігорева нещаств 
Сонце вкрилося тьмою і тьмою встелило дорогу. Ніч застогнала гро- 
зою і пробудила птиці, настав свист зьвірів. Див (божество темряви, 
неприхильне Українцям) зачав кричати па верху дерева, щоби дати 
вістку половецьким землям; Волзі, Поморю (побережу Чорного моря), 
Посуллю и Сурожеви ('береги Азовського моря) й Корсуневи і Тму- 
-лороканови, що йдуть ворожі війська. В міру того, як посувалис 



- 29 - 

війська да ьше, являлися що раз то всві зловіщі знаки. Вовки вили 
по яругах, орли клекотом скликали зьвірів на кости, лисиці лаяли на 
червоні щити. Заснув щебет соловія, пробудився говір галок... 

Дальше йде оппспершої ст річі Укр а їнців з По- 
ловцями і побіди з'країнських військ. Було се в пятниціо 
рано. З^країнці розбили Половців і забрали їх табор з усім майном, 
золотом, шовками, оксамітами і половецькими дівчатами. Опанчамп 
кожухами, та й усякими половецькими дорогоцінностями стали мости 
м остити по болотах і грязюках. 

Битва на Каааі. Але другої днини ранним ранком крівав,- 
зорі почали заповідати світ. З моря йшли чорні хмари і хотіли за- 
крити чотири сонця (Під хмарами автор розумів хмари Половці-» 
а під чотирма сонцями — чотирох українських князів). Вітри, Стриї 
богові внуки, стрілами віяли на хоробрі Ігореві полки. Дудніла земля 
мутно текли ріки, курява покрила поля. Половці йшли від Дову 
і від моря і зі всіх боків обступили українські війська. Діти бісові 
криксм поля перегодили, а хоробрі Українці перегородили червоними 
щитами. Слідом за загальним описом битви автор спинються доклад- 
ніише при одному іі епізоді, малюючи хоробрість Бу й-Т у р а 
Б севолода. Стояв він на самому переді, кидав стріли на ворожі 
полки, вдаряв мечами об їх шоломи. Куди тільки поскочив Тур, 

полискуючи своїм золотим ШОЛОІІОМ, ЛежагИ погані ПО.ІОВеЦЬКІ ГОЛОВЕ 

Не зважав він ні па рани, забув за почести, життя і город Чернигів.. 
забув за батьківський золотий престіл і за свою милу жінку, гарну 
Глібівну, її звичаї й об и чаї. 

Тут автор переривав опис бою і лине думкою в давні часи, 
наче шукав причин сього нещастя, що за хвилину спаде на цілу 
Україну. Сі причини добачуе він у княжих міжусобицях і вічних 
коромолах. За такого Олега Гориславича „засівалися і виростали 
незгоди та сварки, гинуло житте Дажбожого внука. Тоді рідко по 
українській землі погукували ратаї, але ворони кракали, а галки 
свій говір говорили, збіраючися летіти на поживу... 

Щойно після того приступав автор до малюнку самого неща- 
сного вис л іду битви. Із ранку до вечера, з вечера до ранку 
летіли стріли, греміли шаблі об шоломи, тріщали списи в незнанім 
долі серед землі половецької. Чорна зем;ія під копитами кістьми була 
посіяна, і кровю полита, а тугою посходила по українській землі... 
Билися день і другий, а третього дня коло полудня впали Ігореві 
стяги. Брати розлучилися ша березі бистрої Каяли, бо не стало крі- 
ваворо вина. Хоробрі Русичі докінчили бенкет, сватів напоїли і самі 
полягли за українську землю... Поникла трава від жалощів, а дерево 
з туги до землі похилилося. 

Наслідки нещасного бою. ІІісля сього крівавого бою 
невесела настала година. Колишню силу української землі покрила 
пустиня. Між синами Дажбожого внука повстала Обида. Сплеснула 
лебединими крилами над берегами синього моря і злинула дівою иа 
•Троянову землю. Минулася давня ворожнеча князів проти поганців. 
Князі ізза маловажвих причин завели між собою спори. З того ко- 
ристали невірні і з усіх боків набігали з побідами на українську 
землю. Заплакали українські жінки : „Вже нам своїх милих лад ні 
мисаию гмислвти, ві думкою здумати, ні ечима огдявути, а вопотои 



- зо - 

срібломвже нам ні тр )хи не под^в )ню.іатя-'. Шіроко розливе я 
смуток по українській землі, широко потекла журба... Автор згадув' 
при сій нагоді про недавні щас-інві ноходн проти По.товців великого 
київського князя, Святослава, що б --і для них пострахом. Побив він 
Половців своїми сильними полкамп, грнтоптав гори і яругл, скаламу 
тив ріки й озера, висушпв потокії і болота і самого половецького- 
хана, Кобїка, за5рав у незолю. Тоді усі чужняці славили Святослава 
а тепер докоряють Ігореви, що на дно половецької ріки Каяли кк- 
нипав українського золота і сам із сідла золотого пересів у сідло 
севольнзцьке. 

Сон князя Святослава. Другу частпну Слова зачинав 
Сон князя Святослава. Саиюся киязеви, що він лежав у Кпіві на 
горах на тисовому ліжку, що йото вкривали чорним покривалом 
І черпали йому енне вино, змішане з отрутою. Снилося дальше, що 
на груди сипали йому з порожніх сагайдаків жемчуг, а сзй жемчуг 
складався із невірних кочовеків. В його золотоверхім теремі — були 
дошки без сволока, а всю ніч з вечера кракалп ворони. Бояри по- 
яснили князевн сон так, що се два соколи з.летіяя з батьківського 
золотого престо.лу пошукати городу Тмугороканя. А.ле шаблі поганих 
Половців підтяли соколам крила, а вони самі попали в желізні пута. 
Враз із двома сонцями померкли два молоді місяці... Почувши сю. 
сумну вістку, промовив князь Святослав золоте слово і став 
докоряти князям Ігореви й Бсеволодови, що нечесно БОНИ воювали 
і сором нанес.-гп його сідпні. З жалем згадав хоробрі полки свойого 
брата чернигівського кн.чзя. Ярослава. Радбп сам пагадатп свою мо- 
лодість і спробувати сил у новому поході, але княже лихо йому па 
заваді. В спід за тим звертається автор з покликом до пооди- 
ноких князів: Всеволода, Ррзрика Данила, галицького Ярослава 
Осмомисла, щоби вступили в свої золоті стремена за обиду сього 
часу, за рани Ігоря, за українську землю. 

З особливою горячою апострофою звертається автор до г а- 
лиць кого князя. Ярослава Осмомисла, що високо засів 
на своїм золотокованім престолі, підпер своїми желізними полками 
угорські гори і замкнув ^угорському) королева шлях. Автор вказує 
на велику могутність Ярослава Осмомисла, що судив суди аж до 
Дунаю, що отвирав. кому хотів, київські ворота і зі свойого золотого 
престолу стріляв султанів за зем.лями (натяк на поміч Ярослава Фрид - 
риху Рудобородому в часі хрестокосних походів). Вкінці взивав його 
до походу проте погано кощія. Коачака. По зазиві до иньших князів : 
Романа Мстиславвча, Інгваря і Всеволода співав автср пісню про Все- 
слава полоцьког^і; що вмів перекидатися у вовкулаку. 

Третя частина зачинається п.лачем Ярос.лавни, (Ярославна 
була жінкою Ігоря, а дочкою Ярослава Осмомисла). 

Аж ось на стінах городу роз.лягабться голос великої жіночої 
туги. Се княгиня Ярославна плаче — побизавться за своїм му 
жем. Хоче злинутп зазу.лею по тихому Дунаю, обмочити бобро- 
вий рукав у Каялі ріці і втерти кріваві рани на помарнілому 
тілі свойого мужа. Вона звертається найперше з просьбою доі 
вітру. Питав його, чому так нага.льно вів ; чому мече ханов - 
стріли на своїх легких крилах на військо її мужа. Ч!н мало йомуі 



- 31 - 

тіростору віяти попід пебесаііп й колисати корабіїі яа слньому морю ? 
и.0 що розвіяв її радощі по шовковій тирсі. 

Потім звертається з просьбою до Дніпра С.іавути, що пробив 
чаміпні горп крізь половеньку землю і носив на собі Святославові 
іайки. Благав його, щоби приніс на своїх флдях її мужа до неї. 
аби вона не слала своїх сііз до моря рано. Вкінці звертається до 
ясного сонця. Р^аже, що для всіх воно тепле і красне. Тільки їй оди- 
нокій справляє воно горе, бо томить спекою військо її мужа, згинав 
ЛУКИ, замикає сагайдаки. Голосні ридання княгині Ярославнп в немов 
причиною утечі Ігоря. Оповідаючи про втечу Ігоря автор відразу 
попадав у веселий бадьорий тон. Загра'іо море о півночи. Понеслися 
стовпи туманів. Се Бог вказував Ігореви пілях у батьківську землю . 
Погасли вечірні зорі. На даний Овлурем знак Ігор пустив ся в утечу. 
Горностаєм скочлв очеретом, білим гоголем плив водою, босим вов - 
і:ои біг по степу, соколом зносився під хмарами, бючн гуси й лебеді 
на сніданок, обід і вечерю. За ним тікав Овлур. Б часі утечі Ігоря 
природа сприяє йому і помагав. У розмові з Донцем князь Ігор 
дякув йому за те, що стелив йому зелену траву на своїх срібних 
берегах, що одягав його теп.іжми мракамп під тінню зе.теного дерева. 
Не такою була ріка Стугна, що втопила молодого князя Ростиалава. 
В закінченю малюв поет радість на українській землі з приводу 
приходу Ігоря. 

§ 61. ЯвтОрство Слова. Хто був автором Слова о полку 
Ігореві, невідомо. Здогади є ріжні. Певним тільки те, що 
був се чоловік світськиіі, не духовник. Ніякий духовник 
не смів би був користуватися до тої міри поганським сві- 
тоглядом, як се зробив був автор Слова, не ввів би був 
у свою поел\у Дажбогів, Стрибогів, Дивів, Волесів, Обид 
і т. д. Був він також сучасником описуваних подій, членом 
княжої дружини. 

§ 62. Час каписання. Слово о полку написане 1187 року. 
Пізнійше не могло повстати тому, бо в сігл році помер 
князь Ярослав Осмомисл, до якого автор як до живого 
звертається із зазивом, щоби пімстив рани Ігоря і неславу 
української землі. Князь Ігор являється вже після повороту 
з полону, що сталося також 1187 р. 

§ 63. Характеристика поеми. Слово о полку є лицар- 
ською поемою, подібною характером до старофранцусь- 
кої Пісні про Ролянда. Змістом Слова героічний подвиг 
українських князів у боротьбі з дикими степовими наїзд- 
никами Половцями, що виперши Печенігів, доскулювали 
частими набігами, українським землям і нищили доробок 
Українців. Головні постати у поемі наділені прикметами 
героїв-лицзрів (князь Ігор у хвилині, коли не лякається 
злоБІщого соняшного затьміня, коли завертає полки, кия.зь 
Буй Тур Всеволод, коли хвалить лицарські прикмети своїх 
Курян і в часі бою, коли на самім переді кидається на 
ворогів). Ідеєю твору — се добро і слава української 
київської держави, дбалість про її цілість. Автор стоїть 
під великим впливом народньої поезії. З багатої скарбниці 
народньої творчости черпає епітети (синє море, чисте 



- 32 — 

поле, сірі вовки, чорний ворон), тавтольогічні вислови 
(труби трублять, ні мислию злшслити, ні думкою здумати) 
і цілий ряд порівнань (Ігор скаче горностаєм по чагарнику, 
пливе білим гоголем по воді, скаче босим вовком... дальше 
порівнанне битви з молоченнєм збіжа, сійби, а побоєвиїда 
з чорною рілею). Також форма Слова, ритмічна будова 
нагадує форму українських народніх дум. На велику літе- 
ратурну стійність Слова складаються живі чудові описи 
походу, боротьби, горячі поклики до князів, повні глубо- 
кого ліри,зму, елегійні згадки про колишні княжі міжусо- 
биці, жива участь сил природи в долі Ігоря і його дру- 
жини (природа найперше остерігає Ігоря зловіщими зна- 
ками, в часі невдачі сумує, в часі утечі помагає, а вкінці 
радіє поворотом), поетичні останки давнього мітичного 
поганського світогляду і горячий патріотизм автора, що 
рад зєдинити всіх українських князів до спільної акції 
проти одного ворога — Половців. Поетичні переспіви Слова 
на живу українську мову зладили Михайло Максимович, 
Тарас Шевченко, Юрій Федькович, Степан Руданський, 
Ванас Мирний, Василь Щурат, Богдан Лепкий. 

§ 6*. йаспійування Слова о полку. Слово про похід Ігоря 
мало вплив на деякі пізнійші літературні твори. До таких 
належить Слово про Мамаеве бойовище, в якому 
змальована псбіда князя Дмитра Донського над ханом 
Мамаєм в битві на Куликовім полі 1380 р. На основі Слова 
про Мамаєве бойовища і Слова про похід Ігоря на початку 
XV. в. повстав памятник „Задонщина". Автор Задон- 
щини Софоній наслідує невільничо Слово про похід Ігоря,, 
даючи тільки недоладну копію. Деякий відгомін Слова 
о полку можна найти також в „Слові о погибели русь- 
ския земли", де малюється сумне положеннє української 
держави перед другим татарським нападом і у Слові про 
Лазарове воскресеннє. Слово про Лазарове воскре- 
сеннє се релігіна поема на апокрифічні мотиви. 

Зміст Стіова про Лазарове всскресеннв. 

Праотці", що томляться у пеклі, дізнаються про те, що Лазар 
іліїв воскреснути. Вони зворушуючими словами передають йому 
иросьбу до Христа, щоби прийшов у пекло їх визволити. Особливо 
«ильною, гарною і поетичною є промова Адама. Дальше йде опові- 
ріанве про те, як Христос зійшов до Аду і освободвв праведників. 

§ 65. ІИоі[гег!і€ Данила Заточника. Дуже цікавим памятни- 
ком староукраїнської літератури було Моленіє Данила За- 
точника. Моленіє — се низка ріжних думок і висловів, 
вибраних із книг св. Письма, Пчел і зпосеред народніх 
приповідок Між поодинокими сентенціями нема нераз льо- 
гічного звязку. Характер твору дидактичний. Автор ви- 
словлює думки про багатих і бідних, про мудрість і глу- 
готу, про долю, про добрих і злих княжих дорадників, 
иро добрі і злі жінки. 



Ось для при.^іру деякі афоризми : 

„Коли багатнії наговорить, усі гаиовкнуть, а елово ного піднє- 
вуть від кебеса; а заговорить убогий, всі врпкиуть на пього і зам- 
квугь ЙОМУ уста; чия одіж багата, гоїо й річ чеена". 

„Як хто заопікузться людиною в журбі, немов студеною ВОДОІУ 
напсівв її в жаркий день". 

„Коли посилаєш мудрого мужа, мало йому, кажж, а иоеилавш 
нерозумного, сам не лінуйся за ним іти". 

„Краще чути спір розумних, ніж зкагівви нерозумних", 

„Як у діравтїй міх воду лити, так нерозумного вчити-'. 

„Золото випробовується вогнем, а ііодияа напастьми". 

„Краще в діравім човні по воді їздити, ніж злій жінці повірив;: 
тайну". 

• Твір Данила Заточника має форму просьби до князя 
о помилуваннє. — Автор нарікає на свою гірку долю на 
засланню і просить князя, щоби зглянувся, над ним, про- 
стив йому і позволив вернути у рідну країну. На основі 
сеї форл'іи довший час думали, що Моленіє Заточника 
є справжньою просьбою княжого дружинника, прогнаного 
за якусь провину, чи то трусливість у бою, чи виявленнє 
тайни княжого дому, над озеро Лаче. Деякі дослідники 
думали, Ш.0 просьба адресована була до князя Ярослава 
Володимировича (1182— 1199 , иньші, що до переяславського 
князя Ярослава Всеволодовича (1253—1236). Новійші до- 
сліди виказали, що ніякого такого справжнього Заточника 
не було, а його твір має тільки літературну форму просьби, 
яку автор запозичив у грецьких письменників. Пізнійший 
переписувач додав до твору оповіданнє про те, як Данило 
запечатав свою просьбу у віск, пустив її на озеро, як її 
проковтнула риба, як рибалка зловив рибу і заніс просьбу 
князеви, як таким робом князь дізнався про бідуваннє Да- 
нила і змилосердився над його долею. Казка нагадує ле- 
генду про перстень Полікрата. Моленіє — се твір талано- 
витий, остроумний, полискуючий місцями їдкою сатирою 
і гумором. 

§ 66 Каргктеристика літературної творчости київського пе- 
ріоду. Література київського періоду стояла під впливом 
византийським. Характер її иерковно-релігійний. (Виїмок 
становить Слово о полку) Виказує вона и^ирокий розмах, 
багатство, свіжість, оригінальність й ідейність Любов до 
ріділої землі, радість з її сили, могучости і щастя, смуток 
в її терпінню і невдачах ~ все се є прикмети, що надають 
гшмятникам староукраїнської літератури — великої ціни. 

§ 67. Причини занспаяу пітератури. В ХІУ. ст. проявля- 
ється занепад літературної творчости. Ще ХНІ. вік може 
почванитися таким знаменитим памятником як Галицько- 
волинська літопись, що сг'лою та красою дорівнує Слову 
про похід Ігоря. В XIV". віці літературне життє слабне. Сей 
занепад літератури йде з. парі з руїною економічного і куль- 
турного життя українських земель, спричиненою татар- 
ським набігом в 1240 р. Татари спустошили українські 

з 



- 34 - 

землі, попалили села й іМіста, збурили Київ, а враз із ним 
головний осередок літературнього життя, Київо-печерський 
монастир. Загинули памятники, багато рукописий затрати- 
лося. Коли Батий станув під Київом „не можна було — 
говорить літописець — нічого чути від рипу його возів, 
від великого реву його верблюдів, і іржання табунів його 
коний". Руйнуючи Київ, Батий завершив діло розпочате 
суздальським князем Андрієм Боголюбським, який в 1169 
році, кермований завистю, збурив Київ. 

§ 65. Нові державні орґанізми. Наслідком татарського 
лихоліття і враз із упадком двічи зруйнованого Киї.ва упа- 
дає також і політичне значінкє київської держави. її місце 
займають тепер нові державні орґанізліи; володимирсько- 
суздальська держава на півночи і галицько-волинське кня- 
зівство на заході. В 1299 ропі київський митрополит пере- 
носить свою столицю у Володимир над Клязмою, що стає 
осередком політичного і церковного життя на півночі. Зго- 
дом таким осередком стає Москва як столиця суздальських 
князів, які від 1328 року стали зватися московськими кня- 
зями. Сі обидві держави: московська на півночи і україн- 
ська на заході переймають у спадщині по державі київській 
її духовий доробок, памятники Ї7 культури й літератури, 
плекають і розвивають їх на свій лад. 

§ 69. Літературна творчість в рбі татарського пихопіття. 
Все таки і в самому Київі літературна творчість не зав- 
мерла, тільки ослабла. Появляються твори церковно-релі- 
гійного характеру, перерібки давних творів, компіляції 
й моралізуючі писання духовників, в яких намагаються 
виказати, що горе, яке спало на українські землі — се 
тільки кара божа за гріхи, за двоєвірє, за поганські віру- 
вання й ігрища. (Слово нікоєго христолюбця і ревнителя 
Христової віри). Подибуються також люди, що у тих сум- 
них часах першої руїни намагаються двигнути нарід 
з його економічного й культурного занепаду. До них на- 
лежали: митрополит Кирило, єпископ Серапіон, митропо- 
лити Кипріян і Григорій Цамвлак. 

§ 70. Кирило, Серапіон, КипрІЯсі, Григорій Цатвлак. В часі 
обїздки своєї єпархії київський митрополит Кирило зав- 
важав занепад христіянської побожности і чимало непра- 
вильностий у богослуженнях і в укиттю духовенства. Тому 
спровадив з Болгарії Номоканон або Кормчу книгу, 
що містила ряд постанов і законів не тільки в церковних 
справах, але й у справах домового та родиннього життя. 
Видав також Правило враз із поученнями для духовен- 
ства. Митрополит Кирило вказує на те, що нещастя, які 
спали на українську землю, є тільки карою за гріхи, за 
ріжні „бісовські" забави. Від духовенства жадає точного 
виповнювання обовязків і строго л'.орального життя. Се- 
ра п іо н був володимирсько-суздальським єпископом і жив 
у XIII. в. Писав поучення і проповіди. Подібно як ирило 
доказує у своїх проповідях, що всяке лихо затьм: Кіння, 



- 35 - 

землетруси, напади ворогів — се кара за беззеконня. ^За 
наші гріхи — говорив він — навів на нас Гасподь Бог 
нарід немилосерний, нарід лютий, нарід, що не пощадив 
ні молодої краси, ні немочи старців, ні молодости дітий"... 
Проповіди Серапіона (числом 5) писані гарно, краснорічиво, 
зі сердечмим теплом. Письменниками й проповідками сеї 
доби були також митрополит К и п р і я н і митрополит Гри- 
горій Цамвлак, за яких оживився вплив південної Сла- 
вянщини на українську літературу. В ХНІ. і XIV. в. у Сербії 
і Болгарії розвинувся живійший літературний рух: у Бол- 
гарії за патріярха Євтимія, в Сербії за Степана Душана — 
і се не зістало без впливу на українську літературу. Сей 
вплив йшов головно через чернечу республику на Ато ні, 
що була неначе центральною славянською бібліотекою. 
Обидва митрополити Кипріян і Григорій Цамвлак були 
Болгарами. Цамвлак брав участь на соборі в Констанції, 
де намагався довести до злуки української церкви з Ри- 
мом. Але його заходи були безуспішні. 
§ 71. татарське лихолігтє у народній поезії. 

Відгомін татарських набігів подибуємо у ряді народнії пісень, 
з яких яркими поетичними красками змальована уся безодня народ- 

їього горя. 

„Зажурилась Україна, що нігде прожити : 
„Гей витоптала орда кіньми маленькії ді*н, 
„Оп маленьких лптоптала. великих забрала 
„Назад руки постягала, під хана погнала". . 

Або : Коли Турки воювали, ' 
Білу челядь забирали ; 
І в нашої попадоньки 
Взяли вонп три дівоньки. 
Одну взяли попри коні, 
Еопри коні на ремені, 
Другу взяли попри возі, 
Попри возі на мотузі. 
Третю взяли в чорні мажі... 
Що ю взяли попри коні, ' 

Попри коні на ремені, 
То та плаче : „Ой Боже мііі ! 
Косо моя жовтенькая ! 
Не мати тя розчесує, 
Візник бйчои розтріпує". 
Що ю взяли попри возі, 
Попри возі на мотузі, 
То та кричить ! 
„Оя Боже мій, ніжки мої ! 
Ніжки мої біленькії! 
Не мати вас умиває, 
Пісок па.іьці розїдав. 
Кровця пучки заливав!- 
Що ю взяли в чорні мажі, 
Те та плаче, то та кричить : 



- зо - 

»Оіі Божеж мій, очііа мої 
Очка мої чорненькії! 
Тільки овсак проходили, 
А білий світ не виділи!" 

§ 72. Перевага українського елєіненту в питовськіп девайіві„ 
Коли протягом ХІУ. ст. українські землі стали постененно 
входити в склад литовської держави, український елемент, 
культурно сильнійший, добув собі там рішучу перевагу. 
Литовські князі Ольгерд і Любарт, забираючи українські 
землі, освободжували їх зпід татарської влади. „Старини 
вони не рухали, новини не вводили". Приймали віру Укра- 
їнців, говорила й писали по українськи, судили по місце- 
вим звичаям. Побіджена Україна заволоділа культурою над 
побідною Литвою. Українська мова стала мовою двір- 
ською, урядовою, мовою освічених 'людий. В тій мові до- 
ховалися „Судебник" Казимира. „Литовський статуті" і т. зв. 
Литовськ о-р уські літописи. 

§ 73. Пнтовсько-руськІ пітопаси. Є вони безперечно най- 
важнійшим витвором тогочасного письменства. Мова їх — 
се тодішня літературна мова, якої основу творить київська 
актова мова з сильним впливом білорущини і численними 
польонізмами. Кодекси сих літописий розпадаються ка 
7ри окремі групи. Кодекси першої Г'рупи криють в собі 
основи історії Литви від другої половини ХІУ, ст. до по- 
ловини XV. ст. є тут талановите оповіданнє про взаємини 
Витовта і Ягайла, при чім літописець боронить становища 
Витовта і містить похвалу Витовту. Друга група опо- 
відає про прихід Палємсна з Італії і про казочну минув- 
шину Литви до Гедиміна. Потім йде оповіданнє про но- 
зійші часи литовської держави, що кінчиться короткою 
хронічкою, доведеною до 1575'р. Третя^ група творить 
кодекс президента суду А. Б и х о в ця, що ріжкиться значно 
від попередніх і має багато епізодів, яких не стрічаємо 
в ніякім иньшім кодексі. Оповіданнє живійше, місцями має 
повістевий виклад й оживлене часто легендами. Рукопись 
уривається на 1507 р. Сими літописями користувалися 
польські хроністи Бєльський, Длуґош і Стрийковський, 

крій численних списків литовсько-руськах літовисгй замітка 
ще Супрасльська рукопись, у якій витяг із староукраїнеьких 
літописий продовжений новими заиисками. До сих запЕсої: додаив 
цікаве оповіданнє про летовсььо-мо« ковсььу глйьу ча еро по? іду квя 
гя Константина їв. Острожського під Орніою над Москвою 
в 1515 р, ОстрожськЕЙ порівнаний тзт з ,.івдеііськвк цярем Пором* 
Похвала кн. Острожському кінчиться „славою", що нагаду* ржтмі'іну 
будову ,.Слова о нелку". 

§ 74. Печатки пвйШіки. В XV. в. крім Литовсько-руських 
літописий повстають також перші памятники релігійної, 
полеміки. Змістом полемічного письменства ЯБЛЯеТЬС» 
спір православних з католиками та уніятгми на релігійн 
теми. 

Змагання Українців до унії. 

Нехіть до латиннпків істнувала серед Українців здавна ; гдавнь 
найшла вислів в деяких перекладивх і ориґінаяьних ааиатнвлах. Все 



3-ї 



гаки кнмо свого ворожого тону, що так і повтаряється у іхраввсяав- 
няз; при кождій згадці про західню церкву - змагання до унії на 
Україні з римською церкйою виринають часто. Вже галицький князь 
Данило, думаючи сіховутн: татарське ярмо, обіцяв папі пряняти унію 
в заиіну за поміч західно європейських держав у боротьбі з Тата- 
рами. Аяе завівся. Одержав королівську корону, але помочи не діж- 
дався, тому н кинув думку про унію. На ново виринає на україн- 
«ьиах землях думка про упію з Римом за митрополита Дамвлака, що 
бере участь на соборі в Констанції. В р. 1439 київський митрополит 
Ізидор пржЕмав увіїо на соборі Ферарсько-фльореятнськім, але його 
змагання заве; ти її на Україні не повелися. 

§ 75. йоспаніє Шисаїпа. Нову пробу довести до унії 
стрічаєлю в змаганнях київського митрополита Мисаїла, 
що написав посланіе до папи СикстаІУ. з просьбою 
о приняттє Українців під опіку. Посланіе Мисаїла написане 
в 1476 р. Автор просить папу, щоби не вірив клеветкйкам, 
що намагаються очернити Українців, 'запевнює ііого про 
свою прихильність до папського престолу і просить, щоби 
взяв руську церкву під свою опіку. Посланіе писане вис- 
шим стилем і прикрашене ріжними панегіричними прикра- 
сами. Видав сей твір Іпатій Потій на доказ, що вже перед 
-ЧИМ істнували на Україні змагання до унії. 



її. Середня доба. 

(ХУІ-ХУПІ. в.) 

§ 76. Відіиїнний характер літературних паїиятників серерьог 
йОбЦ. в XVI столітю українська література зміняє свій ха- 
рактер. Ся зміна характеру літератури слідна передівсім 
у мові памятників. Коли в літературних памятниках першої 
доби мовою була мова церковно-славянська тільки з незнач- 
ними примітками форм, звуків і слів живої народньої мови, 
так тепер вона підлягає змінам. В основі своїй вона й дальше 
церковно-славянська. Що раз більше одначе підпадає вона 
під вплив живої народньої мови, що раз більше збли- 
жається до неї у звуках, формах і словах, приймаючи по- 
при те завдяки новим обставинам життя чимало слів поль- 
ських, білоруських, латинських. Ся нова неодноцільна 
мішанина звалася мовою книжньою. 

На зміну характеру української літератури в другій 
добі її розвитку впливали протягом століть: 1) політичні 
події, 2) релігійні, 3) культурні течії, що прийшли на Укра- 
їну із західної Європи. 

§ 77. Попітичні ПОДІЇ. У XIV. і XV. столітю звершився 
ряд важних історичних подій, які з одного боку перервали 
дотеперішні взаємини українських земель з південно сла- 
вянськими країнами і з Царгородом, а з другого боку збли- 
жили Україну до західньої Европи і західньо^европейської 
культури. Такими подіями, що позбавили Україну дотепе- 
рішніх культурних впливів, був упадок Сербії, що 1389 р. 
по бою на Косовім полі дісталася під володіннє Турків, 
упадок політичної незалежности Болгарії (1393), а вкінці 
упадок Царгороду, занятого Турками 1453 р. Рівнобіжно 
з тим иньші історичні події зближують Україну до заходу. 
В 1340 році за Казимира Великого галицька Україна вхо- 
дить у державну сполуку з Польщею, а в 1386 р. за Ягайла 
лучаться з Польщею литовсько українські землі. Спблуку 
всіх українських земель з Польщею завершує люблин- 
ська унія в 1569 р. Наслідком сих цодій Україна підпа- 
дає ПІД впливи польські й західно європейські. Також р о з- 
виток к 03 ач чини, козацькі походи і війни полишили 
сильний відгомін у літературній творчости, даючи почин 
окремому козацькому епосов и-д умам. 

§ 78. РепІҐШНІ ПОДІЇ. До західної Европи зближуюті* 
Україну також деякі події релігійні, як собор в Констанцьі 



- 39 — 

Ферарі і Фльоренції і берестейська унія. Вже на со- 
борі в Констанції (1415) являється з раліени Українців митро- 
полит . Григорій Цамвлак. Се свідчить, про взаємини Укра- 
їни із західною Европою. На ферарсько фльорентийськім 
соборі (1438 і 1439) бере знова участь київський митропо- 
лит Ізидор, який на соборі намагається довести до унії 
української церкви з Римом, а вертаючи, на Україну, про- 
голошує урочисто акт злуки. Засуджений московським 
князем на смерть вертає до Риму, де папа іменує його 
кардиналом. Важною релігійною подією бз^ла берестей- 
ська унія, заключена 1596 р. Берестейська унія викликала 
що правда горячі і завзяті релігійні спори, поділила укра- 
їнську суспільність на два ворожі собі табори: православ- 
них і уніятів, але витворила також багату галузЬ п исьмен- 
ства: літературу полемічну. 

§ 7^. Західно європейські культурні течії. По причині зга- 
даних політичних і релігійних подій, що звернули Україну 
лицем до заходу, починають звільна розливатися по укра- 
їнських землях західньо-европейські культурні течії най- 
перше гуманізму, потім реформації. 

§ 80. Гуманізм. На копець XIV. століття припадають 
відродини літератури і науки, відомі під назвою : гуманізму. 
До сих відродин довело велике зацікавленнє й замилуваннє 
до творів давної клясичної літератури (у штуці зветься 
сей зворот ренесансом). Перші прояви гуманізму поди- 
буємо вже Б творах італійських поетів: Данта, Петрарки 
і Бокаччія. З переселеннєм византійських учених і письмен- 
ників, що втікаючи перед Турками, опинилися в Італії, се 
замилуваннє до клясичної старовини зросло ще більше. 
Всесторонна знайомість із творами клясичної літератури 
довела до розриву з дотеперішньою наукою, званою с х о- 
лястикою. Головним завданнєм схолястики було узасад- 
нювати й утверджувати правди христіянської віри дорогою 
розумовання. Наслідком сього наука стояла на услугах 
церкви. Гуманізм домагався свободи дослідів і свободи 
д)^ки, зривав зі сухилш формулами схолястичної учености. 
З Італії широкою течією поплив він по цілій Европі, 
дістався до університетів у Празі (що його основано 
1348 р.) і в Кракові (1440), в яких побирало висшу освіту 
також багато Українців. На обох сих університетах були 
окремі інтернати призначені для Литовців і Українців. Крім 
того багато заможнійших Українців виїздило на висші 
студії до Італії і тут познайомлювалися вони з кличами 
гуманізму. Таким гуманістом був Білорусин Франц Ско- 
рина, автор перекладу Біблії, що на падуанськім універ- 
ситеті одержав ступінь доктора лікарських і фільософічних 
наук. В Московщині працював иньший визначний гуманіст 
Максим Грек, а його діяльність причинилася по се- 
ре дно до поширення кличів гуманізму також на україн- 
ських землях. 



- 40- 

§ $1. Реформація. Другою важною культурною течіеш 
була реформація. В 1517 році виступив зі своїлти релігій- 
ними тезами Мартин Лютер і дав почин до горячої 
релігійної боротьби і до сварок у нутрі христіянської 
церкви. Одначе ще більше значііінє як на релігійному полі 
мав його виступ на полі літературнім. Лютер писав свої 
твори німецькою мовою, переложив нею сз. Письдю, скла- 
дав у ній релігійні пісні і тим робом ввів її у літературу. 
Від сеї пори латинська мова, якою досі виключно послу- 
гувзлися у п^Vісьменстві, уступає місце живим народнім 
мовам. Реформація огорнула не тільки середню і західню 
Європу, але стала також ширитися в Польщі, на Литві, 
і на Україні. Зокреліа ширилися тут кальвінізм, социніянізм, 
або актитринітарстзо, або так званий аріянізм. Була се 
наука про* св. Трійцю, противна католицькій науці, яку 
ширили у Польщі Лелій Социн, а потім його братанич 
Фавст Социн. Осередком сициніян був Пи ічів і Раків, 
о ісповідниками сеї віри чимало вельмож. Реформація від- 
билася також відгомоном в українському життю. Релігійна 
боротьба витворювала потребу висшої освіти краще зор- 
ганізованого шкільництва. У письменстві під впливом ре- 
формації слідне змаганню зробити книжню мову більше 
доступною ширшим народнім шарам. 

§ 82. Друкарська штука. Велике значіннє для збільшення 
й поширення літературної творчости мав винахід друкар- 
ської штуки. Винайшов її вполовині XV". ст. Іван Гуттен- 
берг. Першою друкарнею, в якій друковано книжки в цер- 
ковно-славянській мові і кириличним письмом, була дру- 
карня Швайпольда Фіоля в Кракові. З кінце^л XV. ст. 
(1491 р.) надрукував він пять церковно-славякських літур- 
ґічних книжок. Але за се посудили його в прихильности 
православю і закликали на суд краківського єпископа. 
Тому Швайпольд Фіоль покинув Краків і перенісся на 
Угорщину, а друк книжок спинився. В початках XVI. ст. 
друкує книжки Франц Скорина в Празі (1517) і у Вильні 
(1527). Але сі друкарні не були на українській теритоі^ії. 
На Україні ширшу друкарську діяльність розвинув Іван 
Федорів (Федорович). 

§ 83. ДІЯЛЬНІСТЬ Івана Феяорокича. 

Іван Федорович і Петро Метиславець були московськимя впжа- 
чамж. Після надрукованая в Москві перших книжок мусіли кидаяа 
Москву з ляку перед темною московською товпою, що підбурена 
ионахаии, яким друкарська штука відбирала зарібок, спалила дру- 
карню а їм самим грозила смертю. Після того Федорович і Мстисда- 
вець найшли захист у Заблудові, в маетности гетьмана Ходкевича, 
оснували тут друкарню. Але щ,о старий Ходкевич не мав уаів охотк 
пособляти їх дальшій друкарській діяльпости, покинули Заояуді»- 
Метиславець перенісся до Вильни, де за помічю багатих виденськшх 
міщаа Мамоничів і Заріцьких заложив нову друкарню, а Федорввкч 
опинився у Яьвові. Тут після упокорюючих благань і просьб аайяіов 
втіи,! підмогу для основаная друкарні. Повстала вона аа Підзаи^ 



ілЕйіко монастиря св. Онуфрія (1573). Але с:іа5кі иатеріяльні засоби 
аїЯАіг. на перешкоді його роботі; Федоросяч зпав у довгп, ааставіа 
друка2;ню.;йпдови і мусів здержати дальшу роботу. В '575 році ба- 
чвао лото па дворі кпязя Острожського. В Острозі надруїсував в'я 
«иавиу Острозкську Біблію (1580 р.) По вид руку занню Бібдіі 
вернув Федорович до Львова і тут помер. По його смертя викупило 
щ>гка,т^вю, заставлену ясидовн Ставроппгіпське Братство і в печатках 
ХУИ. століття приБядо на управителя Михайла С л ь о з к у. 

З бігом часу повстали друкаоиі у Львові, Київі, 
Острозі а навіть по селах: в Почаїві, Стрятині, Угерцях 
холо Самбора, Кутеїні, Крилосі і и. 

§ 8^. їїгргшщїї св. йисьійа. Характеристичною проявою 
літератури середнього періоду є часті переклади ріжних 
творів св. Пис'ьгла (псалтирів, учительних євангелій, Пісні 
місень) на мову зблимсену до народньої або „посполиту", 
як п звали перекладчики. Ходило саме о те, щоби щиро- 
ким верствам суспільности подати св. Письмо у /лові їм 
доступній, зрозумілій. Такі переклади повставали подекуди 
під впливом реформаційних течій, подекуди від них неза- 
лежно. Вже Франц Скорина з Полоцка видав у Праьі 
„Біблію Руську" (1517—19 р.) „Богу ко чтиілюдем поспо- 
лнітилі к доброму наученіга" і нема ніякої осиози думати, 
щоби його переклад стояв у якійнебудь сполуці з рефор- 
мацій ним рухом. 

З усіх тогочасних перекладів св. Письма — найзаміт- 
нійше Пересопницьке євангеліє. Назва його похв- 
дкть від пересопницького люнастира (в селі Пересопниці 
на Волині). Переложив його Ліихайло Василевич, син сяг 
шій>кого протопопа при помочи архимандрита Григорія 
накладом княгині Заславської в 1556—1561 р. „для лепшог© 
вирогумленя люду христіянського посполитого". Мова сього 
еваягелія сильно зближена до народньої. Також під оглядом 
високо ліистецького викінчення, богатства орнаментів еваи- 
гелів Аіає велику ціну. Пересопницьке євангеліє було не 
вди.'?оке. Крім нього повстає цілий ряд т. зв. учительних 
євангелій, у яких мова більше або меньше зближена була 
до живої народньої. Ся тенденція слідна особливо у прв- 
тестантських виданнях Симеона Будного (його „Катехя- 
зіс" — се перша проба ширення протестантських ідей 
в О'часній руській мові") Білорусина, Василя Тяпинськогу 
(тєігсу євангелій), Валентина Незгалевського (рукописний 
„Новий завіт") і и. 

§ 85. Нтояська рора. Очивидно сі всі нові течії; нові 
історичні обставини не відразу витиснули свій слід на 
українському письменстві. Ще в другій половині XV. 
і в вершій половині XVI. в. літературна творчість нахо- 
диться під знаком застою. З упадком Царгороду була 
Атонська гора головним огнищем, відки українські 
ансьменники черпали засоби книжности і культури. На 
Атокі, де були ріжні славянські монастирі, проживаяв 
також багато українських черців (в монастирі „Русссікон"): 



- 42 — 

ВОНИ списували там книжки, обмінювалися своши творагли 
зі сербськими та болгарськими черцялш і приносили іх на 
Україну. 

§. 86. Під новим прапором. Цікаве світло на культурні 
відносини в половині XVI в., на систему тодішнього вихо- 
вання кидають завіщання деяких волинських панів як пр. 
Василя Загоровського, 

Зміст завіщання Василя Загоровськоі?о. 

Василь Петрович Загоровський, брацлавський каштелян, коро- 
лівськпй марпіалок, володпмирський городничий, виходячи зі стано- 
вища, що смерть нікого не мине, потурбований людьми кримського 
хана під селом Редкою, пише у полоні завіщаннє. В завіщанню вка- 
зує шлях, що ним мають йти освіта й впхованнб його синів. Коли 
сини будуть мати дім літ, велить їм дати розумного і чесного дяка, 
щоби їх навчив св. Письма і руської мови. Поті^ треба спровадити 
їм бакаляра до науки латинської мови. Коли одержать добрі початий 
латинської мови, велить їх віддати до єзуїтської колєґії у Бильні. 
Там мають вози не прпїждяіаючи до дому, сім літ або й більше 
невпі:нно працювати. По покінченню колєґії — просить — р.ідддтн їх 
у службу на такі місця, де вправлялибис-ї у чеснотах. Притім вкладав 
на серце дітям обовязок, щоби „ппсьма св'оего руского и мовення 
рускЕмп словами и сбичаевь' цпотппвнхь и покорньїхі. руских-ь нв 
забачали, а напбольпіей верьі своєя... и вабоженства вь церквахі 
нашихт), греческому закону належного... ажь до смерти св'оєгі йе опу-» 
скали..." Велить молитися, постити, вистерігатися єреси, не сходитися 
з єретиками. Вкінці коли захочуаь женитися, радить їм пе глядіти 
ні на красу, ні славу вельможного дому, ні на майно, тільки на релі- 
ґійність і характерність своїх будучих жінок. 

§. 87. Пюбпинська унія. В 1569 р. актом Люблинсько 
унії злучено всі українські землі з Польщею і від сеї пори 
широкою течією поплили ші Україну польські і західно 
європейські культурні впливи. Життє на українських землях 
улягло повній переміні. Володіючою верствою стала шля- 
хта і їй одинокій прислугували всякі права й уряди. Сама 
вона не підлягала ніяким судам. Обмежено права україн- 
ських міщан, а селянство закріпощено. Православна церква, 
що тішилася колись високим становищем державної релігії, 
мусіла уступити місце державній католицькій, погорджувана 
й упосліджувана стала клонитися до упадку. 

§ 88. ДІЯЛЬНІСТЬ вепьмойі. Зі страхом гляділи українські 
патріоти на сей очивидний занепад української народности. 
Глибокил\ сумом наповняла їх свідомість, що Україна стає 
предметом погорди й зневаги, як некультурна, груба, темна 
маса. У ріжних місцях подибуємо в 2-ій половині XVI. ст. 
людий, що глибоко призадумувалися над підємом україн- 
ського народнього життя, — освіти, школи, письменства. 
Видвигаються тут і там осередки праці над відроджекнєм 
культури, письменства і освіти. І так на українському по- 
граничу в Заблудові, в маєтностях українського магната, 
литовського гетьмана Григорія Ходкевича осно- 
вується в 1560-их роках друкарня і в ній працюють Іван* 



-- 43 ~ 

Федорів і Петро Мстиславець. Рівночасно ученик Максимг 
река князь Андрій Курбський, що втік перед гнівом 
Гмосковського царя Івана Грізного й поселився на Волинг 
в Миляновичах, збирав довкола себе вчених людий, для 
оборони перед заливом українських і білоруських земель 
католицизмом та польонізацію. Займався перекладами гре- 
цьких творів, навязував зносини й переписувався з визна- 
чними людьми на Україні і Білій Руси, заохочуючи їх 
держатися своєї віри й не захоплюватися чужою культу- 
рою. Третий такий гурток збирається на Білій Руси в Слу- 
цку при дворі князя Юрія Слуцького, потомка київ- 
ських князів Олельковичів. 

§» $9. Осгрог. Одначе найважнійшим центро?л такої но- 
вої культурної праці був Острог на Волині, осідок кня- 
зів Острожських. Князі Острожські, потомки київського 
княжого роду здавна славилися як оборонці й опікуни 
своєї нації. Таким був князь Константин Іванович^Острож- 
ський, литовський гетьман, шо помер 1530 р. Його син 
Василь Ко н стантин, київський воєвода, власник ве- 
ликанських просторів, споріднений з першими домами 
Польщі і Литви вславився також як оборенець православ- 
ної віри і опікун української культури. Завдяки його за- 
ходам і жертвам повстає в 1570-их роках в Острозі висша 
школа на взір польських академій. Сучасники звуть її три- 
мовнил\ ліцеєм, (тому що вчили у ній церковно-славян- 
ської, грецької і латинської мови) або „Греко-сл а вя н- 
ською академією". Острожська школа дала перші 
почини до висшої осЕіти на Україні. Довкруги школи гур- 
тувалися в Острозі письменники й учені, що утворили рід 
ученого товариства. Сюди належали : Герасим Смотрицький, 
Дамян Наливайко, архидіякон Кипріян, Василь Суражський, 
автор теольогічного твору „О Єдиной истинной православной 
в'Ьр'Ь'*, і чужинці : Христофор Філялєт, Ян Лятос, — Ки- 
Кирило Люкарис (пізнійший патріярх), Никифор і и. Уче- 
ником острожської школи був гетьман Петро Конашевич 
Сагайдачний. 

Лектура: Андрій Чайковський «Побратими" (повість). 

§ 90. Острожська БІбшя. 

ІГершим важним ділом сього ученого гуртка було видаинє дру- 
кованої Біблії. До князя Острожського перейшов в 1675 р. Іван Фе- 
дорів зі Львова, уладпв тут друкарню і на порученне Острожськогв, 
видав біблію. На тодішні часи і обставини було се велике диіо 
Острожськип виправляв своїх людпй в ріжпі краї вишукувати грецьіа 
тексти і славянські переклади. Иотім кілька літ тягнулася робота над 
виправленнвм перекладу, кілька літ друкувалася біблія. Що йпв 
в 1680 р. вийшов у світ друком сей знаменитий твір. 

§ 91. Братства. Але не довго український нарід тішився 
опікою своїх вельмож. Українське православне панство, 
відтиснене від впливових посад, урядів і достоїнств — від 
усього того, що в тодішнім життю давало силу й засоби, 
ста;^о звільна хилитися в чужий бік і винародовлюватися. 



... 44 — 

Одинока дорога до почестий, впливів і урядів лежала через 
виреченнє від своєї віри і народностй (віра під ту йору 
нокриваласй з народністю) і багато пускалося на сю до- 
рогу. Навіть рід князів Острожських не остоязся. Вже сини 
князя Константина Острожського перейшли на католицьку 
віру, а слідом за тим у чужий табор. В тім моменті, коли 
український нарід не міг уже числити на поміч вельмож 
у будуччині, почала середня верства українського насе- 
лення, свідомій ше ЛІ і ІД а н с т в о, організувати свої сили 
до нового культурного і народкього руху. При 'тім поко- 
ристувалося воно устроєм церковних братств і цехових 
організацій. Б ратст в а були се релігійні товариства мі- 
щан, що зайглалися сперщу ділами ліилосердя та.христіян- 
ськсї любсви, удержували при церквах доми для убогих 
та шпкгалі для недужих та уладжузали братські церковні 
богослуженіія, похорони й иньші діла побожности. з бігом 
часу братства поширюють свою діяльність. Почішають 
займатися справами освіти й культури. Щоби віїховати 
оборонців празославиої віри, — закладають школи, бурси, 
дбають про друкарні. 

§ 92. Ставропиршс&кг братство. Найдавнійшим братством 
було братство при Волоській (Успенській церкві) у Львові. 
Воно згадується вже в початках XV. ст. При хінці ХУІ. ст. 
мало воно не тільки свою церков і шпиталь, але й школу 
і друкарню. Воно злучилося зі всіми церковними брат- 
ствами на Україні в один союз, щоби спільнилні сідлами 
боронити віру й народність. іТакий союз повставав на- 
слідком того, що філії творилися на зразок митрополи). 
Наділене окремими привілеями антиохійським патріяохом 
Йоакимом і царгородським Єремією стало воно від 1593 р. 
зватисл Ставропигійським братством. Назва пішла відси, 
Ш.О братство л-.ало право утвердити в своїй церкві патріяр- 
ш\\\\ хрест над царськими вратагли і залежало безпосереднє 
від царгородського патріярха, а не підлягало юрисдикції 
краєвих єпископів та митрополитів. Крім сього мало на- 
гляд над иньшими братствами. 

§ 93. Львів — орниіцеїн освіти. Завдяки діяльности Ста- 
вропигійського братства, що побудувало власний братський 
дій, оснувало школу й викупило друкарню, заставлену 
Федоровичем — Львів вибивається як визначне огнище 
духового життя. Школа здобула собі скоро славу. До 
веї приїздили вчитися зі всіх сторін України, бо братство 
впроваджувало добрі учительські сили. Учителем у львів- 
ській братській школі був архієпископ Грек Ар се ній, 
котрий уложив граматику грецької та церковно-славянської 
люви. Ся граматика зветься „А де л ьф оте с" і появилася 
друкол^ 1591 р. Крім Арсенія учителями були тут: Лаврен- 
тій Зизаній Тустановський, його брат першорядний обо- 
ронець православя, богослов, полеміст, проповідник — 
Стефан Зизаній, Кирило Транквілюн Ставровецький, Юрій 
Рогатинець і и. Школа стала головною окрасою львів- 



еького братства. Цілию школи був релігійний і моральний 
підем суспільнссїи, а наука й вихобзнкє мали релігійний 
характер. Наука мала бути приступна для всіх дітмй, вся- 
кого стану і тому до сеї школи ходили діти львівських 
мішан, передміщан і духовних. У школі мали діти займати 
місце відповідно успіхам, а не по богатству або становищу 
родичів. Побіч грецької і церковно-славянсьиої мови вчили 
граматики, реторики, діялектики; подавано тзкож вістки 
з обсягу фільософії, поетики, історї, а від 1592 р. одним 
із головних предметів на основі постанов варшавського 
сойл^у стала латинська мова. Ставропигійська школа своєю 
програмою й організацією зближалася до взірця західно 
європейських схолястичних шкіл. На жаль ізза недостачі 
матеріяльних середників швидко стала підупадати. 

§ Щ. Київ. Побіч Острога і Львова третим найважкій- 
шим центром культурного життя українських земель 
у ХУіІ. ст. стає Київ. Саме в пору, коли культурне життя 
в Ос7розі по причині переходу князів Острожських у чу- 
жий табор стало клонитися до занепаду, розпочинається 
живійший літературний і культурний рух в Київі. Заслуга 
тут Є л и с є я П л є т є н є ц ь к о г о. 

Під ослоною козацької опіки розпочав він незвпчайпо живу 
и плідну культурну роботу, а з Печерського монастиря зробив пер- 
жіоряднпн культурнпй осередок. Плетенецькзй походив з Галичини 
(села Плетевич в Золочівщені) і був шляхотського роду. Маючи сорсж 
піт, став архпмандрптом ппкеького ліщннського монастжря. В 1599 р. 
дано йому найвпзначніпшу православну позацію а сама печерську 
архЕмардрію. На сьому становищі пре був він покиих двадцять пять 
літ, до своєї смерти в 1624 р. Як архимандрпт зреорґапізував чернече 
життя та старався стягати до моиастиря людпй з літературнЕма та 
науковими ійтересами. Коло 1615 року закупив друкарню, заложевсу 
в Стратині Ґедеоном Балабаном. Протягом пятнаііцяти літ печорська 
друкарня випустила кількадесять ішижок то б біп- ше, як далж вві 
нньші українські друкарьі за весь час свойого істповання до сеї аори 
(1631 р.) Для потреб друкарні зеложпв фабрику паперу ; дбав також 
иро розвиток мистецтва. Одначе найбільшою заслугою Плетенецького 
бз'л© згуртовані, в літератур: них та наукових сил, що з Печерського 
монасінря витворелл рід богословської академії Як першорядні сили 
сього печерського гуртка відомі : Захарія Копистенськпй иаглідвик 
Плетенецького на печерськііі архимандрії, Памва Бериада, Тарас 
Земка, Лавреніій Зиіаній. 

§ 95. Київська братська школа. Разом з заснованнєм дру- 
карні при Печерськім монастирі виникає у Київі в другім 
місці фондація Єлисавети Гулевичівни, жінки мозирського 
маршалка Стефана Лозки. Запискю з 1615 р. призначила 
вона свої дідр'чні дсбра православним під основаннє ріжних 
релігійних і просвітних інституцій. Основане тут братство 
розвинуло широку просвітну й культурну діяльність. До 
сього братства вписалося багато духовмиків, міщан, шля- 
хти, вписався літературний печерський гурток, вписавсй 
також гетьман Петро Конашевич Сагийдачний з усім ко- 



— 40 — 

зацьким військом, приймаючи таким робом братство під 
свою окрему опіку. При братстві основано братську 
школу, а першим її ректором став Иов Борецький, пізній- 
ший київський митрополит. 

§ 96. КиївО'їйорипянсьва квпєґія. Але, коли 1627 р. на- 
слідником Копистенського на становищи архимандрита 
Печерського монастиря став рішучий і талановитий Петро 
Могила, Печерська Лавра пішла навзаводи з новим куль- 
турним огнищем, київським братством. При Печорськім 
монастирі заснував Могила колегію і дбав про надбанне 
для сеї школи сил висилаючи талановитих молодих людий 
до заграничних шкіл. Своїй колегії в супротивности до 
братської школи надав характер західно європейських 
шкіл з перевагою латинської мови, що була тоді 
мовою західно європейської науки. Напрям у школі був 
схолястичний. Першим ректором Могилянської колегії був 
Ісая Трофимович Козловський (перший україн- 
ський доктор теольогії). з бігом чису довкола колегії гро- 
мадиться цілий гурток талановитих письменників, учених 
та учителів, якими були : Ісаія Копинський, Касіян Сакович, 
Захарія Копистенський, Сильвестер Коссів і и. Незабаром 
дійшло до порозуміння в шкільних справах між Петром 
Могилою і Богоявленським братством. Могила переніс 
колегію до братства на Подолі і 1632 р. злучив свою 
фондацію з фондацією Гулевичівни. В рік потім став Мо- 
гила київським митрополитом, наслідком чого під його 
проводом злучилися три головні просвітні і релігійні огни- 
ща: Печорський монастир, Богоявленське братство і митро- 
полія в один культурний осередок. Так отже Київ ви- 
бився як перше і найбільше огнище культурного життя 
усеї України. З київської колегії, що 1701 р. стала акаде- 
мією, плила освіта не тільки на всю Україну, але й у Мо- 
сковщину, Волощину та Сербію. 

§ 97. Роля Петра ІИогипи в культурнім життю України. Пе- 
тро Могила, хоч чужинець з роду, поклав дуже великі за- 
слуги для розвитку української культури. Був сином мол- 
давського ' господаря, Симеона. Уродився в 1596 році. 
Вчився у львівській братській школі й єзуїтській колегії 
в Парижі. За молоду служив у польськім війську і брав 
участь в бою з Турками під Хотином (1621 р.) В 1625 році 
постригся в черці в печерськім монастирі, а три роки потім 
вибрали його архимандритом. В 1632 Р9ці засів на київ- 
ськім митрополичім престолі витаний ї^іжними привітними 
панегіриками. На становищі архимандрита й митрополита 
працював у ріжких напрямах над оживленнєм українського 
культурного життя. Помер 1. січня в 1647 р. Петро Могила 
реформував чернече життє і стояв незломно на сторожі 
прав православної церкви. Щоби підготовити учених обо- 
ронців православя, і піднести українську науку, висилав 
талановитих молодих людий, (ісаю Трофимовича Козлов- 
ського, Сильвестра Коссова, Тараса Земку, Іннокентія Гізеля, 



_ 47 ~ 

Гната Старуш'ича) на дальші наукові студії на заграничні 
університети — і в тім велике значінне його діяльности 
для розвитку української культури. Одначе найбільшим 
ділом Могили було зреформованнє київської школи на лад 
і ввір західно-європейських вищих шкіл. Могила впровадив 
у школу латинську мову, що її вважали тоді скрізь озна- 
кою висшої освіти, як головний предмет шкільної науки 
і тим зрівняв київську школу із висшими школал\и в захід- 
ній Европі. Від 1631 р. звалася вона колегією, а від 1701. 
академією. Із неї вийшло згодом чимало людий, що не 
тільки на українських землях, але і в Московщині несли 
світло науки і культури. Крім київської школи відкрив 
Могила також нову латинську колегію в Винниці і в Кре- 
мянш*. 

Курс могилянських шкіл був С8МИЛІТНИЙ або осмилітнии: три 
граматняні клясп (інфіма, граматика й синтакеа) по одному року, дві 
реігорнчні (поетика й реторика) і фільософічна кАяса, де вчили два 
або три роки. Могилянські школи мали сухосхолястичний характер. 
Яатинська мова займала перше місце й на ній викладали всі шкільні 
предмети, не виключаючи богословя. Так само пильно дбали про 
польську мову, за те занедбували грецьку, ш;е меньше дбали про цер- 
ковио-славянську мову, а вже зовсім по мачушиному трактували 
живу українську мову, засмічуючи 'її без милосердя польонізмами. 

Перед своєю смертю записав Могила на колегію ве- 
ликі гроші, пишучи в заповіті ось що: „Ще заки став 
я архимандритом Печерської Лаври, бачучи, що упадок 
віри й побожности серед українського народу походить 
від повної недостачі у нас освіти та школи, дав я обіт 
мому Богови весь мій маєток обертати почасти на відбу- 
дову зруйнованих божих храмів, від яких лишилися нуж- 
денні руїни почасти на оснування шкіл і утвердження 
прав і вольностий українського народу**. 

§ 98. участь Петра Могипи в оітературнім життю. 

Сам Могила писав не багато. З його писань замітні є Записки, 
щ;о доховалися в рукописях. Автор бореться в пих з уніятами й ка- 
то.іиками і намагається виказати правдивість православної віри. 

В 1632 р. вийпіла його проповідь „Крест Христа спасителя 
і кождого человіка", присвячена князеви Еремії Вишневецькому. 

Важне в те, що Могила давав понуку до писання поодиноким 
чяенам згуртованого ним гуртка, званого Могилянськпм Атеневм. І так 
стараннєм Мигпли вийпіло поправне виданнв Требника, з його ініція- 
тиви вийшла Антольоґія, збірка молитов та поу чень для студентів, 
з його іменем звязаний є Літ ос, під його впливом написане П р а- 
вославноє ісповіданхв віри 1<;аї Трофимовича К о з л о в- 
<; ь к о г о. На порученнб Могили Сяльвестер К о с с і в зладив польську 
перерібку Печорського Патеригга й рівночасао збивав заїшди проти 
свято и печерських черців. 

Доказатд зносу, щ;о чуда в печерськім монастирі діялися 
і в сучасну хвилину поручив Моглла К а л ь нлф о й с ько му, п^в 
зяадпв книжку Тератургима. 



4Б - - 

§ $9. Раяузи літературної творчвста в (^рсдиш добі. В ті- 
снім звязку 5 національним Гіробудженкєлі українського на- 
роду стояло його пись^'іЄНство. Ново основані братські 
школи, розсіяні по українських землях друкарні по?лагалм 
розвиткови літературнього життя. Почавши від другої по- 
ловини XVII ст. починзіться живійша літературна діяль- 
ність, що не тільки проявляється у видаванню 1) бого- 
служебних книг та памятнйків духовно-мо- 
рального характеру, але витворює також багаті га- 
лузи літератури 2) наукової, 3) полєличної, 4) яро- 
повідної. 5) віршової та 6) д р алі а т и ч н о ї. 

§ 100. ЬотосщшШ книги. I1зтят^:^ка духспио.-аіоргікноре 
характеру. Найбільша заслуга братських шкіл виявилася 
в тім, що вони, задержуючи маси народу при батьківській 
вірі, тим самим затримували їх при українській національности. 
Таку саму ціль глало й письменство. Найповажнійшу ча- 
стину того, що виходило з українських і білоруських' дру- 
карень (на Білій Руси головним культурним осередком була 
Бильна), творили видання ріжних богослужебних книг і нові 
переклади творів отців церкви, що мали служити до на- 
укового угрунтовання правослазя. Сих нових перекладів 
доверщувано в більшій частині на основі західних науко- 
вих, критичних видань. 

§ 101. йасгикя наукового характеру. В XVII в. жива твор- 
чість проявляється на полі наукового письменства, а саме 
1) лінгвістичного, 2) богословського, 3) історичного. 

Сі наукові твори в більшій частині сповнювали ролю 
шкільних підручників по тодішних братських школах. 

§ 102. Грашатнки та саоварі. Коли по поодиноких брат- 
ських школах одним з головних предметів шкільної науки 
явилася церковно-славянська мова, зродилася також по- 
треба її граматик. Такою першою граматикою була гра- 
матика видана у Вильні в 1586 р. В 1591 р. зладив грама- 
тику церковно-славянської та грецької мови учитель львів- 
ської братської школи Арсеній („Аде л ь фоте с"). Після 
сього новий підручник граматики церковно-славянської 
мови вийшов зпід пера Лаврентія Зизанія Туста- 
новського (1596). До граматики долучив він короткий 
словарець, в якому церковно- славянські слова вияснював 
народньою мовою. Але найкрасшмм підручником церковно- 
славянської мови була Грал^іатика Мелетія Смотриць- 
кого надрукована "в Євю І619 р. Довгий час не тільки на 
Україні, але і в Московщині і південно- славянських країнах 
була вона основою навчання церковно-славянської мови. 
Словар церковно-славянської мови зладив на основі сло- 
варця Тустановського печерський чернець Памва Бе- 
ри н д а п. 3. „ Лєксікон славено росскій і імен толкованіс* 
в Ї627 р. 

§ 103. Геопьоґічні твори. До найзамітнійших памятникі» 
теольогічкого змісту належить Літос, Православно в 
ісповіданіе віри, і Зерцало богослов і я. 



— 49 — 

Літос або Катіеп в збірною працею київських учених, що- 
гуртувалися коло Петра Могили. Твір биншов під криптонімом Евсе- 
В!Я Пімена у польській мові і був вимірений проти „Регврекіулл^-и" 
Касіяна Саковича, що після переходу на унію, а потім на латинський 
обряд, виступив із гострою. їдкою критикою православної церкви. 
„Ліхос" був православною пітурґікою з поясненнями православних 
богослужепь, тайн, обрядів, постів і свят. Православное іспо- 
віданів віри вийшло ізпід пера першого українського доктора 
теольоґії, ректора київської кслєґії, Ісаї Трофимовпча ЕІозлов- 
оького. Є се великий і малий Еатехпзи православної віри, що 
діждався навіть перекладу на німецьку мсву. 

„Зерцало богословія" (1618) — се перший підручник 
теольоґії для священиків. Його автором Кирило Транквіліон 
Ставрозецький, що був учителем львівської братської школи, 
а потім чернигівськпм архвмандрнтом. Зладив він також цікавий 
збірник віршів п. 3. „П^фло многоцінное". 

§ 104. Тствричні пасавйя. З ХУИ ст. з розвитком наук 
у Києві появляються також систематичні підручники історії. 
Авторами їх Теодозій Сафонович і Іннокентій 
Гізел ь. 

Сафонович написав в 1672р. Хроніку па основі староукраїн- 
ських літописпп. Іннокентій Ґізель, що був ректором київської коле- 
ґії а потім архимандратом печерського монастиря, доповнив Хроніку 
Сафоновича сучасними подіями і вістками із польських хронік Бель- 
еького, Еромера і Стрпйковського і видав н. з. „Сінопсіс", (1674) 

§ 105. йопшіка. Дуже багатий відділ письменства дру- 
гої доби виповнює полеміка. Після давнійших невдалих 
змагань довести до унії української церкви з Римом нової 
проби піднявся київський митрополит Осип Болгарииович 
в 1500 р., але також без успіху. Нову інтензивну діяльність 
в тому напрямі розпочали Єзуїги. Спроваджені в 1564 р. 
до Польщі в цілях поборювання протестантизму станули 
до боротьби не тільки з протестантизмом, але ' й право- 
славєм. Венедикт Гербест і знаменитий проповідник 
Петро Скарга, вдаряючи в своїх писаннях на хиби 
православної церкви (Скарга в творі „О іесіпозсі козсіоіа"), 
виказували конечність злуки української церкви з Римом 
і таким робом з одного боку доводили до горячих релі- 
гійних спорів, з другого пролющували шлях до Берестей- 
ської унії. 

§ 106. Спірні пигання т\ж правоспаЕниі»и і катсликіЗіпи. 
Найважнїйшими спірними питаннями, о які йшла завзята 
боротьба між православними, а католикадли були догми : 
про походженнє святого Духа („ііИодие"), про верховну 
владу (прімат) папи, чистилище, а також справа целібату 
духовенства і справа календаря. Першу повній шу й по- 
важнійшу оборону православних догм находимо в творі 
Василя Суражського, відомім під коротки'л заголов- 
ком „Кн ижица" („О єдиной істинной празослазной вірі", 
1588 р,), а голосним протестом проти задуглаиої реформи 

4 



— 50 — 

календаря залунав твір Герасима Даниловича Смо- 
трицького „Ключ царства небеснаго" (1587). 

Реформа календаря, на основі якої відкидався давній юііяя- 
ськии каїєндар, переведена була напою Григорієм XIII. в 1582 р. 
Довгі часи стрічалася з завзятою опозицією не тільки у протестант- 
ських і православних кругах, але й деяких католицьких. До против- 
ників реформи належав також краківський астроноіі Я н Л я т о с, ще 
свойю критикою каразпвся професорській краківській корпорації 
і найшов приют в Острозі- 

Д ^ якого засліплення й фанатизму доходили нераз 
спорючі сторони, виказує твір львівського дідаскала Сте- 
фана Зизанія, в якол^у зовсім поважно намагається 
доказати, шо папа є антихристом. („Казане св. Кирила 
о антихристі" 1596 р.) 

§ 107. Берестейська унія. В 1596 рош проголосили укра- 
їнські владики на соборі в Берестю акт злуки української 
церкви з римською. До сього кроку спонукав їх крайний 
занепад православної церкви, темнота та деморалізація 
православного духовенства, різке поступованнє патріярхів 
і надія, що унія зрівнає їх у правах, впливах, почестях 
і доходах з католицькими єпископами. Вже в 1595 р. луць- 
кий єпископ Кирило Терлецький і володимирський епискои 
Іпатій Потій в імени єпископату зложили у Римі заяву при- 
нятя унії. Заключеннє унії мало бути торжественно прого- 
лошене на соборі в Берестю, що його митрополит Ми- 
хайло Рагоза скликав на день 6. жовтня 1596 р. На сей 
собор зїхалося чимало духовенства і шляхти. Окремо ра- 
дили православні і разом з кн. Острожським запротесту- 
вали проти поступовання владик, окремо радили католики 
і уніяти, які торжественно проголосили унію. Наслідком 
сього Берестейська унія поділила українську суспільність 
на два ворожі табори, що взаїмно стали себе поборювати.- 

§ 108 Тпатій ОотШ. ^ 

Довершеннв Берестейської унії у великій мірі було ділом Іпатія 
Потія. Походив зі сенаторської родини. Вчився в німецьких колв- 
ґіях. Був колодпмпрським і берестейським єпископом, а по смерти 
Михайла Рагоза став київським митрополитом. Вже в 1595 р. видав 
твір „Унія", в .чкому пояснював саіраі точки між православними 
й увіятами. Був також автором полемічних писань: „Антіррезіс" 
і „Гармонія". 

§ 109. Полемічні писаяия піспя Берестейської унії. Після 

Берестейської унії полеміка розгорілася на ново. Після 
появи короткого звіту з діяльности православних на соборі 
виступив Петро Скарга з твором „8уііо(і Ьггвзіа і ]е§о 
оЬгопа" (1597 р. також по українськи) і намагався вика- 
зати, що тільки наради по боці католиків були правосильні 
і законні. У відповідь на твір Скарги появився славний 
„Апокрізіс", якого автор протестант Мартин Бронев- 
ський скрився під псевдонімон Христофора Філялєта. Твір 
вийшов також по польськи. Був се першорядний полеміч- 
ний трактат, написаний з великим літературним хистом. 



— 51 - 

лЧвтор виявив у ньому широке знаннє, бистрий погляд, 
сатиричну жилку. В теольогічній частині держався проте- 
станських поглядів і аргументацій. Твір Броневського роз- 
ворушив уми. До боротьби з ним станув Іпатій Потій 
і видав в 1599 р. „Антіррезіс" по чім полеміка велася дальше 
з давнім завзяттєм. 

§ Ш. Мепсгій Смотрицький. Одним із талановитших уча- 
сників сеї релігійної полеміки був Мелетій Смотриць- 
кий, син визначного члена острожського літературнього 
гуртка, Герасима С. Вчився в єзуїтській колегії у Вильні» 
а ПОТІЛА на німецьких університетах враз із синами україн- 
ського князя Соломирецького. В р. 1610 видав польською 
мовою „Тренос" — („Оог^'од Іо іезі Ьатепі: з'есіупві зте- 
Іе], ро\782есЬпеі, арозіоЬкіе] 8сЬойіііе] Сегк\уів"...), в якому 
у сильних і поетичних образах малював упадок православ- 
ної церкви і її плач ізза апостазії шляхотських родів. 
Безпосередною причиною написання „Треносу" був діймаю- 
чий удар, що його завдали уніяти православним відібра- 
ннєм православного святотроїцького монастиря. Твір, ви- 
даний під псевдонімом Теофіля Ортольога, склонив 
Скаргу до відповіли. Після того постригся Смотрицький 
в черці і став православним полоцьким архиепископом. 
Після вбиття Иосафата Кунцевича виїхав Смотрицький на 
схід, подорожував три роки, а вертаючи, поступив до Риму 
і там приняв унію. Після повороту на Україну видав в обо- 
роні унії твір „Апольоґія" (16^8 р. по польськи), в якім 
виправдував своє відступленне від православя. Проти Апо- 
льогії видав Иов Борецьлий „Аполєю" (знищенке), а Антін 
Мужиловський „Аіііісіоіиііі". Хоч на соборі в Києві ви- 
рікався Смотрицький прилюдно своїх поглядів і своєї Апо- 
льогії, вмер уніятом 1633 р. Крім згаданих творів полишив 
ще деякі иньші писання полемічного хатактеру і не- 
звичайно цінний підручник граматики церковно-славян- 
ської мови. 

Уривок із „Трепос у". „Горе мені бідній, горе нещасливій — 
качсе православна церква — пограбованій, позбавленій всіх моїх 
мавтків, обдертій з шат моїх на прплюдну ганьбу мого тіла і обтя- 
женін невппосамимп тягарами ! Руки мої в оковах, ярмо на шиї. пут» 
на ногах, ланцюг на крижах, над головою огонь невгасимий, з усіх 
боків крики, страх, переслідування! Колись красна і багата — я зогн- 
джена й убога. Колись була королевою любленою всім світом, тепер 
всі гордять і знущаються мною. Все, що живе — народи і всі люде 
землі приступіть і послухайте голосу мого! Довідайтесь, чим була 
я давнійше, і подивуйтесь!... В день і в ночи плачу і рльози як 
потоки річні котяться по моїм лЕці й нема кому нотішитп мене — 
всі повтікалп від мене !... 

Уступи пориваючої сили мови, вибухи розжаленого 
дочування, голосної скарги, гіркої наруги яскраві малюнки 
та страшні погрози чергуються з сумовитою поезією 
й сильним патосом. „Тренос" зберігали православні як 



- 52 — 

скарб, полишали дітям як дорогоцінну спадщину, а деякї> 
веліли класти собі його в могилу. 

§ 111. ЇВ2Н Вишснський. Визначним полемістом і найори- 
Гінальнійшим письменником середнього періоду української 
літератури був Іван Вишенський. Походив із Судової Вишні 
з Галичини. Заки відійшов на Атон, був у ріжних місце- 
востях захід ньої України: в Луцьку, Острозі. На Атонській 
горі вів строге аскетичне життя. В 1605 році відвідав Укра- 
їну і якийсь час проживав у свойого приятеля і-.ова Кья- 
гинецького, основника монастиря: Скит Манявський. Потім 
повернув на Атонську гору і проживав тут до смерти 
(коло 1620 р.)3 Атонської гори слав Вишенський на Україну 
посланія, в яких горячил^и словами заклинав земляків, 
щоби держалися віри батьків. Усіх посланій напксав близько- 
го. Адресував їх до владик, братств, князя Острожського 
і до всіх Українців („до вс^хь обще ВТ) лядской земли 
жнвящихг."). Кріпкимм словаїли вдаряв на безідейних вла- 
дик, що в погоні за наживою занедбували православну 
церкву й своїм життєм доводили її до упадку „Нехай будудь 
прокляті владики, архимандряти та ігумени, що поспусто- 
шували монастирі і фільварки собі зкмісць святинь поро- 
били і самі тілько в них випасаються; на святих місцях 
лежачи гроші збирають"... Так само сильно й пристрасно 
картав панів за знущаннє над поневоленим народом. „А бі- 
дні піддані день і ніч на вас працюють і горюють. А ви 
виссавши їх кров і сили, їх працю й зусилля — повні 
мішки гроший напихаєте". С/ліло підніс він голос в обо- 
роні того бідного робучого люду, тих закр{пош.ених не- 
щасних рабів, „що з одної плиски борщ хлепчуть", пока- 
зуючи панам, що той мужик — їх брат, що ьін радуєся 
й терпить — як чоловік і хоче жити як чоловік. Крім ре- 
лігійного фанатизму і широго демократичного почування 
характеризує Вишенського його нехіть до західньо-евро- 
пейської освіти і до тих шкіл, у яких учать грецької та 
латинської мови, Плятона та Арістотеля. Вишенський бачив, 
що Б боротьбі з православієм — противники тим і сильні, 
що здатні користувати з чужих жерел, із творів давніх- 
грецьких і римських Гіисьл'.еьнуїків — відси і його неохота 
до західньо-европекської культури. Виступав також проти 
народних звичаїв і обрядів, добачуючи в них останки по- 
ганського світогляду. Духокенству радив проповідувати жи- 
вою мовою, одначе не радив перекладати нею богослужебних 
книжок, бо церкоБно-славянська мова Богу наймилімша. На 
сучасниках посланія Вишенського робили сильне вражінне. 
Великий мора;:іст ВМІВ застазити своїх земляків призаду- 
ліатися над недомаганнями церковного та громадянського 
життя і будив в них голос сумління. Постійний тон живого 
подразнення й розжалення у писаннях Вишенського, в яких 
раз метав грол\и, проклинав, картав, грозив, остерігав, то 
знову благав і молив земляків, надавав їм якогось проро- 
чого' характеру й сильно Еорушиз почування і: уяву чи-- 



— 53 — 

тачів. Про Івана Вишенського і його творчість полишив 
цінну студію Др. Іван Франко. Крім того подаз він також 
поетичну характеристику сього аскета в чудовій поемі 
„Іван Вишенський". 

§ !І2. Згдіст поеш Франка „Тван Впшенський". 

Поема розпочинається описом Атоиськоі горя, вь:рятої зелвшми 
яісамл, що здавен давиа сяуйспла пристановищем; православних чер- 
ців. Вдаряє о неї спиіми хвплями море і розбивається о скелі сріб- 
ними валами. На верху вкриті віковими лісами гірські хребти грають 
^ бег^етпів задумі тлху піспю 

,,Скрізь тяша і скрізь мовчанав 

„Сірий одяг, хід аовільний 

„І худі понурі лиця 

^Непритомна її сонний вид..." 
Аж ось одної дпини грають усі дзвони на Атоні, а їх металеві 
рлдапня котяться по горах, се запоііідають вони, що один з чзрців 
•'ігпдав світ, щоби дожити остасаіх літ у глибокій темній ямі, у по^ , 
вв січеній в скалі. Спм монахом Іван Вашенський. Серед похорояни х 
співів відводять його черці у яіпву могя.'іу. Сам він „дідусь похилий, 
зморщений, сивобородий, в сіряці на голім тілі хрест березовий несе". 
Вітер вів від моря й розвівав старочу бороду. Похід снинюегься на 
«КЄ.ЧІ. Геп у долі видко печеру. „Не дійти туди ногами, ні драбиною 
не злізти, лиш на шнурі у повітрю долетіти наче птах". Після сцени 
пращанЕя з черцямн Випіенський витав тиху доміїзку, пристань по 
■бур.чх життя і x^адіє, що не чути-ме уже життєвого гомону. Але раа 
і у його могилу пробивається промінь життя. В сітях павука, що їх 
розсцував вія понад входом у печеру забреніла замотана муха. Аскет 
простягав вже руку, щоби увільнити муху, та враз праходить думка, 
що без Божої волі навіть мушка ся не згине. Иньшлм разом залітають 
у печіру аскета сніжно білі платочки а враз із ними зааах зншне- 
вого цвіту. Чудовий запах вишневого цвіту нагадує Вашенськоиу 
рідні селища на Україні, що тепер десь стоять обсипані скрізь виш- 
невий цаітом. Але аскет поборюв сі згадки й думки про рідау країну. 
Одної днпня бачить старець падпливиючу барку, а у ній приви- 
джуються йому козацькі кунтуші і че[>воиозерхі шапкп. Нанбля<кчої 
днини у спущеному з їдою коші находить він пасьмо. В письмі 
православні Українці, що зібралися були в Луцьку, благають ііого 
щпрпми словами вернути на Україну і стати їх провідником у іо- 
ротьбі з ворогаїіи. 

Покажися тут між нами 

як старий борець незломний ! 

один вид твій нас похилих 

напростує, покріпить". 
Під впливом сього листу починається в душі аскета веяи ка 
боротьба, знамеиаго змальована поетом. Обовязок супроти Христа 
велить йому забути на Україну і він не дав ніякої відпопідіі післаа- 
з^ям. А коли барка відїжджав, родяться в його душі болючі доііорн 
совісти, що для особистого щастя, власного снасення, він понехав 
міліоян йдучих його помочи та поради". Вишанський з усвї нааруш 
душі молжть тоді Бога, щоби зробив для нього іуд* н навернув 



- 54 - 

барву, або поклав на морі шлях, яким він міг би пройти і дігнатЕ 
барку. Йому видається у хвилині екстази, що Бог висдухав його^ 
«ипучу молитву й простелив йому шлях .. І він ступав на сей про- 
міннвй шлях... 

„Ві2 нічого вже не бачив 

„тілько шлях той золотистий 

„і ту барку ген на морі 

„і ступив — і тпхо щез..." 

§ 113. „йересторора". Між памятниками полемічного 
письменства, що містили оборону православної церкви, 
вибивається „Пересторога". Повстала коло 1605 р.^ 
але у свій час не вийшла друком. „Пересторогу" можна 
поділити на дві частини. В першій міститься оповіданне 
про приготовання до унії і про введеннє її, у другій — 
богословська полеміка проти пєрвенства папи. Авторство 
сього твору приписують львівськол^у міщанинови Ю р і є Б и 
Рогатинцеви, що відіграв вих'ну ролю в історії львів- 
ського братства при кінщ' XVI. і з початку XVII. в. 

§ 114, Захарія Копиаенський і його „йапікедія". Подібно 
як „Пересторога" не вийшов друком у свій час иньший 
знаменитий православний твір, а' саме „Палінодія" Захарії 
Копистенськоіо. Визначний теольоґ, полеміст і проповідник, 
Захарія Копистенський був архимандритом київопечер- 
ського монастиря. Найважнійшим його твором — „Палі- 
нодія** (1621), написана у відповідь на книжку Кревзи- 
„ОЬгоса іейпозсі сегкіел^пе]", в якої укладі помагав Кревзі 
Иосафат Кунцевич. Величезний трактат Копистенського 
являється верхом богословської ерудиції тих часів і містить 
синтезу цілого православного знгіння. В першій частині 
автор полемізує з католицькою наукою про вдасть папи, 
в другій подає історію унії на Україні. Крім сього Копи- 
стенський брав участь у ріжних виданнях як перекладчик 
редактор і видавець. 

§ 1 15. йопємічні пцсаккя Ґаїїягозськоро і Барановича. В по- 
лемічній літературі брали також участь визначні українські 
проповідники ХУії. ст. Иоанікій Ґалятовський і Лазар Ба- 
ранович. Ґалятовський писав полемічні твори ^книжною* 
українською і польською мовою проти католиків, уніятів» 
магометан і жидів. Найзамітнійший його полемічний твір — 
„Мессія правдивий". 

в 1666 р. появився у Смирні чоловік, що звався Сабета-Себі 
і вдавав жидівського Мессію. Тому що декуди хрпстіяни стали сум- 
ніватися, чи Христос був правдивим Мессівю, видав Іапатовський 
свій твір (1669 р.) по українське і по польськи, доказував в ньому 
що правдивим Мессібю був Хрнстос. і виступав проти ншдів. 

Иньші полемічні писання Ґалятовського. в яких звер- 
тається проти католиків і поган, заліітні дуже довгими 
ї дуже дивоглядними заголовками (заголовок твору п^а- 
Ь^аг 2 ріогаші 8^/еті — займає сторінку письма). Пр0Т№ 
католиків й уніятів писав полемічні твори, другий голо- 
сний проповідник — Лазар Баранович. 



— 55 - 

Лектура: Михайло Грушевський: Культурно*на- 
ніональний рух на Україні в XVI. і XVII. вв. 

§ І!6. Зпуо укрїки з ШоскоЕЩИкою. В половині XVII ст. 
звершилась нова історична подія, що мала також далеко- 
сягаючі наслідки для українського письменства. На Пе- 
реяславській угоді в 1654 році віддав Богдан Хмель- 
ницький після дозголітних крівяЕих воєн Україну під опіку 
Москві. Устами своїх відпоручників запевнили московські 
володарі зберігати й шанувьти політичні права й націо- 
нальну свободу українського народу. Але умов не додер- 
жували. Хмельницький спостеріг свою похибку і під 
кінець свойого життя став оглядатися за кови^ли союзни- 
ками, при помочи яких змігби відірвати Україну від Ліо- 
сковщини^ Передчасна смерть не дала йому змоги здійснити 
плямів. Його слідал^и йшли найідейнійші українські 
гетьмани, як;;м справді лежала на серці доля українського 
народу. 1 так ідею відірвання України бід Москви нама- 
гався Іван Вмгог:ський перевести при пол\очи Польщі і в тій 
ціли заключив із нею Гадяцький трактат. Але змагання 
Виговського не повелися, бо український нарід не підпер 
його політики. Так само невдачею скінчилися зусилля 
Петра Дорошенка що в тих самих цілях навязав взаємини 
з Туреччиною. Останню пробу відірвати Україну від Мо- 
сковщини підійняв гетьман Іван Мазепа, що після злуки 
зі шведським королем Карлом ХІІ. виступив під Полтавою 
до бою з царем Петром Великим в П09 р. Бій під Пол- 
тавою покінчився повною невдачею і навіз на український 
нарід нове лихолітте. 

§ 117. |Гкраїяська проповір в КШ ст. Саме в пору най- 
більшого напруження українських національних сил, в пре- 
важних історичних моментах : вибуху української народньої 
революції й персональної злуки Української Козацької 
Республики з Московщиною, виступає ряд проповідників 
і письменників, а їх писання далекі від життя, далекі від 
розуміння ваги сучасних подій — відбивають усі слабі 
боки мертвої схолястичної науки, що запанувала в київ- 
ській колегії. 

За прикладом єзуїтів, що попри школу як важний 
чинник в боротьбі з протестантами й православними ви- 
двигнули проповідь, пішли православні. Вони бачили, яке 
сильне оруддє в релігійній боротьбі дає їх противникам 
проповіль, тому почали розвивати її науку в своїх школах 
і заздалегідь заправляти до неї молодих людий. Наука 
реторики мала підготовити бесідникіїв — проповідників, 
які моглиби стати до боротьби з католицькими проповід- 
никами. Наслідком тих зусиль українська проповідь видала 
« XVII століттю таких проповідників, як Лазар Баранович, 
Иоанікій Ґалятовський, Антін Радивилівський. 

§ 118. Лазар Варанокич. Родився коло 1593 р., вчився 
Б польських єзуїтських колегіях. Після покінчення наукових 
студій розпочав педагогічну діяльність в київській колегії. 



— 56 — 

В 1650 р. став ректором колегії, а 1657. чернигівським єпи- 
скопом. Був учителем Га;іятовського і Радивилівського. 
Прожив близько сто літ. Його житте припадає на бурливі 
й горячі часи в історії українського народу. На очах Ба- 
рановича звершився ряд важних історичних подій, пере- 
сунулися постаті гетьманів від Сагайдачного до Мазепи. 
Дзвенів меч, трубіли труби і відгомін воєнної хуртовини 
відбився у заголовках збірників його проповідий „Меч 
духовний", „Труби словес проповідних". Не- 
цікаві й сухі його проповіди писані тяжкою церковко славян- 
щиною. Безбарвне й беззмістове накопиченнє пустих слів 
рідко коли перериває Бзранович якоюсь гадкою про су- 
часне бурливе життя України, про українську народню 
революцію. Заоміж иньших писань Барановича заслугує 
на увагу збірник віршів (понад 1000) писаних польською 
мовою: „Ьиїпіа АроИіпо^а кагсіе] яріа^^р-іа ^оіо^^а". 

8 Барановича була хороблива схильність віршування, одначе 
його вірпіі — в переважн'й частині релігійного та моралі- 
зуючого змісту — не мають ніякої вартости. 

§ 119. Йоанікіи Ґанптовський. Так само далекими від 
життя і його потреб були ^роповіди другого тогочасного 
визначного проповідника, Иоанікія Галятовськоіо. Вчився 
в київській колегії, де вій шов у всі тайни схолястичної 
науки. Коли його опікун і добродій, Лаззр БаранО;и<ич, що 
був ректором київської колегії, засів на престолі чернигів- 
ського архиепископа, Галятовський вступив на його місце 
ректора колегії. Крім полемічних творів написзв збірник 
проповідий „Ключ разумінія" (як ключ відмикає 
двері, так збірник відкриває небо і. До сього збірника до- 
дав Галятовський теоритичний підручник, як укладати про- 
повідь: „Н аука албо способ зложеня казаня**. 

На думку автора проповідь иовиина складатися з трех частин: 
І) екзордіюм мав подавати пропозицію, то є пояснити, про що 
проповідник задумує говорити; 2) в паррації проповіднпгс перево- 
дить свою думку; 3) конклюзія кінчать проповідь. Автор вчать, 
як зацікавитл слухачів, як добирати теми і як будувати проповідь. 
^Можеш спонукати людзй до слухання — говорить в одному місці, 
коли чи то в неділю, чи у свято обіцаеш їм на проповіди яку нову 
річ показати, якої вони не бачг:лп і не чували". Покликуеться на саою 
проповідь на Покров Пресв. Богородиці: „Там я в пропозиції дивну і не- 
подібну річ обіцяв показати, що Пресвята Діва звянгила вогонь, зтірила 
вітер і зазернула назад попередній день". Автор подає вказівки, як буду- 
вати проповідь з імена. Говорить прим. „Можеш построїти проповідь 
з імени померпіого на примір, як що його звали Стефан, будеш гово- 
рити, що Сгефан означує вінець, що ного сплів собі покіаний чи те 

9 цвітів, чи з дорогих каміннів. Дорогими каміннями і цвітами будеш 
називати ріжні чесноти"... 

Практичний вислів теорії Галятозського дають його 
проповіди, поміщені в „Ключі". Виказують вони широку 
начитаність автора, всесторонню знайомість не тільки з тво- 
рами христіянських теольогіБ і фільософів, але також 



- 57 — 

з історією і мігольоґїєю. Місцями находимо в нього від- 
голдін народніх вірувань („Коли місяць блідий^ буде дощ, 
коли червоний, буде В! т«;р, кол}? білий, буде погода") і апо- 
крифів. Мова у великій мірі зближена до народньої. Як 
мало одначе звязакі були проповіди Галятовськсго з су- 
часним життем народу, які далекі були учені схолясти від 
розуміння ваги сучасного моменту, виказують слова уче- 
ного Сумцова: 

„Ключ разумінія" повстав у бурливі, часи української істор ї. 
Вііївп Хмельницького з Поляками тільки що скінчилися, тільки що 
.довершилася злука України з Московщиною. Ще свіжа була могила 
■славного українського гетьмана. Політичні й реліґіііпі пристрасти 
бу.'/и ще сильно розбурхані, нарід, що гвів тяжку боротьбу за свою 
національну самостійність і економічну незалежність від польських 
панів, жив повним героїчним н;иттбм. І ніщо не захопило, не схви- 
лювало душі київського ученого прспсвідвака. Грізні й иреважні 
події пройшли побіч нього, не захопили, його ума, ні його почувань, 
засушених безжатезою шко^іою, — зовсім не відбитися в „Ключі'- 
В ту пору, як рішалася доля українського народу, коли в справ 
самого його національного істяувапня поставлено питакне „бути чи 
не бути', — Ґі}.лятовсьг:ип захоплений був питаннями, чи будуть 
померші приниматп їду в будучім життю, або кілько днів провів 
в раю Адам". 

Зпоміж численних иньших писань Галятовського за- 
слугує на увагу ще твір: „Небо ново є", нхо містить 
збірник оповідань про чуда пресвятої Діви. (Твір виданий 
у Львові 1664 р.) 

§ [20. ййТІн Рйй'-івиїїійськай. Третім визначним пропо- 
відником XVII в. був Антін Радивнлівський. Вчився в київ- 
ській колегії, де був ученико.м Лазаря Барановича. Ради- 
вилівськмн був проповідником з покликання. Полишив два 
збірники пропоБідий: о городок Марії Богородиці" 
(на Гіайважнійші свята) і „Вінець X р и с т о в" (з^пропо- 
відий нелельних яки з ЦБітоз рожаних... сплетений — на 
неділі). Як проповіди польських проповідників: Скарги, 
Сакрана, М/іо.азяновського, відзначає і Радиаилівського ве- 
лика рілігійна нетерпимість. Попри те замітмою прикметою 
пропоЕідий Радивилівського є віра в чародіїз, що чараліи 
заподіяти можуть лихо і віра у ворожбу комет. Залюбки 
користується також апокрифічними мотива,ми, оповідаючи, 
як льви і змиї виходили Христови на стрічу, народніми 
казками і пословицям!?. Політичним ідеалом Радивилів- 
ського була тісна злука України з Москоьщиною; суспільно 
політичних причин сучасного лихоліття він не розумів, 
і всі нещастя звалював на гріхи своєї суспільности. Така 
проповідь, вироблена на Україні вимогами схоля стичної 
науки, подобалася освіченим людям, бо тут чули вони про 
мітольоґію, історію, реторику, але не могла бути зрозу- 
мілою для ширших народніх верств люду. Мимо сього 
сей напрям не тільки довго держався на Україні, але його 
занесли пізнійше українські учені: Епіфаній Славинецький» 



- 58 - 

Симеон Полоцький, Дмитро Тупталенко Ростовський в Мо- 
сковщину. 

§ 121. ЄйііГрація українських ^'чених в Московщину. В 1685 
році підчинено київську митрополію московському патріяр- 
хатови. Ся подія спричинила еміграцію українських науко- 
вих сил в Московщину. Цілий ряд письменників і учених, 
підготовлених київською академією, (їереселюеться в по- 
ловині ХУІІ ст. на п'вніч і починає працювати на чужій 
ниві. Українські учені кладуть в Московщині підвалини під 
розвиток освіти і культури. Вони справляють попсовані 
невіжаліи книжки, стають єпископами, митрополитами, при- 
дворними ученими, поетами, учителями царських дітий і по- 
ліічниками Петра Великого в його рефорл"Іаторській діяль- 
ности. Таким роболі працюють вони в користь ідеї обє- 
д и к є н н я українського народу з московським, Пересе- 
леннє українських учених (тих „перелетних птахів*) на пів- 
ніч було болючилі ударом для України, що наслідком ^ 
сього тратила чимало рсбучих сил на освітнім і культур-/ 
НІЛІ полі. Вина тут без сумніву по боці київської академії, 
що не вміла витворити національно свідомої інтелігенції. 

§ Ї22. рраїйські учені ш півночі. 

1. Епіфаній Славпнецький був першим узсраїнськиьі уче- 
ння, що після злуїлИ України з Московщиною переселився на північ. 
СлавннедькііП був людкпою високої освіти і зкаьцел: клясечвех мов. 
В Москві ладив переклади церковних книг і справляв похибки в бо- 
гослужеоних текстах. Крім того зладив два лексикони: 1) греко-сла- 
вяно-латпнськиіі і 2) фільольоґічниїї для пояснеиза мало зрозумілих 
місць св. Письма. Серед Москипчів розбуджував наукове зацікавлеиве 
і був першим проповідником західцьої науки на москонськім ґрунті. 

2. С є м є н Полоцький. Звався на ділі Пегровським, а що 
походив з Полоцька, прозвано його Полоцьким. Був отже Білоруси- 
ном. Вчився в київській ко.иєґії під проводом Лазаря Барановича- 
Цар Олек'ій Михайлович пізнав його в Полоцпу і склонив до пере- 
ееленпя в Москву 1664 р. Висока осніта, і талант Полоцького двиг- 
нули його на становпще учите.тя царевича Федора. Його письмеиська 
діяльність бз'^ла доволі ріжнородна. Писав проповіди (збірники : „Обід 
духовний,, і „Вечера духовная"), полбмічні писання проти секти ра- 
скольнйків („Жезл нравлепія"), теольоґічні („Вінець віри"), ладив 
збірки тяжких віршів („Псалтир ритмотворная", „Ритмольоґіон", 
„Вертогрг>д миогоцзітний") і визначився на полі драматичної літера- 
тури (драми: „О блуднім сині", „О Навуходоносорі**). Тільки деякі 
писання Полоцького появилися друком. Своїми теольоґічнпми творами 
обурив патріярха РІоакима так, що кинув па них клятву. 

3. Дмитро Тупталенко. Данило Тупталенко був сином 
козацького сотника Уродився в 1651 р. Вступаючи у монастир, при- 
няз імя Дмитра. Визначався проповідничим талантом. Головним тво- 
ром його життя в „Ч є тії Мінеї", збірник житеписий святих. Над 
„Четіями" працював протягом довгсх літ ва Україні і в Московщині. 
В 1701 році цар Петро Великий поставив його митронолитом тоболь- 
ським на Сибірі, а 1702. мвтрополитом в Ростові. У своїм завіщанню, 
писанім два роки перед смертю, Дмитро висловився про себе ось- 



- 59 — 

так: „Від иісімнайцятого року аж близько до гробу я не збирав 
нічого, крім киижок; у мене не було ні золота, ні срібла, ні з^лйьої 
•дсжі... Нехаіі ніхто ке трудиться глядіти по мені якихнебудь скар- 
бів". Помер, в 1709 році. Синод цризнав його святим. Крім „Четжй, 
миаед" написав ще багато иньшвх творів, як „Руно орошенное" 
(збірник оповідань про чуда Богород ці в влецькім черкнгівськім 
моніістпрі), ,.А.'іфавпт духовний" (збірник моральних наук) літописи 
і ряд драматичних творів, 

4. Стефан Яворськиіі, Походив з Галичини. Вчився в ки- 
ївський колєґії і в нііі згодом став учителем. В 1700 році зістав ря- 
занським митрополитом, а два роки потім намісником („блюстптелем") 
натріяршого престола. Головним його твором в „Камень віри". 

5. Теофан Прокопе в пч. Віддав великі услугп цареви 
Петрови Великому в добі перебудови його дерясавп. Вславився істо- 

ичпою драмою ,.Владпмір" (1705 р.) 

Українські вчені стрічалися деколи з ворогованнєм 
родовитих Москалів, які склонили єрусалимського патріярха 
Доситея, що в листах до царя Петра Великого просив 
на ставити Українців митрополита.'^и, але Москалів „аще 
і немудрі суть", 

§ І23."ВйСіііри 6т Щ Й0ЯЇ2150Ю. Після нещасного бою 
під Полтавою розпочалися систематичні змагання глосков- 
ського правління відібрати Україні останки її політичних сзо- 
бід. Українських козаків висилаїю до тяжких робіт при вису- 
шуванню невських болот і б> дованню нової столиці -- Пе- 
тербурга. В 1722 р. заснована в Глухові, столиці лівобічної 
Ухра'їни, „Малсроссійск у коллег.ю", поліцийну комісію, 
зложену з московських офіцирів, яка мала наглядати над 
діяльностю гетьмана. В Г/64 р, цариця Катерина знесла 
уряд гетьмана, а Г/75. веліла зруйнувати Запорожську Січ, 
останний осідок знівечених мрій про державну самостій- 
ність України. В парі з політичним поневоленнєм україн- 
ського народу йшли змагання до соціяльного і національ- 
ного його поневолення. В 1782 р. з волі цариці Катерини 
закріпощено українських селян. Московський уряд віддав 
їх під владу давньої козацької сгаршини, нобілітованої 
на „дворян". Рівночасно йшла праця в толіу напрямі, щоби 
український нарід перестав істнувати як окрема нація, 
а злився із ЛАОскоБським народом в одну етнічну одиницю. 
Тій ціли мали служити ріу'.ні перепони з боку московської 
цензури й синодальні заборони української народньої мови 
в письменстві, як прим, синодальний указ з 1721 р., 
що з цілою рішучостЮ звертався проти „особаго нарічія". 
Була се пора, коли витворювйлася вже літературна мо- 
сковська мова, яка завдяки своїй державній позиції з кін- 
цем ХУІІ ст. сгала втискатися в урядове життє, в адміні- 
страцію, між українське дворянство, що таким робом хотіло 
відріжнитися від простих селян, і в письменство. Всі сі 
невідрадні обставини, серед яких довелося жити україн- 
■ському народови, найшли вислів у словах народньої пісні:. 
„Наступала чорна хмара, а ще стала й синя, 
«Була Польща, була Польща, настала Россія". 



— 60 - 

Найціннійші памятники українського письменства 
з кінця XVII. і першої половини XVIII в., а саме вірші, 
драми й літописи уникали друку, переходячи тільки у руко- 
писних примірниках з рук до рук або припадаючи пилом 
по монастирських бібліотеках. 

§ 124. Почани української віраіі. Заведеннє по поодино- 
ких братських школах поетики як одного з головних 
предметів шкільної науки помогло розвиткови української 
вірші. Вірша перейшла на Україну з Польщі, де знову 
розвинулася під західньо-европейськими впливами. В ціли 
практичного заправлення учеників в поетиці, познайо- 
мленкя їх з головнями формами і правилами віршування — 
і учителі й ученики складали вірші. Були вони головно 
релігійного характеру. Були се релігійні роздумування, 
молитви, псальми, хрмстія'нські легенди. Крім того істнували 
також притчі, панегірики, еп грами. 

§ 125. Жі^раНіХгр І ф?рйіа. Вірші були штучним витвором 
учених і школи, а не вільною твсрчостю уяви поета, не 
вислідом його поетичного натхнення. Все таки в єзуїтській 
шкільній програмі добули собі риднє л\ісце і через Польщу 
дісталися до київської колегії. Йдучи за польськими взір- 
цями, київські поети переробляли на вірші церковні пісні, 
латинські релігійні гимни, перекладали польські духовні 
канти та складали оригінальні вірші: похвальні оди, елегії 
епіграми, нерідко у всяких дигюзижчіх форлдах: акростихів 
раків, що однаково читалися від л вої до правої руки 
Й назідзорот, яйця, чарки, сокири, піраміди. Звалися сі вірші 
с и л я б і ч н и ЛІ и, бо головною їх прикметою було пра- 
вильне, точно означене число складів (силяб). Віршовані 
були присвяти видань, Оііиси гепбів, передмови, посліслова, 
панегірики. Всяке акаде.^ічне свято, кождий визначний ви- 
падок шкільного життя мали звичайно своїх віршописців. 
Усякі і.уіенини ректорів, професорів, свята Різдва і Вели- 
кодня, приїзд митрополита чи иньшого достойника, смерть 
товариша — все те дазало тему до віриювання, 

§ і 26. Розвиток кірші. з вірша^'ін ходили студенти в часі 
т. зв. рекреацій, то є в чгісі вільнім від шкільної науки, 
головно на Різдво і Веліікдень по до.мах заможнійших 
міщан і виголошур^али їх у форліі привітіе, за що оаержу- 
вали подарунки. В міру того, як вірша виходила поза 
шкільні мури, познайомлюз^ілися і зацікавлювалися нею 
також люди, що стояли поза школою і мода віршування 
поширювалася. Рівночасно вірша стала зміняти свій хара- 
ктер. Передівсім у віршах на релігійні теми подибується 
часто гумористичне зображннє теми. Навіть у різ- 
двяних і великодніх віршах в комічнім освітленню висту- 
ііають біблійні події і постати (пастухи, Ірод). 

Ось як у різдваиін. вірші промовляв Бог до перших людна пі- 
еля їх гріха. 

„Пішов же вон, Адаме, з раю ! 
Обївся яблок, аж сопеш ! 



— бі- 
де так ти доглядаєш гаю — 
Без ноппту що хоч і рвещ ? 
А ти іди небого прясти ! 
Адам тебе щоб наглядав, 
А щоб не сіііла ябіок красти 
Адаму я нагайку дав. 

Часто рломчна найти в них також натяки на злиднр 
й невигоди школярського життя. Гуглористичне трактованне 
і модернізація телш є дуже важними прикметалп! деяких 
творів Біршово! Літератури, бо вони 3£язують їх генетично 
з творчостю Івана Котляревського, а саме його „Енеїдою**. 
Коли Котляревський поважну тему Вергіля перевертає на 
гуморксїкчний лад і переносить її на український грунт, 
то йде слідами своїх попередників, авторів в'рш. 

§ 127. Шрт характеру побутсйого, кіоричиоро й сатирич- 
КОРО, з хвилею, коли вірші вийшли поза мури школи, коли 
їх стели ук^іадати також світські люди, що знали краш.е 
житте і народній псбут, вгис^ався у них побутовий 
елемент. Творців таких побутових віршів треба передівсім 
шукати між колишніми спудеями. пло не докінчивши шкіль- 
ної науки, мусі.пи жити близько народу, перейл'іалися його 
інтересами, його мовою і як „бзкалярі", „дяки пиворізи** 
волочилися по Україні шукаючи притулку. Такі мандрівні 
шхолярі ставали часто дякал^и, учителями, священиками. 
Зтодсм повставали також вірші характеру історич ного 
і сатири на громадські, суспільні і політичні телїи. Те- 
мою історичних віршів була Хмельниччина і иньші козацькі 
повстання. Сюди належать такі вірші як ..Висипався хміль 
із міха", про ПалІ5) і Мазепу про зруйнозаннє Січи, про 
панщину, пісня чорііоморського війська Івана Головатого. 
Дуже цікавою віршою з огляду на національну свідомість 
автора була „Розмова (Разговор) Великороссії з Малорос- 
сією" (1762 р.), в якій бачимо горячу оборону рідного краю 
перед централістичними змаганнями московського пра- 
вління. 

„Не думай, чїоби ти сама бсгла мнї властитель 

,,Но государ твоіі і мой-оощіїї повелитель, 

„А разность наша всть в прилолсепнпх іменах: 

„Та Великая, а я Ма.чая, — живем в сиежних странах. 

„Так ми з тобою равиі і одно составлявм, 

„Одному, а не двум государям присягаєм", 

§ 128. ВажнІЗші памятники віршоної пітсратури. Новійші 
досліди виказують, що віршова література була дуже ба- 
гата й ріжнородна. Із давніх творів віршової літератури 
переважаюча частина дійшла до нас в рукопіісних зб:р.:и- 
ках, бо тільки деякі із віршів вийшли у свій час друком. 
Із друкованих крім віршових передмов до поодиноких ви- 
дань, ряду панегіриків — замітнійші : 

1) Ля мент дому княжат Острожських з приводу 
смерти Олександра Константиновича Острожського з 1603 р. 



— 62 - 

2) Ля.ілент по причині Острожської траґедіГ. 
3)Памви Беринди: вірші на Різдво Христове 
(у Львові 1616 р.) 

4) Касіяна Саковича: Вірші на похопон Петра 
Конашевича Сагайдачного (в Кисві 1622 р.) 

5) Кирила Транквіліона Став ровецького: 
збірник віршів п. н. „П є р л о м н о г о ц і н к ю є". 

6) Збірник духовних віршів п. н. Богогласник 
(1790 р.) і и. 

З окрема дуже поширеною була маьія папеґірпків. Ось деякі 
з них: В честь Плетевецьього появився павеґірик : „Візерунок 
днот", В честь Могили вийшло: „Імно л ь оґі я', якої авторами 
були Памза Беринда і Тараз З^мка, „Е нха рістер і он", що його 
піднесли Могилі ученпкп з вдячности за уфундоваине школи, „Евфо- 
нія", злад:кена друкарями з нагоди висвячення Мсгилп на митро- 
полита і „Мнемозине". В чест:, Сильвестра Коосова явився нанеґірнг: 
„Столп цнот". У Львові в 1641. з нагоди промоції Львовянина 
Григорія Кирницького в Ладуі на доктора фільософів зладав Яків 
Седовський пааеґірнк ..І-ігаО^г/иа т^; тіиг,д'-''^ а В р. 1В42 Григорій 
Бутовлч в честь еп. Арсенія Ж либорського. 

§ 129. Зміст й^яких віршів. 

1. Вірші на похорон гетьм. Петра Еонашевжча 
Сагайдачного Касіяна Саковича. 

В передмові автор говорить, що найціннійшим скарбом 
в свобода. Добувевться її не грішми, а відвагою і вірно» службою. 
„Вопско Запороз( кое вольностп набило 
,Тим, же вірце ойчпзпі і Крульом служило". 
Автор виводить дальше рід Запорожців від плеиени Яфета і зга- 
дує про колишні лицарські подвиги предків Запорожців за Олега, 
Вододимпра. Вслід за тим сп нювгься на знаменитих ділах самих За- 
порожців і виказує, яку услугу віддають вони польській державі: 
„Где Запорозцов піт, Татарин впадаєт... 
,.Опи ончйзні нашегі суть обороною 
„От Татар поганих і Турков заслоною". 
Автор упомнаає козахів, щоби витревалп у вірній службі ко- 
ролеви, від якого одержали свободу. Сакович кінчить передмову по- 
святою своїх віршів запорожському війську і бажає йому побіди над 
ворогами. 

2. Розкішникам того світу. (З „Перла многоцінного** 
Кирила Транквіліона Ставропецького.) 

Вірша має моралізуючий характер. Автор переводить думку, що 
багатство, забави, слава, молодість — усе марница, бо приходить 
смерть і всему кладе кінець. 

§ 130. Квимснт Зіновіїв. Ціла ся віршова література 
здебільша далека бз'ла від справжньої поезії. Твори віршої 
літератури остільки мають значіннє, оскільки в них в біль- 
шій або меньшій мірі виступають признаки живої народкьої 
мови, оскільки в них найдуться натяки на сучасний народ- 
ній побут, чи проблисне вістр£ сатири проти тогочасних 
громадянських, суспільних і політичних обставин життя. 



— 63 — 

Як часто одначе доходила ся „поезія" до простого ремі- 
сничого фабриковання, доказує віршований твір чернигів- 
ського архиепископа їв ан а Максимовича „Богоро- 
дице Діво, радуйся", що складався з 23.166 силябічних 
віршів; а на які низинні могла впасти, свідчить ціла літе- 
ратурна спадшіина КлиментаЗіновієва. 

З ін о віїв був мандрівним черцем і жив в ХУІІІ ст. за часів 
гетьмана Мазеап. Вештався по всіх усюдах украЇЕтських земель, при_ 
глядався життю ріжізих стані з суснільности і писав вірпіі. У віршах ле- 
стить він панам, а з погордою глядить на мужика і з погордою висловлю- 
ється, що „у простого мужик а простий єсть обпча й", 
коди у письменного , є окремий політичцпй звича й". Його 
вірші ипсані на ріжпі буденні теми виявляють повну безідейність 
і цинізм автора і є доказом деморалізуючого впливу централістичних 
змагань московського правління на українську суспільність. 



Гозвигдк української црашц. 

§ 131. Завязки драштичкої поезії в троцш обрядах. 

Давня грецька драма витворилася з народніх обрядів, забав 
і пісень. І в українських народніх обрядах і забавах з да- 
вен давна були завязки драматичної поезії. В гаївках, ку- 
пальних і весільних обрядах подибується не тільки діяльог, 
(який сам іще не вистарчає для драми), але діяльог з по- 
яснюючою його мімікою, з акцією. Зокрема українське 
весіллє .— се своєрідна українська побутова драма, в якій 
поодинокими актами є обряди сватання, заручин, дівич — 
вечеру, вінчання і т. и. Також від найдавнійших часів були 
на Україні народні весельчаки, організатори всіх найважній- 
ших народніх обрядів, звані скОіМр рохами. Скоморохи 
сповняли ролю народніх акторів. їх поява спільна всім 
європейським народам в середніх віках. На Україні вони 
грали та співали по дол'іах, особливо на бенкетах, брали 
участь у весільних урочистостях, розвеселяли народню 
товпу на вулицях і площах, на кладовищах, в часі свята 
коляди ходили з ведмедями і козою, а пізнійше з вертепом. 
Всі сі завязки драматичної поезії могли у дальшому сво- 
йому розвитку витворити своєрідну українську національну, 
драму. Спинювали їх тільки у розвитку ворожі виступи 
христіянського духовенства, що постійно і завзято проти- 
вилося всяким „ігрищам между сели", народнім „пініям, 
плясаніям і гудініям". 

§ 132. Репіґіина раш иа заході Європи. Але хоч в укра- 
їнських народніх одрядах багато було завязків драматичної 
творчости, все таки почини української драми не вийшли 
із тих завязків, а розвинулися під впливом західної 
Европи. 

Релігійна драма в західній Европі виплила з потреб 
церкви. Щоби боротися успішно з поганськими виставами 



64 — 



ЩО ширили зшсутте 1 делюраліззцію, христіяиська церква 
витворила із своїх власних обрядів і процесій рід драма- 
тичних вистав. Треба було виступити до боротьби з таким 
самим оруядєм і ся потреба витворила релігійну драму. 
На Різдво Христове вистазлювано в церкві модель ясел,, 
при чім священики, відчитуючи текст євангелія, переймали 
на себе ролі поодиноких біблійних постатий. Подібно як. 
з різдвяного євангельського тексту витворилася драма 
різдвяна, з великоднього повстала великодня. Основою 
великодної релігійної драліи послужила розмова ангела 
з жінками, що прийшли Бідзідати Христовий гріб. Релгійна 
драма найшла сперш/ прг^становище в церкві. Одначе 
в міру того, як в дальшому сзоіюму розвиткови стала 
оживлюватися комічними ситуаціями, вставками і дотепами^ 
в міру того, як стала втягати в себе світський і гумори- 
стичний елемент, мусіла опустити церковні стіни. Виперта 
з церкви спинилася на цвинтарі, відки з бігом часу пере- 
неслася на майдани і ярмаркові площі. З тою хвилиною 
пішов свобіднійше її розвиток. Головними формами релі- 
гійної драми були містерії, мі раклі і люраліте. Мі- 
стерії (від слова тішзііегшіп - обряд) були се драми, яких 
темою було Бикуплекнє людського роду, що звершилося 
в різдві, в смерти і воскресенню Христа. Міра кл я ми 
(тігасиїит - чудо) називано такі драми духовного змісту, 
яких змістом служили житсписи й чуда поодиноких свя- 
тих. Мораліте (тогаїііез) були се драми в яких виступали 
алегоричні постати (Гнів, Зависть, Чеснота, Любов, Душа, 
Людська природа і вели діяльоги моралізуючого ха- 
рактеру. 

І 133. Шкільна Ярг^.З- На кінець XV ст. припадають 
в західній Еврепі почини драл\и шкільної. Як релігійна 
драма викликана була потребами церкви, так шкільна зав- 
дячує свій розвиток потребам школи. В ціли практичного 
вивчення латинської мози, що в добі ренесансу й гул\а- 
нізму Биплила як головний предмет шкільної науки, ви- 
ставляли в школах .комедії римськ(<го письменника Теренца. 
Але комедії Теренца, яких було всего шість, скоро навку- 
чилися. Комедії другого римського письменн^іка, Плявта, 
були тяжші, надто грубі в дотепах, тому з педагогічних 
зглядів не годилися до шкільних вистав. Се спонукало 
учителів поодиноких шкіл подбати про збогаченне шкіль- 
ного репертуару власними творами і так повстали шкільні 
драліи, в яких основу лягли давні ліістерії. В єзуїтських 
колегіях шкільна драма дійшла до буйного розвитку. Єзуїти 
виставляли шкільні дркми з великою розкішаостю сценіч- 
ної сбстаиови, чим, стягали численну й знамениту публику. 
ЗмістоїМ єзуїтських дргтл були події з Біблії, в великій 
одначе мірі прикрашені мітольогічними і алегоричними 
л\отивалш, елементами опери і балету. Високі, просторі, 
багато прибрані, роззолочені салі єзхїтських колегій, ряд 
Еристекратіічнмх іл\ен на афішах, дібрана публика, серед 



— 65 - 

^кої нерідко брали участь короновані гості, чуда сценічної 
іллюзії — все те додавало чару й блеску єзуїтським ви- 
ставам. Великою передівсім славою тішилися т. зв. Іисіі 
сяезагеі в єзуїтських колегіях у Відні і Парижі. Із західної 
Европи через Польщу шкільна драма прийшла на Україну. 

§ 134. їнтерйісдії або інтерлюдії. Коли у поважні шкільні 
драми релігійного змісту зачав шо раз то сильнійше вти- 
скатися світський: побутовий та гулдористичний елемент, 
прийшлося його виділити в окреліі сцени, які звалися 
інтермедіями або інтерлюдіями. Інтермедії (меж іу — 
дійствія, Іибіі^е 2^І5сЬеп8ріе]е) — були, се отже комічні 
сцени вложені між акти пова)кної драми. їх завданнєм було 
відсвіжувати вломлений поважною драмою ум глядача 
веселими сценгми зі щоденнього побуту. Звичайно вязалися 
вони своїм змістом з акцією головної драми'), але могли 
розвивати також зовсім окрему акцію. На їх зміст скла- 
далися усякі втішні й жартобливі історії, оповідання, ане- 
кдоти, сцени одурювання, спритного обману, а гумор по- 
лягав дуже часто на перекручуванню чужих (латинських) 
слів. Дієвими особами в інтермедіях були постати з на- 
роднього побуту, а їх мовою — мова народи я. 

§ 135. Шкільна драма на Україні. Назва й будова. Єзуїти, 
які не тільки Польщу, але й Литву й українські землі 
вкрили сіттю своїх колегій, завели в них шкільні вистави. 
За прикладом єзуїтів пішли Українці. Вже при кінці XVI. 
і з початком XVII ст. славний український морал ст Іван 
Вишенський нарікав на переношеннє „комедій і машкар" 
на український грунт. В київській колегії учителі поетики 
мусіли кождого року обовязково для літних рекреацій 
приготовити „комед ю", бо сею назвою означувано зви- 
чайно шкільні драми. Що Тккається будови шкільних драм, 
то складалися вони по правилу з прольоту, фабули 
й епільогу. Прольоґ воголош\вав звичайно сам автор, 
шо, звертаючись до глядачів, пояснював основну ідею 
драми і ту моральну науку, шо гиплива/^а з неї (огаііо 
8^ 8ресіаі;оге8 геш фг ропепя). Потім йшлз сама фабула, 
поділена на акти, яких було найменьше три, найбільше 
пять. Драму кінчив епільог, в якім містилася подяка гляда- 
чам. На заході писалися шкільні драми латинською мовою, 
на Україні зукраїншеною церковно славянською. Характе- 
ристичною прикметою шкі 'ьних драм було великанське 
число виступаючих осіб, щоби як найбільше число учеників 
могло брати участь у ьиставі. Були драми, в яких число 
дієвих осіб доходило до 2Г0 і ЗСО. До найдавнійших дра- 
матичних творів, які говсіали на Україні, належать віршові, 
діяльоги: Хрістос п а сх о н^ (перерібка на основі грець- 
кої трагедії, у Льрові 1630) і Иоанікія Волковича: Роз- 



') Такі й ,парялвліам впдио н. пр. в драмі про Йосифа, де по 
•цені продажі И'хпфа оратьми слідує іитермедія, зі к шкі іьипїі сторож 
продає жядовп палицю. 



— 66 -- 

мишлянє о муці Христа (Львів 1631), а до найдавній- 
ших шкільних драм— драма про Олексія чоловіка 
божого (Київ 1673). 

§ !36. Зміст ЗР шц про Опексія, чсповіка божого. 

Акція драми розпочпеа'їться в пебі (ним була верхня частина 
сцекЕ, бо ціла сцена розпаювалася на три поверхи). Ангел Рафаїл. щ# 
мав оооБязск улада<увати суіружа. є в клопоті, що зробити з Оле- 
ксієм. Тпмчасом ангел Гавріїл р.чдить 0."ексієвп, що являється „на 
землі" 'середня частина гцєни) зберігати чрстоту. Олексій жалується, 
що родичі велять дому женитися. Він рад втічи від земної суєтж 
і служити Богу. ІОнона і Щастб радять йому користуватися радо- 
щами життя, але "ЧІистота й Вбогість скріплюють його в намірі від- 
хилитися від супружого життя. Хоч родичі скпояюють Олексія же- 
нитися, він довго опирається. Після весілля кидає дім, родичів і що 
йво після доверіп^вня ряду аскетпчнпх подвигів вертає непізнаний 
в дім батьків, де живе в характері жебрака. Серед варуг з боку служби 
Олексій вмирає, полишаючи оплс свойого життя. Драма кінчиться 
плачем батька матери і жінки. 

§ 137. НайдаБншші уі^РЗі^ськ! інтерікедії. Зі всіх родів 
української літератури середньої доби інтермедія ще най- 
красше відзеркалювала народне життє, зображуючи в лег- 
кій жартоблизій формі народній побут зі всіма його окре- 
мішними рисами. Таким робом інтерїледії дають нам змогу 
заглянути в душу українських народніх мас, познайомитися 
з темними та ясними сторонами їх щоденного життя, з їх 
відносинами до сусідних народів і чужинців, що жили між 
ними. НайдавнійшилАИ українськими інтермедіями є інтер- 
А\едії Як у ба Гаватовича, В 161 9 році в Камінці стру- 
.миловій виставив він на ярмарку, що припадав на святого 
Івана Хрестителя польську драму на тему смерти згаданого 
СВЯГОГО (Тга§е(ііа аГоо \^І2Єгапек зтіегсі рг2Єз\^іеі;е§;о сііггсі- 
сіеіа, рг2Є8Іаііса Богемо), а ДО неї ДОдав ДВІ українські 
інтермедії. Драма писана віршом в польській мові. (В нових 
часах маєлю модерні обробітки тої самої теми в драмах 
Оскара Уальда: „Сальоме", Судермана „^о11аппе8", Каспро- 
вича: ,,ІІС2І:а їїего(і]а(іу". 

§ 138. Згдіст інтермедій Ґгкатовича. 

1. Продав кота в міпіку. Селянин Ктимко має кота в мішку 
Каже багатому Стецькови, що се лис і пропонує купити. Після 
торгу купує Сгецько звіря. Кчимко відходить і обіцяв незабаром вер- 
нутися, а тимчасом бере горшки і одіж Стецька. Отецько розвязув 
міх і відсіль вибгае кіт. Тимчасом вертається Климко. перебраний 
в иньшу одіж, і приносить горшкз, накрпваючп їх своєю одежию 
й присипуючп травою. Коли Отецько декор- є йому за шахрайство, 
Климко показує на горшкп і впевняє, що це лежить опіуканець, якого 
радить вибити палицею. Йдучи за його радою, Сгецько бє власні горці: 

2. Найкращий сон. Два мужики, торгуючі волами, Максим: 
і Грецько з Городка продали па ярмарку воли і в?ртаються домів. 
До них пристав Денис з Камінця Подільського. Дорогою зголодніли, 
а хліба не мали. ОЕараз вчули запах пирога, почїіпають шукати і -вн- 



— 67 — 

г-содять, але ті;іьвн один. Хитрий Денис радить товаришам пячи спатн 
а тям, що пиріг дістанеться тому, кому приснитьса найкращий: сон. 
Максим і Грицько кладуться сяати, а Денис тайком зїдав пиріг і бу- 
дить товаришів з просьбою розкат ати сни. Максим оповідав, як він 
бVв в небі, що там бачив і як розкопіував прп небесвім пирі. З черги 
Грицько розказує, що йому саялося пекло і покольні муси. Тоді Де- 
нис говорить, що п його анге.т заніс на небо і там бачив він, як Ма- 
хснм заїдав за столом, а йому Денисови велів зїсти пиріг, потіл ангел 
завів його у пекло, де Грицько кричав: „Не побачиш мене більше., 
д зїдя£ пиріг". Ошукані сердяться, але Денис утікав. 

Обі інтермедії оперті на мандріввих народніх переказах. Зав- 
дякті свіжости малюнку побутових картин і зразкам живої україн- 
ської народньої мови мають зони велику ціну, 

§ 139. Явторство інтермедій. 

Автором драми про смерть Івана Хрестителя, до якої додані 
інтермедії , Продав кота в мішку" і „Найкращий сон", був Поляк, 
пізвіппівй канонік львівської латинської капітули, Яків Гаватбвич, 
а автором інтермедій міг бути Українець, ученик якоїсь польської 
золеґії. 

§ 140. Драми Дмитра Шуптгленка. По всім правилам 
шкільної поетики написана є драма Дмитра Тупталенка — 
Ростовського „Комедія на Різдво Христове". Складається 
з антипрольогу, прольогу 18-и сцен і епільогу. Ціхує сю 
драму велике багатство алегоричних і мітольогічних поста- 
тий. 'Змістом її є смерть Ірода. Найживійшою сценою 
в драмі є розмова пастухів, що є живими українськими 
народніми типами. 

Один з них, Борис, береже отерп, адва иьнші відійшли до Вп- 
флеєму за харчами. Коли повернули й засіли до вечері, почувся чу- 
довий спів. По хвилііпі завважалп вони, що се співають на небі 
якісь дивні істоти і почали спорити, хто вони. Один думав, що се 
птапіки, другий, що діти. Коли ангел велів їм поклонитися Хрпсту, 
вони простодушно почали допитуватися, чи пе треба нести яких 
дарунків Хрпсту. 

В драмі Ростовського чимало є лютивів, що спорід- 
нюють її з українським вертепом. Ростовському припи- 
сують ще драми: ^.ДійстБіє на страсти Христові списанноє** 
і„Каюшійсягрішник". В останній драмі виводить автор 
постать грішника в білім одягу з чорними нашивками, на 
яких виписані всі його гріхи. В міру того, як грішник ка- 
ється, чорні нашивки спадають одна за другою, зостається 
білий одяг, символ невинности. 

§ 141. Ваікніиші памятники драматичної- літератури. До 

важні йших памятників в области драматичної лҐтератури 
належать крім драм Тупталенка- Ростовського драматичні пи- 
сання („О Навухудоносорі", „Комедія о блуднім сині"). 
Симеона Полоцького, що враз із київською ученостию 
переніс на північ також київську шкільну драму, Митро- 
фана Довга лев ського (-Коміческоє дійствіє", „Власно- 
творний образ человіколюбія божия"), Варлаама Лащев- 



- 68 — 

ського, Юрія Кониського („Воскресеніє мертвих".> 
Всі сі шкільні драми далекі є від дійсного життя і визна- 
чаються сухим дидактизмом і тяжким символізмом. Що 
йно в ХУІІІ в. за почином Теофана Прокоповича 
українська шкільна драма зміняє свій давній характер і за- 
чинає зближатися дещо до життя 

в 1704 р. молодий Теофан Прокопович • розпочинає в київській: 
академії свою учвтельську діяльвість викладамп п( етики, при чім: 
намагається ввести у поетичні твори більше життєвої правди. Також 
в области драми ступав на новий шлях і перший бере тему з укра- 
їнсько ї іст о р і ї. В драмі „Владимір" (1705) ідеєю є боротьба, 
нового ладу зі старим, поступу з застоєм. Героєм в драмі є князь 
Володимир Великий, що задумав велике діло заведення ьової віри^ 
В тій ціли веде він боротьбу з дотеаерішніи ладом, якого репрезен- 
тантом у драмі являється жрець Деруна Жеривол. Автор ирвсвячув- 
багато місця характерсствці головних осіб, вносить у драму психо- 
яьоґічний мотив, малюючи внутрішню боротьбу князя Володимира — 
завдяки чому його драма виказує значний поступ на шляху розвитку 
української драматичної творчости. 

Щн; и\і українььким патріотизмом й широким демократизмом 
навіяна в драма Теофана Трофимовича; „Мил ость Божі я".*) 
(1728.) В драмі виведена є іаедавня боротьба українського народу 
з Польщею під проводом Богдана Хмельницького. Стиль драми збли- 
жує її до українських народніх дум. 

Л є к т у р а : Філярет Колесса : Українські думи. 

§ 142. Слово про Збуреинє пскпа. Оригінальним, неза- 
лежним від чужих взорів памятником давньої української 
драматичної літератури є Слово про збуреннє пекла. 
Драма писана майже чистою живою мовою розміром укра- 
їнських дум, а зміст її зачерпнений з апокрифічного Ні- 
кодимового євангелія. Рукопись драми найдено в Калу- 
щині. 

Зміст. Люципер в розмові з Адом радіє, що пекло наповняється 
душами ріжних людий, між якими не хибує і св. Івана Хрестителя. 
Має надію захопити у пекло ще й душу Христа. Ад тремтить перед. 
Христом, що має зіпти в пекло і заб^атп відтам усі душі. Просить 
отже Люципера добре пильнуватж пекла і не зачіиати Христа. При- 
ходять ріжяі піславці, доносять про муки Христа В міру, як що раз 
трівожнійші доходять вістки, росте психічний нес"покій Ада. Люципер 
ладиться боронити пекла, підбадьорув своїх жовнірів до боротьби. 
Входить Христос, бє хоругвою. 

Люципер в трівозі просить: 

,,Прошу тя Христе в добрий обичай 
Дай мні покой і больше ми не докучай..." 

Ад кричить „ґвалт", що кроплять якоюсь острою водою. Хри- 
•тос забирав душі усіх старозавітних праведників з виїмком Соло- 
моиа. Кола Люципер його питає, чому Хрисгос зоставив його, сей 



1; Милость Божія Україну от пеудоб новими 'с обид лядских 
чрез Богдаиа Зінопін Хмельницкого яреславнаго войск Запорожскизі. 
гетмана Сі<ободившаа". 



— 69 — 

заявляв, що Христос прийде по нього окремо. Тоді біси проганяють 
Соломона з пекда. Сцени прогнання Соломона, трівога Люципера, Ада 
змальовані зі щирим гумором. Здається скороченнем сеї драми 
•в пасхальна зірша на сю саму тему, що зберіглаея в Харківщині. 

§ 143. ТніермсдіТ початкой ураінської комедії. До найвис- 
шого розвитку дійшла українська інтермедія в \нтертедіях 
Митрофака Довгалевського, що був учитем поетики в ки- 
ївській академії. До своїх драм: різдвяної (Коміческоє дій- 
ствіє з 1736 р) і великодньої (Власнотворний образ чело- 
віколюбія божія з 1737 р.) додав він по пять інтермедій, 
писаних живою народньою мовою. В інтермедіях малював 
яркими красками тодішні суспільні відносини і тяжке по- 
ложеннє українських народніх мас та бичем сатири вдаряв 
по всяких несправедли востях кріпацького 
лихоліття. Таким робом його інтермедії мають вже 
глибший ідейний підклад. В теоретичнім підручнику поетики 
радив в інтермедіях виводити постати з народи ього життя: 
селянина, козака, жида, литвина, поляка, грека і т.д.Меньшу 
вартість БІД інтермедій Довгалевського мають інтермедії 
додані до драми Юрія Кониського „Воскресеніє мер- 
твих", яких авторство довший час несправедливо припи- 
сували Ханському. 

§ 144. Вертепна драма. Побіч шкільної драми розви- 
валася на Україні також вертепна драма. Вертеп (пв 
польськи 82орка) — се була деревляна скрипка, переділена 
на два поверхи. У вертепі замісць живих людий виступали 
ляльки. Укрита за сценою людина порушала фігурами 
й проголошувала відповідні слова. Вертепна драма істну- 
вала також на заході Европи і повстала як комбінація ре- 
лігійної різдвяної драми, витисненої з церковної огорожі 
і зівсім світської лялькової гри. На Україні вертеп істнував 
вже в XVII. століттю. В усіх дохованих текстах вертепної 
драми (Галагана, Маркевича і тім, що його опублікував 
Др. Франко) складається вона з двох головних частин: 
релігійно біблійної і інтермедійної (національно-побутової). 
В релігійній частині виведені сцени Різдва, привіту пасту- 
хів, люти Ірода, змальована його смерть. В інтермедійній 
частині виступають постати з народнього побуту : козак, 
жид, поляк, литвин, циган, при чім в поодиноких гумори- 
стичних сценах підчеркнені головні прикмети їх характеру. 
Ось н. пр. в одній сцені жиди узброюються організуються 
до бою з козаками. Негайно доходить голос козацької пісні: 

„А в містечку Берестечку 
„Гей, пє Байда мід, горілочку... 
і всі жиди ховаються під лави. Зокрема симпатичнимм 
рисами змальована постать козака. Його поява вноситк 
національно-політичний елемент і свіжі козацькі традиції 
у вертеп. 

Носителями українського вертепу були мандрівні шко- 
лярі. Вони познайомлені були зі шкільними драмами і нж 



- 70 — 

X основі укладали тексти вертепної драми. Зпоміж шкіль- 
них драм змістом найбільше споріднена з релігійною ча- 
стиною вертепної драми „Комедія на Різдво Хри- 
стове' Дмитра Тупталенка-Ростовського. 

Тексти вертепної драми видали М аркезич; (1860 р.) і Ґала- 
ґан (1882). До прадіда Галагана в Сокврпнцях в Полтавщині зайшли 
були в 1770 р. київські бурсаки з вертепом. Він приняв їх гостинно, ула- 
днБ у себе вертеп, за що вони передали йому текст вертепної драми 

Лектора : Михайло Возняк: Податки української комедії. ' 

§ 145. КоЗацікі пітописц. Відгомін народнього життя 
враз із проблисками національної свідомости находилю не 
тільки й. памятниках віршового та драматичного письмен- 
ства, але також в творах історичного характеру, так 
званих козацьких літописях, зпоміж яких найзаж- 
нійші є літопись Самовидця, ВеличкаіГрабянки. 
В першій половині XVII ст. маємо тільки короткі літописи 
з принагідними записками, як пр. Літопись Львівська, Чер- 
кигівська. Що йно кріваві козацькі змагання, що виповнили 
другу половини XVII в. збагатили відділ історичного пи- 
сьменства. Козацькі літописи визначаються окремим стилем; 
писані „простим стилем і козацьким нарічем", як висло- 
вився Велично. „Козаки — говорить Максимович — на 
б0€вищі писали! зброєю і кровю, а потім переписували на 
папір і зберігали для памяти потомства". Спершу' були се 
короткі „козацькі хронїчки", „козацькі літописці", що зго- 
дом переходять у систематичні виклади історії в роді істо- 
ричної компіляції Леонтія Боболинського (Літо- 
писец сій єсть Кроника з розних авторов і гісториков 
многих). Зміст козацьких літописий виповнювала Хмель- 
ниччина і події, що слідували після неї. Писали їх суча- 
сники й учасники описуваних подій. Важною і цінною їх 
прики«етою є горяча любов рідного краю. Мова зближена 
до живої народи ьої. 

§ 146. Літопись СаійОВіійЧЯ. Невідомий автор скрився під 

псевдонімом Самовидця. Самовидець служив у військовій 
канцелярії, знав усі тайни домової і заграііичної політики 
і був очевидцем описуваних подій, які довів від вибуху 
повстання Хмельницького (1648) до 1702 р. Його талано- 
вите історичне оповіданнє ціхує обєктивність. Літопись має 
велику вартість, бо автор опирається на урядових історич- 
них документах. 

На основі оповідання гро Чорну раду постробна повість Ку.чіша 
■ц. в. Чорна рада. 

§ 147. Літопись Ррабянка. Слабшою з літературнього 
погляду є літопись Григорія Грабянки. Грабянка був 
полковим гадяцьким суддею і товаришив гетьманови ГТо- 
луботкови в петербурській тюрмі. Свою літопись „Дійствія 
презільной і от начала Поляков трвавшой небивалой брани 
Хмельницкого, гетмана Запорожского з Поляки" довів до 
1710 р., до вибору гетьманом Скоропадського. Літературній. 



стійности тієї літописи пошкодило ЗАдаганнє писати високим 
стилелі, тим то й мова Грабянки дальше відбігла зід на- 
родньої, ніж Сал\ові:дця або Беличкг. 

На основі фраґиенту ііро бій під Хох'лиоіі построєаа пові ть 
Пакове я „Ярошенко". 

§ !48. ііітошсь СайГшяа Вепичка. Найгмаменитшим істо- 
риком Хмельниччини був Самійло Ве личко (1690 — 1728.) 
Служив в ЗапорожськілА війську за геть?/ана Мазепи, був 
писарем ґенегальнбї бійськобої канцелярії, а потім на xу^ 
торі в Полтавщині гайл'ізвся літературною прсцею. Свій 
історичний твір, „Сказаніє о войні козацькой...*^ доведений 
до 1700 р. побудував не тільки на офіціяльних документах, 
але й на істоойчних працях Самійла Пуфендорфу. діярію 
Самійла Зсрки і на їіоетичкому творі Салмй.ла Твардов- 
ського : „"VV оіпа сіото^уа 2 когакі і ТгЛагу". Послугувасся 
також сучасними політичі^ими та сатиричними віршами 
польськиліи і украї.чськими. Твір Беличка овіяний горячо.ю 
любовю України, яку називає „матка іі:.ша' , „діилая отчи- 
зна". Р^, колись прикрашена портретами десяти гетьманів. 

Оловідакнє Вбличка про похід Сірка на Крим і про ;іііст Сіт «а 
до кримського хана аоглз'ікпло мотивом до слаиного малюнку Рвиіиа 
і яоетичвої драми — казки Чсркасенва „Про лдо тирса шелестьіа". 

§ 149. Тсторій Русів. 

Крій літогіисиії Самокпдця, Грабянка і ВегшЧі:а були ще й і.ньші 
історичні писання, присвячені мьнуьшиЕі України, з яких деякі пи- 
сані вже новоізнтвореяоїо літературною московськ(ю,мовою. Сюди на- 
лежать твори Стефана Лукомського, Петра Сямоновського, Василя 
Рубана, Олеіссапдра Ріґельмана, Густинська літопись, спомини Ха- 
пенка, Маркевича, іідваче нагі більшу вагу має: 

Історія Р у с і в. Довгий час приписували її авторство 
архиепископови Юрієви Кониському, але не Кониський 
був її автором, а поміщик з Полтавщини Григорій По- 
лети к а. Що автором Історії Русів не ;ліг бути апхиепи- 
скоп Кониський, доказує її вільнодумний, антицерковний 
дух, зроджений під впливом лектури ВольтероЕих писань. 
Друком видав її що йно Осип Болянський в 1846 р. При 
кінці XVIII. і з початком ХІХ ст. Історія Русів ходила в сотнях 
рукописних відписів по цілій Україні і мала величезний 
вплив на пізнійших істериків і поетів. Під її виразнил^ 
впливом стояли історрїки Бантиш Камеиський і Маркевич, 
поети: українські Гребінка, Шевченко, Руданський і лосков- 
ські Рилєєв (в поемі „БойнароБський"), Микола Гоголь 
(, Тарас Бульба") і Пушкин („Полтава"). В автора слідно 
національну свідомість. Він стоїть ьа становищи окреміш- 
ности українського народу від польського і московського, 
обстоює за автономію України і скрізь підчеркує в історії 
України ідею боротьби українського нагоду за права і сво- 
боду. З того погляду, хоч написана змосковшеною мовою, 
причинилася вона в великій мірі до розбудження народ- 
ньої сБідомости серед українського освіченого промадянства 



72 



і хоч з історичного погляду грішить промахами, як полі- 
тичний твір має першорядне значіннє. 

§ і 50. Перекпадкі роїиаки. 

в XVII. і ХУіІІ в. иа Україні популярні були „авантурні" ро_ 
маки і перекладні повісти моралізуючого іі гумористичного змісту. 
Вони виказують звичайно перерібку середпьовічнпх ліщарських ]»•- 
манів. Змістом їх в подвиги ріжнпх героїв, що, наділені впїмковФю 
силою, виправляються в казкові далекі країни шукати пригод. По 
дорозі стрічаються вони з ріжепми страхіттями, чудовищами та яе- 
безпеками, (п. пр. повість про Брунцвіка, Трі^тааа, Книга о Мелюзині.^ 
З моралізуючих відомі були на Україні ті, що поміщені були у збір- 
никах ,,С!-Є8і;а Котапопіт" і „8реса1и>зі та^пит". 

§ 151 Реакція проти обрусіння, Історія Русів вказує на 
відрух деяких кругів українського громадянства проти що 
раз то більше ростучих змагань люскозського уряду до 
змосковщення українського народу. Мимо усіх зусиль мо- 
сковському царатови не вдалося обединити і засимілювати 
українського народу з московськими. Можна було поне- 
волити його політично, можна було відібрати всі права 
самостійного національного розвитку, але не сила була 
счеркнути його з лиця землі. Нарід жив дальше своїм 
життєм, говорив своєю мовою, співав свої пісні, держався 
прадідних традицій. Найшвидше ще викародовлювалася 
інтелігенція, висші круги громадянства, що так сквапно 
йшли на руку зл^аганням правління, покидаючи рідню мову, 
звичаї, традиції. Але й тут починають заходити дивні про- 
яви. Нові європейські ідеї про волю і права людини захо- 
плюють також звільна українське панство, українську 
інтелігенцію. Сі нові кличі та нові ідеї приносять зі собою 
на Україну сини колишньої козацької старшини, що на 
заграничних університетах добувають собі західньо-евро- 
пейську освіту. На Україні витворюється тип панів вільно- 
думців, серед яких будяться прояви реакції проти істную- 
чого політичного і суспільного лапу. Висловом тієї реакції 
були саме ріжні сатиричні та гумористичні вірші на су- 
спільні теми, політичні памфлети („Розмова Малороссії 
з Великоросиєю") і такі літературні появи як драма „Ми- 
лость Божая" і „Історія Русів". 

§ 152. Григорій Савич Сковорор. „Історія Русів" немов 
пророкувала про близьке національним пробудженнє Укра- 
їни. Другим таким передвістником була діяльність Григорія 
Савича Сковороди. Був фільософом. Звали його „укра- 
їг!ськил\ Сокоатом'Ч „ходячою акадеі»лісю". У простій свитці, 
з торбою за плечима, з сопілкою за поясом і патерицею 
в руках ходив по селах і учив народ по ярмарках, під 
церквами, в селянських хатах, усюди, де находив слухачів. 

Як син простого козака уродився в Чернухах в Полтавщині 
в 1722 р. Змалку визначався хистом до співу. Вчився в київській 
академії і звідси дістався до надиорної каиелі. Щоби пізсати світ га 
.тїг^дий, впаравипся в подорож по Европі і зви:іів пішки Польпцг, 



— 73 - 

Угорщину, Шмеїчину та Італію. Яа Україну вернув широко освіче- 
ною людиною. По иовороті став уч;ителем поетики в вереясяавській 
духовній семінарії, де на основі нових поглядів зладпв „Руковод- 
ствсіо поезії**. Т^м твором зразив собі владику і мусів ноканути 
дотеперішнє становипі,е. Після того був учителем у поміп^пка Тьмари, 
в московській Лаврі, знову в Тамари, в харківській колегії, де згодом 
обггяв катрдру етики й написав підручник: „Начальная двер 
в лристіяпскому добронравію для молодого шляхетства харковсков 
ґгбернії". По иричині висловлених тут ліберальнгх поглядів мусів 
Сковорода залишити свої виклади і розпочав мандрівну по Україні. 
У фільософічних писавпях „Нарцпз", „Кнг:га Асхань" доказ^^- 
■вав потребу самопізнання. Крій того пвсав поетичні тверд 
книмшьою мовою моралізуючого характеру. 

Діяльність Сковороди мала велике значінкє для осві- 
домлення української суспільности, для розбуд-ження серед 
неї ідеї націснальности, І живим словом і прикладо;л вла- 
сного життя вщіплював серед українського народу висші 
моральні почування, любов правди, добра, освіти, любов 
ріднього краю. Який великий і який добродійний вплив 
мав сей фільософ мораліст на суспільність, доволі вказати, 
що коли треба було найти ідейну і чисту людину, шукали 
її лиж „Сковородикцями" і ихо головко від його учеників 
посипалися жертви на перший па території України харків- 
ський університет. Думки і погляди Сковороди мали також 
безсуу.нів'ний вплив на творчість Котляревського і Квітки. 

§ 153. На досвітках нової доби. Що вже перед Котля 
ревським деякі письменники влііли схоплювати поодинокі 
риси народнього побуту, дострогавати свою творчість до 
народніх потреб, будувати її не реальних умовах життя, 
доказом сього літературна спадщина Івана Некраше- 
вича. Уродився в половині XVIII ст. в селі Вишенках на 
Чернигівщині і з бігом часу став там священиком. Писав 
принагідні в рші і полишив іііказі, свіжі малюнки з народ- 
нього побуту в „Іспо від-и", „Замислі на поп а" і ^Яр- 
марку". Тема „Ісповіди" (17 9) зачерпнена зі священичої 
практики. Некрашевич завів був в своїм селі звичай спо- 
віди кождого з окрема, чим викликав проти себе обуреннє 
парохіян. Спосіб визнавання гріхів і прояви обуреня селян 
складаються саме на зміст „Ісповіди". а їхня .скарга до 
владики змальована в „Замислі на попа'*. З 1790 р. похо- 
дить його жива сцена з природи, написана чистою народ- 
ньою мовою, п. н. „Ярмарок" 



Шрегя роба* 



§ 154. Поява „Єйєїзе" початком кової доби. Нова доба 
в розвитку української літератури датується від появі* 
трьох перших пісень „Енеїди" Котляревського в 1798 р. 
Котляревський написав свій твір в живій нарсді-гій 
глові в повній свідсл».ости, що тікьки в ній повинен йти 
дальший розвиток українського письменства. Попри живу 
народню Л'юву вніс він у свої твори ідею широкого демо- 
кратизму, обстоюючи права простолюддя і бичем сатири 
вдаряючи по совісти зелияків за те, що гнобили нарід 
і цуралися його моз^- і його звичаїв. їаки?л робол\ спря- 
мував українське письменство на ясний і певний шлях 
і став творпем нової доби. 

§ 155! йевірадні націояаііьнї та суспіньй! обставини. „Ене- 
їда по^ві'ілася серед дуже неі-ідрадних національних та су- 
спільних обставин в життю українського народу. Се була 
пора, коли під впливом централістичних змагань москов- 
ського уряду наступила денаціоналізація еисщих кляс укра- 
їнської суспільности. Відчужувалііся від народу пани, цу- 
ралося його міщанство, затрачувало свій національний 
характер духовенство. Немов соняшник за сонцем клони- 
лися висші верстви туди, БІЛКИ надіялися ласк та. кори- 
стий. Клонилися туди й письменники і плодами свойого 
таланту збогачували чужу, сфіціяльну московську літера- 
туру. Серед мссксвських • письменників другої половини 
ХУІІІ ст. находимо цілий ряд Українців з роду, як Рублн, 
Богданович (автор поеми „Душенька"). Капи ст (автор „Оди 
на рабство"). Наріжний та иньші. Всіх їх потягла московська 
культура писати московською мовою. Українська мова 
жила ""ільки в устах простого мужика. В таку то пору 
залунав „знечевя веселий сміх серед мертвої тишики". Се 
сміявся Іван Котляоевсььий. 

§ 156. Шитєпись Нотлйревсьйого, 

Уродився в Полтаві в ГТ69 р. Походив з бідної дворянської рв. 
ддни. Батько був каїщеляристоіі при маґістраїі. Спершу уо тодішиім 
звичаям вчився в дячка, потікг вступив у полтавську семінарію, де 
в повній силі цвів ще давний. сухиіі схолястичннй метод навчаиия. 
Вже в семінарії, до якої зодив протягом осмя літ, ироавилася в нього 
снага до віршування, завдяки ниІіі прозвали його товариші „рстма- 
чем'\ По покінченню семінарії постуїиіз в урядову службу і зача 
жрацюратж над „Енеїдою", виучуючи ьародню *!Ову, авичаї, свіг«- 
гляд. Щоби осяовніііше заапапош'-тнся з народнім побутом, кЕпув 



урядову сяужбу і в характері домашіі7-.ого учителя у ріжнпх панів 
лвміщиків пробував по рідних селах Украївп, збпраючп народні піон* 
іа пословпці.'В тій ціли иереодягався в народнііі стріп і ходив по 
вечерпицях. В 27- ому році жпття вступив в армію. В порі війни 
з Туреччиною вславився хоробростю. З хвплебою, колп його полк, 
ж^о досі пробував на Україні, перенесено далеко на Литву, Котля- 
ревський кпнув військову службу (1808 р.) та поселився в .Полтаві^ 
де одержав догляд над домом, в якім виховувалися бідні дворннсьзі 
діти. В Полтаві відіїфавав комічні ролі в домашньому театрі кн. 
Лобанова Ростовського. Коли на місце Ростопсьлого став ґубернато- 
ром України кн. Рєпнін, Котляревський уладив для еього театр. Тут 
виставив свої комедії „Наталка Полтавка" (1819 р.) і ;,Мосі;;і ль 
Чарівник". Помер в 1838 р. Перед смертю наді.іив свободою крі- 
паків, а невелике мавпо роздав своякам, знайомим та приятелям. Як 
людина визначався сильним характером, чесною вдачою і добув собі 
загальну любов як аезрівнаннй гуморист і мпстець в оповіданню. 

§ !57. Звязь творчости Котпяргвськоро з пагйяткикзаіа ссре.^- 
ньої йОби. Котляревський писав „Енеїлу" з метою обновити 
українську літературу. На сю ідею обновлення вказують 
слова : 

„Я музу кличу не такую: 
„Веселу гарну .молодую..." 

Все таки його творчість звязана коріннями з деякя.ми 
памятниками середньої лоби і змістом та характером спо- 
ріднена з творам літератури віршової та драматичної 
(інтермедіями), Б яких автор „Енеїди" і „Наталки Полтавки'* 
міг найти також зразки живої народньої мови. 

§ 158. „ЄиеТда". Перші три частини „Енеїди" появилися 
друком в 1798 р. в Петербурзі без згоди автора заходами 
Парпури, якому автор за се веліь в III. частині своєї поеми 
каратися в пеклі. Повне виданне поеми у пієсти частях 
вийшло в 1842 р. в Харкові. „Енеїда" є травестією поеми 
римського поета Вергіля („на малоросийський язик пере- 
лицьована"). Під словом : травестія розуміти треба гумо- 
ристичну перерібку поважного твору. Такі травестії Енеїди 
істнували давнійше. До важнійших належить травестія 
франиуського поета Павла Скаррона з XVII. в., німець- 
кого поета Блюмавера з ХУІІІ р. і великоруського поета 
Миколи Осипова (з 1791 р.) Кождий із тих поетів, пере- 
роблюючи на свій лад поему Вергіля, иньшу мав ціль на 
оці. Скаррон висмІЕав богів клясичного світа, Блюмавер 
виступав проти релігійної нетерпимости та фанатизму, 
а Осипов вдаряв на пяниць та неуків. Годі заперечити, що 
Котляревський при укладі своєї „Емеїди" користувався 
травестією Осипова, хоч не виключене, що й Осипов при 
писанню дальших частин свойого твору послугувався істну- 
ючими піснями Котляревського, в „Енеїді'' змалював Кот- 
ляревський гумористичним способом суспільно національ- 
ний побут України після зруйновання Запорожської Січи. 
В І. і II. частині звеселяв читачів пригодами Енея і його 



- 76 - 

товаришів, що після збурення Трої шукали нових осель. 
В ПІ. частині, малюючи пекло, не щадив острих докорів 
панам, що гнобили нарід. В IV. частині з тугою згадав 
про славні часи гетьманщини, а в V. і VI. звернувся з острою 
сатирою проти норовів сучасного панства. 

§ 159. Народний копьорит в „Єнсїді". Головними прик- 
метами „Енеїди" є народний кольорит і гумор. На- 
ціональний кольорит поеми Котляревського проявляється 
Б тім, що автор переносить запозичену в Вергіля тему на 
український грунт, вкладає її в рами українського націо- 
нального життя. На загальній основі, що її Котляревський 
перейняв у ри'лського поета, мережить він малюнки сучас- 
ного побуту і сучасних обставин життя. Енея і його това- 
ришів малює як українських козаків: 

„Енеіі був парубок моторніїн: 
„І хлопець - хоть куди козак..." 

Се не давні троянські герої блукають по світі, а роз- 
битки українських козаків шукають нових осель. Під по- 
кривкою імен давніх героїв і давніх олімпійських богів 
скрізь найти можна сучасних Котляревському людий: коза- 
ків, панів з їх вдачею, прикметами, хибами і норовами. 
Ось як говорить Єоль про богів вітрів. 

„Борей недуж лежить з похмілля, 
,.А Нот поїхав на весілля. 
„Зефір же, давній пегодяя, 
„У городі десь загулявся, 
„А Евр у винники нанявся .." 

В загалі олімпійські боги схарактеризовані рисами 
заобсервованими на пубуті тодішьих панів поміщиків. Н. пр 

„Зевес тоді .іигав вппіаівку 
„Маковниками заїдав..." 

З чужих рам ясніють добре знайомі і рідиі л'^алюМіхИ 
українського народнього побуту. Звичаї й обичаї, одяги 
й потрави, уладженнє до:лів і хатня обстанова — все те, 
схоплене з життя українського люду, складається на народний 
кольорит поеми Котляревського. 

§ 160. РуГаОр. Другою головною Й ХЗраКТерИ СТИЧНОЮ 

прикметою „Енеїди" — Котляревського є гумор. Котлярев- 
ський згідно зі своєю вдачею вибрав для першого свойого 
твору форму кол\!Чної травестії. Може здавав собі справу, 
що українська інтелігенція, непривична до гомону живої 
народньої мови, не тільки накинулабся на нього, але й могла 
висміяти його змагання. А так, читаючи ,.Енеїду", не тільки 
втішалася, сміялася, але й привикала до гомону україн- 
ського, слова і не над однилі питаннєм призадумувалася. 
У формі травестії лекше було Котляревському висловити 
коодно слово гіркої правди на адресу панів. ІІІуткуючи, 
міг він тут і там вдарити сатирою і таким робом осягнути 
свою ціль. Гумор Котляревського проявляється не лишень 



— 77 — 

в самій модернізації сюжету, але не рідко в доборі груб^ 
ших слів і вульгарних висловів в роді : 

„Но Греки, як спалийши Трою. 

„Зробило з неї скирту гною... 
або : ,.Но зла Юнона. Кройй, дочка, 

Розкудкудакалась як квочка.., 
або : „Єнеи тут крикнув як на пуя 

,8аплакався і зьрпдався 

„Пошарпався, увесь подрався 

„На тімі начесав аж струп. * 

Все таки сі всі вульгаризми та тривіялізми були тільки' 
Б Котляревського засобом до ціли, а не виключною істот- 
ною ціхою поеми. 

§ 161 Тдейнісгь „Єнеїдц". Гумор „Енеїди" був причиною 
острого осуду творчости Котляревського із боку деяких 
критиків (Куліша). Не добачуючи ідейного підкладу твор- 
чости Котляревського, думали вони, що автор „Енеїли" 
хотів висмівав простий люд та забавляти панів і розганяти 
панську нудьгу. Сей закид є несправедливий. Гумор в Котля- 
ревського був тільки засобом, що вів до ціли, а „Енеїда" має 
без сумніву глибшу ідейну основу. Ідейність автора „Енеїди" 
проявляється і в осуджуванню суспільних кривд і в обороні 
поневолених кріпаків і в тужних згадках про колишню сві- 
тлу минувшину України і в острих притинках панам за їх 
гуляще безідейне життє. В обороні кріпаків виступив 
Котляревський при нагоді малюнку пекла. Між ріжними 
грішниками, що караються в пеклі, уміщує він також панів 
поміщиків за те, 

„Що людям льготи н"^ давалж 
„І стави и їх за скотів..." 

Противно ВСІ ЙОГО симпатії обертаються довкола по- 
кривджених і поневолених, для яких він зберіг щастє- 
в раю. 

„Там бідні, нищі, навіженні, 
, „Що дурнями смисли ли їх 
„Старці, хромі, слііюрожденні, 
,8 яких був люде .кий глум і сміх, 
„Це-що з порожііуіи сумками 
.Жили голодні під тинама 
„Собак драаниіи по двоіах; 
„Це ті, що „Ьіг- дасть" — получали 
„Це ті, яких випроважали 
„Іі поі'илицю і по плечах". 

Крім сього протесту проти суспільного ладу долітають 
також зі сторінок „Енеїди" тихі, щирим смутком та гли- 
боким жальом вповиті звуки тужних споминів про 
буйну бувальщину України, що також, кидають ясне 
світло на ідейність автора. 

„Там вічній ііаиятй бувало 
„У нас в гетьмалщині ко ж:ь: 



. - 78 - 

„Так просто військо шиховя.ів, 
,.Не знавши: стііі, не шевелись ! 
„Так славнії полки козацькі, 
„Лубенський, Гадяцькнй. Полтавський 
„В шапках було, як мак цвітуть, 
„Як гргн^ть,. сотнями ударять, 
„П еред себе списи наставлять — 
„То мов мітлою все метут ь". 

Також Острі докори панам за гуляще жктте, 
убрані в форму легкої сатири та зазиви до любови 
рідньої країни і до праці та посвяти для добра загалу 
підносять ідеіїну стійкість „Енеїди". 

„Любов к отчлзні де героїть, 
„Там сила вража не остоїть, 
„Там грудь сильнійша од гармат!" 

Завдяки усім підкресленим прикметам „Енеїда" тіши- 
лася величезною популярністю. Сотки її копііі ходило по 
Україні ще до першого друкованого видання, а друковані 
примірники розхоплювали люди зараз по виході в світ. 
Скрізь витали її з одушевленнєм і всі верстви від грамот- 
ного селянина до багатого пана читали з запалом. Про 
неї знали недобитки Запорожш'в над Дунаєлі, її вивіз На- 
полеон І. як вартну річ із свойого нещасного походу 

Б Росію. 

Оповідають, що в часі турецької війни (1806) Котляревському 
треба було переплисти човном через Дунай. Керманичами човна були 
два Запорожці. Вдивляючись в лице капітана, Запорожці пізналж 
в нім земляка і запитали, хто він. Котляревський ннззав себе, а кер- 
маничі запитали, чи це той самий, що скомпонував „Еаеїду". — Той 
самий, усміхаючись відповів капітан. — „Так це ти, батьку наш; рід- 
нпіі ?" — кликнули радісно Запорожці і припавши до нього, стали 
^^іпувати його руки. — ,Дд^5 батьку, до нас, ми тебе зробимо старшим!" 

§ 162. ^Наталка ЙОптавка". Що Котляревський не мав 
на меті тільки бавити панів та розганяти панську нудьгу, 
а поважно глядів на завдання письменника, сього доказом 
другий його твір „Наталка Полтавка", в якому вже 
зовсім поважно змальований український народній побут. 

Ґенеза „Ната-лки Полтавки". Оперета „Наталка Пол- 
тавка" — се відповідь Котляревського на недоладну нісенітницю кн 
Шаховського п. н. „Козак стихотворець". Добачуючп в творі 
Шаховського недотепну карикатуру українського народу і його 
життя, Котляревський задумав виступити з апольоґіею українського 
народнього побуту. Такою апольоґіею в „Наталка Полтавка'*. 

Зміст. Акція розвивається в двох діях. Після смертп Терпіша, 
що прогайнував своє майно, його донька Наталка враз із материю 
живуть в Полтаві в великі? біді. Краса Наталки принаджує ріжних 
женихів. Терпелпха рада видати доньку замуж, бо думає, що так 
полекшав їх доля. Але Наталка не хоче й чути про женихів, бо ту- 
жить за Петроії. Петро був колись годованцем Терпила, зріс разом 
з Наталкою, а потім пішов в світ за ачи. Під впливом сліз і докорів 



матери Наталки рішається віанці вийти га нового богатого зг{ЄЕиха> 
возного Тетерваковського, що сватьє її &а пссередаицтвок сіяьськог» 
йнборного, Макоговенка. Але саме післч сватання появляється Петро. 
Вчувши, що Наталка посватана за Тетерваковського, передає їж усі 
свої зароблені гроші, щобп чозпии ке дорікав їіі в будуччині. Щ9 
взяв її бідною. Дід впливом велБК5душного поступку Петра Тетер- 
вакозський зрікається своїх прав і віддас Наталку Петрови, 

Характеристика. В Наталці Полтавці подибуємо 
поважний ліалюнок українського народнього побуту. Зма- 
ганкєм автора було виказати, шо й під убогою сільськоіо 
стріхою і під сірою свитиною беться серце, повне благо- 
родних високих поривів і глибоких почувань. Се змаганнє 
веліло авторови ідеалізувати головні постати, що руко- 
Бодяться передівсїм в життю почуваннями, в парі з легкий 
гумором і тонкою сатирою (постать Тетерваковського) 
слідно в автора „Наталки Полтавки" нахил до сенти- 
менталізму. Був се модний тоді в літературі напрям, що 
їз Франції перенісся до Росії і найшов тут сильний вислів 
в творах Карамзина („Бідна Ліза", „Наталя боярська до- 
чка"). Б Котляревського сей сентименталізм (чутливість) 
випливає з душі й почувань ділаючи^і осіб. Є він випливом 
вдачі українського народу і тільки в деяких ситуаціях пере- 
ходить ліежі природности (прим. Б сцені, коли Петро від- 
дає Наталці зароблені гроші, або в сцені, коли Тетерваков- 
ський, зворушений великодушністю Петра, зрікається своїх 
прав і віддає Наталку Петрови). В будові драматичної пєси 
Котляревського слідно вже новійшу драматичну техніку. 

§ 163. «Гйоскапь Чгрівнцк". Дрзтим драматичним твором 
Котляревського була оперета „Москаль Чарівник" побудо- 
вана подібно як „Простак" Василя Гоголя (батька 
знам.енитого московського, письменника Миколи) на якімсь 
народнім переказі, а надрукована що йно в 1841 р. 

•Зміє т. До Тетяап, мотодої жіпкл чумака Нупруна заходить 
судовий панич Фпнтпк, що стядабться своєї матерп та говорить по 
московськи. Жартобпиза Тетяна вірна свопому мужеви. Ко.ти одної 
дппни "Ч!упрун вяїздясае за сіллю, входить б його хату на постій 
салдат. Просить Тетяну, щоби дала йому повечеряти, але, не діждав- 
шись, 7сладеться спати. В часі уданого сну дізнається з розмови 
Тетяни з Фиптикрм, що в неї є ковбаса, курка й запіканка. Вертав 
Іупрун. Фпнтпк ховається під припічок. Салдат вдав зі себе чнрів- 
пикя, відкриває сховані потрави і виганяє зпід припічка чорта. *Іу- 
прун дізнається від жінки, що сим чортом в судовий панич і дає 
йому добру науку, щоби не цурався свого роду, шанував матір та 
оминав ного жінку. 

§ 164. Заслуга КвТПЯ>евського. До Котляревського укра- 
їнсько письменство н є було народнім, бо не приняло 
ще найпотрібнійшого для всякого широ нзродкього пись- 
менства, елементу, — народчьої мови; а коли й приймало, 
то тільки спорадично і не держалося її твердо і постійно. 
Що йно від Котляревського почавши, народня мова вхо- 



-во- 
дить у письменство як істотна його частина. Котляревський 
вказав такомс шлях для дальшого розвитку української 
літератури, надаючи їй основний тон щирого' та глибокого' 
дел'\окр'атизму, впроваджуючи ідею свідомого народолюб- 
ства Оцінив як слід епохальне значіннє творчости Котля- 
ревського Тарас Шевченко в словах: ' 

„Будеш, 'батьку, панувати, ' , 

„Поки іКЕвуть людя ; 
„Пог-и сонце з неба сяє, 
„Тебе не вибудуть!-' 
Лектура : Студинськпп: Літературні замітки. 

§ 165. Наспідуваийє .Єясїдп". — „Котпярезщина". Літера- 
турна діяльність Котляревського, велика популярність йога 
писань спонукала багато інтелектуальних, досі дрімаючих 
сил спробувати свойого письменського хисту. Одначе не 
всі наслідники Котляревського дбали так, як він, про вну- 
трішню вартість своїх писань і наслідуючи його, насліду- 
вали тільки зверхню манеру його творчости, саме ту нега- 
тивну рису „Енеїди", котра проявилася в доборі гпубих 
слів і зворотів. Думали, що тут уся сила „Енеїди". Йдучи 
слідом Котляревського, довели гумористично сатиричну 
його манеру до крайности і витворили нездоровий напрям,, 
відомий під назвою „Котля р ев щин и". „Котляревщина 
є се отже наслідуваннє найслабших боків „Енеїди", спри- 
чинене хибним розуміннєм творчости Котляревського й не- 
достачею літературньо.^о хисту в його наслідників. 

Сей напрям слідний в кисаннях: Б і л є ц ь к ог о-Н о се н ка. 
(автора поема: „Г о р п и п ж д а"), Олександра Корсуна, Порфіра 
Кореннцького (автора поеми „В є ч є р н п ц і" і "рпказкн „Панько 
та верства"!, ооох братів Ппсареських; Степана (псевдоніу Сте- 
щько Шереперя) і Петра, Александрова (автора поеми „Вовку- 
лак а") і Константяна Думитрашка (автора „Жабомишо — 
драківки".) 

§ 166. Наспійування „Наталки йоптавки". Не тільки „Ече- 
їда", але й драматичні писання Котляревського викликали 
ряд наслідувань. Таким наслідуваннем „Наталки Полтавки" 
б\ла віршована оперета невідомого близше автора п. н.. 
„Любка", аку приписували навіть самоліу Котляревському. 
Сліди впливу Котляревського виступають також в драма- 
тичних обранцях Кирила Тополі п. н. „Чари" і в „Чор- 
номорському побуті" Якова Кухаренка, де находимо 
низку у^у,ьо схоплених сцен з побуту чорноморських коза- 
ків. „Чорноморський псбут^ Кухаренка й досі не сходить 
з дощок українських сцен в новій перерібці Михайла Ста- 
рицького п. н. „Чорноморці". 

§167. Пептава першим огнищем новорозбудженсго літера» 
Турноро життя. Завдяки сій обставині, що в Полтаві жив 
і працював творець новітньої де би в розвитку української 
літератури, Іван Котляревський, Полтава виби/іася як перше 
•гнище новорозбудженого літературного життя. 



— 81 — 

§ 168. Харків — ЯРУНМ огнищем. Почавши від 1816 р. 
живійший літературний рух концентрується в Харкові. 
Заходами Василя Каразина основано там університет (1805). 
що в великій мірі причинився до розбудження наукових 
інтересів і велику відіграв ролю в розвитку національної 
свідомости. Від 1816 р. почав виходити при університеті 
як півурядовий університетський орган журнал „Україн- 
ський Вістник", а одним із мого редакторів був також Гри- 
горій Квітка. „Український Вістник" присвячував також 
багато місця українським справам, друкуючи деколи укра- 
їнською мовою твори деяких українських письменників 
(пр. Артемовського — Гулака). Журнал перестав виходити 
в 1819 р., але дав товчок до цілої серії літературних ви- 
дань, присвячених літературі, етнографії та історії України^ 

в 80-их та 40-их рр. XIX. в. виходять в Харкові альманахи : 
„Український альманах" Срезневського. „Снід" Корсуна 
(1841) і Молодик Бецьчого (1843-4І). 

§ 169. Петро Лртеїконський Гулак і його суспільна сатира. 

В харківськім „Українськім Вістнику" виступає зі своїми 
писаннями перший по Котляревській замітнійший україн- 
ський письменник — Петро Артемовський Гулак 
(1790-1866). 

Був сином священика. Уродився в Еиїзщилі, в Городищі. ІІо 
покінченню школи в Києві вписався на харківський увіверситет. Ще 
як студент університету зістав лектором польської мови, а потім 
професором історії. Протягом десяти літ був ректором університету. 

Розпочав літературну діяльність писаннями в москов 
ській МОВІ. Знайомість з Квіткою веліла йому писати укра 
їнською мовою. За се й присвятив він Квітці першу пое 
зійку, українською мовою писану п. з. „Справжня добрість" 
В українськім письменстві добув собі Артемовський невмі 
руще імя знаменитою сатирою „Пан та собака" (1818) 
„Пан та собака" -- се сатира на суспільні теми. Автор 
підніс в ній голосний протест проти найбільш болючої 
під ту пору суспільної рани — кріпацтва. 

Зміст байки „П анта собак а". Пес Рябко не спить цілу 
ніч і пплі-но стереже дому та майна свойого пана. Цілу ніч лав 
і відстрашує злодіїв. Ранком втомлений кладеться спати. Нараз кли- 
чуть його слуги. Рябко будиться і спішить до них в почуттю спов- 
нення обовязку і в тій думці, що за вірну службу жде його наго- 
рода. Але слуги на приказ пана бють його. На питаннв Рябка, за 
що його карають, один зпоміж наймитів, Явтух. відповідає, що він цілу 
ніч не дав спати панови, що програвся в карти. На слідуючу ніч 
Рябко за порадою Явтуха кладеться спокійно спати. Байдуже йому, 
що Москалі нишпорять в коморі і на дворі, що вовк забирав ягнята, 
а тхір курчата. Тепер він певний, що не мине його панська ласка 
й добра їда. Але слуги на приказ пана знову бють Рябка за те, що 
не стеріг панського майна. 

Мотивом до написання отсієї байки послужила Арте- 
мовському коротесенька байка польського байкописця Кра- 



— 82 — 

сіцького п. 3. „Рап і ріез'*. На її основі з широким епіч- 
ним розмахом розгорнув Артемовський цілу картину того 
безправя, в якому находилися бездольні кріпаки і весь без- 
мір тої самоволі, якої допускалися пани. „Се не Рябко — 
говорить Кониський — стоїть перед нами, а цілий закрі- 
пощений український нарід". Так о1"же в осудженню су- 
спільного безправя Артемовський поступив значно дальше 
від Котляревського. Коли Котляревський обмежився тільки 
до легкого сатиричного натяку на пекольні муки немило- 
сердних панів, Артемовський промовив голосним протестом, 
даючи широкий малюнок народнього безталання. В ідей- 
ній сатирі „Пан та собака" в повнім світлі блиснув пись- 
менський талант Артемовського, що спокійний хід опові- 
дання вмів оживити моментами повними життя і дра- 
матизму. 

§ 170. иньші писання Лртеїновського. Своєю знаменитою 
сатирою добув собі Артемовський раз на все першорядне 
становище в українському письменстві. Поза тим писав ще 
байки („Солопій та Хивря або горох при дорозі", „Плі- 
точка" і и.) і йдучи по слідам Котляревського на свій лад 
перевертав оди Горація („Гараська"), прикладав та достро- 
ював їх до українського народнього світогляду. В траве- 
стіях Горацієвих од скрізь підчеркнена думка про марність 
житгя та світову суєту („До Терешка", „До Пархома"). 
Пробував також сил в перекладах балляд Ґетого („Ри- 
балка") та Міцкевича („Твардовський"). На жаль поезія 
Артемовського Гулака з бігом часу понизила дуже свій 
високий лет. Замісць колишньої ідейної сатири почали 
виходити зпід його пера сервілістичні оди та низькі пане- 
гірики, царофільські славословя а в міру його, як орлиний 
лет переходив у плазованнє, нидів і талант поета. 

§ 171. Харківський гурток. Артемовський Гулак був одним 
із замітнійших письменників харківського гуртка. В 20-их 
і 30-их роках в Харкові згуртувалося багато інтеллєктуаль- 
них сил, що визначилися в ріжних областях літературного 
життя, даючи почин українській етнографії, язикознавству, 
витворюючи українську прозу та розвиваючи байку. Стояли 
вони в близьких літературних взаєминах з польськими та 
великоруськими письменниками, познайомлювалися з но- 
вими добутками західноєвропейської науки, з новими на- 
прямами в літературі і сі нові кличі й нові напрями взялися 
перещіплювати на свій ґрунт, прикладати їх до україн- 
ського письменства. Зпоміж громади харківських письмен- 
ників визначилися кн. Цертелев, Павловський, Срезневський, 
Квітка, Боровиховський, Метлинський, Костомарів. В тіснім 
звязку з харківським гуртком стояв Евген Гребінка. 

§ 172. Початки української егноґрафії. Від письменників 
харківського гуртка виходять також почини української 
етнографії. Етнографія була то нова галузь наукових 
дослідів. 



- 83- 

На заході Европи зродилася вона в тім мо- 
менті, коли переївся та навкучився вже істнуючий досі 
в літературі напрям, відомий під назвою псевдо- 
клясицизму. Сей псевдоклясицизм (ложний кляси- 
цизм) полягав на бездушнім наслідуванню давних 
клясичних творів. Письменники мусіли передівсім звер- 
тати увагу на блискучу, поправну форму й оберта- 
лися в крузі пустих і холодних розумовань. Нічого 
дивного, що псевдоклясицизм не міг вдоволити тих, 
котрі в поезії шукали за струнами, які моглиб вору- 
шити їх почування, чи уяву. Такі елементи почування 
та фантазії можна було найти хиба під сільською 
стріхою, де люди жили на лоні природи і де таївся 
прекрасний казковий світ: світ ніжних поривів і мрій 
в народніх піснях, казках та віруваннях. Тим то реа- 
кція проти п севдоклясицизму склонила пись- 
менників звернутися до народу. Тільки ніхто ще не 
знав як слід народнього життя, народнього світогляду, 
наслідком чого сей зворот до народу витворив най- 
перше штучну „хуторну" поезію і неприродні сенти- 
ментальні „пастирські" романи, що тільки викривлю- 
вали народне життє. Показалася отже конечна потреба 
пізнати ж итте народу, зійти до нього, схопити 
:сзіт його фантастики, щоби могти на сій основі 
строїти нову будівлю поезії. Ся потреба витворила 
нову галузь наукових дослідів — етнографію. 
Перші етнографічні праці появилися в Англії, де в по- 
ловині XVIII ст. Персі видав староанґлійські балляди, 
а Мекферзон збірку пісень як пісні народнього шкот- 
ського барда. Осіяна. З Англії замилуванне до етноґра- 
фічних дослідів перейшло в Німеччину, захоплюючи 
Бодмера, Брайтінґера, Гердера, Гетого, братів Гріммів і и. 
Слідом за Німеччиною пішла Славянщина. З кінцем 
XVIII. і початком XIX в. у всіх майже славянських націй 
появляються перші етнографічні збірники. І так в Россії 
видає Чулков казки (1790), в Сербії Вук Стефанович 
Караджіч збирає сербські народні пісні (1814), в Чехах 
виходять збірки пісень Челяковського (1822—27), в Поль- 
щі Адам Чарноцький (Зоріян Доленга Ходаковський) 
ділиться вражіннями довголітніх дослідів на полі сла- 
ВЯНСЬКОЇ етнографії в розвідці „О Зіо^у-іашгсгугше 
рг2Є(і сЬгавзсізапзі^гет" (1818) і накликує своїх земля- 
ків до збирання народніх пісень і переказів та до 
виучування народнього побуту. 

Рух цей захопив також Україну. !.Про Котляревського 
відомо, що він пильно приглядався народньому життю, 
записував народні пісні та приповідки, а в його творах 
така є сила подробиць, схоплених з обсервації народнього 
побуту, що не без причини звуть його першим українським 
етнографом. Першу одначе збірку українських народніх 
лісень зладив кн. Цертелев (^Опьіть собранія старий- 



- 84 - 

нвіхТ) малоросійских'ь п^Ьсней"). Збірка вийшла в 1819 р. 
Рік передше надрукував Цертелев московською мовою 
розвідку про давні українські пісні, в якій одушевлявся 
силою почування та красою українських пісень, порівнував 
їх з творами Осіяна, Гомера та заохочував поетів позна- 
йомлюватися з творами народньої музи. Збірник кн. Цер- 
телева спонукав українських учених пильнійше занятися 
дослідами над народною творчістю і викликав нові збірки 
Михайла Максимовича (вийшли в рр. 1827, 1834. і 1849) 
і Ізмаїла Ср.езневсь кого. 

Ізмаїл Срезневський, хоч: з роду Москаль, проживаючи на 
Україні ('його батько був ігрофесором харківського університету),^ 
став горячим ептузіястом української старовини і в рр. 
1833—38 видав в Харкові „Запорожську старину" в шести 
частях. Цікавою в одна його розвідка („Взглядї>-иа памятники укра- 
инской народной словесности"'), де виказує, що укреїнська мова 
6 мовою, а не нарічем московської чи польської мови і що вона не 
уступає чеській в багатстві висловів, польській к жнвописности» 
сербській в мплозвучности. 

§ 173. граматика Павповського. На початок XIX в. крім 
буйного розвитку етнографії припадають також в за- 
хідній Европі живі досліди на полі фільольогії та 
лінгвістики. Початок зробив Франц Б о п п своєю дуже 
цінною порів куючою граматикою індоєвропей- 
ських мов, в якій на основі глибоких фільольогічних 
дослідів виказував спорідненнє індоєвропейських мов. Гра- 
матика Боппа викликала живійшу працю на полі фільо- 
льогічних та лінгвістичних наук не тільки в Німеччині, але 
також в Славякщині. В добі відродження славянських на- 
цій, в пору інтензивних їх змагань до національної окре- 
мішности, намагалися славянські учені також фільольогіч- 
ними та лінгвістичними працями доказати право поодино- 
ких славянських мов та народностий до самостійного на- 
ціонального життя. І се було також одною з понук до 
живійших студій в области славянської фільольогії. Чехи 
Дубровський, Юнгман та Шафарик, Серб Караджіч, Сло- 
вінець Копітар, Великорус Востоков кладуть підвалини під 
дальший розвиток славянських мов та літератур. В добі 
горячкових змагань над оживленнєм славянської фільо- 
льогії і над розбудженнєм славянських націй до питомого 
індивідуального життя виходить перша граматика укра- 
їнської мови Ол. Павловського в Петербурзі 
1818 р. („Граматика малороссійского нар'Ьчія"). Виданнєм 
своєї граматики намагався Павловський виказати пригідність 
української мови до літературного життя. 

§ 174. ГрвгорШ Квітка Осковяненко. Зпоміж письменників 
харківської громади вийшов також творець української 
прози, батько української новітньої аовісгі*. 
Григорій Квітка Основяненко. 



— 85 — 

Житепясь письменника остільки цікава й потрібна, оскільки 
лричпнявться до розуміння його творчости. Саме у життю Григорія 
Квітки багато було такпх фактів, п^о спльно вттлинулп на напрям 
і характер його творчостп. Панський рід, система виховання, пена- 
діппе подужаннв в храмі, знайомість зі Сковородою, побут в мона- 
стирі, подруже — все те витиснуло нестерті сліди в його нпсьмен- 
ській діяльностп. 

Родився в селі Основі, недалеко Харкова в 1778 р. Село Основа 
було роданнпм майном панів Квіткіз і від нього прибрав собі Гри" 
горіи Квітка ппсьиенське імя : Основяненко, — Дитиною ще був 
недужий па очи. Провидів що йпо в пятому році життя, коли разом 
з матірю поїхав на богоміллб до сусіднього Озерянського монастиря. 
Се ненадійне подужанне в Божім храмі наповнило раз на все ного 
серце глибокою реліґійністю. Вже в дванайцятому році життя просив 
батька й матір, щоби позволили йому встуипти в монастир. Родпчі 
покп що здержали його. Вчився дома і в монастирській школі. По 
тодішньому звичаю вписав батько 15-літнього Квітку до війська, 
одначе він врожпваз дома і лише деколи впїзджав до старшого на 
бенкет або поклін. Не без вплпву па його світогляд була також 
знайомість з постатю та фільософіею Григорія Сковороди, що заго- 
стив в ного батьківський дім. В 23-ім році життя Квітка вступив 
в Куряжеькпй монастир і жив там звичайним послупіником близько чо - 
тлрироки. Вийшовши з монастиря, став Квітка навикати до світського 
життя, В Харкові уладжував аматорські вистави і сам виступав 
в «омічних ролях. Якийсь час був директором театру в Харкові, 
потім займався інститутом, де виховувалися дворянські дівчата і ви- 
давав „Український Вістник". В іистптуті познайомився з наставпицею 
Анвою Вульф й одружіівся з нею. Пані Вульф була освічена людинаї 
начитана в сентиментальній фрйнцуській літературі й цікавилася 
літературною творчостю свойого мужа. Піддавала йому теми та на- 
магалася надати його писанням прикмети ідеалізму. Помер в 1343 р 

Хоч Квітка писав повісти й оповідання також москов- 
ською мовою, вся сила і^ого таланту в українських пові- 
стях, яких є 17. До кращих належить „Маруся", „Пере- 
котиполе-, „Сердешна Оксана', „Добре роби 
добре буде", „Козир дівка", „Салдатський пар- 
трет", у. Щира любов". Крім повістий писав також 
драматичні твори (драма „Щира любов**, комедія „Сватанне 
на ГончачіБці") і поучуючі, дещо наївні „Листи до любез- 
них земляків". 

§ 175. РеліґіияцГі настрій в писаннях Кзітки. — Маруся. 

Нечайне подужанне в церкві, чотиролітний побут в мона- 
стирі глибокими релігійними почуваннями захопили ніжну 
душу Квітки, а відблеск сього захоплення трівким ре- 
лігійним настроєм відбився в писаннях Квітки. Часто 
щ'лі оповідання служать йому на те, щоби доказати стій- 
ність якогось клича чи засади христіянської релігік Тоді 
шле оповіданнє прибирає характер притчі, наведеної авто- 
ром для попертя й переведення г. горі поставленої засади. 
Такий характер має пр, „Маруся". 



- 86 - 

Зміст „Марусі". Автор на вступі розгортає думку, що до 
л ічог о на СЕ іті не треба над міру привя зу ватися (при- 
стращатися), бо втративши дорогу річ, можна попасти в розпуку» • 
від якої людину моясе зберечи тільки одно : віра, пдо всім кермув 
Божа воля. Ціле оповіданне мав на меті доказати стійність в горі 
висловленої думки. 

Не було в селі дівчини над Марусю, дочку Наума і Насті. 
І побожна була й роботяща і батькови та матері слухняна і красою 
славилася небуденною. Батіксви та матери була розрадою на старі 
літа. Раз затягнули її подруги на вечернпці і на них пізналася вона 
в Василем, Припала її до вподоби гарна постать та щира вдача мо- 
лодого парубка. Бонн полюбилпся. Василь став раз у п])Игоді Наумовп, 
коли йому поломився віз, а сей полюбив його також за тиху вдачу. 
Від сеї пори бував Василь частим гостем в хаті Наума і одної днини 
іііслав сватів за Марусею. Одначе Наум відіслав їх з нічим, бо Ва" 
силь був сиротою і мусів служити при війську. Наум боявся зана- 
пастити долю дочки, тому не могли зворушити його ніякі просьби. 
Василь кинувся в світ, нанявся на роботу в одного залізняка і той 
обіцяв загілатити за нього наві^щика. Коли почув про се Наум, за- 
сватав за нього свою Марусю, а весіллв мало відбутися аж по пово- 
роті Василя з дороги, в яку слав його хазяїн. В часі його неприсут- 
ности Маруся простудплася і померла. Василь після повороту застав 
похорон. По похороні за Василем і слід загинув. Старі не знали, де 
він подівся. В два роки потім дізналися, що він черцем в печерськім 
монастирі. Обоє старі поїха.іП в Кпїв і там застали свіжо усипану 
могилу. Спочивав у ній вічним сном от. Венедикт, давнійпіий Василь. 

Характеристика. Христіянсько-релігійкий настрій 
слідний не лишень в салчій основній думці повісти, але 
також в характеристиці дієвих осіб. Автор ідеалізує головні 
постати, а ідеалізаціях їх йде в дусі хрисгіянської етики 
та моралі. Всі вони : Наум, Настя, Маруся, Василь наділені 
такими прикметами, якими повинні ясніти добрі христіяни. 
Всі вони пильно ходять до церкви, моляться, спомагають 
бідних, а в розпуці піддаються Божій волі. Повість „Ма- 
руся", в якій автор з ніжним теплом розкрив перед нами 
душу українського простолюдина з усіма його радощами 
й турботами, думками і почуваннями має також велику 
ціну з огляду на багатство побутових образців, що 
їх автор схопив з вірністю замилуваного етнографа. Сей 
етнографічний елемент криється в описах народніх 
звичаїв (сватання, заручин, похорону), якими автор щедро 
пристроїв свою повість. 

Ось для прпміру урввок зі сцени сватання. Свати говорять за- 
конні речі: „Старший староста й каже: „Мя люде Німецькі, а йдемо 
з зе млі Турецької. Ми сс бі ловці, удолії молодці. Раз дома, в нашій 
аем.іі випала пороша (слід на снігу). Я. й кажу таварпшу: „Чого нам 
дивитись на таку шкзирю Сметелвцю), ходім шукать усякого аьвірю — 
і пі шли. їз^илп, слі;іЕли, і нічого ге получБйи. Назустріч нам як раз 
їде на гороному і;о}:ю отсей кгязь. (А Василь устав та й клавяетцяс 
бо са про його говорили). От послі зустречі, він і говорить нам такії 
речі: ,.Ев" Еи, ловці, дебрі молодці! усіужіте мині службу, покажіте 



— 87 - 

дружбу. Ось як раз попалась мені ласпця, або кужаця, а троха чи не 
красна діввця. їсти пити не бажаю, достать її бажаю. Поможіте пій- 
майте; чого душа захоче, усього від мене бажайте. Десять городів 
вам дам і скирду хліба. От ловцям молодцям того й треба. Пійшли 
ми по слідам, по- всім городам. Перш слід пійшов в Німеччину, 
а далі в Туреччину; ходимо шукаємо, а її не піймаємо. Усі царства- 
государства пройшли, а її не знайшли. От і кажемо князю : „Не 
тілько зьвіря в полі що куниця: пошукаємо де інде, знайдетця і кра- 
сная „дівиця". Так наш князь затявсь, при своїй думці зоставсь- 
,Скілько", каже, „по світу ве гуляв, а такоі куниці, ніби красно^ 
дівиці не видав". От ми все по сліду йпі.іи, та і в село — як зоветця, 
ве знаємо — прийшли. Тут і знов папа пороша. І^Ги ловці — молодці 
давай слідвть ; сьогодні рано встали і зараз на слід напали. Пійшов 
наш звір, та до вас у двір, і з двора до хати, тепер бажаємо його 
піймати. Певно вже наша куниця — у вас у хаті красна дівиця 
Нашому слову кінець, а ви зробіте нашому ділу вінець. Віддайте- 
нашому князю куницю, вашу красную дівицю. Чи віддасте, чи нехай 
підросте ?..." 

В описах природи вмів знестися на вершини справж- 
нього артизму (схід сонця.) 

§ 176. „Перекотипопс". Моралізуюча тенденція бє у вічи 
також із другого прегарного Квітчиного оповідання п. н. 
„Перекотиполе". Автор хоче виказати в ньому, подібно 
як Щіллєр в балляді „сііе КгапісЬеп (іе8 ІЬукиз", що правда 
все мусить стрінутися з заслуженою карою. Поодинокі 
люди, що служать ідеї, гинуть на шляху, але сама ідея 
тріюмфуе. Прекрасно змалював тут Квітка всю силу бурі 
в природі і той могутнііі її вплив на неспокійну совість 
злочинця. Достроюючи до опису бурі в природі мистецьким 
способом опис бурі в душі людини, автор виявив без 
сумніву великий талант і вміннє глибоко заглянути в душу 
людини (психольогічний елемент). 

Зміст, в однім селі жили Денис Лискотун і Трохим, син бід- 
ної вдовп Венґервхи. Меткий та проворний Депкс давав собі раду 
в світі, натомісць Трохим бідував тяжко з жінкою і дітьми. Мати 
нераз вказувала йому на Дениса, що зароб.іяв багато грошин, не 
відаючи, що Денпс злодійським способом багатіє. Раз коло Пре- 
чистої вибрався Трохим в ґубернськіїй город і став на час ярмарку 
на службу у якогось купця. Тут стрінувся з Денисом, що вдавав 
бідного, щоби взяти більшу плату в купця. Денис змовився з іщга- 
нами, щоби обікрасти купця, але се йому не вдалося, бо Трохим зав- 
важав, що Денис не позамикав замків, і остеріг купця. Злодіїв враз 
із Денисом зловили і замкнули в тюрмі. Як скінчився ярмарок, ку- 
пець нагородив щедро Трохима. Радий поспішав він домів, щоби 
бідній рідні принести заробіток. В дорозі дігнав його Денис, що 
якось викрутився з тюрми. Тут автор спинюеться на описі бурі» 
В міру як кріпшала буря в природі, ріс і кріашав духовий неспокій 
Дениса. Коли буря дійшла до нрйвпсшого напруження, а перуки 
вдаряли в найблизші дерева, неспокій Дениса зріс до божевілля 
і він, не тямлючи себе, виявив Трохимови усі свої злочини між и- 



- 88 — 

й те, що вбив нищого, Що йно як успокоїяася буря, Денис відзискав 
духову рівновагу, а враз із тим свідомість, що зрадив себе. В ляку 
щоби Трохим не виявив його проступків, він вбив його. Вмираюча 
в чистім полі, Трохим покликав на свідка своєї неповинної сиерти 
бурян перекотиполе, що його вітер саме надніс. В часі слідства се 
перекотиполе в хвилині, коли Трохимів синок почав ним гратися 
і показувати Денисовп, воно й виявило злочинця, бо він на його 
вид знову не вмів задержати рівнозагя і до всього признався. 

§ 177. „Сапдатський партрет". „Добре роби добре буде". 

Сал датський портрет. Якийсь пан склонив маляра Ку - 
зьму Трохимозича намалювати салдата, але так, щоби він як живий 
оув. Кузма хотів дізнатися, що люди казали муть про портрет, тому 
вивіз його на ярмарок в Дппці. Портрет поставив, а сам заховався. 
З великою радістю завважав, що всі люди вважали салдати живою 
людиною. Дівчина Домаха бажала з ним погратися, а швець Терешко, 
навіїь шапку зняв. Тї, що знали вже, що се намальований салдат, 
стали сміятися з Терешка. Засоромлений Терешко зачав тоді лаяти 
Мйларя, що не змалював чобіт як слід, а коли Кузьма перемалював 
чоботи, він, бажаючи почванитися, що розуміється на малярстві 
сказав: „"Чобота тепер як я навчив, та мундір не туди дивиться" . 
„А зась — крпкнув тоді розлючений Кузьма — швець знай своє ре- 
месло, а у кравецтзо не мішайся". 

Добре роби, добре б З' де. В голодний рік Тихон Брус 
видавав всі свої гроші, продавав худобу, одіж і скуповував в око- 
лицях, де був урожай, хліб, щоби роздатп його бідним. Хоч лаяла 
його жінка, хоч нарікали ті, що за високі гроші продавали хтіб, він 
не уставав в добрім ділі. За се й не минула його нагорода. Цар, 
дізнавшись про діло Тухона Бруса, велів йому звернути усі гроші 
й наділив медалю. 

§ 178. Карзкгерисгика тйорчосги Квітки. Українські повісти 
Квітки з огляду на їх характер поділити можна на чотири 
головні групи — відповідно до сього, який напрям у най- 
більшій виступає силі. До першої групи вчислити можна 
повісти з реалістичною закраскою, в яких автор до- 
волі вірно, реально, схопив риси народнього побуту 
(„Сердешна Оксаїш^', „Козир дівка"). На другу групу скла- 
даються повісти з закраскою сентиментальною, зо- 
крема ті, що їх автор писав під вплизом сентиментальної 
француської літератури і по вказівкам та по смаку своєї 
подруги („ІД'лра любов"). В тих повістях малюнох народ-- 
нього побуту виходить неприродний, афектований (В по- 
вісти „Щира любоз" офіцир Зорин хоче женитися з сіль- 
ською дізчино.ю, Галочкою). До третої групи, в яких пере- 
вагу має романтичний напрям, належать сі, що їх 
автор побудував на основі народніх вірувань та перека=іів 
(„Конотопська відьліа", „Мертвецький Великдень", „От тобі 
скарб"). Вкінш' четзерту гумористичну групу стано- 
влять повісти, що в них Квітка блиснув своїм гумором. 
(„Салдатський партрет"). Гумор Квітки не має характеру 
острого, кол.ючого жарту, а лагідної, мягкої посмішки 



~ 89 — 

людини, що сердечною теплотою вміє загріти й гірке 
слово й добродушно всміхається над людськими хибами. 
Додати треба, що деякі повісти мають мішаний характер, 
бо в них сплітаються і перехрещуються ріжні напрями. 
Як потомок панської родини Квітка не розумів сучасного 
соціяльного лихол'ття — і се найбільша хиба його повістий. 
В життю і побуті українського люду дошукувався самих 
ясних, світлих, соняшних картин і творив неістнуючі ідиллі. 
(Инакше дивився на народне житте кріпацький син — Ше- 
вченко, тому сердився: 

„Якби ви знали, паничі, 
„Як люди плачуть, живучи, 
„То виб іділлій не творили"). 

Все таки повісти Квітки не тільки в українській, але й сві- 
товій літературі були першими повістями з народнього по- 
буту, навіяні щирою прихильністю до простого народу, ба- 
жаннєм найти героїв і героїнь „у квітках і запасках". Вони 
явилися ранійше, ніж позісти з життя фраяцуського се- 
лянства Жорж Занда, ніж Ауербахові Вогі^^езсіїісЬіеп, ніж 
„Деревня* Григоровича або Турґенева „Записки охотника". 
Лектура — Квітка: Повісти. 

§ і 79. Євген Гребінка. В звязку з письменниками хар- 
ківськог<р гуртка стояв перший визначний український байко- 
писець — Евген Гребінка. 

Уродився в 1812 р. в селі Убіжпщі під Пирятидом в полтав- 
ській ґубернії. Малим хлопчиною чув від няньки кріпачки народн* 
пісні п перекази й полюбив рідну мову. В піжлнськііі ґЬшазії това- 
ришував з иізніїішпм українським письменником Александром Ата- 
нагибвнм Чужбпнським, автором збірничка ніжних поезій п. н. „Що 
було на, серці". По пзкізчепню ґімаазії вступав у військову службу, 
потім був урядником в комісії духовних шкіл в ІІетербурзі, вкінці 
учителем московської мови та літератури в військових пікояах. По- 
мер 1818 р. ^ 

Зачав писати ще студентом. Першим його твором 
був переклад голосної поеми зеликооуського поета Пуш- 
кина п. н. „Полтава". В українській мові писав байки, 
а в московській поезії та повісти, до яких теми брав з укра- 
їнського життя. Зпо,\\іж московських повістий Гребінки 
(в них слідно вплив Гоголя) найзамітнійшою є „Чайков- 
ськ'лй". Побудував її автор на основі думи про бурю на 
Чорному мооі (на українську мову її переклад зладив 
Ксенофонт Климкович). Для уїсраїнської літератури при- 
служився ще Гребінка зладженнєм і виданнєм альманаху 
„Ластівка" (1841), де помістив твори найвизначнійших 
сучасних українських письменників м. и. деякі поезії Тараса 
Шевченка. 

§ І80. Гребінчині приказки. Найціннійшими писаннями 
Гребінки є його „Приказки", то є байки, видані в 1834 р. 
в Петербурзі. Байка — се окрема форма людської думки. 



- 90 — 

Повстає тоді, коли письменник ізза ріжних обставин не 
може, чи не хоче просто висловлювати своєї думки, а вби- 
рає її у форму алегорії. Основною отже прикметою байки 
є алегорія. Під ослоною такої алегоричної форми лекше 
письменникови виступити проти хиб одиниць, проти поро- 
ків суспільного, чи національного життя, лекше висловите 
моралізуючу думку. Теми байок є в більшій частині інтер- 
національним добром. Одні й ті самі байки подибуються 
в ріжних літературах (пр. про лиса і ворону зі сиром). 
Вартість мають вони що йно тоді, коли своїми коріннями 
звязані є зі сучасним життєм народу, коли висловленою 
в них сатирою поет справді доторкає істнуючих хиб даного 
моменту. Під тим оглядом байки Гребінки мають велику 
стійкість. Хоч сюжети запозичує автор часом в иньших 
письменників (латинського поета: Федра, московського: 
Крилова), звязує їх постійно провідною ідеєю з життєм 
українського народу, достроює їх до сучасних обставим 
і скріз в опрацьованню вміє надати їм своєрідний націо- 
нальний кольорит. 

В приказці „Ячмінь" автор наводить розмову батька зі сином, 
що ВИЙШ.ТШ. в поле. Син питає батька, чому одні колоски ячменю 
стоять просто, а иньші схилилися в діл. Батько пояснює, що колоски;, 
які пнуться в гору, в пусті, а ті що схилилися, повні зерна. Син 
розуміє вже, чому в гору дметься волосний писар Онисько Хар- 
човитий. В тій байці виступав автор проти гордих неуків. Випрова- 
джуючи постати українських мужиків, уживаючи відповідних по- 
рівнавь (колоски гнуться, мов не^^амотні мужики перед ве.тикпм па- 
ном, мов козаки на стійці перед вартовпм,) натякаючи на типову по- 
стать волосного писаря, автор вмів надати приказці своєрідний народ- 
ний ко ль ори т. ' > 
„Ведмежий суд''. Лисичка подала в суд бумагу, що бачила 
як віл пив брагу, їв сіно, овес і сіль. Суддею був медвідь, вовки були 
підсудками. Тому що віл був ситенький, видали вони присуд, щоби 
його розчетвертувати суддям по ріввій частині, а лисиці віддати 
ратиці. В байці вдаряє автор па весправедливих суддів, на хабар- 
ництво і на донощиків. 

,.Мір о шни к". На мвлевькій річці стояв млинок, а в ні ому 
асвв мепьавк. Доки не бачив вєлекбх млевів на Сеймі й ва Десні 
жив щасливо. Як побачив великі млиеи, почав молитися, щоби Бог 
збільшив його річку. І справді : впали великі дощі, річка зібрала 
водою і знесла млинок. 

В иньших приказках (є їх 27) виступає Гребінка проти 
клеветників, що живуть неправдою („Сонце та хмари"), 
проти народнього ренегатства („Гай та сокири"), проти 
галапасів, що для власної наживи використовують чужу 
працю („Будяк та коноплиночка"), словом проти найваж- 
нійших сучасних пороків і скрізь вміє получити ідейну 
сатиру з легкою, викінченою, мистецькою формою. 
Гарно схарактеризував його приказки Куліш словами: 
„Гребінка, пишучи приказки, малює нам тут-же наші села, 
поля й степи свіжими, та й не позиченими фарбами. Коли^ 



- 91 - 

сміється він, то прислухайтесь — - тут- же скрізь сміх почуєте- 
якийсь сум ; колиж спіравді сумує, то слово його процвітає 
цвітками щирої поезії української. Широкі його приказки 
як наші степи, жартовливі вони та якось і сумовиті, як 
наші селяне; шуткуючи, ці приказки займають душу 
зглибока". 

Лектура: Гребінка — „Чайковськей". 

§ 181. Романтизм. Вже з творів письменників харків- 
ської громади долітають деколи свіжі звуки нового літе- 
ратурнього напряму — романтизму. 

Реакція проти псевдоклясицизму, намаганне ви- 
свободитися з його пут, сухих, бездушних форм, спо- 
нукали письменників з ах і дньої Европи кинутися 
за новими мотивами. Бажаючи повної свободи 
рухів, повної свободи й у виборі тем й у їх опрацьо- 
ванню, поети почали звертатися за мотивами до лю- 
дової поезії і витворювати нові форми Так повстав 
новий літературний напрям, відомий під назвою ро- 
мантизму. Зривав він зі стариною і крила поетової 
уяви пускав у смілий, свобідний лет. Назва, „роман- 
тизм" пішла відси, що поети романтики в погоні за 
новими мотивами часто зверталися до фантастики 
романських народів і навязували свої твори до їх 
пісень, переказів і вірувань, Б поняттю романтизму 
крилося розуміннє чогось незнаного, таємного, що 
розбуджувало уяву й уносило її в невідомі країни. 
Тому то романтики цікавилися й захоплювалися ча- 
рівним світом людової уяви, використовували народні 
вірування і на їх основі будували безсмертні поеми, 
повні вічного чару і вічної поезії (Гетого „Егікопіг^", 
Міцкевича ,.8\^іі:е2І8пка", Шевченкова „Тополя"). Роз- 
виток романтизму йшов у парі з розвитком етнографії. 
Тому що поети поодиноких народів опиралися на 
устній поетичній творчости свойого народу, про- 
явилися також і в письменстві індивідуальні прикмети 
поодиноких націй, що в добі Наполеонських воєн ви- 
плекали й розвинули ідею національної свідомости 
й домагалися повних прав на самостійне національне 
життє. Романтичний напрям пройшов як буря цілу 
Европу, розворушив уми геніяльних одиниць і найшов 
сильний вислів' в деяких творах Байрона, Гердера, 
Гетого, Шіллєра, Міцкевича, Жуковського, Пушкина, 
Лєрмонтова, Шевченка. 

§ 182. і^країнська школав польському письменстві. Під впли- 
вом кличів романтизму стояли також поети т. зв. „у к раї н- 
с ь к о ї ш к о л и" в польськім письменстві. Під назвою „укра- 
їнської школи" гуртуються ті польські письменники, що пи- 
сали свої твори на українські теми. Провівши молоді літа на 
Україні, виколихані піснею буйних українських нив та 
широких степів, захоплювалися вони Україною, її цвітучою 



— 92 - 

природою, її героїчною бувальщиною, її багатою поезією 
і з глибокої криниці українських мотивів черпали вітхненнє 
до своїх писань. Оспівували красу української природи, 
подвиги козацтва, переспівували українські народні пісні. 
Доторкаючи минувшини України, розказуючи про славні 
подвиги козацького оружа, залюбки здержувалися при 
моментах боротьби козаків з Турками (Залєський : „Сгазкі", 
Чакковський: „ТУурга^а па Сагостгосі**), при спільних под- 
вигах українського та польського оружа, коли то козацтво 
жило в дружніх, гармонійних зносинах з польською шлях- 
тою (Мальчевський „Магіа"). Натомісць не любили вони 
торкати минулих українсько польських конфліктів і тільки 
виїмково з великою неохотою присвячували їм увагу 
(Ґощинський: „2атек Капіоту-зкі"). До найталановитших 
представників „української школи" в польськім письмен- 
стві належать поети: Богдан Залєський, Антін Маль- 
чевський, Северин Ґощинський і повістярі Михайла 
Ґрабовський (,Ко1І52С2у2па і еіеру") і Михайло Чай- 
ковський. їх слідом йшло багато нньших, зпоміж яких деякі 
як Тимко Падура писали навіть українською мовою. За- 
слугою польських поетів української щколи є те, що воми 
перші внесли в літературу культ українських могил, степів, 
кобзарів-бандуристів і в тім напрямі л\али вплив на україн- 
ських романтиків, головно на творчість Амврозія Ме- 
тлинського. 

Також деяких московських поегів одушевіяла Україна, її при- 
рода й бувальщина, чого доказом твори Рилєєва („Воана.ровськии", 
„Сповідь Налпвапка") і Пушкина („Полтава", „Русалка".) 

§ 183. ййврозіц Шегпикський (пгендоній: Шорипа). Вже 

в писаннях Артемовського-Гулака (переклади балляд), Квітки, 
Левка Боровиковського (поема: „Маруся") і Олександра 
Корсуна („Українські повіря") проявляється романтичний 
напрям. Типовим представником українського романтизму 
був Ал\врозій Метлинський, якого історики літератури 
називають предтечо ю Шевченка, тому що в його пое- 
тичних писаннях подивуються ті самі мотиви, які лягли 
в основу поетичної творчости Шевченка в первопочинах 
його літературної діяльности. 

Амврозіп Метлинський (1814:— 1870) походив з Полтавщин и 
Перше зерно любова ріднього слова і ріднього народу завіяла в його 
душі його старенька бабуся. 

.,Вона мене кохала: піснями плекала, 
^Ріднпм словом кормила, рідній мові учлла..." 

Вчився в гадяцькіи повітовіїі школі лід пр водом українського 
письменника Михайла Макаровського. Потім був професором москов- 
ської літератури на київськім і харківськім університеті. 

Писання: Метлинський вздав збірку власних поезій п. н. 
,,Думки, пісні та ш;едещо" (1839 р.), альманах своїх і чужих 
писань п. н. ..Южнпй рускпй зборияк" (1348) і до 800 народнії пісень 
в збірці: „Народні южноруські пісні". 



— 93 - 

Метлинський перєняв мотиви в поетів польсько у кра 
їнсько! школи і так, як БОНИ, оспівував українських на 
родніх кобзарів („Бандура", „Смерть^ бандуриста"), 
українські степи („Степ") та могили. Його поезії на- 
віяні смутком та тугою. Поет часто лине тужною згадкою 
в минулі часи, сумує за колишньою козацькою славою, 
по якій як одинокі свідки зістали високі могили, розсіяні 
по українських степах. Туга і жаль за тою кипучою жит- 
тем старовиною, за тим блискучим минулим добувають 
часто на його бандурі безнадійні розпучливі тони... 

§ 184. №ихаип0 Иакаровськии. 

в „ЮіЕЕІм руськім вбірнику" поіїістЕв Мєтлвнський дві гарні 
поеми свойого учптеля Михайла Манаровського. Є ними „Наталя 
або дві долі разом" і ,Гарасько або талан в неволі". В ^.Наталі", 
васисавій під впливом епопеї Ґетого „Неппапп шіі ВогоЛеа", і по- 
еми Зіродзіпського „"^У^іезіа-я^" дає Макаровський тихий малюнок сіль- 
ського народньсго побуту, поввого давньої патріярхальної простоти: 
Поема поділена на три частини, затитуловані : Любощі, Весілля, Батько- 
її зміст такий : Харсткна бідує з дочкою Наталею, бо її муж, а батько 
Наталі і:іпіов за Дунай на заробітки. В часі його ненрисутности На- 
таля полюбила чумака Опанаса, В день весілля являється ненадійно 
батько і зароблені гроші віддав молодятам. 

Друга поема: „Гарасько або талан в неволі" повстала під 
впливом Пушкинового „Еавказского плінп^ка". Героєм — Гарасько 
Знемога. В Черкеса Баязета пасе він вівці, грає на сопілці і співає 
чумацькі та бурлацькі пісні. Полюбила його сестра Баязета, Меріме* 
Вони втікають. Черкеска приймає Христову віру й імя Марії. На 
Україні заживають щасливим життєм. 

§ 185. Характеристика письіиенстка до — Шевченкової доби. 

Українські письменники: що виступили зі своїми писаннями 
перед Шевченком., поклали для письменства такі заслуги, 
що виказали пригідність української мови до літератур- 
нього життя, поважно заглянули в побут і душу селянина, 
виплекали й поширили любов ріднього слова і ріднього 
народу. Розвинути ширші громадянські, суспільні, чи полі- 
тичні ідеали, захопити чаром великої поезії, пірвати вагою 
та красою слова — вони ще не мали сили. Становище 
всіх поетів перед Шевченкової доби дуже добре схаракте- 
ризував Гребінка в закінченню до своєї „Ластівки". „По- 
любіте — писав він, земляки, нашу Ластівочку, читайте її 
швидше, бо незабаром може прилетять соловії, тоді хта 
стане слухати ластівку?" І справді вже розпочинав свою 
безсмертну пісню соловій, велитень української поезії, що 
незабаром притьмив всіх своїх пепередників. Був ним Та- 
рас Шевченко. 

§ 188. Гапичина після принуки до Лвстрії. Значно пізнійше 
пробудилося до нового життя письменство галицької Укра- 
їни. Коли в Надніпрянщині лунав вже щирий сміх автора 
„Енеїди", гомоніли голосні слова смілого протесту Арте- 
мовського Гулака, плило ніжне, тепле слово Квітки-Осно- 



— 94 - 

вяненка, в Галичині царила мертва понура тишина. Після 
розбору Польщі (1772 р.) дісталася галицька Україна під 
володіннє Австрії в стані краіїного еконолгічного й куль- 
турного занепаду. Не було шкіл, не було освіти, не було 
інтелігенції. Українську суспільність репрезентувало темне 
закріпощене селянство і так само придавлене й не багато 
висше стояче освітою духовенство. Що йно австрійські 
володарі Марія Тереса, а по ній Иосиф II. поклали перші 
основи під кращий економічний і культурний розвиток 
українського населення. Цісарева Марія Тереса кількома 
патентами обмежила самоволю панів над кріпаками, а для 
освіти духовенства основала в 1774 р. у Відні при церкві 
св. Варвари духовну семінарію, відому під назвою „^агЬа- 
гепт". її слідами пішов великий реформатор, цісар Иосиф 
II. Він зніс кріпацтво в тім самім році (1782), коли цариця 
Катерина затвердила його на Україні. Дбав про піднесеннє 
освіти Українців і в тій ціли заложив у Львові (1883 р.) 
духовну семінарію. Позволив також на просьбу львівського 
єпископа Білянського, щоб'л на двох виділах : теольогічнім 
і фільософічнім свіжо основаного львівського університету 
для Українців відбувалися виклади в українській мові. Сі 
виклади розпочалися в 1787 році і звалися „Руський Інсти- 
тутом" (Зіткішіїї ЕиіЬепиіп). На жаль „Руський Інститут", 
скоро перестав істнувати й не розбудив живійшого літе- 
ратурного життя. Інтелігенція з погордою відносилася до 
мови народньої, а священики не тільки в щоденному життю, 
але й в проповідях уживали мови — польської 

§ 187. Перші прояви націояапьяого пробудженна галицьких 
українців. Перші прояви національного пробудження видко 
в заходах врилошанина Івана Могильницького над 
піднесеннєм народнього шкільництва й народ- 
ньої освіти. Завдяки невтомним зусиллям вдалося йому 
виєднати деякі незначні пільги на полі народнього шкіль- 
ництва. У відповідь на численні меморіяли, що їх слав 
Могильницький разом з митрополитом Левицьким, дозво- 
лено вкінці цісарським рішеннєм з 1818 р. в чисто україн- 
ських школах вчити всіх предметів українською мовою, 
а в мішаних школах введено науку української мови як 
обовязкового предмету для української дігвори. Могиль- 
ницький дбав також про справу народьої освіти і в освіт- 
них цілях заложив в 1816 р. Перемишлі товариство свя- 
щеників, що мало завданнєм видавати для народу книжки 
релігійного змісту. На жаль се перше освітнє товариство 
стягнуло на себе ворогованнє і по причині ворожих доно- 
сів не розвинуло ширшої діяльности. 

§ 188. Письменство перед Шашхевичегй. Вже перед висту- 
пом Маріяна Шашкевича появляються в галицькій Україні 
писання фільольоґічного та історичного характеру, але 
в ненародній мові, На полі фільольогії визначився рефор- 
матор шкільництва та організатор освіткої праці, Іван 
Могильницький своєю граматикою (вийшла друком 



- 95 - 

що йно в новійших часах) і розвідкою про українську 
мову. В своїх граматичних писаннях стояв на становищі 
самостійности й окремішности української мови, хоч сам 
писав дивовижною мішаниною. Натомісць в історич них 
розвідках Дениса Зубрицького недвозначно підчер- 
кнена ідея обедйнення українського народу з московським. 

§ 189. Перепомове значіннє виступу Шашкевича. Відродини 
літературного життя галицької України вийшли від Мар- 
кіяна Шашкевича. Познайомлений основно з відродинами 
славянських літератур і з найцільнійшими писаннями кори- 
4)еїв славянського відродження, одарений поетичним та- 
лантом, заохочений першими літературними, етнографіч- 
ними та лінгвістичними працями, що вийшли за Збручем, 
захоплений красою ріднього слова й рідньої пісні, рішився 
він розігнати „мраки тьмаві", що нависли над виднокругом 
народнього життя та слідом иньших Славян аадумав дати 
почин народній літературі, „збрататися з ясним, повним 
сонцем". Сій ідеї зістався вірним по кінець життя й по 
кінець життя невтомно працював для неї. Сам захоплений 
вмів захоплювати й приєднувати иньших. Найперше по- 
зискав двох талановитих товаришів Якова Головацького 
та Івана Вагилезича і злучився з ними в 1832 р. в гурток, 
названий товаришами „руською трійцею**. Щоби 
поширити ту саму ідею серзд шііроісих кругів громадян- 
ства, видав в 1837 році в Будимі альманах п. н. „Ру- 
салка Дністрова". Жива народня мова фоне- 
тична правопись „Русалки Дністрової" зро- 
били перелім в духовому життю галицьких Українців. Від 
її появи розвиток української літератури в Галичині пішов 
новим шляхом. 

§ 190. Жишііа траґедія Маркіяиа Шашкевича. 

Молоді літа. Родивія в селі Дідлпсю, в доаі свойого діда 
О- Авдиковськоро в 1811 р. Його батько був свящеаиком в Казжу. 
Ґімаазійні науки кінчив в Золочові і в Бережанах. Вже тоді писав 
польською мовою принагідні вірші (иа іияяиші, новпй рік). По укін- 
ченню ґімназії вступав до духовної семінарії у Львові і вписався на 
фіяьософічнийкурс (сегоднішня 7-а і 8-а кяяса.) 

Прогнаннв зісеміпарії. Студії. Прогааани в 1830 р , 
зі семінарії за недозволену прогу.тьку на місто, опинився серед дзгжв 
невідрадних жигтввих умов, бо батько відмовив іїоиу помочи. В бо- 
ротьбі з недолею сталилася його воля, але ниділо здоровпя. Прожи- 
ваючи на світі, з ясаром ктїяузсл до іфаці і в львівських бібліотеках : 
університетській та Оссолінськпх познайомився основно з творами 
славянських письменників: Дубровського, Шафарика, Колляра, Вука 
Караджіча. Доставляли йому книжок також дідич села Княжого, 
Тадій Василевськпй, польський етноґраф Вячеслав Залвський ("^асіа-да' 
2 Оіезка) і Чех Православ Кавбек. Неясна спершу думка про потребу 
народньої літератури перетворилася в ясну мету під впливом лектури 
„Енеїди" і збірок пісень Максимовича. Там найшов Шашкевич живий 
приклад того, за чим тужив, чого шукав. Захоплений великою ідевю 
кинився до праці; збирав парбдгїі піспі, перекази, приглядався зви 



96 



чаям і се захопленнє намагався вщіпити в серця товаришів та су- 
саільности. 

„Руська Трійця". В 1832 році утворив зЯковом Голо- 
вацьким і Іваном Вагилевжчем і^урток названий „руською 
трійцею", до якого згодом пррступили й иньші товариші. Члени 
гуртка зобовязалися весь вік працювати в користь народу, при чім 
козкдий Бпжсував в альбом „Руська Зоря" свій клич і прибране імя 
(Шашкевич; Руслан, Головадький : Ярослав, Вагиневцч: Далибор) 

Шашкевич як провідник мол одіж и. По смерти 
батька духовна старшина приняла вдруге (1833) Маркіяна до семі- 
нарії, в якій під ту пору серед молодіжи панував сильний польський 
патріотичний дух. В семінарії став Маркіян провідником молодіжи 
що бажала працювати для народу. Вже в 1833 р. зладив він альма- 
нах „Син Р у с п". Відбуваючи слабину сих перших несмілих літе- 
ратурвіх проб своїх товаришів, не видавав альманаху друком. 
В 1836 р. написав привітний вірш в девь уродин цісаря Франца І., 
„Гол о с Галич ан' чистою народньою мовою. В живій народній 
мові виголосив також того самого року промову в семінарійнім му- 
зею перед духовною старшиною, питомцями і спрощеними гістьми, 
а в осени разом з двома товаришами перші проновіди в львівських 
церквах. 

Клопоти з „Зорею". Щоби поширити свою ідею серед 
ширших кругів громадянства, зладив Маркіян а.тіьманах „Зоря". 
Альманах опинився в руках віденського цензора. Словінця, Варто- 
ломея Копітара. Копітар був знаменитим славістом і прихиль- 
ником самостійного розвитку всіх славянських мов і літератур. Появу 
„Зорі", зложеної народньою мовою, вважав він не тільки літератур- 
ним фактом, але й політичною подією першорядного значіння, тому 
звернув на се увагу уряду. „Зорю" відіслано до Львова, а львівський 
цензор, професор теольоґії, Венедикт Левицький заборонив її 
друкувати. Йому не подобалася жива народня мова й фонетична 
иравопись. 

„Русалка Дністров а". На щаств на вбійче рішеннв львів- 
сььої цензури найшовся лік. Шашкевич змінив в дечому зміст „Зорі" 
і вислав її на Угорш,ину, де вона вийшла під зміненим заголовком 
„Русалка Дністрова" в Будимі 1837 р. заходами сербського 
студента Юрія Петровича, з яким познайомився Головацький при 
нагоді своїх прогульок по Угорщині. На жаль тільки сто примірни- 
ків „Русалки" дісталося в руки українського громадянства. Всі иньші 
(числом 900) сконфіскувала цензура й пустила в світ що йно по 
1848 р., коли враз із проголошеннем конституції впали пензурні 
кайдани. „Русалка Дністрова" викликала захопленнє серед невели- 
кого г-уртка ідейних прихильників Маркіяна, а нехіть і погорду 
серед старшого грамадянства і серед тих письменників, що цуралися 
народнього слова. Ся нехідь найшла вислів в острій критиця грама- 
тика й поета Иосифа Левицького, що сам писав свої твори страшенно 
мішаниною. З великою лайкою накинувся він на „Русалку" і її авто- 
рів. Фонетичну иравопись, що її Шашкевич впровадив за прикладом 
реформатора сербської літератури, Вука Отефановича Караджіча, 
назвав Леввцький „дикою", а авторів „Русалки" з погордою .ру- 
ськими естетиками". Ся погорда й неохота деякої частини україн- 



- 97 - 

ського громадянства в парі з переслідуванаями з боку духовних вла- 
стий були одниикою заплатою аа ідейну жертву Маркіяна, за життв 
його, поьне посвяти та праці в користь ріднього народу. 

Кінець терпіпням. Зі зневірою в серці кивув Маркіяи ду- 
ховну семінарію. Оженившись та вИ' вятившись тинявся завдяки вла- 
стям по ріяших дрантивих адміністраціях, терплячий фізично, приби- 
тий морально Все таки працював дальше іі не кидав персі. Вкінці 
грудна недуга, що кріпшала з дня на день поклала край його терпін- 
ням в р. 3843. 

§ 191. Літературна спадщина Шашкевича. Літературна спад- 
щина Шашкевича не багата, за те дуже ріжнородна. Ся 
ріжнородність виплила з його, ідеї ввести народню мову 
у всі царини народнього життя: у письменство, церкву 
І фколу. Крім чудових, повних туги й смутку, глибоко від- 
чутих ліричних поезій працював над більшою епічною 
поемою .Перекінчик бісурманський". Героєм у сій 
поемі мав бути гр. Вацлав Ржевуський, що в Арабії при- 
няв магомеданську віру, а потім в 1831 р. намагався ви- 
кликати повстаннє українського люду проти Москви. З за- 
думуваної поеми лишився невеличкий уривок; Банду- 
рист. Працював також над перекладала и. З чеської 
мови переложив поему п. н. .Коро л ед ві рс ька ру- 
копись", з польської поему Гощин ського „2:ашек ка- 
піо\^8кі", та зладив переклад „Слова про похід 
Ігоря", який на жаль не доховався. 

Ритмічною прозою написав „Русланові псальми", 
в яких іав поетичний вислів своїй сильній вірі в Божу 
всемогучість ( бо хто яко Бог") і свойому горячому па- 
тріотичному почуванню („руське ми серце, та й віра руська"). 
Гарною, поетичною казкою „Олена" дав початок під 
розвиток українського оповдання й повісти на галицькому 
ґрунті. Крім сього зладив переклад євангелія св. 
Івана і деї-;ких частин євангелія св. Матея, писав пропо- 
віди й готовив історичні розвідки (О Запорожцях 
і їх Січи, Історія навернення Славян на Христову віру). 
Для шкільних дітий зложив цікаву й гарну читанку, 
а проти залуі^уваного проекту Лозинського введення ла- 
тинської азбуки в українське письіуієнство виступив з усею 
рішучістю в брошурі „АгЬика і аЬесасІіо". 

§ 192. Шашксви^і як поет. Хоч Шашкевич, вірний своїй 
ідеї, пробував пера в ріжних галузях літературньої твор- 
чости, одначе головну силу свойого таланту виявив в лі- 
ричних поезіях. Головним мотивом його лірики є скарга 
на лиху долю, на тяжкі обставини життя. Сумний, часто 
безнадійний настрій в його поезіях викликали життєві не- 
згоди: грудна недуга і ті моральні терпіння, що їх дове- 
лося зносити поетови ізза переслідувань властий й часто 
ворожого становища власної суспільности. 

в думці „Неш,аснии* (Безбідний) переводить Шешкевин 
иаралелю між щасливою людиною та пещасною. — Кому Бог дав 
вродитися в добру годину, тому спливають дпі за днями так, як 

7 



— 98 - 

в дуброві тихенька крпнпчка. Натомісць, хто в посестру взяв їяжку 
недолю, тому з журбою і сон і забава. Нудить він світом, а туга, як 
гадина вселилася в його серце. І хліб йому немилпн і сорочкж не 
терпить. Пільга йому тільки, коли може поділитись своїм горем з дру- 
гом або братом. Але коли сльози скаменіють в грудях, тоді одиновям 
виходом смерть. 

Безнадіпаим смутком навіяний сонет „Сумерк вечірній". 
В першій і третій строфі сього сонету поет розгортав сумні, понзфі 
малюнки осіннього краєвиду, а в другій і четвертій достроюв до вях 
такіж сумні почування власної душі. — Погасло сопце. Темрява на- 
сіла світ. Скрізь розлягається сум. Густими чагарами виють воввв, 
а над опустілим тином грає гамір галок. Серед такого понурого 
краєвиду поет думає думку. Сумна ся думка, немоз могила, бо радвщі 
поета сплинули так, як спливають води Дністра. Поет бачить, як 
небо затягається чорними хмарами, чує, як стогнуть від вихрів берх 
й дуброви і каже, п],о йому весело з тою гудьбою, бо студена доав 
припала до його серця. 

В думці „Підписе" поет, втомлений життеи і життєвими 
незгодинами, лине тужним спомином у родинні сторони, до „підлж- 
сецької білої гори, до того дуба, ш;о тягне воду", там, де без «урви 
ж туги проживав ш;асливі діточі літа. 

Велику популярність добула собі „В є с н і в к а". Зміст її «акпй : 
Дрібна цвітка молила неньку-весну, щоби вволила їй вопю ж дала 
долю. Вона бажала бути ясною, як сонце, гарною, як зірка і своеп 
красою звеселити світ. Мати — весна затрівожилася долею цві«ки. 
знаючи, щ,о можуть настати щ,в в є хри, бурі й морози і зв я лити ніжну 
красу веснівки. — Веснівка" в алеґорією. Під веснівкою розу- 
міє поет ніжну цвітку молодої української літератури. Голосом ве- 
снівки висловлює він свою горячу мрію, щоби рідна культура розви- 
нулася і чаром та красою здивх^вала світ. Але рівночасно голос хо- 
лодної рефлексії (голос весни) остерігає його, що ріжьі супротивні 
филі можуть ще знівечити ніжну цвітку української культури. ,В е- 
с н і в к а" споріднена мотивом з поезією Шцкевича п. н. „Ріег\^і08пек". 

Під сильним впливом українських народніх пі- 
сень зложена м. и. думка „Лиха доля"; відгомін знову сербських 
і чеських пісень слідний в „Погоні". В „Погоні" козак дораняю 
Татарина, що пірвав його сестру. Стає з ним до двобою. Татарин 
стинає дівчині голову. За се козак вбивав Татарина. 

Дуже цікавою з огляду на сильний і ясний вислів національної 
свідомости поета є його думка п. н. „П о б р ат и м о в и", написана 
при нагоді висплки Миколі Устияновичевя збірника пісень. ПІапіке- 
вич апотеозує тут українську пісню і ясно стає на становищі націо- 
нальної єдности всіх українських племен над Чорним морем, Дніиром 
і Дністром. ., 

§ 193. „Опена". Шашкевич був також автором поетич- 
ного оповідання п. 3. „Олена", котре назвав казкою. 
В „Олені", що носить сліди начитання автора в романтич- 
ній польській літературі, доторкнув Шашкевич злегка пан- 
сько-мужицького конфлікту. 



- 99 - 

Пан старостич задумує в часі весіяпя Семена з Оленою пірвачпс 
холоду. Його наміри ударемнює Медведюкова ватага, з рук якої са- 
мовілі^авй бутнпїі пан поносить смеріь. 

§ І94. Значіннє Шашкевича. Недаром Головацький на- 
звав Шашкевича „зірничхою розсвіту". Шашкевич перший 
на галицькій Україні впровадив народню мову в письмен- 
ство, двигнув її на становище літературної лгови і так 
вказав шлях, яким мав йти дальший розвиток української 
культури. Заслуга його тим більша, що звернувся він до 
народу в пору, коли освічені верстви з погордою і зне- 
вагою гляділи на селянина, використовували і постійні 
держали в темноті. Шашкевич звернувся до темного й по- 
нижуваного селянина, намагався пізнати його потреби, за- 
хоплювався скарбами його устної поезії, а освіту його по- 
клав л^етою своєї діяльности 

Лектура: Кирило Сгудинськин : Іенеза поетичних творів Мар- 
кііїна Шашкевича. 

§ 1^5. Сумне пояожсннє української справи по смертп Ша- 
шкевича. Смерть Маркіяна Шашкевича була великою ката- 
строфою для галицької України. Не стало учителя, стратили 
відвагу ученики. Тяжка рука поліції, тодішньої цензури та 
польської інтелігенції налягла давлячою силою на народ- 
ньому життю. Зневіра й безнадійність огортала серця що 
найкращих одиниць. Пресумне й безнадійне положенне 
української справи в Галичині під сю пору змалював яркими 
красками Яків Головацький, що побіч Миколи Устияновича 
належав до найкращих спадкоємців Маркіянових ідей, в статі 
„2и8І;аіі(1в йег Еиззіпеп іп (іаіігіеп", поміщеній В одній ні- 
мецьків часописи в 1846 р. 

§ 196. Яків Головацький. Після смерти Маркіяна Ша- 
шкевича переняв керму усього, зрештою слабого літера- 
турного руху, колишній член „руської трійці", Яків Го- 
ловацький. Захоплений ідеями Маркіяна ще як студент 
університету відбував далекі етнографічні прогульки, а до- 
бутком його праці на полі етнографії був чотиротомовий 
збірник пісень галицької і угорської Руси, що 
вийшов заходами славіста Осипа Бодянського в Москві 
в 1878 році. Ш,е за життя Шашкевича видав приповідки 
їлькевича. Потім дав понуку до зложення альманаху. „Ві- 
нок на обжинки', що вийшов в двох річниках (в 1846 
і 1847 рр.) під редакцією його брата, Івана Головацького 
у Відні. В 1848 році Яків Головацький стояв вірно на сто- 
рожі. Маркіянових ідей і в окремій розвідці боронив прав 
української мови на самостійне життє. Того самого року 
одержав катедру української літератури на львівському 
університеті. Але з бігом часу спроневірився молодечим 
ідеям. В пятьдесятих роках підпав під вплив Поґодіна, 
що ширив серед галицьких Українців ідею обєдинення 
з народом московським. В 1867 р. переселив ся в Росію 
й у Вильні став предсідником археографічної комісії. 



- 100 - 

з поміж поетичних творів Якова Головацьтюго велику попупяр- 
вість добула собі „Р і я: к а", що стала широко відомою пісень'<ою„ 
Поет питав в домашньої річки, чому так поволи вона пливе, чому не 
розливав широко своїх вод. Річка відаовідае, що мусить вона пласти 
поволи, бо високі в неї береги, а мало водиці. Радо загремілаб фи- 
лею, та сили в неї нема. Були що правда дощі, тучі, але тільки під- 
мили береги й сколотили воду. Ліпше їй плисти повільвою за те 
певною ходою, бо такскорійше, з незакаламученим лицем зможе дійти 
до моря. — „Річка", подібно нк „Веснівка" Шашкевича, в алеґоріею» 
Домашня річка — се рідня ісультура. Для неї бажав поет спокійного, 
повільного розвитку, а боїться всякех бурливих революційних течій 

§ 197 Микопа устиянович. Микола Устиянович (1811— 
1885) розпочав літературну діяльність в 1830 р. ще як пи- 
томець львівської семінарії. В память помершого тоді архи- 
пресвітера львівської капітули, історика Михайла Гарасе- 
вича написав елегію „Слеза на гробі". В добі ^весни на- 
родів" 1848 р. брав визначну участь в громадянському 
життю, а потім редагував урядову часопись ^Галичо-руський 
Вістник". Проживаючи довгі літа на парохії в Славську 
серед поетичної природи, розвивав живійшу літе|!)атурну 
діяльність. Писав поезії і повісти. В повістях, з яких най- 
кращі „Месть Верховинця"і„Страстний четвер", 
малював гарні картини з бойківського життя й характери- 
зував поетичну буйну вдачу наших верховинців. В старшім 
Біш', стративши віру в силу свойого народу, став добачу- 
вати одиноке його спасенне — в Росії. 

Зміст повісти „Месть верховинця". 

в селі Рожанці жпла вдовиця Наливайчиха, Мала вона сипа> 
Продана, леґіня на всю верховину. Продап служив в багача Кожана^ 
що мав доньку Молан?- Коли Кожйниха завважала любов Продана 
й Моланп, посватала ЇЇ проти її волі за багацького сина Федора Ме- 
дуляка. З туги за Продапом, шо гнапий розпукою „пошумів полони- 
нами", дівчина стала вянути. Тихою почию крадьком пішла па розраду 
до Проданової матери. Там побачив її Продан, що також ненадійно - 
зайшов у хатицу матери, а коли завважав, що нидіє її пишна врода, 
загорів бежаннєм пімстптпся на Федорі. В часі, коли Федір говив 
верхами Карпат за медведем, Продан пустився за ним в погонпю. 
Але в рішаючім моменті, коли розлючений медвідь кинувся на Федора 
Продан під впливом шляхотнього ночування забув про особисту 
кривду, про пімсту й убиваючи медведя, вратував жпттв свойому 
ворогови. Повість кінчиться весіллем Продана й Моланп. 

§ 198. Лнтін Мвгипьницькии. 

Антіи Могильипцькпп (І^Ц — 1873), відомий як автор баллядя:) 
„Русин вояк" і поемп „Скит Манявськяй". Перший його 
стих, „Пісня рвдости", написавий вже в 1838 р. з нагоди посвячення 
у Львові Василя Поповича мункачівськвм єпископом. За „Піснею 
радости" пішли думки „Згадка станини", „Рідна мова", почім поет 
замовк. 184'^-ип рік пробудив його з просоння. — В балляді „Русин 
вояк" змалював Могпльннцьі;ин очайдушну відвагу українських 
військ на італійських полях в добі боротьби Австрії з Наполеоном,, 



— 101 — 

а Б поемі „Скит Манявський" подав кеґендарну історію основання: 
Манявського монастиря. 

§ 199. .Весна Народів", в 1848 році склонений грізною 
золею народів цісар Фердинанд І. надав конституцію. Зне- 
сення панщини й проголошеннє рівноправности всіх на- 
родів побудили також галицьких Українців до нового жит- 
тя. „Весна народів" овіяла також своїм чародійним подувом 
й глибоко сплячих галицьких Українців. Інтелігенція почала 
організувати свої сили. В цілях оборони політичних і на- 
ціональних прав оснували Українці політичне товариство 
„Головна руська Рада'-, що стала ясно на становищі окре- 
мішности українського народу й української мови. Органом 
„Головної Ради руської" була часопись „З о р а г а л и ц ь к а"^, 
якої перше число появилося дня 15. мая 1848 р. „Головна 
руська Рада" кинулася до справи народньої освіти й за- 
кладання шкіл. На полі народньої о шкільництва вдалося 
Українцям вибороти деякі пільги, а на львівському універ- 
ситеті кателру української літератури. Супротивні змагання 
деяких одиниць, що згуртувалися в польокофільськім „Ру- 
ськім соборі" стрінулися з повною невдачею, а їх орган „Ру- 
ський Дневник'*, видаваний Іваном Василевичем, дуже скоро 
закінч^'їв животіннє. 

Йдучи за прикладом иньших Славян, що велику звер- 
нули увагу на справу народньої освіти, галицькі Українці 
-оснували (16. червня 1848.) товариство „Галицько ру- 
ська Матиця", що мала на меті видавати популярні 
книжочки та дбати про освіту широких неродніх мас. 
В ціли розбудження живійшого літературнього руху й згур- 
товання всіх літературніх сил скликано на внесеннє Миколи 
Устияновича до Львова всіх учених і письменників, яких 
завданнєм було установити однакові форми для літератур- 
ньої мови і найвідповіднійшу правопись. Сей перший про- 
сБітно-науковий конгрес, відомий під назвою „З їзду 
руських учених^ відбувся в осени 1848 р. в синьо- 
жовтими барвами пристроєній салі духовної семінарії. Зїзд 
поділився на десять секцій. На однім спільнім засіданню 
всіх учасників виголосив Яків Головацький свою прегарну 
гРозправуоязиці южноруськімййого иарі- 
чіях", де науковим способом виказав самостійність укра- 
їнської мови, її окремішність від мов церковно славйнської 
та велико-руської. Розвідка Головацького се науковий гимн 
в честь народньої мови. Важним культурним добутком 
і розсадником освіти міг стати також оснований завдяки 
невпинним заходам о. Льва Трещаківського „Народний 
дім", в якому мали міститися Матиця, бібліотека, читальня, 
друкарня, книгарня, музей, театральна саля, бурса і т. п. 
Міг стати але на жаль не став, бо провідники галицької 
України кинули ясний і простий шлях, що ним йшли досі, 
звернули на манівці і — зблудили з дороги. 

Лєсгура: Михаіідо Вознак: Просвітиі змагапия галицьких Укра- 
ІНІЦВ в 19 віці. 



- 102 — 

§ 200. Змаранйя до обернений. В пятьдесятих рсках 
найчільнійших провідників галицької України огорнув дух 
обєдинення, змагакне зєдинити український нарід з москов- 
ським, злити його культуру в одну течію з культурою 
московською. Головним заступником обєдинительного на- 
пряму в Галичині був історіограф Денис Зубрицький. Зубри- 
цький вмів швидко приєднати для своєї ідеї історика Антона 
Петрушевича, Якова Головацького і Сезерина Шеховича. Всі 
зони розпочали нещасну роботу, що нівечила давні лфії 
і Б серця громадян вливала зневіру й апатію. Під впливом 
студеного морозного подуву з півночи українське націо- 
нальне і літературне життє в Галичині завмирає на довгі 
роки... 



§ 201. Київ ірегіім огнищеі» лігераіурнопо руху Наріпряв- 
«іііви. Київ, якому історична доля вже двічи веліла вести 
провід Б духовому життю України і двічи руйнувала його 
велич і славу, — в 30-их роках XIX. століття враз із осно- 
ваннєм там університету сб. Володимира вибивається втретє 
як домінуючий осередок умового життя Наддніпрянщини. 
Національна свідомість українського громадянства найшла 
тут прекрасний вислів в ідеях і програмі Кирї^ло Методіїв- 
ського братства, а між робітниками, що підготовили грунт під 
розвиток сеї свідслюсти, заслужився СВ0ЇЛ1И історичними 
та етнсграфічними працями в першій мірі Михайло Ма- 
ксимович. 

§ 202. йіихаипо Максптович. Був професором ботаніки 
в московськім університеті, а потім професором московської 
літератури на київськім університеті. Побіч трьох ьбірок на- 
родніх пісень прислужився для української літератури ви- 
давництвом альманахів „Кі евля нин-ь" (1840—41) і „Укра- 
инець" (1864) та гарним перекладом „Слова о полку". 
Писав багато праць з поля історії, архсольогії та фільо- 
льогії. В фільольоґічних писаннях збивав теорію ПогодінЗ;, 
немовби Україна заселилася Українцями що йно по татар- 
ськім лихоліттю. 

§ 203. Ціі федерації Славян. В 1846 році повстало 
в Київі Кирило-Методіївське братство, а одною з головних 
ідей сього товариства була федерація Славян. В першій 
яолоБИї-і XIX століття на широких просторах росийської 
держави виринають часто ріжні таємні організації, що мали 
метою перестрій державного та суспільного ладу. Такі ціли 
мали організації, що у формі масонських льож повстають 
також на українській території (льсжа „Любови правди* 
в Полтаві, льожа „Зєднаних Славян" в Київі), а серед по- 
одиноких їх членів родяться мрії про незалежність України 
і федерацію Славян. Рівночасно також серед поодино- 



- 103 - 

ких славянських націй рівнобіжно зі змаганиялул до націо- 
нального визволення розвивалася ідея панславізму, ідея 
злуки Славян в одну федерацію. 

В міру того, як серед славянських народів ожи- 
вали національні почування, в міру того, як жива на- 
родня люва входила в письменство, як розгорілася 
праця над народнім освідомленнєм, в міру того як 
лінгвістичні праці виказували близьке спорідненнє 
славянських пле,у.ен -- зароджувалися також думки 
про потребу живійших міжславянських літературних 
взаеліин (славянофільство) і про потребу політичної 
злуки всіх Славян (панславізм). Вже знамениті праці 
Шафарі'.ка з поі^я славянської старовини, літератури 
та етнографії, видзигаючи славні полвиги славянських 
племен, єдинили їх в одну рідню, про літературну 
взяїмність Славян заговорив перший Коляр в своїй 
„Донці Слави" (81аVу сісега) де поетичними словами 
нак.пикував всіх Славян вважати себе браталіи одної 
великої родини. 

Ідея обєднання Славян захопила також Поляків 
і найшла вислів у повістях Чайковського і в поль- 
ському л-ієсіянізмі. Одначе польські славянофіли все 
прі^значували Польщі передове місце в славянсько;лу 
світі. Повістяр Чайковський, називаючи Київ колискою 
Славян, говорячи про його всеславянське значінис, 
бажав рівночасно, щоби Київ став столицею Польщі 
та мрів про тріюмфальний вїзд сюди польського ко- 
роля. Подібне становище займали також ісповідники 
польського месіянізл\у то ' € віри в містичне післан- 
ництво Польщі, яка мала відродити ціле людство. 
Польський месіянізм, проповідуваний ІУІіпкевичем та 
Товіянськил'<, велів вірити, шо через Польщу та Сла- 
Бйнщину відродиться людство і зійде нове царство 
на землю. На московському ґрунті ідея пансла- 
візму прибирала форму панрусизму. Московські сла- 
вянофіли (визначиійиімми були братя Кириєвські, Оле- 
ксій Хомяков, Погодін, братя: Константин та івзн 
Аксакові, Катков) говорили чимало про потребу опіки 
над Славяьами, а сю опіку розуміли так, що тільки 
під гегемонією Россії лежить запорука будуччини 
і щастя славянських народів. В тій формі найшла ся 
ідея найкращий вислів з бажаннях Пушкина, „щоби 
всі слазянські ручаї злилися в московське море". 

Зівсім иньшу форму, як в Польщі і Россії, при- 
няла всеславянська їдея на українському грунті. 
Пьрші прояви славянофільства можна подибати вже 
в письменників харківської громади, Корсуна, Срез- 
невського, Костомарова. Одначе в певній силі вияви- 
лося воно в Кирило Ліетодіївськім братстві. Тут мрії 
яро славянське обєднаннє приняли вид ідеї фе дер а- 



— 104 - 

ц і ї всіх славянських племен і найшли відгомін в зна- 
Аіенних словах Шевченка: 

„Щоб усі Славяни стали 
добрими братами"... 

§ 204. Кирило Шсгодіївськс братство. Вже кілька літ перед 
завязаннєм товариства св. Кирила і Методія істнував в Київї 
гурток молодих ідеалістів, ідо метою поклали собі двиг- 
нення українського народу з його економічного й духового 
занепаду, мріли про знесеннє кріпацтва, а освіту народу 
намагалися піднести видаваннєм книжок і засновуваннєм 
шкіл. Сей гурток утворився коло Куліша. ііалежали до нього 
Олексанлер Білозерський, Опанас Маркович, Олександер 
Навроцький, належав і Шевченко, на якого молоді ідеалісти 
гляділи як на якийсь „світильник з неба". Коли в Київ 
прибув з Харкова Костомарів, що заняв катедру історії 
спершу в гімназії, а потім на університеті, перетворив істну- 
ючий гурток в товариство, відоме під назвою Кирило Ме- 
тодіївського братства. Він й уложив статут. Програма брат- 
ства була така: на політичному полі братчики зма- 
гали до самостійности кождого славянського народа» 
а слідом за тим до духового й політичного зєднання всіх 
славянських племен; на суспільному полі бажали 
осягнути рівність усіх горожан, усунути станові привілеї 
і довести до знесення кріпацтва; станувши на ясній хри- 
с т і я н с ь к і й основі, проголосили повну віротерпимість 
христіянських віроісповідань і під кличем Христової науки 
думали працювати на полі народньої освіти. 

§ 205. Доля Братства. Члени Братства сходилися в до- 
мівці Гулака. В сусідній кімнаті мешкав студент Олексій 
Петров, Зацікавлений політични^.и балачка\^и, познайомив 
з Г\ лаком, а останній виявив пеоед ним тайну істновання 
Братства і відслонив програму. Петров доніс 'урядови. На 
його донос увязнено найчільнійших членів товариства серед 
їх найкрасщих мрій та сподівань. Трагічна дола Кирило 
Методіївського братства, тюрма та далеке засланнє великої 
Трійці: Куліша, Шевченка й Костомарова на довгі роки 
спинили розвиток українського письменства. 

§ 206. Микола Костоіиарів. Був провідником і душею 
Кирило Методіївського братства. Для українського народу 
поклав великі заслуги як високо-ідейний громадянин 
та першорядний історик, дослідник української ми- 
нувшини. 

Яіі поет не займає визначного місця в історії україн- 
ського письлАенства. Поетичні його писання вийшли під 
псевдонімом Еоемії Галки в 1838 р. Між його епічними 
поезіями визначається романтичною закраскою Л а ст і в к а", 
в якій розказано, як вдова з туги за ьбитим на війні сином 
переміняється в ластівку. Більшу стій иість мають його істо- 
ричні драми „Сава Чалий" і „Переяславська ніч" 



- 105 — 

(Повісти „Кудеяр" і „Чернигівка" писані московською 
мовою). 

Ось кілька замітпійших подій; з його життя: Родився в 1817 р^ 
в Юрпсівці вороБіжгької ґубернії. Батьгга -— ;іідпча, що оженився 
з селянкою, вбпли грабівникп, коли Микола був одинаїіцятилігБІїс 
хлопцем. Кіпчпв університет в Харкові, де професор Лунін розбудив 
н нього замилування до історії, а Метлинськиіі до етноґрафії. Був 
професором ґімназії в Рівнім, а від 1845. професором історії на київ- 
ськім університеті, де належав до ініціаторів за ложенпя таємної орґа- 
шзації, яка «ідома БІД назвою Кпрчло Методіївського братства. За 
„утвореннє тайного товариства, в котрім обговорювано злуку Славян 
в одну державу", увязнено його в передодні вінч;ання, перетержанс 
рік в Петропавлівській кріпостя, по чім заслано в Саратів над Вол- 
гою, де прожпв 9 літ. По одержанню амнестії виїхав за границю, 
а коли вернл^в, одержав катедру історії на дотембурськім університеті. 
Хоч як професор чарував ьсіх прекрасними викладами, скоро втратив 
посаду ізза студентських заворушень. Коли в 1861 році Бііозерський 
розпочав видавати в Петербурзі „Основу", Костоиарів став діядь- 
ним співробітником сього місячника. Крім того займався укладанням 
і видаванне українських книжочок для народньої освіти і на сю ціль 
призбирав значні фонди. На склоиі життя одружився з колишньою 
своєю судженою, що пкйшла була замуж і повдовіла. Номер в 1835 р. 
Історичні писання Костомарова визначаються мистецькою фор- 
мою, живим малюнком под й та осіб. Як вислів його глибоких істо, 
ричннх дослідів крім багатьох иньпіпх праць появилося 16 томів Істе- 
ричних моноґрафій (найціниійпіа про Богдана Хмельницького) 
та бтоміа Історії в житвписях головних діячів. І Іерсді всім істо- 
рія України була п; є іметом його історичних студій. Свої історичні 
праці піісая московською мовою Все таки окремішність україпськог» 
народу від московського доказав в науковій розвідці „Дві руські 
народност п". 



Шзрас Шенчекко. 

§ 207 Найважнійші події з гкшгя. Житєпись Шевченка 
можна розділити на чотири головні перйоїи: 1) до викупу 
з кріпацтва; 2) від викупу до заслання; 3) перйод заслан- 
ня; 4) від гюворогу по день смерти. 

ї. Шевченко кріпаком. Найбільший український поет Та- 
рас Грушівський ІІІевченко побачив світло сонця в нужден- 
ній хатині кріпака в селі Моринцях в .чиївщині дня 9. марта 
1 14 р. Перші його спомини діточих літ вяжуться зі селом 
Кирилівкою, куди пепеселився його батько Григорій, Ш.0 
був кріпаком пана ЕнГельгапдта. Вже перші хвилини діто- 
чої безжурности затроїли злидні кріпацького лихолігтя, що 
передчасно загнали в могилу його матір. Враз із смертию 
матери (поетови було тоді десять літ) починається довгий 
ланцюг терпінь та знущань, що крівавими слідами відби- 
лися згодом в піснях поета. Прийшли побої мачухи, сварки 



106 



й колотнечі між дітьми-зведенятами, звірські знущання сіль- 
ський дяків- пяниць (Богорського) і сірі дні проведені 8 го- 
лоді й уолоді на пасовищі. Вкінці прийшла смерть батька: 
(1825) і Тарас став круглим сиротою. Йдучи за голосом 
вродженої жадоби знання, пустився босоніж у світ (в село 
Лисянку, потім Тарасівку; шукати людий, які його навчи- 
либ малярства, бо до нього зліалку мав хист і охоту. Ріжних 
людий і ріжних вчителів надибував він у тій мандрівці, 
а коли здавалося йол^у, що найшов людину, яка схоче 
й зможе його дечого навчити, управитель панських дібр 
Дмитренко забрав його до кухонної послуги. Але тут не 
забарив довго, бо пан Енгельгардт взяв його на кімнат- 
ного козачка. Тарас мав сидіти в передпокою і ждати, 
иоки не покличе його пан і не звелить подати собі люльки. 
Тяжкі дні нудьги осолоджував вій собі тоді українськими 
ніснями та відрисовуваннгм образіс-. 1 хоч за сю охоту до 
рисовання доводилось Тарасови часто терпіти, він не 
кидав свого і в часі подорожий Енгельгардта у Вильну, 
Варшаву збирав дальше тайком малюнки і рисував дальше. 
Вкінці Енгельгардт добачив в козачка стравжній малярський 
талант і віддав його на науку в часі свойого побуту в Вар- 
шаві славному маляреви Лямпі, а коли по причині поль- 
ського повстання (1831) мусів з Варц;аБИ перенестися у Пе- 
тербург, ведіз ТарасоБИ вчк'тися малярства в Ширяєва. 
Сим разом доля усміхнулася Тарасози. В Петербурзі стрі- 
нувся він з земляками Сошенком та Гребінкою, а вони 
■ознайомили його зі знаменитилі ліалярем Карлол'і Брюло- 
виУі, зі секретарем академії штук красних Григоровичем 
і з великим московським поетом та вчителелі царських ді- 
тки Жуковським. Всі вони заопікувалися талановитим крі- 
наком. Брюлов намалював портрет Жуковського. Портрет 
пушено на льотерію, а за придбані гроші (2500 рублів) 
куплено Шевченкови волю дня 22. цвітня 1838 р. 

Про свою сумну мс^одість згадує Шеиченко дераз у своїх до- 
еаичиих ПЕсанвях. В „Г ай д а м а .чах" говорить, як темною ночию 
„малЕМИ ногами ходив, плакав та людвй шукав, щоб доору навчили", 
Жро своє бездольне сирітсво згадує в „Тризні", „Козачковському^'*. 
Доброту сестрл Катерини осаівуе в ,. Долі". Багато автобіоґрофічвого 
•ввменту містять також його великоруською мовою писані повісти 
,Кеягппя" (мандрівка до стовпів желізвих) і .,Х у д оя: нп к" 
^ершу редакцію сеї пошсти зладий Шевченко на оаясаннв Жуков- 
ського, який оа;кав прос.іідптіт ііого естетичні здібности-) 

И. Шгачснко на свободі. По викупленню з кріпацтва ки- 
нувся Шевченко у вир життя і праці. Вчився під проводом 
Брюлова з академії штук красних малярства, доповнював 
прогалини освіти та писав поезіГ. Б 1840 році появився за- 
ходами дідича Петра Мартоса перший його Кобзар, де 
містилися отсі його поезії: Думи мої, Перебендя, Катерина, 
Тополя, На що мені чорні орови. До Основяненка, Іван 
Підкова, Тарасова ніч. „Кобзар" стрінувся з неприхильною 
оцінкою московських критиків (м. и. Бєлінського), які ба- 



— 107 - 

жали, щоб Шевченко писав по московськи. Натомісць на 
Україні „Кобзар'^ викликав захоплення. В рік після появи 
першого „Кобзаря" вийшли „Гайдамаки". Коли поет в рр. 
1843 і 1845 відвідав Україну (другий раз як член археогра- 
фічної Комісії в Київі, з якої поручення мав ладити ма- 
люнки до альбому „Живописна Україна"), скрізь його ви- 
тали земляки як національного поета. Але поетови тоді 
було сумно. Сумно було йому глядіти, як гуляло панство, 
мукою було дивитися, як рідня його і цілий нарід дальше 
томилися в ярмі кріпацтва і в повній безпросвітній темряві. 
1 поет вдарив тоді наче громом своїм словом на тих, що 
„правдою торгують", ,людий запрягають в тажкі ярма~, 
„продають або у карти програють" мужиків і „луплять 
шкуру з мекьшого брата". Кріпацтва ненавидів, тому ці- 
лою душею захопився ідеями Кирило Методіївського 
братства, даючи їм полумінний вислів в тогочасних своїх 
моезіях. Доля Кирило Методіївських братчиків не минула 
й Шевченка. Його увязнено саме в пору, коли з Кулішем 
та .чого жінкою Олександрою Білозерською (як письмен- 
ниця відома під псевдонімом Ганна Барвінок) ладився 
виїхати до Італії для поширення студій. Сталося се 5 цвітня 
1847 р. 

ЇП. Шевченко на заспанию. „За склаланне революційних 
і у високій мірі слуливих віршів" („Сон, Кавказ") і за 
дЗухвалу обиду царськсї родини" (в „Сні") замкнено Ше- 
вченка найперше в ПетрспавліБській кріпости, а потім за 
радою графа Орлова, що був шефом жандармерії, згслано 
вростим салдатом ,в Оренбург, а з Оренбурга з Орську 
кріпость над Уралом. На присуді цар власною рукою до- 
писав: „під найострійший догляд з забороною писати 
й рисувати". В далеких азийських пустарах томився Ше- 
вченко десять літ. В 1848 р. приділений щасливим збігом 
обставин до експедиції капітана Бутакова, що мав дослі- 
Лйти береги Аральського озера, найшов поет деяку по- 
лекшу і свобідно міг віддатися малярству. Але за пільгу 
дану Шевченкови стрінула безпосередних його наставників 
гостра догана. Шевченка запроторено в Новспетрівську 
кріпость, над береги Каспійського моря- Серед тяжких фор- 
тових робіт і невимовних моральних терпінь, з повній ду- 
ховій самотині, не маю^^и змоги ні писати ні рисувати, 
ірожив він тут аж до 1857 р. В тім році привернено йолп 
волю. З часів неволі поета походять чудові його думки, 
переповнені тихою скаргою на незавидну долю і великою 
тугою за буйними степами України. 

ЇV. ЙО повороті. Вернув Шевченко з неволі старцем, 
знесиленим на тілі, втомленим на душі. Вернув головно 
завдяки заходам графа Федора Толстого, в якого домі 
найшов ширий приют. Коли на весну 1858 р. з Нижнього 
Новгороду вернув до Петербурга, здавалося, що щасте 
йому усміхається знову. Його витали скрізь не тільки як 
співака України, але як борця за свободу. В останніх ро- 



108 



ках життя леліяв поет в душі мрії про женячку, закупно 
землі над Дніпром і про викуп рідні з кріпацтва. Тільки 
останню мрію перевів в життє; дві перші зістали неспов- 
неними. Помер нечаіїною смергю в Петербурзі, дня 26. 
лютого 1861 р. Згідно з його бажаннєм похоронено його 
над Дніпролі, недалеко Канева, на горі, що зветься Та- 
расовою. 

Повну житбпись Шевченка зладив О ;і ек'с ан д ер Кони- 
ськ п гі. 

§ 208. Шевчанко — найбільший поет рраТни. Шевченко 
€ найбільшим укзаїнським поетом, бо в його поезії нахо- 
димо кайкраід'-ій вислів любови ріднього краю і народу, 
бо в його писаннях замкнений весь зміст українського 
наооднього життя. В поезіях Шевченка оспівана не тільки 
буйна краса української природи: Дніпра ланів, степів, 
садів, але й світла минувшина народу і його сучасне тяжк 
горюваннє, в ній дрожить також велика трівога про будуче 
чину України. 

§ 209. Шевченкові баппяци. В першій добі своєї поетич- 
ної творчосїи віддавав Шевченко поклін романтизмови. 
Він стояв тоді під впливом великого великоруського ро- 
мантика Жуковського, захоплювався поемами Міцкевича 
й намагався писати в тім самім дусі і тоні. Все таки його 
поезії є наскрізь самостійні. Подув романтизму слідний 
передівсім в Шевченкозих баллядах : „Причинна", пТо- 
поля". „Утоплена% „Пілея\ „Русалка", „За байраком 
байрак", „Калина", „Коло гаю в чистім полі'*. 

Балляда (від слова: і'аііаге- танцювати) є се поема 
епічно ліричного характеру, де сплітається світ дійсний 
зі світом казковим. На сей казковий світ складаються лю- 
дові вірування в таємні сили природи. Такими типовими 
баллядами є Шіллєра „сіег ТаисЬег" і Гетого „Егікопі^*. 

I. Причинна, (Зміст.) Б бурливу ьіт дівчина блудить над 
берегами розгукані'го Дніира. („Реве та стогне Дніпр широкг й*-...) 
Ворсяіка зрої'пла її причинною (люнатичкою), щгіби меньше тужила 
за милим, що пішов в чужину. Русалки виринають з Дніпра і зало- 
скочз'ють її. Тпмчасом на воронім над'їжджає козак, а коли бачить 
евою дівчину мертвою. }іозбпвав голову о дуба. 

II. Тополя. Належить до наіікращих бал яд. Розпочинав її 
поет малюнком свмітпої тополі, яку вітер гне до долу. Довкола неї 
широке б^змеяше поле. Да ;ьше автор оповідає про долю одної дів- 
чини. Полюбила вона козака. Козак загин^^в. Дівч^на з туги за ма- 
зям нудпть гвітсм і вяне („Без милого сонце сьітить, як ворог смі- 
ється".) Мати X'. че видати ії за старого богача, а дівчина у важкім 
положенню йде до ворожки за порадою. Ворожка дав ій зіллє, що 
перемінює дівчипу в тоаолю, 

Знаменито схоплений траґізм самоти, прегарно змальовапі хви- 
лини любови і щасія, тонке паміченнв душевного настрою нещасної 
дівчини, жива участь природи в її судьбі — все те прикмети високо 
поезії. 



- 109 - 

„Тополя" с наскрізь ориґівальною по^-мою, хоч тоном і настроєм 
нараду 6 балляди Жуковською : „Светлана" і „Людміла" і Міцкевичеву 
„ІТсіес2к-у", в яких знову слідпо відгомін Біхґерсвої ^Лвнорн". 

III. Лілея. Лілея оиовідав свію долю ксфолевому цвітови. 
КояБСЬ жила вона дівчинсю у панських палатах. Люди її вбили зи- 
мою, а з весною вона зацнила білим снігонвітом. 

IV. Утоплена. Маїи, заводую^и вроди своїй доньці, зама- 
нює її до ставу і тоиііть. Молодки рибалка виносить мертву красуню 
на беріг і з розпукп кидається з нею в воду. З того часу став заро"* 
став осокою. 

Знаменито зілюстрований в сііі балляді нічник шум очерету: 
„Хто се, хто се по сім боці 
'Ч'епіе косу, хто се?"... 

§ 210. „йерсбснр" Що вже В перших своїх писаннях 
Шевченко призадумувався над своєю творчістю, доказом 
того його Заспів („Думи мої, думи мої, лихо мені з вами") 
та Перебендя. В Заспіві Шевченко, зупинюючись на 
дотеперішніх своїх писаннях (до 1839 р.) оправдується, 
чому не оспівував досі краси рдиьої країни і буйної бу- 
вальщини. Поетови не хотідося на чужині, „в снігу, в лісі** 
торкати таких тем. Глибше призадумується Шевченко над 
творчістю поета в Перебенді. Шевченко протиставить 
поета окружаючій його дійстности. Розвиває отже ту саму 
тему, що її порушував в давнині Горацій („Осіі рго£апит 
Vа1^и8"), а із сучасників Пушкин („Поет", „Чернь") та Міц- 
кевич („Висіагг".) „Перебендя^' складається з двох частин. 
В першій частині поеми малює поет постать народнього 
кобзаря бандуриста в стилю Метлинського, Шашкевича, 
що скрізь вештається і акого всі знають. Се поет грома- 
дянин, що співає для сусп'льности, своїлі співом розганяє 
людям тугу і вміє достгоїтися до хвилини й до слухачів. 
Дівчатам співає він любовні пісні (про Гриця, веснянки), 
парубкам у шинку пісні моралізуючого характеру (про Сер- 
бина, про шинкарку), на бенкеті про злу свекруху, про то- 
полю, а на базарі виводить пісні релігійного та'історичного 
змісту (про Лазаря, про руйновалнє Січи). Але бувають 
хвилини, що кобзар тїкає від людий, і співас для власної 
потреби. Така хвилина змальована в другій частині поеми. 
Старий заховавсь в степу на могилі, шоб ніхто його не 
бачив, щоб люди не чули його співу. Се поет артист, що 
тікає від людий, бо вони не розум ють його Його думка 
орлом кружляє попід хмари. Там на самоті розпочинає 
він розмову з Богом, щебече Господню славу, питає сонця, 
де воно ночує, відки стає, слухає моря, що воно говорить. 
Для такого співака на землі — місця нема. 

§ 211. Побугові ПОСіии. Між Шевченковими поемами по- 
бутового характеру найкращими є „Катерина" і „Най- 
мичка". В „Катерині" дав поет понурий малюнок без- 
талання сільських дівчат, знеславлених ріжними пройди- 
світами. 



- 110 — 

Зміст. „Катерин и" Катерина, знеславлена москалем, мусять 
ї^идати батьківський дія і йде в Московщину шукати милого. Вкінці 
заходить його, але він цурається її. З розпу:;и квдається у воду, ли- 
інаючи маленького сина. Івась став з бігом часу поводаткрем старця 
і одного разу на шляху стрічає великого пана, що їде шестирнею. 
Пан пізпр.е свойого сина, але відвертається від нього. 

Більше артистичне викінченнв ВЕказуе „Наймичка". Провід- 
ною ідеєю поеми є посвята матеря для добра дитини. 

Зміст „Наймички". Ранним ранком, коли ще поле криється ту- 
маном, молода жінка пращаєгься з маленьким своїм сином, я і:ого підкидав 
бездітним багатпм господарям, Трохимовп та Насті. Вонп, найшовшж 
дитину, радіють та тішаться нею. По році приймають наймичку Ган- 
ну, не відаючи, що вона є матерню. Ганва цілий вік карається в чу- 
жій хаті, щоби тільки бути близько своііого. Марка й чувати над 
його долею. Що нно перед смертю ^ глибоко зворушуючих словах 
вЕявляе йому, що вона є його мати. 

Спокійним тоном, з великою, біблійною проств- 
т о ю описує поет весь безмір матерньої посвяти. Крім еього в поемі 
розсипав поет цілу низку прегарних ідилічних картин з побуту укра- 
їнського люду. 

Крім поеми написав Шевченко також повість ,,Н а и м н ч к а". 

§ 212. Тсторичні поеми. Дуже сильний відгомін найшла 
у писаннях Шевченка минувшина України. В першій 
добі поетичної сБОєї творчости поет захоплювався рідньою 
бувальщиною й ідеалізував її в ряді історичних поем. Опи- 
раючись на ріжних літературних творах і на таких історичних 
жерелах, як „Історія Русів", історичні праці Бантиш-Камен- 
ського, Маркевича, крізь рожеві скла романтичного захоп- 
лення глядів він на часи буйного козацького життя, смілих 
воєнних козацьких походів, тужив за стрійними постатями 
давніх гетьманів. Велика туга поета за колишнім буйним 
життєм України проявляється в поемі „До Основя- 
к є н к а". Україна обідрана плаче сиротою за своїми дітьми. 
Сумно скиглить чайка над буйними степами України, щ© 
вкрилися високими ліогилами, свідками колишньої козаць- 
кої слави. Згодом, коли поет на основі глибших історичних 
студій поглянув на минувшину України, побачив там не 
тільки світлі моменти, а промахи й темні сторінки. Тоді 
промовив не одно гірке слово правди українським гетьма- 
нам і часто докоряв Хмельницькому за те, що віддав Укра- 
їну Москалям. („Суботів", „Розрита могила", „Великий льох"). 
Висловом горячого захоплення поета минувшиною явля- 
ються в першій мірі поеми „Іван Підкова", „Гамалія", 
„Тарасова ніч". Воля, панованнє, бенкетованнє, бо- 
ротьба з Ордою, з Турками, очайдушні походи на прибе- 
режні міста, щоби визволяти кеволь'ників, отамани, сотники, 
гетьмани „всі в золоті", рівність, братерство — отеє зміст 
його перших історичних поем. 

Поема „Іван Підкова" розпадається на дві частини. В пер- 
шій поет з тугою згадує про те, що колись на Вкраїні ревіли гар- 
мати, що Запорожці вміли панувати. Але з давної слави зісталиса 



111 — 



їільки млгилп, що з вітром ведуть розговзр дро колишню вол»- 
в другій частині пересував ігоег низку образдів, що ілюструють за- 
порожське лицарстно, їх очайдуптьість і карність. Не лякаються Заио- 
рожці розбурхааого моря, вкривають чайками Дніпровий Лиман і се- 
ред співу пускаються на розбурхане море, щоби вдарити на Царго. 
род. — Хоч; претендент до молдавського престолу, Іаан Підкова, ніколи 
не був гетьманом й ніколи не ходив походом на Царгород, ся обста- 
вина не зменьшуе стійности поеми. Є вона наскрізь історичною» 
бо лоет вірно схопив луха історичної хвилини. Історичний кольорнт 
видний в живих барвних образцях козацької бадьоростп, відваги 
карностіт, свобідного безжурного життя. 

Найбільшою історичною поемою Шевченка б „Гай д а мак е", 
тцо появилися в 1'^41 р. Основою поеми послужили ісріваві події гай- 
дамаччини з 1758 р., про які поет наслухався чпмало оповідань від 
свойого діда, Івана. Розпочинав Шевченко поему ліричним прольо- 
ґоа. по якім спинюється ва причинах гайдамаччини. Добачув їж 
в надмірній бз'ті і самоволі шляхти. Слідом за тим йде оповіданне, 
замкнене в десяти піснях. Героєм поеми є Ярема, званий Галайдо». 
Служить він попихачем в жида Лейби, де мусить гнутися й сповви»- 
ватп ріжні упокорюючі роботи. Хоч сврота він, але щасливий, 6« 
иадіїенпй любовю Оксани, титарівної з Вільшапи. В третій піоні 
''„Конфедерати") поет спинюється при гулянці конфедератів. Впадають 
вони пяяі з крвком співом до Лейби, бють його, змушують танцю- 
вати, хреститися і велять дати гроші. Щоби увільнитися, Лепба веде 
їх до багатого титаря у Вільшану. Там вони замучують титаря, 
а Оксану поривають. Тимчасом гайдамаки святять нон^і і в день Ма- 
ковея розпочннають під проводом Ґонтп й Залізняка „червоний бен- 
кет". Між ними лютує Ярема з пімстіт за Оксану. Находить її в Лр- 
бедикі в монастирі, вінчається і знову спішить до Залізняка. Шев- 
ченко не був захоплений тє.уою. Крім оповідань діда відома йому 
була повість Чайковського „^егпуЬога" і поема Ґощинського. „Гай- 
дамака" присвятив Григоровичеви. Понурі, страшні малюнки кріва- 
вих страхіть („Ґонта в Умані") яамагавсе лагодити ідилічними сще- 
нами тихої любови Яреми й Оксани. 

„Гамалія" (1843) Зміот. Розпочинається поема плачем неволь- 
ників в тюрмі, що нагадує невольницькі думи (плачі). Невольники 
просять вітру, щоби осушив їх сльози, розвіяв тугу, просять моря, 
щоби принесло аа своїх филях козацькі чайки, благають Бога, щобя 
позволив їм почути ще козацьку славу. Босфор, що зроду ще не чув 
козацького плачу, передав його морю, море Дніпрови. Поріг Дід 
будить Хортицю і вмить вкривається Дніпро козацькими чайками 
, З веселою пісвею на устах їдуть козаки визволяти братів („не ки- 
шені трусить. їдем... братів визволяти"). Попереду козацьких чайок 
їде Гамалія. Не лякається він морської хуртовици і сміло нападав на 
Скутар (аередмісте Царгороду), де томляться нещасні невольники та. 
в піснях просять Бога, щоби не дав їм гинути в кайданах, бо сором 
■© козакови гияути в тюрмі. Гамалія розбивав тюрму і випускав не- 
вольників. Козацтво преться без ваги і в пень рубає яничарів, так 
що аж ніч трівожиться. Не помагав поміч Вязантії. Козаки палять 
Скутар, забирають добичу і з піснею вертають на Україну. 

Хоч сам Гамалія в постатхо більше фантастичною, не можна 
відмовити поемі права до казки поеми історичної, бо поєі 



- 112 - 

справді дав у кііі жпвий образ буйного козацького життя, обраа 
завзяття і відваги Зьпорошців. Під тим оглядом поеліа Шеачевка 
стсїть значно висше від анальоґічнчї поеми За;ієського „С2а^кі" або 
від повісти Чаііковського я^Урга\Vа па Саго^гбі". 

„Чернець". В поемі, що повстала в Орській кріпостп 1848 р. 
розказує поет, як Семен Палій, розпращавшпся зі світом, вступав 
в монастир Межигорського Сиаса. При тііі иагоді згадує Шевченко, 
як токплксь гарно було жізтп на В.-;раїці. І хоч свідомий він. що сі 
часи ніколи не вернуться, він таки згадує їх і серцю завдає жалю. 
Гуляли тоді Запорожці, розливали „ведром цебром" впно, а козацька 
воля розвері улася весела а оксамитом стелила шляхи. Раз обступили 
коааки серед звуків музики старого козака, що загуляв в останнє перед 
вступленпем в М' настир. Доіанцював він аж до мснастпрської брами 
що с оро на віки за ьим зачинилася. Там хотів Семен Палій читати 
св. Письмо, а ів спомини дазьих літ не дали йому молитися. Шев- 
ченко відступив від історії, описуючи поГут народнього любиіщя 
Семена Гур^а-Палія в монастирі. На ділі його тільки там похоронили, 
8 того самого чясу (бій під Полтавою і їіого наслідки) зачерзнена. 
тема до поеми „Іржавець". Заоміж нньшпх історичних поем Шев- 
пенка виріжнявтьсЕ обємом „Н є вол ь ник".. 

§ 213. Суспільні га попііичні поеми. Найбільїііу вагу для 
українського національного життя мають ті поеми Шев- 
ченка, в як. X він огненним словом вдаряє на кривдників 
народу, на ганів, царів, тиранів, „розпинателів народніх". 
Зродилися вони під впливом страшнього образу народ- 
нього горя й народньої кривди, який кинувся поетови 
у вічи, коли він після звільнення з кріпацтва відвідав Укра- 
їну. Поет вист\пив з голосним протестом проти соціяль- 
ного та національного поневолення, а сей голосний про- 
тест, ся сміла критика „темного царства" були головною 
причиною його урязнення. 

До ряду суспільно політичних поем належать в пер- 
шій мірі „Сон", „Кавказ", „Посланіе" і „Неофіти", 

Поема „Сон" — се пч-іітична саіпра. Поет дає опис фантастич- 
ної подорожі з Київа до Петербурга, відбутої у сні. „Сон" напи- 
саний під вп.іивом свіжого добуту поета на Україні, в часі якого 
він бачив сувору дііісііість життя, і сю сувору дівсвість життя роз- 
криває в своїй поемі. Летучи у сопнііХ мріях понад землею, бачить 
доет чудовий ранок на Україні: 

„Дивлюся — аж світав 
Край неба палає; 
Соловейко Б темнім гаї 
Сонце зустрічає. 
Тихесенько вітер віє, 
Степо, ланн мріють, 
Між ярами над ставами 
Верби зеленіють. 
Сади р.чсні похвлилвсь. 
Тополі — на волі 



- 113 — 

Стоять собі, мов сторожі, 

Розмовляють в полі 

І все то те, всї країна, 

Повита красою, 

Зеленів вмаваеться 

Ранньою росою, 

Вмивається, красується, 

Сонцз зустрічав — 

І нема тому почину 

І краю не мав..." 
Серед таких чудових краєвидів бачить поет страшні картини 
горя та насилля : бачить, як з каліки знимають латану свитлну, як 
вдову розпинають за подушне, як її спна віддають у ілйсько, бачить 
Матір, що на панщині пшеницю жне, а ді-'тини її з голоду вмірав. Поет 
летить дальше в столицю, бачить плюгавих перезертнів, бачить гидкі 
сцени раболіпя, пиазотзання, бачить царя і царицю, висмівав їх неми- 
ґіосерно і — будиться!... Дохто добачув в „Сні" вплив ^Божественної 
комедії" Данта і поем Міцкевича. 
„Кавказ". 

В роках І8ІЗ — 1859 провадила Росія довгу й тяжку боротьбу 
з Черкесами й остаточно покорила їх. Ся боротьба зі свободолюбними 
мешканцями Кавказських гір лягла в основу Шевчепігової поеми 
„Кавказ", написаної 1845 р. Присвятив її поет Якову де Бальмену, 
зукраЇЕщеному Французовп, що також погнб у боротьбі. Розпочи- 
нається поема малюнком Кавказських гір, вкритих хмарами, посіяних 
горем. Для поета гори сі б символом людського горя і людських зма- 
гань до свободи. Йому нагадується давний міт про Прометея, прику- 
того до сих гір. Що даини розривав йому орел серце, але воно ожи- 
вало знову. Так само — думав поет — ніхто не в силі є скути люд- 
ської душі і здавити людських амагань до свободи. Поет виступав 
проти катів, що знущаються над народами, але вірить в остаточний 
триюмф правди („встане воля, встане правда"). Ціла да.іьша частина 
поеми се іронією та сарказмом наповнена критика московського 
уряду й гноблячої системи правління. Поє'і? вдаряв на облуду, лице- 
мірство правлячлх кругів і на ту культуру, що вмів тільки „і юрми 
будувати, кайдани ковати' і христіяпськими клича^ш ослонюв розбій 
кражу і проаивавнв братньої крови. 
^П о сл ані б". 

Повний заголовок поеми є такий : „До мертвих і живих і пона- 
рожденних земляків моїх в Україні і не в Україні суїцих мов дружнєє 
посланіб". Основні думк и, що їх кидає Шевченко в „По- 
сланію" — се протест проти кріпацтва, зазив до 
любовп рідного краю і народу і зазив до збра- 
таний всіх суспільних верств. Сусліаьпісїь, каже поет, в зла. 
В життю народу бачать недомагання. Народови грозить катастрофа, 
як що не заверне зі шляху, яким йде. Тому поет взиг.-"' земляків, 
щоби перестали заі ригати людиїі в тяжкі ярма і „дерім тігкуру" 
з братів незрячих, іречкосГів, бо може настати суд, а тоді сто ріками 
потече кров у сине мере. Бачучи, що розвпто;« освіти і культури ие 
йде належним шляхом, Шевченко радить плекат • ітитому національну ^ 
культуру, а не перещіплювати штучно й безкритпчно чужих кличів 
та чужих ідей. В „Посланію' порушив отже Шовчслко найважнійші 

8 



- 114 - 

питання суспільного та національного життя. Передівсім треба по 
думці поета усунути соціальні кривди (.,розкуйтвся"). Потім треб а 
плекати любов ріднього краю і народу („полюбіте щирим сврцеи ве- 
лику руїну"), бо „нема на світі другої Вкраїни, не має другого Дніпра"- 
Вкінці треба пізнати свою мову і свою історію, бо тільки на яаціо- 
вальнііі основі можна розвинути культуру („в своїй хаті своя правда 
і сила і воля") і тільки така освіта веде до звдинення народу. Що 
йпо КОЛИ земляки сповнять усі поетові бажання, коли вони „обіймуть 
найменьшого брата", настануть для України кращі насп „і світ ясний, 
не вечірнії тихенько засяв"... Наслідком отсих високих кличів та 
ідей „Цосланіе" служило доровказом на шляху національних відроди п 
українського аароду. 

„Н є о Ф і г И". 

Поема паписана 1857 р. в Нижнім Новгороді, де поет в повороті 
І8 заслання мусів задержатися близько пів року, жнучи на дальший 
дозвіл їхати Б Петербург. Поему присвятив Шевченко свойому прия- 
твпеви, аргястови московського театру, М. Щепесину. Поема „Неофіти* 
є політичною алеґоріою. Поет бере тему з римської історії й оповідав 
про переслідування христіян за Нерона, одначе під Нероном розумів 
всіх тлранів, гцо давлять усякі прояви свобідніишої думки. Короткий 
зміси поемв ь такий : Молодий римський патрицііі Алкид гуляв з ве- 
селив товариством у . а,ю, біля Аппіввого шляху. Надходить св. Петро 
і благословить веселу орґію. Проповіде ааостола зворушує А ікида. 
Він кидав товариство, матір і сгае ісповідаиком нової реліґії.^ Разом 
з иньшими иеофітами ("так нагива.лис.ч свіжо охрещені храстіяяь; 
дістається к неволю. Ного відводять до Сиракуз „в підземні страшні 
узи'- Мати \лкидова шукає всюди за сином. Вкінці находить його 
в Оиракузах, але її не хочуть до сина пустити. Тимчасом в Римі 
і5идумал£і зове сзято 1і проголосили Нерона богом. На нове свято 
привозяті. , Сиракуз неофітів, А.ікидова мати бачить сина, як пливе 
на с'алзрі мує, як співав він новий псалом про прощенне ворогам. 
Потім оачагь »она, як мучать в Колізеї христіян, бачить, як дш«йа 
двопар.й чидаеться аа її сина і з розпуки бе головою о мур. В пізну ніч 
бачить ;и. >іроок.' Скитя вавозать недогризені тиграми тіла і кидають 
у Тиб;і .^а і!Ожив_^ рибам для цісарського стола, І тоді замісць проклону 
несеться із її наболілих грузди, перша молитва до Христа „І спас 

Тебе єдиний син Марії 

І ти слова його живії 

В живую душу приняпа, 

1 на торжища і в чертога 

Живого ІСТИННОГО Бога 

Ти слово правди понесла!*' 
В „Неофітах" аереволить Піевчевко ідею всепрощення ворогам. 
Ідеал любовв матери подібно яі. в поемі „Марія", є акий аисокиЦ, 
що рівного йому аеі заходить Д-р Франко н ці.іііі світовій літературі. 

§2М. ЙУМКІ! Пеплинами в літературній творчости Шев- 
ченка є його дрібні ліоичні окрушини, в яких висловлені 
всі терпіння г.'іубоко і-іеіцасгіОі людини. Думки повстали 
головно на засланню. Проживаючи серед непривітних пу- 



- 115 - 

старів під „невмитим небом", поет замкнув у них безмір 
своєї туги за рідними селами, вишневими садами, зеленими 
степами, голубими горами, розкішними нивами й ланами та 
сповідався з горячих своїх бажань хоч на старість поба- 
чити велику красу рідної країни. Часто пробивається в дум- 
ках жаль за змарнованим життем, часто дзвенять сумні тони 
розпуки та безнадійности. 

§ 215. Назар СТОДОПЛ. Шевченко полишив також один 
драматичний твір п. н. „Назар Стодоля". Хоч деякі сцени 
в драмі вражають силою та живостю, як цілість „Назар 
Стодоля" не має більшої літературної стійности. 

СотЕик Хома Кячатий задумує підступно видати доньку Галю 
аа старого полковника. Не вважає він на те, що Галя любить моло- 
дого козака, Нагара Стодолю. Для своїх намірів приєднує іслючницю 
Стеху. Галя в ніч перед Різдвом подав сватам полковника ручники 
в тій думці, ш;о се сватав її Вазар. Ненадійно являється Назар і Галя 
бачить, п^о її опіукують. Назар, не могучи просьбамя склонити Хому 
віддати за нього Галю, пориває її. Б самітній корчмі доганяв його 
Хома. Приятель Назаря, Гнат, освободясує його з рук Хоми, а Хома, 
зворушений великодушністю Яязаря, що даровує йому життє, благо- 
словить молодих. 

Лектура: Альфред Ензен: „Тарас Шевченко". 

§ 216. йантспейіиок Куліш. Дуже багатою й ріжнород- 
ною була діяльність третього зпоміж „української трійці", 
Пантелеймона Куліш а. 

Родився він у Вороніжі чернигівської губернії в 1819 р. 
як потомок давнього козацького роду. Під впливом опо- 
відань, казок та пісень, ш.о їх чув малим хлопчиною з уст 
матери та збірників українських пісень Максимовича, що їх 
захопив на шкільній лавці, зродилася в нього любов рід- 
нього слова, народу й охота попробувати пера. Першу 
його повістку „Циган** надрукував Гребінка в альманаху 
„Ластівка'-. В ^асі університетських студій мав великий 
вплив на Куліша Михайло Максимович: давав йому книжки 
і звернув його увагу на історичні романи Вальтер-Скота, 
якого вплив відбився у повістях Куліша (Михайло Чарни- 
шенко"). Займаючи в сорокових роках посаду учителя 
в Києві, зібрав Куліш чимало етнографічних матеріялів 
і використав їх в знаменитій етнографічній праці «Записки 
о южній Руси". При сій нагоді познайомився з польським 
письменником Михайлом Грабовським і користав з бібліо- 
теки Консгантина Свідзінського. З тих часів походить його 
поема „Україна" і іді.пя „Орися". Одначе в розцвіті життя 
й повному розгарі письменської роботи стрінуло його не- 
щастє, навістила доля Шевченка і Костомарова. За участь 
в змаганнях Кирило Методіївського братства заслано його 
в Тулу. Сталося се саме в пору, коли за стараннєм ректора 
петербурського університету, Плетнева, Петербурська Ака- 
демія наук постановила вислати його за гоаницю на нау- 
>кові досліди славянських мов. Увязнено його в Варшаві. 



— 116 — 

Основою до арештовання послужила його „Повість про 
український нарід" (Пов'Ьстка обь Украинском-ь нгрод-Ь);. 
де Куліш ідеалізував козаччину й виступав проти кріпацтва. 
На слідстві закидувано йо?лу також, що злшгає до осяг- 
нення гетьманської булави. В Тулі проживав Куліш разом 
зі своєю дружиною, відомою письменницею Ганною 
Барвінок, вчився європейських мов та писав історичні 
повісти московською мовою. По повороті із заслання 
(1850 р.) проживав то в Петербурзі, то на хуторі на Україні 
і кинувся з жаром до літературної праці. Займався дослі- 
дами над життем і творчістю Гоголя, видав новою право- 
писю („кулішівкою") „Записки о южній Руси", історичну 
повість „Чорну раду", проповіди Гречулевича, оповідання 
Марка Вовчка, а для народньої освіти „Граматку". Для скрі- 
плення літературнього руху оснував в Петербурзі власну 
друкарню. В шістьдесятих роках задумував видавати мі- 
сячник „Хата", але, не одержавши дозволу, обмежився до 
видання, одноразового альманаху під тою самою назвою. 
Коли Василь Білозерський зачав і861 року видавати 
в Петербурзі місячник „Основа", Куліш став душею видав- 
ництва. 

По заснованню „Основи" відбув подорож за границю. 
В переїзді через Львів зазнайомився з львівською українською 
молодю, що саме рвалася до праці на народній ниві, і по- 
пирав змагання молодих ідеал'стів. В 1864 р. заняз урядове 
становище директора духовних діл, на якім одначе не довго 
удержався, бо уряд, невдоволений його взаєминами з га- 
лицькими Українцями й попиранням народовецького руху 
в Галичині, звільнив кого зі служби. Після того Куліш 
виїхав знову за границю і працював над перекладом св. 
Письма. По повороті видав ряд історичних праць, в яких 
осуджував козаччину і гайдамаччину та славив московську 
культуру. („Исторія возсоединенія Руси", „Отпаденіє Мало- 
росіи от-ь Польщи"). В 1882 р. пробуваючи у Львові, хотів 
погодити Українців з Поляками і в тій цілк видав „Кра- 
шанку Русинам і Полякам на Великдень", що стрінулася 
з різкою критикою з боку галицьких Українців. Знеохо- 
чений вернув на свій хутір в Мотронівку, де невтомно пра- 
цював по копець життя (1897). В життю доля кидала його 
ріжкими шляхами, а неспоьійие глядання правди касувало 
ріжні, часто суперечні собі думки. 

§ 217. Шворчість Купіша. 

Літературна спадщина Куліша є дуже багата. Бажав^. 
він поставити українську літературу на рівні з иньшими 
європейськими і розвинути всю силу та красу" українського 
слова. Писай ліриіні збірки: „Досвітки", „Хуторна поезія", 
„Дзвін", та епічні поезії, драми, оповідання, повісти. Пра- 
цював крім того на полі історії, етнографії і літературної 
критики. Збогатив також українське письменство перекла- 
дами ШекспіроБих драм. 



— 117 - 

§ 218. Історичні поеш і драми Купіша. 

З більших поем заліітні „Україна", „Настуся", „Великі 
проводи", „Магомед і Хадиза**, „Маруся Богу славка". 

В поемі „Україна" задулізз Куліш на основі народ- 
ніх дул\ подати історію України від Володимира Великого 
до Хмельницького. 

В поемі „Н ас ту ся" змалював поет іділічну картину 
козацького життя після довголітньої війни. 

Зміст поеми „Н а с т у с я". 

Ояаиас Обух ладе п боротьбі. Перед смертю цроспть друга Мо- 
розе, щоби не дав кривдити його жіски та донька та подружив ко- 
ЛБгсь свойого сина з Настусею. По десяти літах Морозенко сватав 
Настусю і заживав з нею тихим щасливим життям. Лиш деколи сви- 
стом зве .тюбого коня і тоді вилітає думками на широкі степи і мрів 
про к- зацьку славу. 

Зміст поеми „Веяикі провод и". 

Ярема Вишневецькнй висилав проти розворушених селян ота- 
мана Голкз'. Але Голка став проти; піяяхти, Тпмчасом в Гадячі паяна 
Рарожинська став по смерти батька на чолі шляхти. Одарований її 
вродою позваляв Го.іка шляхті втечп. Хмельницький висялае проти 
Голки Кривоноса і сей і^бивав його срібною кулею. Панна Рарожин- 
ська кидається в Дніпро і стає русалкою. 

В поемах „Магомед і Хадиза", „Маруся Богуславка" 
виславив Куліш культурні праці Магомеда. 

Історичний підклад мають також драми Куліша: „Байда 
кн. Вишневецький", „Цар Наливай" та „Сагайдачний". 

§ 219. „Орися^'. Великий літературний талант Куліша 
проявився в його дрібних оповіданнях, А^іж якими перлиною 
£ „Орися". ПостроЇБ її Куліш на основі шестої пісні Го- 
мерової „Одиссеї** і дав у ній прегарний: дивнилг спокоєм 
навіяний малюнок давноминулих часів. Оповідає тут Куліш 
про доньку сотника Таволги, Орисю, про її їзду з дівча- 
тами до річки Трубайла прати біле і про старого візника 
Гриву, що при шуд/іі Трубайлової води розказує дівчатам 
поетичний переказ про переяславського князя, що постріляв 
золоторогі тури там, де зноситься Турова круча. 

§ 220. „Чорна Рада''. Між більшими повістями Куліша 
перше місЦе займає історичний роман „Чорна рада". Над 
сею повістю працював Куліш кількома наворотами і надав 
їй назву „хроніки з 1663". 

Історична основа посісти. 

За часів пасяідників Б. Хмельницького Україна розпалася на 
дразоберіяшу, що дісталася Польщі, і лівоберіжну, що аісталася під 
Московщиною. В правоберіжЕІй остоявся при гетьманстві Павло Те- 
теря, а на лівім боці Диіира всстуияли претендентами до гетманської 
булави переясяавськин полковник Сомко, Іван Золотарепко і запо- 
г>ожськей кооїовий Іван Брюховецький. Запорожці, па яких опирався 
Зрюховецькпп, просили московського царя скликати „чорну раду", 
■ о в збори усього козацтва. Сам Бргохоаецькай намагався привдиати 



- 118- 

пернь обітницями врівчанея усіх козаків і обітницами дозволу не., 
рабунок. Бій скяонив також на свій бік князя Великоґаґина, що 
явввся на Україні для відкриття „Чорної ради". На „Чорній раді" 
вибрано гетьнаном Бргоховецького, що покарав Сомка смертю. 

Змістповісти. 

Старті ц Шрам, священик і козак в одній особі, приїжджав ра- 
зом зі спном Петром в хутір Хмарищ*», до хуториого козака, веселого 
Череваня. Петро влюбпювться в доньку Череваня, Лесю. Черевань, 
годиться видати її за Петра, але стара Череваниха рада видати 
доньку за гетьмана Сомка. Свій намір виявляв мужеви в часі подо- 
рожи у Київ. В Київі стрічається усе товариство з Сомком, що за- 
прошує всіх ва свій хутір. Сюди попадають також Залорсжці Кіірияо 
Тур і Богдан Чоряогор, Б ночи поривав Тур суджену Сомка, Іесю. 
щоби втікти з нею в Чорногору. Його доганяв Петро. В двобою 
оба падуть. Раненого Тура бере в опіку Сиико, а П.^тра Гься. Під 
дбайливим оком Лесі Петро проходить до здоровля. По ііого поду- 
жанято Жрам і Черевань їдуть в Шжан, щоби помирпги Сомка зі 
Золбтарезком. В Шжвні відбувається суд над Кирилом Туром за те 
що лірвав Лесю. Основно осисуе автор хід „Чорної ради". Після 
вибору на гетьмааа Брюховецькид замикав в тюрму Сомка, а звіль- 
нити його хоче з нараженнвм власного життя Кирило Тур. В останній 
г-таві коротко розказує Куліш про смерть Сомка, Шряма і про же- 
нитьбу Петра з Лесею. 

Характеристика повісти. 

Хоч роман мав деякі хиби в будові (недостача головного героя), 
поодинокі картини виведені живо і барвно. Історична епоха відтво- 
рена вірно, згідно з історичною правдою. Одначе автор спиаювться 
не тільки на історичних обставинах, але також відслонюв образці> 
тодішнього побуту. Гарною є також характераотнка деяких постатии, 
як старого Шрама, веселого Череваня, очаіі душного Тура, невмоли- 
мого дідугана Пугача, що стоїть на сторожі давнього ладу... 

§ 221. Купіш ЯК історик та критик. 

Куліш полиГі!ИВ також деякі історичні праці та літе- 
ратурно критичні нариси. На жаль у тих його писанкя)г, 
найбільший слід витиснула його непостійна, хитка вдача 
та пристрасна його натура. В історичних своїх писаннях 
переходить Куліш звільна від романтичного захоплення 
козаччиною до різкого її ссуду. до ворожого становища 
супроти козаків, яких зве „колючим 6одякол\ на україн- 
ських степах". Також в критичних нарисах про поодиноких 
письменників (пр. Котляревського, Гоголя, Шевченка) не 
все вмів Куі^іш вдержатися на спокійному становиш,і обєк- 
тивного дослідника, а часто давав висдів хвилевим нагаль- 
ним вибухам гніву, подразнення та рсзярення... 

§ 222. Шість.^есяті роки. Петсрбурська „Сслова". 

Діяльність Куліша та його товаришів а Петербурзі 
розбудила на ново приспаний український лігературний 
рух. Смерть цьфя М!'К0ли І. звільнила дешо в Росії кай- 
дани деспотизу.у. Братчики вертають із заслання, дивни,м 
збігом обсгазин стрічаються в Петербурзі (Шевченко, Куліш. 



— 119 - 

Костомарів, Білозерський), наслідком чого тим разом Пе- 
тербург стас огнищем літературного життя. В 1861 році 
Василь Білозерський розпочинає тут видавати літературно- 
науковий місячник „Основа" і не тільки гуртує давні 
літературні сили, але й дає місце новим талантам. Місячник 
був присвячений виключно українським справам. В „Основі" 
скупилися всі українські інтелігентні сили, наслідком чого 
в розвитку української літератури та національної ідеї має 
вона першорядне значіння. В „Основі" помішували свої 
писання Шевченко, Куліш, Костомарів, Марко Вовчок, 
Глібів, Кониський, Стороженко, Ганна Барвінок, Ру дамський, 
Данило Мордовець (в молодім віці написав поему , Козаки 
і море; в „Основі" помістив оповіданий ,Салдаіка" і „Дзво- 
нар"), Анатоль Свиднииький (автор гарної повісти „Любо- 
радські"), Чубинський, Чужбинський і багато иньших. 

На жаль по причині неточностий та хиб у редаго- 
ванню .Основа" по двох .гітах істновання упала. 

§ 223. Київська хпспоіманія* 

Діяльність так званих „українофілів", що скупилися 
при петербурській „Основі", спричинила також живійші 
прояви літературного та національного руху в Полтаві, 
в Харкові, в Чернигові і в Киїзі. В Київі в шістьдесятих 
роках XIX. ст. розгорівся широкий рух, відомий під назвою 
„X лопомак ії". Згірдиою назвою „хлополіанік" пятну- 
вали польські аристократи та московські публіцисти моло- 
дих ідеалістів зпоміж київської університетської молсдіжи, 
що з великим жарол^ кинулися до праці в хосен україн- 
ського народу. До хлопоманів належали не тільки Українці, 
але також Поляки, які вважали своїм обовязком працювати 
для того народу, серед якого жили. Такими визначними 
хлопоманами були Тадій Рильський, історик Володимир 
Антонович і Павлин Свєнцїцький (Павло Свій). 
Діяльність київських хлопоманів йшла головно в напрямі 
поширення народньої освіти. Подібно як петербурські 
українофіли основували хлспомани народні школи 'і. зв. 
недільні і видавали книжки для народніх потреб. Сі 
книжочки звалися метеликами. Містили вони вибір най- 
красших творів українських письменників, в першій мірі 
писання Шевченка, Квітки та Марка Вовчка. Отсі просвітні 
змаганнй на Наддніпрянщині в шістьдесятих роках не тільки 
шо не стрічалися спершу з ніякими перепонами, а противно 
находили навіть піддержку з боку московського уряду. 
Одначе вже в 1863 році розпочинається нагінка на україн- 
ську мову. Як вислід доносів і клевет московської преси 
приходить заборона ширення народньої освіти та наказ 
замкнення недільних шкіл. Ріжні кари стрічають українських 
діячів та письменників, зпоміж яких деякі ломлять своє 
українське перо. 

§ 224. Марко Вовчок. 

Найбільший розголос в українській літературі шість- 
десятих років минулого століття добули собі писання Марка 



~ 120 — 

Вовчка. Марко Вовчок — се письменське імя Марії з В і- 
ленських Маркозичевої (1834—1907), що походила з ли- 
товсько-польської родини і в Орлі вийшла замуж за Опа- 
наса Марковича. Маркович був членом Кирило-Методіїв- 
ського братства і за участь у його змаганнях опинився 
на засланню в Орлі. Під його впливом, Марія полюбила 
українську люву. Проживаючи враз із мужем на Україні 
(в Чернигові, в Київі, в Немирозі), Марковичева вслухува- 
лася залюбки в гомін української мови, вчилася її пильно 
з народніх пісень, переказів та оповідань та опанувала її 
так гарно, як мало котрий з наших письменників. „Випила 
вона — як висловився Куліш - весь сок і запах україн- 
ських цвітів", тому й не диво, що красою своєї мови 
чарувала навіть Шевченка. 

В 1858 появився заходами Куліша під іменем Марка 
Вовчка перший том її „Народніх оповідань" що зготовили 
її невмиручу славу. 

В своїх оповіданнях піднесла Марковичева голосний 
клич проти кріпацького поневолення, малюючи гірку долю 
кріпаків і погані привички панів. Великий московський 
письменник Тургенєв переложив їх на московську мову, 
а сам Шевченко, що познайомився з їх авторкою по по- 
вороті з заслання в поезії „Марку Вовчку" назвав її „крот- 
ким пророком і обличителем жестоких людей неситих". 

ДоіїГЕН час під псевдонімом Марка Вовчка розуміли дослідники 
літератури саільну творчість Марії і її мужа Оаанаса. В листі до 
професора Огоновського, автора Історії літератури, писав Куліш, що 
оповідання писали Марія і Опанас у двох і що їх треба вважати 
одним письменниксм. Розвіяв сей погляд на основі листів Маркови- 
чевої і її автоґрафів Василь Доманицький в розвідках, присвячених 
творчостп Вовчка. Доказав він, що авторкою оповідань бу.ча тільки 
Марія Краще володіла перем від свойого мужа і не кидала також 
праці, проживаючи за границею. По смерти Маркотзича вийшла Мар- 
ковичева замуж за дідича Лобача Жученка і проживала на Кавказі 
до смерти в 1907 р. 

§ 225. Характеристика оповідань Вовчка. Одним із найкра- 
щих оповідань Марка Вовчка є „Інститутка". Авторка 
глибоко війшла тут у суть кріпацтва і дала ясний малюнок 
того безпоавя й насилля панів над нещасними кріпаками. 
Єї оповідання — се грімкий голос протесту проти понево- 
лення прав людини. Ціле оповідання вкладає авторка улю- 
бленим методом в уста кріпачки Устини. 

Зміст „Інститутки". 

Устина була кріпачкою одної старої паві. Жилося її тут не 
дуже лихо, бо стара пані не дужо вередувала. Пекло зачалося що 
йно тоді, коли я інституту хфиїхапа молоденька панночка, внучка 
старої пані і все повернула на свій лад. Панночка впорала собі 
Устану до послуги та м_учп.ла її до схочу. Не краще бу.іо, як пан- 
ночка вийшла замуж за полкового лікаря і перенеслася в його село. 
Тільки на хвилину блис Устгні промінь щастя, .коли вийшла замуя: 



— 121 — 

за двірського парубка Прокопа. Одначе скоро скоїлось лихо. Коли 
раз папі кинулася в гаді на Устяну з побоями, Прокіп станув в обо- 
роні жінки, за що віддали його у москалі. Устнна пішла за ним. 
В місті Прокіп вчився муштрп, а Устина заробляла на життя. 

Дуже яркий образ кріпацького пекла дає оповіданнє 
^Козачка". 

Зміст. По смертн родичів вільна козачка Олеся проти возіі 
цілої громади внходать замуж за кріпака Івана, Зопотарепка і пере- 
носиться у двір. Там відчував вона весь тягар кріпацької неволі. Пан 
забирає зі собою Івана в Москву, де він вмарае. Двох синів Олесі 
виряджають у місто з паничами. Олеся зістав зама з наймолодшим 
сїіном Тимком. Знеможеиа важкою працею, задавлена гнетом тяжкої 
ротьуки передчасно в нужді і безмеагній тузі сходить вона в могилу. 

Кріпацьке лихоліттє послужило також темою опові- 
дань: „Ледащиця", .,Викуп", „Горпяна". 

В оповіданню „Два сини" доторкає Марко Вовчок 
иньщої сучасної суспільної рани, салдаччини. Ціле прегарне, 
з психольогічного боку дуже замітне оповіданнє має на 
ціли виказати, як бездушне салдатське життє нівечить люд- 
ське здоровлє, як вбиває не тільки фізичні, але й духові 
сили людини. Оповіданнє вложене в уста нещасної матери, 
якої оба сини, Андрій іо і Василько, стають жертвами ре- 
круччини. В оповіданню „Сестра" малює авторка посвяту 
жінки. По смерти мужа молода вдова переноситься до 
брата, де мусить терпіти примхи, докори та лайку своєї 
братової. Щоби оминути сварки та колотнечі, йде на 
службу і всі зароблені гроші передає братови. Високий 
примір посвяти для ідеї вказує Марковичева також в опо- 
віданню „Маруся**. 

Оповідання Вовчка мають велику стійність ідейну 
й артистичііу. Марко Вовчок цілим серцем спочуває люд- 
ській недолі; тихим смутком сумує над горюваннєм нещас- 
них кріпаків, а радіє їх хвилевими радощами. Яркими ре- 
альними описами усього пекла кріпацького поневолення 
стремить Марко Вовчок до великої ідеї повалення самої 
зненавидженої інституції кріпацтва. І в тому саме велика 
ідейна стійність її оповідань. Сердечне тепло якими на- 
віяні мистецькі малюнки недолі Устини („Інститутка"), 
„Сестри", „Козачки", „Ледащиці", „Одарки" і ин, надають 
їм вічної св'жости і вічного чару. Дуже гарно схарактери- 
зував літературну творчість Л^іарка Вовчка - Федькович. 
„Як нема — сказав він — - у нас сонця, як Тарас, нема мі- 
сяця, як Квітка, так нема зіроньки, як Марковичка". 

§ 226. Ганна Барвінок. Оповідання Марка Вовчка від- 
билися сильним відгомоном у писаннях деяких пізнійших 
українських письменників. ГІередівсім слідний їх вплив 
Б літературній творчости Олександри Кулішевої, відомої 
під псевдонімом Ганни Барвінок. Походила вона з роду 
Білозерських. Була сестрою Василя Білозерського, редак- 
тора „Основи", а жінкою Куліша. З її життя замітний сей 



- 122 - 

момент, що очарована піснями Шевченка, які він співав на 
її весіллю, жертвувала все своє віно, щоби молодий поет 
міг за границею доповнити прогалини своєї освіти. На лі- 
тературне поле виступила в Кулішевій „Хаті" з оповідан- 
нями „Лихо не без добра", „В осени літо". Потім пішов 
ряд иньших. Деякі з оповідань Ганни Барвінок носять ха- 
рактер вірних і безпосереднйх етнографічних записий. Го- 
ловну увагу присвячує вона образцям жіночої недолі, на- 
слідком чого назвав її Грінченко „поетом жіночого 
горя". Зполііж иньших її оповідань замітні ще „Не було 
добра змалку, не буде до останку", „Домонтар", Вірна 
пара", „Хатнє лихо". 

§ 227. Олекса Сторой^еяко. 

В „Основі" виступив з українськими оповіданнями 
Олекс?^ Стороженко. Походив зі стародавнього козацькога 
роду. Його предки були сотниками та полковниками і прид- 
бали собі села в Полтавщині. Там він і родився 1805 року» 
Молодечий вік провів поза рідним краєм. Виховувався 
у військовій школі в Петербурзі, а потім вступив до військової 
служби. Коли його полк перенесено на Поділе, їздив він 
часто по Україні за закупном коний і при сій нагоді за- 
любки слухав оповідань старих люди.й про старовину. 
І так в Катеринославшині познайомився з 96-літиим Запо- 
рожцем Миколою Коржем, що розказував йому події 
з останніх часів Запсрожа. В 1829 році Стороженко брав 
участь в війні з Туреччиною, в часі якої одержав рану. 
Потім покинув військо і служив по урядах. В часі сеї горо- 
жанської служби славився теплим серцем і бистрим розумом. 
Останні літа життя провів на своїм невеличкім хуторі в Го- 
рішині, де любувався прекрасною природою і розвів пишний 
сад. Помер в 1874 р. Стороженко був не тільки талановитим 
письменником, але також музиком, рисівником і різьбарем. 
Писав також по великоруськи. Всі його українські писання 
визначаються рідкою красою та чистотою мови. Деякі 
з них писані під впливом або на взір народ ніх веселих, 
приказок, в иньших буйною уязою сягає автор минулих 
часів. Щирий здоровий гумор і буйна у ява, є отже 
основними прик.^етами творчости Сторожєнка. Оповідань 
гумористичного хара!Гіеру в Стороженка багато. Деякі з тих 
сміховинок (ог як ;,8чи лінивого ке молстол^ £ голодом", 
„Два брати", „Дурень", .^Жонатий чорт") записані просто 
з уст народу. 

§ 228. „Шзрко Проклятий^ 

Між історичними оповіданнями Стороженка найціка- 
війші є: „Кіндрат Будкенко Швидкий", „Дорош", -Матусине 
благословенне", „Споминм Коржа". Одначе найбільший 
розголос добуло собі історичне оііОБІданнє, над яким Сто- 
роженко працював поверх ЗО літ, а саме, Марко Прог 
хляти й". 



- 123 - 

'■' с т. Марко Проклятий — се вічний скнталець, що мусить. 
до кінця світа покутуватр за свої великі гріхи. Його батько ^кенився 
€ук г Черкескою, що товариш^да йому р доходах, : "зого маленького 
сппа кормяла кровю пташенят. Від того Марко став кровожадням 
і лютлм. Він убивав свою колишню суджену за се, що в часі ііого 
неприсутности вийшла замуж, вбивав її ііужа, а аотіу свою сестру 
і матір. За сі страшні злочини проклинав його дух його батька. Вія 
мусить постіипо носити зі собою тяжку торбу, яку тільки вія один 
завдяки своїй нелюдській силі підняти може, а в якій находяться 
голови вбитої ним матера і сестри. Марко намагається відібрати собі 
життв: але се йому не вдається, а його торба ст£в ще тяжшою. Пе- 
рестане ьія товктЕся, аж тоді, коли зі самої любови дль. добра буде 
виконувати добрі діла. В своїй мандрівці заходить вів с Галичину 
і при поможи баби Яґи дістається до пекла Але там його не прий- 
мають. В часах козацько-польські'Х воєн віддає Марко неодну услугу 
козацтву. ЕівнобіжЕО з історією Марка розвивав автор в свойому 
оповіданню, £ке назвав „поемою", ще другу історію козацького про- 
відника Кобзи-Павлюгн і його дещо романтичної любови до княгині 
Четвертинської. 

Характері^стика. Таке одначе рогдвозняв акції відбилося 
некорисно па будові оиовідання. Недостає кому також психольоґіч- 
ного поглиблення. Все таї.и велика заслуга Стороженка втім, що він 
зібрав рагом народві пегеказп про проклятого Марка і передав їх 
в поетдчЕІл формі. Старий Артемовськин Гулак, прочитавши „поему'*^ 
написав власною рукою : „З роду кращого не читав і читати не буду". 

§ 229. Пс?н?Я ГяібІВ. 

Побіч Гребінки другим визначним українським байко 
писием був Леонід Гбібів (1827—1893). Родився в Ве- 
селім Подолі в Полтавщині, де його батько завідував 
кінськими табунами в посілости Гаврила Родзянки. По укін- 
ченню полтавської гімназії ті ніжинського ліцею^був учи- 
телем історії га географії в Чернигові. Усунений з сього 
становища за діяльність в користь української культури 
бідував тяжко, заки одержав становище управителя дру- 
карні в Чернигозі. В 1861 році видавав в Чернигові при 
помочи Номиса, Кониського і Куліша часопись „Черни- 
гівськмй Листок". 

Головним полем літературної діяльности Глібовасліі- 
рика і байка. В ліричних його поезіях настрій сумний, 
елегійний. Поет тужить за тихими хвилинами минулого 
щастя („Вечір"), иньшим разом за безповоротною моло- 
дістю: 

«До тебе, люба річенько, 
Ще вернеться весна. 
Лиш... молодість не вернеться, 
Не вернеться вона" («Журба"). 
Ніжним ліризмом навіяні також байки Глібоаа. ХоЧ 
теми його байок зачерпнені здебільща в чужих гюегів (го; 
ловно у Крилова), вміс автор достро'іти їх до сучасно» 
йому хвилини та надати їм ссоєріднкй український кольорит- 



— 124 - 

Бжола та мухи. 

Хтось наговорив мухам, що на чуяягаі краще жити. Сгали вони 
врадити над тим, щоби проміняти Україну і махнути на чужину, де 
нема зими і краща вітав доля. Хотіли скяониги також до свойого 
наміру пчолу. Але та не схотіла. 

^Мені — сказала вона — 
Шаноба скрізь була, 
Бо я без діта пв тиняюсь 
А ви... 
„Прохожі їа собаки". 

Через городи та левади брети, баїакаючи, два кума. Аж ось 
причеанлася собака. За нею прибігло ще 8 десять. Шндпат хотів 
обганятися ціпком. Але Клпм радив полишгіти їх в саокою, не махата 
і не дивитися туди. І справді: собаки унялися й відчепилися. 

Мягка, ніжна вдача Глібоза не дозво;тііла йому послу- 
гуватися острим тоном колючої сатири. Його байки — се 
лагідні упімчення добродушної людини, вирозумілої на хиби 
людської натури. Він тільки з любови до людий картає 
їх за неробство, за клевету, за насиллє над ближнім (,Вовк 
та ягня"), за хабарництво („Лисиця в ховрах"). 

Лагідний і добродушний тон мають також його вір- 
шовані приказки та загадки, поміщупані на сторінках львів- 
ської діточої часописи „Дзвінок". Підписувався під ними 
Глібів псевдонімом „Дідусь Кенир" і добув собі ними 
щиру прихильність української дітвори. 

§ 230. Степан Руданський. 

Був без сумніву одним з найтапанойитших поетів над- 
дніпрянської України по смерги Шевчежа. Родився на 
росийськім Поділю, де його батько був сзящеаиком. Не- 
настанна праця коло недужих (він був лікарем в Ялті на 
Крил\і) та нещасне родинне життє підірвали і так хитке 
його здоровлє. Він помер, не доживши й сорокового року 
життя в 1873 роц. 

яі при гробі не заплаче 

„Ніхто по мені. 

»Хиба чорний крук закряче, 

„Чорна хмаронька заплаче 

„Дощем По' мені"... — жалувався поет перед 
слгертю. Полишив по собі гарну память між бідними людьми, 
до яких хилилося його серце і яким помагав безкорисно. 
Руданський відомий в літературі як автор „Співомо- 
вок", коротких жартів, приказок, сміховинок про жидів, па- 
нів, циганів. Поляків, Москал в, зачерпнених по більшій час- 
тині з народніх уст. Всі вони визначаються бистрим дотепом 
та щирим гумором. По причині свойого веселого настрою 
і легкої принадної форми добули вони собі широкі круги 
читачів, захоплюючи в рівній л^ірі старих і молодих, інтелі- 
гентів і малограмотних. Такі вічко свіжі історії, як пр. пр® 
того мужика, що не став дяком, бо не купив окулярів 



~ 125 — 

(„Окуляри"), чи про того цигана, що їв хрін тому, бо за 
нього заплатив („Циган з хроном"), чи про того батька,, 
що казав синови в церкві свистати („Чи голосна церква?"), 
чи про того Запорожця, що ставав з рабшом до дискусії 
(,Рабін і Запорожець") не можуть втратити ніколи своєї 
принади. Крім веселих „Співомовок" писав Руданський по- 
езії, повні глибокої туги та болючого смутку. Був також 
автором більших історичних поем („Мазепа", „Скоропада", 
„Полуботок") і зладив свобідний переклад Гомерової 
„Іліяди". 

§ 231. .Наука" Руйаяськоро. 

Між поезіямя Руданського визначається змістом і формою 
„Наук а". Автор призадумуеть над .людським жпттем, над тим, до 
чого людина в житчю мав змагати, чк до осягнення особистого щастя 
хочбп за ціну рабського пониження, чи до добуття і вироблення ха- 
рактеру. Думку, що не гаразд, вигода, а сильний характер в основою 
людського ікиття, переводить так, що в уста найперпіе матерп, а потім 
батька вк.:ад8в „науку" синови. Мати, якої нситтв проходить в тяжкій 
праці і горюванню, рада, щоби її син належав до тих, що живуть 
у розкошах. Вона бажав передівсім для свойого сина вигідного, роз- 
кіпшого життя, тому каже йому коритися великим панам і дорогою 
пониження особистої гідности добувати щаств. На пньшому стано- 
вищі став батько, даючи науку синови. Вія каже синовн цінити 
працю, бо кождйй на світ на те родиться, аби працювати. Неробів 
порівнув з трутнями і проклинає сина, аолиб сей шляхом уаідленпя 
намагався збрататися з тими, що „мпються потом ближніх''). 



§ 232. йятьлесяті роки в Рапичині. Зрив галицьких Укра- 
їнців, викликаний 1848-им роком тревав коротко. В пять- 
десятих роках минулого століття під впливом політичної 
реакції запанував на галицькій Україні повний застій на 
всіх полях народнього життя. 

Мертвецький сон наляг на суспільність. Дух зневіри 
та апатії огорнув провідників народу. Ся зневіра у власні 
сили, в можність розвитку рідньої культури спонукала по- 
одиноких людий шукати опори в чужих. Серед таких від- 
носин ідея обединення (москвофільство) стала що раз 
ширше запускати коріння, що раз більше находити при- 
клонників. Для поширення сієї ідеї серед української су- 
спільности в Галичині багато причинився московський 
учений Поґодін, що в тій ціли відвідував Галичину та 
навязував переписку з чільнійшими діячами та п^гсьменни- 
ками. Під його стягом скупилося багато літературних сил. 



1) Примітка. З поміж ппьших письменників, що розпочали 
літературну діяльність в пзістьдесятих роках і гуртувалися при 
„Основі" і „Хаті" каслугують на виріжнеіше: Матвій Сим он (Но- 
мис), Митрофап Алексаядрович (Олелькоиич), Данило Сліпченко 
Мордовець, Авато" .. С в и д н п ц ь к и й Яісів Щ о г о л і в (автор 
збірок поезій „Ворсклі, і ,.Спо(:ожангцпна")', Олександер Навроць- 
кий (плідивй перекяадчиї;, Василь Кулик та Василь Мова (Ли- 
манський). 



- 126 — 

Провід у тій протинародній роботі віз відомий ворог на- 
родньої мови („говору черни"), Денис Зубрицький, що 
в листах до Погодіна назвав себе „атаманом** погодінської 
кольонії. Слідом за Зубрицьким понесли клич обєдинення 
оба братя Головацькі, історик Антін Петрушевич, поет 
Богдан Дідицький, Северин Шехович, Іван Гушалевич та 
Іван Наумович. 

Антін ІІе'-рушеЕИЧ, пізніиший крилошанин, був історикой 
та лінґвістом. Писав страшною дивоглядною мовою, яку він сам звав 
„праруською". Видав збірку історичних матеріалів п. н. „Сводная 
Гапиц :о-русская Ліітопись". Свою цінну збір^гу руколисие та каиясок 
жертвував бібліотеці „Народнього Дому" у Львові. — Богдан Д 1- 
дицькия був в пятьдзсятих роках редактором „Зорі галицької", 
а в шістьдесятих „Слова". Його становпще не все було ясне. Вддаю'чн 
в шістьдесятих роках „Сл^ово", стояв, здавалося на становищі окре- 
мішности української мови від московської і помістив навіть стагю 
Костомарова „Дві руські народпости'*. Але в 1866 році до нещ.анім 
<5ою Австрі під Садовою, поміщуючи статю Наумо шиа п. н „Погляд 
на будучність", дав доказ щ,о стоїть на становищі національної 
«дности Українців з Москалями. Довший час мав Дідицький у своїх 
руках керму усього літературного руху в Галичині і тішився славою 
першорядного поета, хоч його поеми 5,Буй Тур Всеволод" та „Коню- 
ший" не мають літературної сгійности. — Северин ПІ є х о в и ч тала- 
новитий, але непостійний видавав в московській мові часописи „Ладу" 
(185І)) і „Семеяну бібліотеку" (1854). — Іван Гушалевич був ка- 
тихитом ґімназії і автором широко відомих пісень „Мир ваи брать" 
і ..Щасть вам Боже", що стали неначе гпмнами галицьких Українців. 
Його драми „Шдгіряаи", Сільські нлвяіпотенти", „Омана очий" биіь- 
шої стійности не мають. — Іван Наумович був знаменитим попу - 
ляризатором. Свою письменську діяльність розпочав пеуерібкою Мо- 
ліврові комедії, якій дав назву „Грпць Мазннця". Видавав книжки 
для народЕьої освіти і часолисг. для народу „Наука". 

§ 233. Шісгьдесягі роки в Гапичциі. 

„Обєдинительний" напрям відбився дуже некорисно 
на розвитку українського письменства. Мав перечуте Маркіян 
Шашкевич, коли у „Веснівці" висловив побоюваннє, що 
вихри і морози можуть звялити ніжну цвітку української 
літератури. Дунув студений морозний подув із півночи 
і вмовкли весняні птиці. Щойно в шістьдесятих роках враз 
із приходом Шезченкових поезій спалахнуло на ново по- 
лумя національного та літературного руху й загоріло ясним 
широким огнем. Ідеї та кличі Шевченкових аоезій захопили 
найперше рлолодіж. Університетська мслодіж згуртувалася 
в „громаду". За приміром університетської молодіжи пішла 
також гімназійна молод^ж у Львові і на пров'нції і скрізь 
потворила гуртки ізідомі під назвою „громад**. Душею 
тих гро^мад був Данило ї а н я ч к є б и ч (Грицько Буде- 
воля). І4ого листи до поодиноких „громадян", навіяні по- 
езією та палкою любовю народу, будили серед молодіжи 
думки, запал й охоту до праці. Щоби оживити літературне 



— 127 - 

житїє та випертій народній мові добути назад її права, 
розпочала університетська молодіж видавати часопись „Ве- 
черниці" в 1862 р. Редактором „Вечерниць" був Федір 
Заревич (Юрко Ворона), а в його роботі помагали йому 
Ксенофонт Климкович (Іван Хмара) та Володи- 
мир Шашкевич, сан Маркіяна. Отсю другу „руську 
трійцю" і її ідейних товаришів, що взялися працювати 
у народнім дусі й на народній основі розвивати рідну мову 
і ^)ідне письменство, називано „народовцями" або „ве- 
черничниками". З упадком „Вечерниць" зачав Климкович 
з великим публіцистичним талантом видавати літературно- 
політичний місячник „Мету" (1863) і містив у ній не тільки 
твори Галичан, але й Наддніпрянців (Куліша, Вовчка). Крім 
„Мети" видавав Климкович також „Руську Читальню". 
Коли „Мета" стала чисто політичним двотижневником, лі- 
тературне завданнє переняла „Нива'^, якої редактором був 
Кость Горбаль. В 1866 році по упадку „Ниви" Воло- 
димир Шашкевич видавав тижневник „Русалка". На жаль 
всі сі видавництва не виходили точно і скоро упадали. 
Причиною була недостача потрібних засобів і також неве- 
лика старанність у видаванню. Що йко в 1867 основана 
„Правда" вдержалася довший час і була не тільки голов- 
ним органом галицьких народовцв, але також гостинним 
захистом для наддніпрянських письменників, що в добі 
нагінки на українське слово і важких цензурних умов у себе 
дома, слали свої писання в Галичину. 

§. 234. Шеатр „Бесіди". — „Просвіта". Вислідом і одним 
із перших обявів пробудження і ЖИ8ІЙШ0Г0 розвитку укра- 
їнського народнього життя в Галичині було основаннє 
театру. Повстав він заходами віце.у.аршалка сойму Юліяна 
Лаврівського при товаристві „Руська Бесіда" у Львові 
в 186-! р. і розпочав ряд вистав не лишень у Львові, але 
й на провінції. Основане театру склонило деяких письмен- 
ників (Климковича, Свенцїцького) подбати про збогаченне 
театрального репертуару перекладами та перерібками чужих 
драматичних творів. 

Д'.'же важною подією було також основаннє в 1868 р. 
товариства „Просвіта", яке повстало тому, що „Галицько- 
руська Матиця" не сповняла свойого завдання й перенялася 
ідеєю обєдинення. „Просвіта", протягом свойого повепх 
пятьдесятилітнього істновання поклала дуже важні услуги 
для поширення народньої освіти і зросту національної 
свідомости серен. українського народу. 

§ 235. .,Хпопська ргина" Зарез«ча. Між письменниками 
галицько; України визначиз-ся в шістьдесяти\ роках Федір 
Заревич. Прогнаний за „руські аспірації'' з самб;рської 
Гімназі: зачав в 1862 році видавати ,,В£черниці". Потім б\-в 
урядником асекурації, а вкінці громадським писаое.м в Слав- 
С:а\ І!')лиши2 ряд оповідзнь, більшу повість „Хло (СЬКа 
диг., „а" і пламу ^Боднарівна", яку опер на народній 
гісь,. Цікава с його повість „Хлопська Д/г ина". 



— 128 — 

Автор дав образ відродження галицької України 1848 році. Ге_ 
роєм повісти в „Хленеька дитлна", сирота Степан, що завдяки добрямі 
людям кігчить школи, став адвокатом і заступником хлопських інте- 
ресів. На піляху пою щастя (подруйса з Ганею) стає опікун Гані, 
евященик-аристократ о. Евстахій. На щасте під впливом великих 
водій в 18І-8 р. о. Езетахій перемінює свої аристократичні погляди 
на демократичні і Стефан вінчається з Галею. 

§ 236. Громада письтенників „народовців** в шістьдесягих 
роках в Гапичині. Зпоміж иньших письменників народо- 
вецького табору вибилися в шістьдесятих роках: Ксено-^ 
фонт Кли мкович, Володимир Шашкевич, Евген Згар- 
ський і Павлин Свєнцїцький. 

Ксенофонт Климкович вже як ученик станиславів- 
ської гімназії писав поезії. Там заснував він між шкільною 
молодіжю літературний гурток „Руський Гелікон". Був 
одним з редакторів ^Вечерниць" і редактором „Мети" та 
„Руської Читальні'*. В останнім видавництві містив пере- 
клади з чужих мов (прим, повість Гребінки „Чайковський", 
ГогоЛя „Вечері на хуторі", драми Коржєньовського і т. д.) 
На короткий час спроневірився народньому прапорови 
і дався заманити до редакції „Славянско ї Зар-і" що вихо- 
дила у Відні. Климкович буБ був талановитим публіцистом 
і замітним поетом. З нагоди ювилею тисячлітнього осно- 
вання першої української держави написав поему „Великі 
роковини". 

в повіїі з жалем стверджу? 

„Ш,о від Варягів аж до нас 
Ми все чужі в своїй родині"... 
Але поет тішиться, що вже „зіронька правди замріла і мрів"..., 
що серед зіф-їнського народу збудилася національна свідомість, сві- 
домість, що Галичина і Україна — рідні сестри, яких не розлучать 
шякі кордони. При кінці поеми кидав землякам зазив до згоди, до 
любови родпяи, до праці. 

Крім оригінальних писань дав Клил^кович багато пере- 
кладів. З його перекладів на українську мову заслугує на 
увагу переклад першої пісні Гомерової Іліяди, а на німецьку 
переклади Шевченкових поем. Безсумнівним ліричним та- 
лантом визначаються поезії Володимира Шашкевич а. 
Захоплений ідеями свойого великого батька, начитаний 
в знаменитих творах європейської літератури, вніс у працю 
молодих ідеалістів шістьдесятих років багато одушевлення. 
Був редактором „Вечеркиць", а потім „Русалки"*. Крім сум- 
них ліричних поезій; повних скарги на бездольне житте, 
що зложилися на збірку „Зільник", писав також драматичні 
твори („Сила любови", „Тимко Хмельницький") та опові- 
дання („Пімста \^великодушіе"). Епічним поетом був Евген 
З гар ський. Його більші поеми „Святий вечер" та „Ма- 
руся Богуслазка" літературної стійности не мають. 

§ 237. йавпия Свєн'Лцьйцц (йавпо Свій). Дуже оригіналь- 
ним письменником в шістьдесятих роках був Павлин Свєн- 
цїцький, що під українськими писаннями підписувався 



- 129 ~ 

псевдонімами ^Данило Лозовський", „Павло Свій", а під 
польськими „Стаяурський**. Був родом Поляк. Брав видну 
участь в.киЇБському „хлопоманському" ру>у, а по невдачі 
польського повстання в 1863 р, переселився в Галичину. 
Тут брав найперше участь у виставах українських та поль- 
ських театральних дружин, а потім одержав місце учителя 
при академічній гімназії у Львові. Як учитель викладав 
українську літературу прегарною мовою та з любовю пред- 
мету. Його ідеєю було довести до порозуміння між укра- 
їнським народом і польським на основах рівкоправности 
обох народів в ціли успішної боротьби з Москвою. Тій 
ідеї посвятив ціле життє. Ширив її серед польської суспіль- 
ности в окремі.м видавництві „Зіоіо" (Різто 2Ьіого\уе, ро- 
8\уі^сопе Г2ес20т пкгатзко-гизкіт в 1866 р.), де поміщував 
латинською азбукою найкращі твори української літератури. 
Драматичне українське письменство збогатив рядом пере- 
кладів і перерібок та оригінальною комедією „Міщанка", 
а імя в українській літературі добув собі легкими та при- 
надними байками, які поміщував під псевдонімом: П а вл о 
Свій. Писав також польською мовою повісти та драми, 
беручи до них теми з українського життя та йдучи слідом 
поетів т. зв. „української школи". Коли в 1867 році по 
причині виїзду Якова Головацького в Росію, спорожнилася 
катедра української мови на львівському університеті, Па- 
влин Свєкціцький був одним із поважнійших кандидатів 
на опорожнену посаду. Одержав її одначе Омелян Ого- 
новський. 

§ 238. ОйСПЯЯ ОРОКОНСЬКиЙ. Визначний історик укра- 
їнської літератури, Др. Омелян Огоновський, мав 
покінчену теольогію і фільоссфію. Заки одержав катедру 
української мови на львівськім університеті, був професо- 
ром в академічній гімназії у Львові. Визначився як учений 
ї драматург. В 1860 р. помістив в альманаху Дідиць^ого 
„Зоря галицька як альбом" епічну поему .,Хрест". Його 
поетичний „Прольоґ" розпочав в 1864 році свяго відкриття 
українського театру. Одначе найвизкачнійшими літератур- 
ними писаннями Огоновського є історичні драми „Гальшка 
Острожська" і ^Федько Острожський". Багато більшу ціну 
мають його наукові праці з обсягу української мови 
та літератури. Як учекик знаменитого ученого Мікльосіча 
вмів у ріжних працях, писаних українською, польською та 
німецькою мовою, науковим ладом виказати окремішність 
української мови від усіх иньших славянських мов. Дуже 
цінним вкладом в українську науку являються отсі праці 
Огоновського: Граматика української мови, Хрестоматія, 
студія про Слово о полку, виданнє Шевченкового „Ко- 
бзаря'^ та Історія української літератури (пять 
томів). Історія літератури Огоновського є добутком його 
довголітньої мозольної праці, багатою скарбницею біогра- 
фічних та бібліографічних вісток, завдяки яким по нинішну 
днину не втратила своєї ціни. За поважні наукові праці 



— 130 --- 

українські просвітні та наукові інституції (^Просвта^ „На- 
укове Торариство імени Шевченка", ^Українське Педаго- 
гічне Товариство") іменували Огоновського почесним своїм 
членом. 

Вміст драми „Гааьшва О стр ожсь ка", В Острозі живе під 
овом матерії Беати, вдози по вн. Іллі Остроясськіи, мол оденьїсв гарна 
дівча, Гааьшка. Багато мояодпх знамеїштнх лицарів маґнатів нама- 
гавться позискати її руьу і її віно, аяе даром, бо Гальшка таобкгь 
Дмитра Вашневецького. Вишнваецький впевняв її, що її любов дасть 
їіому салу по усьому світі рознести славу Занорожжа. Але отудена 
доля розбиває мрії молодих. Опікун Гапьшки, князь Василь Остров- 
ський оружяою сплою нападав на Острог і проти волі Галі.шкв ве- 
лить повіплатії її з молодим Санґушком. Надармо Санґушко захо- 
диться позЕокатп любов Гальшки. В.пожпттю з ним вона 'іушить, 
сумув і вянв. Все таки, коли Санґушка за ного діло засуджують вт 
смерть, вона рішається проти волі матери ділити його долю і втіка* 
яраз із ним до Чех. Там ніавіть власною грудю старається ослоннтж 
кого перед стрілою Мартина Зборовськсго, що піднявся виконати 
црисуд. Тим часом Вишневецький продумує, як добути престіл дла 
Галї-шки. Але Гальщку в друге її опікуни віддають проти її волі ?» 
Горку, В бездоннін розпуці коротав вона безсонічаі дні на замку 
в Шамотулах і як нещасна „чорна княгиня" служить предметом по- 
страху дітий. Вістка про смерть Випшевецького кладе край її без- 
дольному життю. Понура драма ,Д'альшка Острожська" виказує основ- 
пійше історичне підготованкв, але не захоплює ні поетичним полетом 
яі психольоґічяим иогдибленнбм зарактерів, 

§ 239. Корнипо ^стияаович. На полі історичних драм 
ж"ву творчість виявив Кормило Устиянович, син Миколи, 
що також в шістьдесятих роках виступив на літературну 
Бидівню. Вихований батьком в русофільськім дусі, захо- 
плений поезіями московських поетів: Хомякова, Лєрмон- 
това, Пушкина, перенявся туманними всеславянськими 
мріями і писав спершу тяжкою мішаниною Дідицького. 
З бігом часу звернувся до нарОдньої мови. Устиянович 
був також малярем. По основних студіях малярства в Відні 
і Київі та в Італії дав гарні спроби в обсягу малярства істо- 
ричного та церковного. Писав історичні поеми (.Вадим", 
„Іскоростень"), та історичні драми: «Олег Свято- 
славич Овруцький", „Ярополк І. Святославич*. Темою 
останної драми послужила боротьба Ярополка з Володи- 
миром. Хоч Устиянович при писанню драм йшов слідами 
Шекспіра, не опанував як слід драматичного мистецтва. 



§ 240. ЦОйя буишшьШ ^країни. Найталановитшим по- 
етом шістьдесятих років був Осип Федькович, що 
првбудив зелену Буковину з глибокого сну. 

Буковина за княжих часів входила в склад укра- 
їнських земель. В ХНІ. віці заняли її Татари, потім 
Румуни. В XVI. віці разом' Волощиною підпала вона 
під турецьке ярмо і коротала вік у повній бевиро- 



- 131 — 

-світній темряві, в 1775 році дісталася Буковина Австрії 
і тоді її доля дещо полекшала. Цісар Иосиф II. аніс 
підданство і дбав про двигнеинє иародньої освіти. 
Порстають школи, але тільки німецькі та румунські. 
Коли в 1786 р. Буковину прилучено до Галичини, 
а нагляд над буковинськими школами одержала львів- 
ська латинська консисторіЯі крім німецьких та румун- 
ських шкіл повстають також польські. Що йно коли 
управа шкіл перейшла в руки державних властия 
(1808 р.), починає розвиватися українське шкільництво. 
Вже перед Федьковичем були що правда на Буковині 
поети як Гаврило та Василь Продани, Василь Ферлеє- 
вич, але їх писання і змістом і мовою далекі були 
від життя. 

§ 24!. Осоп Юрій Фгцьишч, Найбільшим українським 
ї^оетои, що його видала зелена Буковина був Федькович. 
Його батько Адальберт Гординський де Федькович походив 
з польсько шляхотського роду, з Галичини. Як управитель 
дібр Ромашкана в Путилові на Буковині подружився з Анною 
з Ганіцькпх Дашкевичевою, що була вдовою по священику. 
Згодом батько Осипа став могучим мандатором. Осип ро- 
дився 1834 і на хресті (по латинському обрядови) одержав 
імена: Осип Домінік. В діточих його літах великий вплив 
на нього мала 17ма роками старша його сестра (по ма- 
тери), Марійка, що любила дуже малого Осипа, розказувала 
йому безліч казок та співала пісні. Отсі ніжні казки та пісні 
нещасної Марійки та висока і могутня краса гуцульських 
гір овівали леготом поезії вразливу душу хлопчини та бу- 
дили в нього поетичний талант... Федькович вчився в низ- 
шій реальній школі в Чернівцях, куди пересилився також 
на передодні знесення панщини і його батько, що мусів 
йпливовий уряд мандатора проміняти на становище неви- 
сокого урядника. Мати зісталася в Сторонці Путилові 
на господарці. Як 15 літній хлопець помандрував в Мо- 
лдаву, де познайомився з малярем Рудольфом Роткелем. 
Вже тоді писав вш поезії німецькою мовою. Роткель, 
людина інтелігентна, наділена поетичним хистом, — по- 
знайомив молодого поета з німецькою літературою, пле- 
кав та розвивав його талант. Про сю щиру опіку Рот- 
келя згадував пізнійше Федькович з великою вдячністю, 
а часи з ним проведені зачисляв до найкращих в життю. 
В 19-ім році життя за понукою батька вступив Федькович 
до війська. Проживаючи протягом десяти літ у військовій 
службі (в Банаті, Семигороді) зненавидів її так, що ціле 
житте почував жаль до свойого батька. В часі війни з Іта- 
лією одержав ступень офіцира і тоді (1859 р.) в таборі 
під Кассано написав першу свою думку українською мо- 
вою п. н. „Нічліг". Коли по війні з Італією Федькович пи- 
лився в Чернівцях, пізнався з німецьким поетсм Най све- 
ром. Сей цінив високо німецькі поеми Федьковича і заяви» 
йому, що в ліриці може він рівнятися з кождим німецьким 
ілоетом. Під сю пору познайомився також Федькович 



— \32 - 

з Антоном Кобилянським та Костем Горбалем^. 
які склокили поета писати українською мо- 
вою. Взаємини з отсими свідомими Українцями не пере- 
рвалися й тоді, коли поет помандрував зі своїм полком 
в Семигород. Антін Кобилянський видав перший раз деякі 
українські поезії Фєдьковича в брошурі „Слово на слово 
до редактора «Слова" (Дідицького). В тій брошурі Кобилян- 
ський дав вислів свойому невдоволенню мовою „Слова" і бо- 
ронив прав народньої мови. Дідицькии оцінив сейчас свіжий 
та сильний талант молодого поета та словами високого при- 
знання заговорив про його поезії в „Слові", Сею похвалою 
зеднав собі Фєдьковича так, що сей прислав йому нові 
поезії, з яких Дідицькии одні надрукував Б „Слові", а иньші 
окремою збіркою враз із дуже прихильним переднім словом 
в 1862 р. Тимчасом поета томила на чу»ині туга за рідним 
краєм, за горами „повними пісні і бервінку", за свободою. Сю 
тугу розганяв поет так, що збирав своїх земляків — жов- 
нірів, заводив з ними сердечні гутірки, співав з ними рідні 
пісні, розказував і велів розказувати казки, вчи^ їх та чи- 
тав їм поезії Шевченка і оповідання Вовчка. Його того- 
часні поезії, в яких блиснув небуденним поетичним талан- 
том, навіяні є великим смутком. В тій порі написав Федь- 
ковйч також першу свою повість „Люба- згуба", що 
появилася в „Вечерницях'*. При кікці 1862 р. тяжко зане- 
дужав. По щасливо перебутій недузі звільнився з війська, 
повернув на Буковину і приняв православну віру та імя 
Юрія. Сповнилася його горяча мрія; вік кинув зненави- 
джений військовий мундур, вирікся навіть офіцирського 
стану і... перебрався в гуцульський стрій. Як простий гуцул- 
селянин проживав він в Путилові, в домі своєї матери, 
якій на старість тяжко приходилося вести господарку. її 
смерть переболів поет тяжко. По смерти матери займався 
не тільки господарськими та громадськими справами, але 
віддавався також літературній праці. В ріднім селі добув 
собі таке довірє, що односеляни вибрали його двірником 
(війтом). Працював також на педагогічнім полі і уложив 
буквар живою /ійовою та фонетичною правописю, але на 
жаль ні православної черновецької консисторії ні львів- 
ської шкільної ради ним не вдоволив. Протягом двох літ 
був Федькович шкільним інспектором вижницького повіту 
і свій уряд справузав совісно і вміло. В 1872 році на за- 
просини львівських Українців виїхав до Львова, де взявся 
для Товариства „Просвіта" ладити популярні книжечки, 
а для театру „Руської Бесіди'^ драматичні штуки. Одначе 
з львівськими Українцями не дійшов до ладу і огірченик 
вернув до Путилова. Коли в 1875 році відвідав і-іого Дра- 
гоманів, з жалем завважав, що Федькович марнує талант. 
Враз зі смертию батька переселизсь Федькович до Черно- 
вець, де йол^у прйпав по батьксви ділі. Б Чернізцях про- 
жив близько десять літ, посвячуючи весь час астрольогіч- 
ийм дослідам. Потім продав батьківський дім, подарував. 



— 133 — 

^утилівське господарство наймитови, поселився в закупле- 
нім дімку і на відлюддю в хороблнвім містичнім настрою 
зайл\азся „читаянєм на зорях". З духового пригноблення 
двигнула його на короткий час праця при часописи „Бу- 
ковина** (1884) та видавництві „Бібліотека для молодіжи", 
для якої писав повісти і поезіг. В 1886 році черновецькі 
Українці величаво святкували свято 25 літньої літературної 
його діяльности. Під впливом щирих желань земляків, го- 
рячих привітів Галичан, на вид розбудження національної 
свідомости буковинських Українців, зневірений у власні 
сили поет хотів отрястися з апатії, рвонувся до праці» 
але сл'іерть спинила її доволі ненадійно дня 11. січня 
1888 р. 

Гарцу, критичну жтїтєпіїсь Федьковича зладив Оспп Ма- 
к о її є п. 

§ 242. ФерКСййЧ ЯК ЛІрЦй. Як лірик займає Федькович 
одно з перших іУл'сць в українськії літературі. Б перших 
його ліричних поезіях головним змістом є безталанне 
жовнірського життя, в „жовиярських думках** Федь- 
ковича переливається через край без.межна туга новобран- 
ців за рідними сторонами, за горами, що зневолює нераз 
жовніра кидати кріс і тікати домів. 

І так в поезії „Д є з є р т є р" оповідав ноот про гаку одку по- 
дію. Жовнір читав прп столику дрібне ппсанечко. Се мати писала до 
нього, що зима найшла тяжьа, що у хаті в неї студопо, бо нема кому 
зрубати її дрівещь. 

„І схопився, як полумінь, 

Полетів, як птах, 

А вітер му не іідв в догііі. ^ 

Бо годі му так. 

Бо іі'ш потить до іїьтоньтт ^ 

Старої, домів 

Дріввць її врубатопьаи. 

Щоб хатку заі^'іи". 

Иньшим разом ся туга доводить до саліовбийства. 

Новобракець, поставлекий на варті в цісарськім днорі, сперся 
за кріс і заслуо. І сняться й>му, що хо'щть вііі по сиаіа горі... Пи- 
тав в матьри, тіоіїу не пише до нього, а мятя відповідав, що Ті при- 
сиаалп вй«е сйроіо землею. І бу^би багато що сігив^повобрагіг-ць.. 
Але на Стефані гуішув дзііія і віп пробудився. 

„Утер собі і личенько 

Уд?ер си і ґвер... 

Кроз точиться по мармурі, 

А жовпір уігер". 

На своїй шездарі виспівав Федькович усю жовнірську 
долю, повну туги, (^Святий вечіо**), непевногги, трівоги 
перед битвою („ііічліг", „Під Кастенедолев"), якої вінцем 
Чисто трагічна сиерть в чужій чужині Г..Піл .Маджентов", 
„Зіле", „В церкві"). 



- 134 — 

В поезїь „Під Мадатентов" бачимо улана, що йоі-о закоаено під- 
Мадаївнтвю. Віриии тоБарниг. хоче йому дростельти постіль та о шв" 
яачн шабелькою копав ему яму, ДоЕопавгя в пояс: оічьшв не змагав^ 
сів коло бра-га з питав йо::»о, ^ому не проиовпть.. Не чув вбвтии 
друшпіх слів побраівма в кеГавом вкривав його могила.. Молодий 
уяан тужить над могилою товариша. 11лачз?ть зірппці, мяіготь «віти- 
Тужить улан і питав товариша: VI з каїх тп вічку сю кочуєш? 
і 8 ким тп будеш рсзмсБлятя о їьоїіі исБці, о дізчатпг"... 

»ЖоБНярські д>ми" Еязкачаються глибоким чуттям, 
простотою І мельслійнсстю. Слілнкй в них у великій мірі 
ВПЛИІ5 народніх пісень. Також в иньших поезіях Федько- 
вича дзбєнкть високо найнята струна болю і смутку, бо 
ннсав їх поет у великім духовім пригнобленню, в такім по- 
нурім настрою писана поезія „Пречиста Діво, ргдуйся, Ма- 
ріє", в якій Федькович пересунув ряд преоумних малюнків 
людського горя. Прегарною є його низка ліричних окру- 
шин п. в. „Окрушки", де поет незвичайно ніжними та му- 
зикальним.и стихами описав свої вражіння, розбуджені ви- 
дом зоряного неба. В деяких поетичних писаннях виявив 
Федькович свідомість свойого післанництва в народі. До 
таких належать: „До руського Ьоянства", „На скін Ше- 
вченка*. З лірично епічних поезій Федьковича найкращими 
є ^Празник у Такові**, ,.Довбуш" і „Король Гуцул". 

в поемі „Празяик у Так о в і" жзоо схопив поет момент 
вибуху сериського повсгаппя проти 'і-уі;}ЄЩ>тіОЇ кормиги в 1815 році. 
У сербському краю затихш спіьи 'Боянів, ^^т^ювкля звукп шездари, 
від колп Туркя нанеслп Сербам дпбп та каБданс. Ясна :{оругоа ще- 
8П» десь так, що ніхто не Бідав, де вона діаася. У місті Такові веш- 
талися япачари і веакуючи,шіталЕ Сербів, де ділися їх славні герої. 
Серби мовчали. Аж ось на празннк заграли всі дзвони. Скоро свя- 
точно прибряпі Серб:! зібралися в храмі, вейшов старніі в.іадиі.а, 
„Що ся лгодем стало"? 
їй блискавиця в Бояіім домі блпсла, 
^Ін ВІДК0 моасе крои тзтрецька брпсла, 
. Що кожде око граиев запала,іо 
А сій сот світач перед образами 
Свігили разом з сербськьми сльозамв". 
Се владика розвісив па райськях дьерах сйрбсьь*у хоругов. По- 
там поблагословив Милоша. Обреяоввча, що рішався попести Сербів 
проти ворогів і дав йому фасу. Сопц^. вім потало, купалося в бісур- 
и«нській кровп, а Серби при грі яіездаря закінчили иризпкк. 

Вплив Шевчанка відбився некорисно на деяких по- 
етичних писаннях Федьковича, бо придавлював їх нитому 
оригінальність. 

§ 243. Повісти Фсяьковича. Велику ціну мають також 
повісти Федьковича. Виспівав в них поет усю поезію Гу- 
цульшннй: пишну красу гуцульських гір і палкі почування 
їх злешканців. Горяча пристрасна любов, високі приАіір.и 
побратимства — отеє головний зміст його оповідань. їх 
збірку видав Драгоманів в Київі в 1876 р. Кращими з ни: 



- 135 — 

£ »Люба згуба**, ^Опришок", „Три як рідні брати", „Без- 
таланне закохане", „Сафат Зінич". 

„Люба — згуба" (Зміст). На ,.красний" храм, у веснаве «вето 
Вяколая. до Сторонца приїздять зі сусідніх сіл ділчата та парубки. 
між ними два брата з Довгополя, Ілаш та Васипь. В часі коли Ілат 
заяицявхься до Калиші, Василь сидить понурий та невеселий. І його 
очарувала пишна врада Ееляяи, тому байдужі йому палкі погляде 
Марічки, сестри товарЕша Юрія. Любов захопила його з такою силою. 
що в день весі.'іля Калнаи й Ілаша, він вбивав брата і себе. 

Одозіданнв побіч гарних побутових малюнків містить деякі 
автвбіоі^^афічні натяки. 

„Невидимою появою в нашій літературі" назвав Куліш оиозі- 
даннв „Опришок". Розказує тут Федькович, як один Гуцул віддье; 
свойого гордого і палкого сина Івана до старого опришка Дондп на 
„науку". В Доїіди гпіьнув раз ІРіан зораної поЧл садовави і бачить. 
як під сад дрлплавае човном молоденький парубок Василь Зар:'іук 
на сходипи з донькою старого опришка. На слідуючий день Допда 
в >овї сиди періщить дротядою пагаикого Василя за те, що ве за дня 
праходрть до його д >ньки, а ііічю. Потім велять йому слати старо- 
стів. Тою самою нагайкою дав також опришок науку Іваковн за те 
що яв повідомив його про сходинп і так відучуа його від поганої 
зявчки с'гавягі? за щоьебудь до бійки. 

§ 244. „йовбуш". Крім поез;й і повістий писав Федько- 
вич драматичні твори : оригінальні, переклади та переріски. 
З оригіьальь» X лрам найзамітнійіііі : „Керманич" і „Довбуш". 
Хоч „Довбушеви** присвятив поет велику частину життя, 
хоч перероблював кількома наворотами — драма йому 
не вдалася. Деякі відокремлені сцени „Довбуша** вдаряють 
силою поетичного слова та чарують буіїною уявою, однач-.^ 
драма як цілість пі з історичного, ні з психольогічного бок\ 
вдоволити не люже. Понурий настрій є відблиском духової 
недуги поета, ^іого невдопсленіто собою та людьл^и. Голо- 
вне значінне Федьковича в тіл-, що він перший зпоміж бу- 
ковинських Українців писав свої писання живою народ- 
ів>ою мовоьо. 

§ 245. ВраіЯ ВорвбйСВІіПІ. Сучасник ФедькоБича, Сидір 
Воробкевич, родився в Чернівцях (1836 р.) Разом з бра- 
том Григорієм виховувався в дол^і свойого діда в Кіцл^анк 
де залюбки слухав нарсдніх пісень та казок і вивчився 
любити рідню .іюву. По укінченню шкіл був свяшіемиком 
на селі, й потім учителем співу в грекс-орієнтальній духов- 
ній сел^інгрі). Під псевдонімом „Данило Млака'' писгй 
поезії, оповідання і дрзми, (до яких сам складав музику). 
З його більших поем замітні: „ІУІурашка", „Нерон**, „Нечай". 
„Клеогатра", а з оповідань „Турецькі бранці", ,; Муштро- 
ваний кінь". 

„Кяфор і Гануся" (Зіііс'^; поеми). На питапьіб кароокої Г:і- 
иусі, чи живий її козак, ворожка говорить, що згиьув і що вовїів 
сіроманці роздерли його тіло. З туги дівчина сохне. Мати, що бачить 



- 136 - 

тугу дівчаїЦЕ, шле її до ворожки, Але даром. Гану ся віше, мов під- 
кошена квітка, і вмарає, Тамчасои з Січ;и вергав к»зак, а^пуґач: віві(у« 
йому нед злю. На вістку про смерть Ганусі Кнфор йде у світ і в бою 
з бусурменамя шуііаб смертк. В позмі так і кидається у вічи вияв* 
Шевченкової ^Тополі" та Е'іітч:іїа'"/і „Марусі". 

„Мур ашка". (Зміст^. На Татар, що з багатим ясирзм: вертають 
домів, нападають Запорожці і увьчьяіііоть біднах^невольпііків. В сіапі 
остається малий х.топчина, що не мав до кого вергати. Слляяого на- 
ходить старий козак Сава іі називає „Міуряпікою". Мурашка виростав 
на славного козака. В часі відай Самііісовича з Туркаия борояиіь 
він до осганньої кашіини крови місі'о Ладпчин і гане геройською 
смертю в боротьбі з переаажаючіма соланіг ворогів. 

Змісг оповідання, .Турецькі бранці''. В старої Г*р- 
пяни, яі:ої чодовік, ц >кія-:інй Опанас, согнявував під гетьааиом Паг 
вяіоком, було дзое дітий : Івса і Нзтро. ЕЕїігшою идажасї івга, мов 
гетьманша, а гарною, як к<і;хана в лузі. Раз иацаля Татаря, воияи 
Гордану, а Івгу іі Петра забрали в полон. Гарна Івга дісталася в да- 
рунку царго^одському су-ітанози, а Нетра ку шв царгородоький ку- 
пець Мехмет. Хоч Івга стала жіееою султана, томаласд тугвк» за 
Вкраїною. Раз вчу.іа вона в ночи україїську пісню, & коли веяіяа 
приарозадитя до себе співака, пізаала Летра. Але не довго тревало 
пласте Іаги і Негра. В Ц^ргороді піднявся бунт п^отн су.ітааа Іора- 
гіма. Новин султан велів Іві-у та Петра всадити до темниці, з якої 
освободив їх сдвобородпіх Тстарин Ісгіаь^. що ко щсь також був ко- 
заком. Вони пустяляса тіК'^ти, але яннчари дігаалз їх. В боротьбі 
Стеиан — Ізмаїл лоляг, Пегро одерагав глибоку рану. Ізга з конем 
кинулася в море, щооп нснваю не впасти в руки в >рогів. 

Літературний! талантом виїначався також брат Сидора 
Воробкевйча, Григорій В о р о б к є в и ч, ідо під своїми 
Поетичними писаннями підписувазся Наум Шрам. 



§ 246. бшзгсягі ршп в йячрізряящ'ляї Свобіднмй біг 
українського народнього життя в Прианіаря.нщині, яке п слв 
знесення кріпацтва в 1861 році ширшою поплило течією, 
спинила вже в 1863 році нагінка 4/і'>скозсзкого уряду. З ляку 
перед „сепаратизмом" московський уая і зистуг^ив із забо- 
роною української мови в народчіх школах, спинив вияа- 
ваннє популярних книжочок і вязнмцею та засіачнє'Л по- 
карав українських діячів та письменн'іків. Розючався новий 
застій в розвитку української лігерагурм, що тягнувся а.к 
до 70-их років. Ще 8 1364 р. вийшли приказки Ночйса, 
по чім протягом пяти літ не появилася в Придніпрянідиві 
ні одна українська оригінальна книжка. Щ > Іно в сімде- 
сятих роках слідно оживленнє літерату рнього 
та н аукового руху. Ціла гро\^ада талановитих письмен- 
ників киїасться досліджувати українську історію, етногра- 
фію й у^'-оаїнську мову. З поля лінгвістики виходягь праці 
Потебні, Житецьк'ого, Науменка, Михальчука, з поля істошї 
знамениті студії Володи.мира Антоновича, з поля етно- 
графії праці Чубинського та Драгоманова. Всі отсі вчені 



- 137 - 

(з виїмком Потебні) основують в Київ! в сіїйдесятих роках 
південно західний віддід Географічного Товариства, що 
швидко став осередком української думки і науки. Павло 
Чуби не ь кий, автор гимну „ЇДе не вмерла Україна* та 
збірки віршів „Сопілка Павлуся", був провідником етногра- 
фічної експедиції по українських землях і богатство егно- 
ґрафічних записий використав в 10^'л томах незвичайно 
цінних „Трудів", що являються необхідним жерелом ма- 
теріялів для історика й етнографа. На нові шлйхя повів 
українську історіографію Володимир Антонович, що в ряді 
розвідок висвітлив деякі питання внутрішнього ладу на 
українських землях протягом їх історичного життя і дотор- 
кнув розвитку церкви, міст, козаччини, гайдаійаччийи . Крім 
сього разом з Драгомановим зладив він критичне видаине 
Історичних пісен ь українського народу. Ціпну 
збірку народніх переказів зладив — Драгоманів, збірник 
чумацьких пісень ~ Іван Рудчекко, а збірку казок — Ата- 
назій Рудченко. Багато нових дослідів та матеріялів помі- 
щували на сторінках Записок південно західного відділу 
Географічного Товариства Вовк, Лоначевгький (буковинські 
народні пісні) та Лисенко (репертуар Кобзар^і Вересая). 

§ 247. „^КЗЗ'^ З 1876 року. Сі добутки на полі україн- 
ської науки викликали і^ову нагїику на українську мозу 
з боку московського уряду, Б якій знову сумну ролю віді- 
грав ^^. Юзефозич. Дня 1 7. м а я 1 8 7 6. появився нечузаним 
8 історії людсько; культурні указіззабороною україн- 
ського письменства. На ос^іові сього указу заборонено 
в межах росиГіської держази друкувати не тільк-^ Україн- 
ські книжки, але й українські сценічні вистави, а|Дчііти, 
а навіть тексти під музичн^нш нотами. Страшний указ на- 
ляг важким тягарем на українському письменстві^ Україн- 
ські книжки не могли являтися друком; а хоч деколи 
виїмково який твір одержав дозвіл, мусів вбиратися в офі- 
ціяльну росийську празопись. Рівночасно з т(ш замкнено 
піаденно-західніій відціл Географчмого Товариства, скон- 
фісковано збрдні етлоґрафіч.іі магеріяли, а Драгомано'за 
позбавлено катедри, яку зай\'іаз на київськім університеті^ 

§ 248. Пьзі5 — кгщ^\?х'}Ж ^іщщгж9?9 тирщрП9Г9 
жаття. Указ з 1876 року з£диниз украї^іських уче:^иx коло 
жур^алу „Кієвская Старина", що зачала виходити 
в Киїзі від 1881 року; В „Кієвск-ій Старик-і" всі наукові 
розвідки появлялися в великоруській мові; твори красної 
літератури друц:6зано українською мовою, але обовязко- 
вою московською правописю. Зрештою весь літературний 
рух концентрується в Галичині, де українське національне 
життє поплило широким руслом. Поміж иньшими культур- 
ними та освітивши іституціями повстає, тут заходами і жер- 
твами Поидніпрянціз (О. Конисьхого, Милорадовичевої) 
в 1873. Наукове Товариство імеии Шевченка, що протягом 
свойого істновання поклало незвичайно великі заслуги для 



- 138 - 

розвитку української науки. В Галичині виходять також 
ріжні літературні часописи, в яких містять свої писання не 
тільки письменники галицької, але й придніпрянської України. 
Слідом за „Правдок* виходить літературна часопить 
„Зоря" (від 1880 р.), потім знамените видавництво ^Життє 
і слово" (бід 1894 р.}, а від ЇЬ98 р. „Літературно 
науковий Вістник", якого річники під вмілою реда- 
кцією проф. Михайла Грушевського та Івана Франка за- 
повнилися рядом визначних творів красного письменства. 

§ 249. Опейсандер Кониськйй. Наукове Товариство ім» 
Шевченка у Львові повстало головно за почикоа\ Оле- 
ксандра Кониського, що на літературному полі виявив 
дуже багату творчість. Родився в 1836 році. Походив зі 
стародавнього роду, що в ){УІ[ віці з Галичини зайшов 
в Чернигівщину. Повнив судову й адвокатську службу. За 
живу участь в громадйкському життю, засновуваннє не- 
дільних шкіл в Полтавщині, за ладженне підручників дл» 
народи ьої освіти заслано його у Вологду і Тогьму. По 
причині недуги одержав від ц&ря дозвіл виїхати за гра- 
ницю. В переїзді через Львів (1865 р.) познайомився з га- 
лицькими Українцями. Потім виїхав в Німеччину. З Німеч- 
чини вернув на Україну. В 1872 рсиі вернено йому волю» 
Проживаючи в Киіві, до смерти займався громадянською 
та літературною діяльністю і постійно оув в живйх зно- 
синах з галицькими Українцями. ПОіМер 1900 р. Літературну 
діяльність розпочав в „Основі", де помішував перші поезії. 
Потім друкував свої писання в „Чернигівськім листку*^ 
Глібова і в галицьких га буковинських часописях під псев- 
донімами „Сирота", ^Перебендя", „Верниволя^. В його 
поезіях слідно каиперціе вплив Шезченка, з якого згодом 
освободжується. Поетичні твори Кониського визначаються 
прозорою думкою і чистим, легким віршом. 

в поемі „Проповідь на горі** малює поет картину Христо- 
вої проповідп і підносить високі ідеї та елечі, голошєеі Хрпстом : 

„Блажен... хто на громаду з » п.к робить. 

„Хто брата темного павпав, 

„У хату вбогу вносить світ... 

„Блажен, хто щдраііи сльозаііп 

„Чужу опгакує біду... 

„Бдаясен, хто серцем незлобиіша, 

„Хто і:рв.ізно ікаве з людьмп... 

у.Бааяген, хто ми.юстнв буває, 

,.Хтв пеімущому дав, 

„Голодних кормпть, паповае, 

„Одежу вбогим роздав, 

..Хто йде провідати в певолі 

./ГреМБПХ уВЕНКІВ в тюрмі, 

.Хто вдовам, снротаїг в недолі 

..і безпомощним в чужині 

„у поміч стане, братом буде!... 



у - 139 - 

^Бладкен, хто сів у народі 
„Зерно найкраще на землі : 
„Зерно любови, братерства, згоди 
„В громаді, в хаті і в семУ... 

Дуже цінним твором Кониського є його двотомовг. 
ж итєгіись Тараса Шевченка Одначе головним по- 
лем його літературної діяльности були оповідання та 
о о вісти. Написав він понад 50 позістий і доторкнув в них 
важних питань національного та суспільного життя. З по- 
вістий і оповідань Кониського можна виділити 1) сюжети 
з життя інтелігенції, 2) сюжети з народнього життя, 3) опо- 
відання сатиричного та гумористичного характеру. Усі йога 
твори знаменує ідейний підклад і тенденція. МіЖ повістями, 
в яких теми ззчерпнені з життя інтелігенції, Бизначаїсться 
^.Молодий вік Максима Одинця", „Семен Жук 
і його родичі", »Юрій Горовенко", „Грішники", 
„Іі епримирена". і; ; 

§ 250. ШргтрШШ Шихпй Шитт. Сумний образ 
українського села по знесенню кріпацтва: гірка доля без- 
зе^'.ельнкх селян, недостача освіти, крайна {|езрадність та 
безпомічність та відокремлені зриви посвяти ідейних інтелі- 
гентних одиниць в хосен народу - отеє головний зміст опо- 
відань та повістий Кониського. з одного боку ідейні одиниці 
інтелігентів: дідичів (у повісти „Грішники"), сільських учи- 
телів в повістях: „Непримирена'^, „Вісім днів з життя Люлі") 
к{ідаються до пргиі над двигненнєм народу з його еконо- 
мічного та культурного занепаду, з другого боку ріжні 
сільські глитаї (писарчуки, кра.марі, салдати) використо- 
вують працю люду для власної користи та живуть його 
коштом („Спокуслива нива", „Навзипередки"). В деяких 
яовістях з життя інтелігенції ( Юрій Горовенко", „Семен 
Жук і його родичіЧ „і\Лолодкй вік Максима Одинця") 
подивуються автобіочрафічні вістки, а у вс х них чимало 
г?убліцистики. Богаго оповідань другої групи (з життя селян) 
є неначе фотографіями дійсного життя і поодиноких його 
иостатий. У способі писання слідний вплив М. Вовчка. 
Між тими оповідай няіУ.и виріжняегься „Наймичка" і. „Дід 
Євмен". Скрізь вдаряє у повістях Кониського його горяче 
бажаннє склонити людий до праці в хосен народу, пірвати 
до громалянськсї діяльности, бо інтелігенти, що такої ро- 
бсїти не роблять, ■ шо не працюють для України — се „гріш- 
ники". ПередіБсім ідеалізує Кониський людии праці, бо 
„життє складається з дрібних вчинків і вимагає дрібної, 
але невипущої праці**. 

Зміст п о в і с т и V.Н є п р и >і и р є н а", ,,Непримнрепоіо" в учи- 
тельки ТаияГ „Хмарно та тьмяно" йшов її молодкії вік. Хоч рмалву 
мала велику охоту до коижки, не мпла змоі'И вчитися, бо батько її 
і таїс з останнього тяглувоя, щббп удержати в наисіоні старшз' доньку. 
Раділа ї'агш сбідяьісою ролЕчіл, що і.чс гостра покінчпїь ґімназію, 
етапе її вівїй. Але надія завела. Сестра ияйшла :?аміаг. батьно помре 



- 140 — 

яа тиф, а з його смертю віііаїли у хату зя-ідаі і проя&ли мрії 
про ґіаназію. Таля тинялася по ріжядх кутах: була па гір;:ш 
хлібі в сестрь:, шиттбм зароо-іяла на жятгв в Київі і вкінці як бона 
спинялася ка хуторі Глобияа Балка. Двреживаїа тяжі;і хвшіиаи, 
одначе кожду нагоду використовувала, щоби поширити свою освіту. 
На хуторі корпстала з багатої бібліотеки старого Глоби та аероіая 
раз позчайомвлася з „Основою'* та „Кобзарем". Добитися до кпмріяної 
мети: стати вчителькою допоміг їй сусід Гяобп, БорйС Несторович 
Гало. Почувшя, як читала Шевченкоаі аоезії, зацікавився її долею 
її вда'їеяї, її ідейіііетю, допоміг зложити іспит і виробив місце учи- 
тельки в Еорчоиатіи. В-сіаці, коли вопа, по цричиш іглзввт, пе.іг<іолія,у-- 
вень і нагінки мусіла кпдати Корчозате, подружизся з йєкз і вааі'.нйм 
коштом двигнув для паї школу, щзбя „пеарамарена'' мс%іа -с іох мрії 
переводати в агитгє... 

Життє селян ПО знесенню кріїацтза, взаємини сіль- 
ської інтелігенції до народу, її національні зриви, її ста- 
новище супроти Пзлякіз і Москалів вмсвіглив з гітвил^л 
знаннє/л народнього побуту і з більшим артистичним ви- 
кінченнєм сучасник Конисьхого — Іван Нзчуй Левицький. 

§ 251. Іван йечуц Йегіццькай. Знаменитий повістяр, тво- 
рець українського роману — Іван Нечуй Левицький родився 
дня 13 листопада 1838 р. в старій сзяще.іичій родині в мі- 
сточку Стеблеві в Київщині. З доуіу багькіз виніс гор?чУ 
любов рідньої мози і ріднього народу. Шевченкозий „Коб- 
зар", писання Гребігіки, історичні твоізи Маркевича, Вантиш 
Каменського охоронили його вгд денаціоналізуючого впливу 
московської школи (вчився в духовній школі в Богуславі, 
а потім в духовній семінарії в Київі).^ Шістьлесяті роки, 
повні горячкової праці для народу захопили й Левицьк:ого. 
Перша його повість „Дйі Московки-"*-- появилася в львів- 
ській „Правді* (1868 р.) Побут в ріжних місцевостях в Пол- 
таві, в Каліші, в Сідльци, в Кишинові, де був учителеі|д 
при гімназіях, дав йому змогу приглянутися з ріжних боків 
життю української інтелігенції і простолюддя. Останні 

роки життя провів в Київі, де Й помер дня 2. ЦЕІТНЯ 1918 р. 

Похоронено Левицького на постанову іДентральної Ради 
коштом держави. Левицький, що п^риняв у літературній 
праці псевдонім Нечуй, вславився прегарними позістяма 
з життя інтелігенції і простолюддя. Ні один з письмен- 
ників перед ним не змалював так широко і так яскраво 
усеї картини народньо.^о горя й народньої рааости. У своїх 
повістях війшов Нечуй у саму глибінь українського народ- 
нього життя і дав широкий малюнок соціяльного та нащ'о- 
нально.'Ю поневолення народу. Крім повістий писав Ле- 
вицький також драматичні твори („Маруся Бог^славка"» 
„На КожумякахО розвідки наукового характеру („Світогляд 
українського народу") та видавав книжочки для народньої 
освіти. 

§ 252. „Рорсйавська кіч''. — „Кзйдашевп сіійя", — „Лійкова 
джеря**. „Бурлачка". До кращих повістий Левицького нале- 



— ні- 
жать „Гориславська ніч", „Кайдашевасімя" ^.Микола Джеря", 
„Бурлачка", „Над Чорним морел\", „Причепа", „Хмари% 
„Старосвітські батюшки та матушки". 

..Го риславська піч". В чудову міеячну иіч на водах Роси 
стериа білобородий рпбаліга Панас Круть розказуз молодому 
чорновусому товьрвшевп, Павькоїш, сооминн зі свойого агиття. На 
своііому віку кравщовег; він, кушнірував, був шевцем, а вкінці рк- 
балгою. Мав талакт, та не паз щастя. Жвд Берко забрав хату, жінка 
Одарка вмерла молодого, иолишаюяи в його серці безмежний жаль та 
постіііву ьевимсвьу тугу... „Чи бачиш — говорить він товаришеви — 
яка тепер твха та ясна зіч : от така була моя Одарка.., А оте сиве 
иебо Ев таке хороше, як були в неї тихі сині очи. Чи чув ти, як, 
хороше ніж веіб&мп співав соловейко? От тавий був голос в неї 
тонкЕЙ та ріізЕИк, яЕ шовкова нвтка". — Отсей дідусь гине потії^ 
у фнлях Роси. 

Лпдвп чи найдеться в з^аїнській літературі якпйпебудь иньший 
цостЕЧБИЙ твір, в яксму краса уьраївсікої првроди найшлаб більше 
неетичний вислів, як в отсьому оповіданшо... ^ 

Повість „Ка й д а м є в а с і м я" — се історія одної родини. Авзюр 
на живім прикладі намагається виказати основну лрпкмету україн- 
ського народу, а саме його індивідуалізм, змагання до окремого са- 
мостійного життя в родгні. — Сини Омелька Каидаша в селі Семигорах 
Карно та Лаврін, я£еняться. Гордий та внертий Еарпо бере багату 
Мотрю, а весеяий Лаврін вбогу дівчиг.у Мелашку. Одружившись, 
башають жити своїм окремим віддільним жпттєм. Сі їх бажа^я ігати 
свою окрему хату, свій огородець,' воліг, коні в причиною ненастан- 
них сварок спершу між старшою невісткою і свекрухою, потім між 
молодшою і свекрухою. Тиха, сумовита Мелашка кидав навіть раз 
хату та наймається в КпїаІ у заЗкн. Хоч потім Карно будує окрему 
хату, сварка між братами не усгав — а все через грушу ца межі. 
щА груша все розростувться в шир і в гору та родить дуже рясно, 
неначе зумисне дражниться з Кайдашеиками та з їх ікінками, а здо- 
рові як горнята, груші й досі дратують малих Лавронових та Кар- 
пових дітей". 

„М икода Джеря'* в одною з нейкрап^пх ловістпи Левицького. 
Микола Джеря, син бідного кріпака в селі Вербівці жениться з бід- 
ного наймичкою Нимпдорою. Панихнанані насилля пана Бжозовсьного 
(побите батька, знущання над недужого Нпмидорою) вивливл^ть 
в його вразливій на всяку неправду натурі прояви бунту. 8 пзху 
перед відданнвм у москалі він гікав на сахарпі і по довгім бурлаку- 
ввЕшю спиню вться в Аперманщані. Згодом вриетав до рибальської 
балки Івана Ковбапенка. Донька Ковбаненка, Мокрипа, рада прича- 
рувати його своєю любовю, ала він зістається вірний яииці. По зне- 
сенню кріпацтва вертав у рядпе село, але асівки вже не заста9 живого» 
Заживав в доньки .Любочки, ніколи не перестаючи бурптися проогя 
всякого насилля. Кіичпть автор повіоаь осьтаким іділлічалм малюн- 
ком : „Любка стояла під галвм груші, а дід розказунав унукам про- 
далержй край, про Чорно море, нро лпліан... Вже сонце зайш.-ю, вже 
сон розлився над густвми садами, над густим лісом, а дід усе розка- 
зував, а діти все слухали, а бджоли гули, ніби гула золотими стру-. 



- 142 — 

ч»ми кобза, приграваючи до чудової казки— пісні пасічанка Ма/іоли 
Джері.,." 

Образді кріпацького життя виведені в повісти з вепики» реа^з- 
мом- Попри те повість захоплює також барвністіо та багагстаом по- 
бутових картин 8 життя на сахарнях, з жаття рибаків — бурлак над 
.Дністроізим лиманом та берегами Чорного моря. 

Тяяіке ЖИТТ8 фабричних робітників найшло також відгоміа 
у повісти „Бурлачка". Героїаею оповідання в Василиаа, якої красу 
й молодість занапащув «олодий посесор, Стась Ястшомбський. 

§ 253. Повісти Левицьког» з життя іятевіґеяції. 

Жаттв українських міщанських та священпчих родин і сеіі 
розлад що його вносять у спокійний побут тих родин чужі, вдачею, 
темпераментом й уподобаннями відмінні, елементи, дослужили Левжпя*- 
кому змістом повісти „Причепа". 

Поляк Ясь Серед и VI ськпіі, якого предки вийшіи з україн- 
ського роду, одружився з Ганею, донькою о. Федора Чеиурнов- 
сьйого з Нестеровець. Доки Ясь заііиав скроииі посади по ріжнвх 
економіях, жилося Гані, хоч не в розкошах, та щабяиво. З, хвилиною, 
копи Ясь Серединський зістав уаразителем в добрах багатого кіязя 
з Камяного, тиха і трудяща Ганя була ииму вже невигідвою, бо не 
вміла достроїтися до його панських забаганок. Ясь зачав жаліти, що 
аавязав собі світ і, нвзнайомившись зЗосеїо Лемішковськоів, 
розпочав 8 нею любощі. Занедбана іі погорджена Ганя терпіла, поки 
гмерть не поклала кряю Ті терпінлим. 

Зооя Лемішковська була жінкою економонл з Тхо^івкп, Якнма 
Двішикозського. Батько Лемішко вського був багатим міщанином 
і звався Лемішкою. Хоч гфотивпин був Лемішка подружу сина а Зо- 
<сею Пшешпйнською, все таки вмираючи переказав йому усе св<^ 
майно. Але Зося, для якої танці та забави булй усім жяттєм, скоро 
прогайнувала мавток. їй забаглося жити в ІСиїві і вона скчончда 
иужа, що сен пррдав хату, садок і мличок і перенісся на посаду д» 
Київ», де Зося зажила по своїй душі. В Київі гроші попллаули, як 
вода і Лемішковськаи спинився па/ бідній економії в Тхорівці, де 
Зося піймала в свої сїти Серединського. Але, коли Серединськог» 
ішязь прогнав, кинула його, не перестаючи одааче до ^явої коси 
тягатися з кавалврамн. 

В повісти протиставить Левпцькаи поетичним, кало енерґічннм, 
українським типам повні життя та енерґії тппя По підків. 

Стародавній священгчпй побут виведений, також в повісти 
„Старосвітські батюшки те матушки", де автор подав 
історію двох священичих родин: Харітона і Оннсі Мосааовських т» 
Марка й Олесі Балабух. З артистичного боку повість виказує хзби 
в будові, цікава вона натомісдь низкою знаменито схоплених побу- 
тових картин. 

Між ПОВІСТЯМИ Левпцького вибивається на перше місце повіовь 
„Хмари", яка зробила епоху в історії українського роману. Автор 
змелював у пій (подібно як в „Причепі") образ денаціоналізації у^а- 
їаської інтеліґенції і вказав па її причини. 

Студенти київської академії: Великорос Стзнан Воздвижен- 
ський т вУкраїнець з Черкащини Василь Дашкович, вертаюче 



лісяюю ночто з госгшиї и академію, попали в чуіЕИІі сад. Замісць 
яервліоти схіву Гфіітсьпого моаастиря, вяізяп воня в сад купця Оу- 
хобруса, що мав дві гарні чорноброві ти, кароокі дош>ки, Мар ту та 
Стеяавяду. Тлха Стаяаиида припала до вподоби Д ашковичевя > 
а моторна Марта Воздвиасенсьвому. По увінчешію студій і Дашкович 
і Воздвиженськай стадп професорами академії й поженилися аіСухо- 
брусшними. Д а шк ович, ід еаді от, справді захопився і жив на- 
укою. Воздвпженський, груба матеріяяістична натура, дбав тількв 
про наживу ха про карісру. Найстарші ааоміж доньок Д%шісовияі> 
та Возд чиженьськзх, Ольга Дашковпчівна й Катерина 
Воздзиженська вчняися в інституті „благородних дівиць'*, де 
провідницею буяа паві Турман де Пурверсе, що вп^анювіїла в серця 
інституток аристократичні і погляди та примхи. Сей шкідннй вплив 
виховання відбився передівсім па гарній Ользі Дашкознчіваій, як» 
мріла тільки тро багатство та блєск, вчитузааася у француськї ро- 
мани, а не знала иі рідпої історії, ні рідиої лііераіури, пі рідної 
мови. її пишна врода очарувала молодого українського студента, 
Павла Антоновича Радю ка. Р&дюк був горячим народовцем 
збирався в національний костюм, ходив між народ, аалясував иарода 
пісні, одушевлявся свовю мовою, а болів над народньою недолею. 
Коли пізнав Дашковичівну, забув про ніжко коегпчнв дівча, хуто- 
рянку Галю Масюкінну, п^о полюбпла його велпиою чистою лю- 
довю. Він хотів приєднати Ольгу для української справи, але се 
йому не вдалося. Вона, хоч любила Радюка, тужила за рогкіпшим 
життвм і вийшла замуж за блискучого полковника. Радгок нагаде» 
собі тоді Ганю Масюкшпу і тиху іділлю в вишневому садку. — Даш- 
кович прп кінці життя збився ЗІВСІМ з народпього ш.тяку й потонув 
увесь в хмарах всеславявсьних мріз. 

В „Хмарах" замкнув Левицький багатий зміст укра- 
їнського народнього життя, пересунув перед очима читачів 
цілі покоління української інїєіігєнції {Дашкезич висту- 
пає в 40-их роках, Радюк в 60-их), приглянувся життю 
ріжних верств українського народу, проаналізував взаємини 
української інтелігенції до московського народу та до 
селянства, випоетизував красу української природи, виіде- 
алізував тихий домашній яобут хуторян та виказав шкідниіі 
вплив чужої школи. 

Меньшу літературну стійкість має повість „Над Чор- 
ним морем", де виведений тип свідомого націоналіста 
та робітника на народній ниві, Віктора Комашка. 

§ 254. Характеї^истика оовістий Левицького. Нечуй Левиць- 
кий є творцем української побутової повісти. Схопив 
він народне життє з ріжних боків і дав всесторонній ма- 
люнок українського побуту. 

Життє селян в добі кріпацької неволі і яо її усуненню, 
селянські злидні, сварки, експльоатація жидівських лихварів, 
трагедія безземельних („Пропащі"), панський двір, демора- 
лізуючий вплив фабричного життя („Бурлачка"), побут ду- 
ховенства в ряді поколінь, життє міщан, рибаків, професо- 
рів, студентів, зриви молодих інтелігентів до праці на на- 



- _ 144 - 

родьій НИЕІ, ЕихоБаннє жіноцтва— всі сі образці, виведені 
з реальною правдою ма/іюику, складаються на широкий 
малюнок народкього життя. 

§ 255. йакзс ЙИкрйий. Побіч Нечуя Левииького другим 
великим повістярем є Панас Мирний. Властивим назвищем 
Мирного — Опанас Рудченко. Помер він в 1921 році 
серед особливо трагічних обставин, серед голоду й холоду, 
в крайній нужді в Полтаві, де був головою скарбової па- 
лати. Соціяльиа }іеправда. конфлікт лііж панами -~ бага- 
чами з одного беку, а кріпаками, що все життє й усі сили 
віддавали в чужу користь з другого, є головною ідеєю 
т головним змістом його творів, його герої шукають правди 
! борються з усяким насиллєм та кривдниками. Мирний 
глибоко вміє загляи\ти в душу людини ; він повістяр пси- 
хольог. Тонка -аналіза псих чьіх переживань деяких поста- 
тий, як Чіпки (в повісти „Пгогаща сила*), Івана Ливадного 
(„Пяниця"), Телепеня („Лихі люди") надає повістям Мир- 
ного великої ціни. Крім сього захоплюють вони виїмкою 
красою мови. 

.Лнхі люди". (Зміст.) За лібе|:альні думнл ппсьі-єннїік Петро 
Тепевевь попадвбться в їгорму. В їюрмі насуваються йому ріясні 
спомирії. Вік згадув від'їзд до ші;олв, шкільне життв, товаришів : 
Жук», Шесїірного, Попевка, прогнанпв з ґімназії... Серед темної хмарп 
чорввх думок Б^увавться йому крик гойодпЕХ і холодних люднй. 
Він ве пізпЕв матерп, яка Мого відвідує і в боя^евіллю — вішається. 
Рівночаспо, воли в тюрмі лупає суііиа піснй другого ідеаліста — 
Жука, ШєстірБНЙ як ізрокуратор у пишній кімнаті розбирає акти 
свойого товариша^ а піп Попепко глузує з недолі колишніх товари- 
ісів і зкв^ув, що пе одержать гроший за похорон Телепеня. 

Великий розголос добула собі повість Мирного ,.Х и б а рев у ть 
воли, як ясла повні?", ш;о вийшла в Женеві 1879 р. Роман мав 
;фугу назву „Пропаща сила". Воли не ревуть тоді, як повні ясла. 
Герой повісти, Чіпка, став палієм та розбвшакею ~ по думці 
автора — по причині невідрадних умов нгиття. Чіпка бачить кругом 
себе неправду, бачл^^ь, що багачі живуть коштом та працею бідних, 
бачить, що в суді царгов несправедливість — і с6 во.тодіннв неправди 
сю.'овюв його стати местнпком людської кривди. 

Чілка був сином пройдисвіта- двз'жона, Остапа Хруща (на 
ділі , Вареника). Коли прийшов на світ, жінки прозвали його „чорте- 
ням". Священик педви рішився охрестити, а держали до хресту пере- 
хожі москалі. Хату його матерн, Мотрі, (батько вже иередше знову 
потяг вя Дів) усі омЕпали. Через те вже в діточвх літах Чіпка не 
мав веселоотп. Глузованкя та посміхи дітий — ровесників враасаои 
його болючо і впливали на його вдачу. Потім був пастушком в ко- 
зака Бородая. Коли Бородай його раз побив за нєслз^есяність, хотів 
ііого Чіпка підпалити. Згодом разом з Грпцьком Чупрунен- 
к о м був підпасачем в громадського чабана, діда Уласа. Дід У л а с 
розкааував йолу про Бога та про грішних люДпй. Смерть бабп Оришки, 
що одинока любвла Чіпку, справпла на ньому глибоке вражінвв і за- 
вдала йому загадку, якої до смертн не міг розгадати. Від сеї порк 



- 145 -- 

ВІР стак ще більш понуро глядіти на світ. Раз у полі побачип вій 
судову дівчину Галю. („Польова царівна"). Вона бу;іа донькою 
Макспма Гудзя, що но бурхливій молодостп, по иіт&х військової 
ішутич загкпв достатним жаттвм на хуторі, промяшлаючи тихцем 
краді5кю та розбоєм. Колл громада ненадійно присудила Чіпці ти 
його матери кусень поля, здавалося — він стане путящою, роботящою 
людиною. Але скоїлося лихо. Надійшов знад Дону Луцепків небіж 
і відібрав землю. В серці Чіпки закипіли злість і завзяттв. Зачаи 
пити, пропиваючи все. Не помогли просьби і сльози матери, не поміг 
яид тихого родпннього щастя в хатині колишнього товариша Гри- 
цька Чзшруненка , що одружився з веселою сир©тою, Христею 
Щоби добутп гроші на горівку, в товаристві пянаць зачав Чіпка 
забирати чуже. Він став атаманом розбишацької ватаги. В хаті Ма- 
ксима Гудзя ватага ділилася добром. Тут бачився Чіпка з Галею 
і посватав її. Ніжна Галя вміла спершу здержувати його від поганих 
діл. Чіпка став позажнйм господарем і громада вибрала його в управу 
земства. Але копи прийшов указ віддалити Чіпку Вареника, тому що 
колись крав пшеницю, він знову пішов давним шляхом. „Куди не 
гляЕЬ, де не кинь _ казав він тоді — усюди кривда та й кривда!... 
Еопйб можна, — ввесь би цей сніт внполошпв, а виростив новий! 
Тодіб може і правда настала!'^ Від тої порп .знову „карав", „одбирав 
свсв", поки не спинився на Сибірі. Коли Галя побачила його окерва- 
влену одіж, запилася божевільним сміхом: „Так оце та правда ?... Оце 
вона!" Потім повісилася. 

Глибока, вдумчива аналіза вдачі та ділань Чіпки — се тільки 
один бік повісти, другу її частину внповнюв майже столітня історія 
села Пісків, змальована автором широким почерком. 

Широкий епічний талант Мирного проявився в ряді 
икьших повістий, з яких важнійшими є „Лихий попутав", 
^ПоБІя", ^Лихо давнє і сьогочасне". Крім сього написав 
комедію „Перемудрив" І драму „Лимерівна". 

Прегарний малюнок діючої психольоґії подибуємо в оповідан- 
ню „Морозенко". Пилипко, семилітнип синок бідної Катрі 
Уайчлхи наперся з вечера на Маланки йти до хрещеного батька по- 
сипати. Він бачив, як турбувалася його мати своїми злиднями, знав 
що витрясла вопа вже останню мисочку борошенця і хотів їй помочи 
та привести дарунки, Катря намагалася відклонитп хлопчину від 
сього наміру і в тій ціли лякала його страшним Морозенком, що кусав 
малі діти. Але се не помогло. Хлопчина зірвався ранком, як мати 
епапа і побіг у ліс. В лісі збився зі шляху. Мороз був великий і Пи- 
линко замерз. Найжіла його мати на великій поляні. В неї од пестамкн 
розірвалося серце. Отеє невеличке ововіданнв в перлиною в україн- 
ській літературі. Мотивом схоже на балляду Ґетого п. н. „Егікош^*^ 
Реальні малюнки страшних злиднів в хатині Еатрі чергуються з буй- 
ними мріями замерзаючого хлопчини, якому перед смертю вбачається- 
Морозенко й ріжні фантастичні насуваються привиди. 

§ 256. Ворис Грінченко (Василь Чаиченко). На полі опо- 
відання і^повісти немалий талант проявив Борис Грік- 
ченко. Його прибране письменське імя — Василь Чай- 
ченко. Родився 1863 р. в Харківщині. Походив із панськоі 



- І46 - 
СІМЇ, в якій ЩОДеННЬОЮ рОЗГОг»ІрНОЮ Й^ОЗОЮ була «094 

московська. У ьизіі?1й гімназії попались йому в ру^и уїсоа- 
їнські книжки: «Енеїда" Коглярезського і ,,П^лК£^^ки*• Гре- 
бінки і тоці [іізнав дін красу ріди>0! лловм. йгл,і<ий 5ппиа 
на нього мав Шевченковий .Чобзао". до Лчіон^ів його 
писати українською мовою. За молоду мусів кинут 
науки і канцелярською працгю зар^б-іятч сібі іа житге. 
Довгий час був також учигеле'А на селі. П і'^іо» в Італії 
в 1910 р. Щз 1830 року зачав Гріичелко пи^аг/і у<<ра'н- 

СЬКОЮ мовою і свої твори, поезії, ОПОІдаш, П 'З'СТИ 

і драми поміщуйав у київськ'^х, галицьких і б.-к )8инських 
часописях та виданнях. Кр5*\ Гі>го пус»саіі у світ глкож. кін- 
жечки длй на^хи дітий і народу. Велиісу зісл\г ' поклав 
зладженчем Слова ря української мови я чотирох 
томах. Грінчйнко в сумній лобі заборони ук;>а.н':ь ого слова 
високо держав стяг укрс 'нськоі чз?діинальн ,'і Ідеї. Він 
був в першій мірі вели-си'л громадянськгі.уі (Діячем 
і належав до найвизнацні^іинс укр?\:іських роб-имківиа 
просвітнім полі. Літературна діялзність 'л-жпа йому 

середником до рО іб/ДЖе МНЯ Й ПОШИре .<1/І гі'ічі СПІЛЬНОЇ 

сзідомости серед інтелігенції і простопюда»». і5 сі(іїх по- 
езіях взиває Грінченко суспільність до праці ' до лю- 
бові! ріднього краю. Головна сиіа йогч> ам'^ьменського 
таланту проявилася в Його дрібних о'іо'ііданнях („Ка-'-оржна". 
^Нелюб**, „Дядько Тимоха'', „Ксеня") і в 6ільшVіx пог^істях, 
В повістях «Соняшнгій промінь*, „На розпутті", 
.Під тихими вербами" малює ціка^^о і війн-) ріжні 
образці 5 наролнього життя і побуту. В оповідінннх з на- 
роднього аб'і дитячого жчття вказує на високі поиміри 
посвяти для ріднього наооду (^Олегїі) то зноі^у оодин- 
ноТ любов и (<^естрицч Галя"). Деякі «еньїиі оп'зідачня 
є неначе фотографіями л ЖіПГя. ЗпЄ'А:лС іі.рал'д.'ич:і,і?с його 
писань (,Лрсеи Язоренко", .Ка гро^лдськ'й робіті**. „С?ред 
бурі**, лНа новий шлях ) на^^частії^ше пс іь яст.^я на до- 
шках українських теялріз історичч:' драмз ^Ясні зорі**. 

„Одеса'* (Зміст) Давйо, х,: /країну шарилпи Ту];«а і Татфи» 
н» Водяні будо пвавлячі<в св.іо. Заховано воао будо в пЬлх тг>.и, що 
доступ до нього був тяжйРії. В с го'іідїц Я5ЧЗ дід Длнпао. Котясь 
^ія воаакувів, » тепе^) аасічнькував. В нсого бу.; і дм-в ''и^Іт: дів- 
чявва Олеся і хаопчак М икй-іна. Батьхл *5і^: ..і .яча і йллкч 
Очесі згаьуаж з гатарськиг рук а саротягаии злоці^'-уваи'-я дід. Вій 
часто роааазував їч зро турецоку певолю га п^л те, с<і7Ь «и лях*, 
іааодіялн Уьраїьі Турчв. Раз иіїлдя діти ь ліс яа ягодчг. Шчаяно 
иобачвлн їздц'в а островерхях аііцках. Се буші Татарч. 7 ве-гіікгй. 
трівозі, щсбя Татари не апящіїїи рідя»го се/іа. ахиу.та 0,і<^оя М. гхаи- 
ляка 8 вісткож> до діда, а сама зістала:я. Татари закинула їя па швю 
аркая і вваілж їй завести себе в сепо. Оівся яовеаа їх, але яв в сздо, 
» в баїгаовище. Вона знааа, що посеред аісу в др.ітовяаа і туди за- 
вод» ворогів. БлнснуЕ аіа у татарській руці і вдаряв Олесю ь ч>улв. 
Сповю посвжтою сааола рідне село. Татари нигчяуямв болоті* 



- 147 - 

„Соняшані прохід ь*. В аовісти пСоиашвнс проііівь'' 
аяводнтьезїор постать Гірячого народолюбця, Марка Крьі><зенс&, 
що закоплвнч^ ідеамя „Кобзаря'' кидавтьия до і^ародаьої праці. Зж 
«тудеат унтверслтату ваТждвїіів вія по омартн свойого батька, б>дного 
чоботьра. на лвк:',І£0 вхутр ь:аяа Город ииського Тут познайои- 
пювгьса з с.'нвю Городиасьвих, якої чдени, захьшіваі московською 
вуаьгурою, а пог рдою глядять да селяаина, його мову і ного побут. 
Мнр-оБИ вдається одначе звідана привдеатн дла свгеї ід.-ї доньку 
Городин ' ьких, Катерину. Під впіавом дюбовас до Марка став вона 
по »о о ьідїзді сшьськога у^итвльйою в Додільні Тчи часом Марко 
іяза доиосїр заеволенае кг-д^ти посаду ґІмна)і(\ноіо в>ї_аг«ілв. На 
аістку про недугу Катерянн їде до неї. бачать злидві ЇЇ а.птхя і віл- 
чавться з вею. На жаль здоровлв Еатерийс, підірланй» иввкгодйми та 
гурб гамп, гіршав і вона шзидко вмирав на К нму. Рівночасно з її 
смертю гасне ХВИАЄВВЙ соняшник промінь у жаттю Марка К^авчвнве.. 

Ідейно спор'дченою з повістю ^Соаяшаий нроміиь" в пов)с»> 
Грінчевка „На розпутті". 

Гордій Раз,еі(Во, одруиившись в сестрою Квітконськсго. 
Ганною, Аіо невдалій пробі сїата ііужияом адвокагсм; перв'іслюв.ьс»: 
на село Його бвздігний дядько лишав йому иавгок і Гордій починав 
ї^сподарговата. Тут попадав в конфйітіт зі селянами, наводить панах 
їтрашну халепу, саричншов кріааву розправу селян з військом і стрі- 
ляеться. Ганна виходить в друге аамз'я; за ліаар.^ Демида Гап- 
Л в н к а, що усе жпттв лосвячув на псзитгі вну працю в користь на- 
роду, ширить серед нього освіту, несе лікарську Д' міч і вмів :::ого- 
дятн ідею націопалізму зі сиція-ьниии та еаовошчнимн потребами. 

Крім оригінальних писань ладцв також Грінченко пе- 
реклади писань Шіллєра, Гарного, Гегого, Ібзена разом зі 
своєю дружиною, письменницею Марією Загірною. 

§ 257. „Скошений цвіт" Володижира Баувіпськсго. Низку 
гарних обранців з ииття української інтелігенції в Ггличині 
дав у повісти .Скошений цвіт" Волоїимир Барвіп- 
ський. Володимир Барвічський (1850—1883) ьийшов з па- 
тріотичної сімї, що видала К'лькох ширих робітників на 
ииві української кульгури. Побіч Володимира визначився 
на літературному полі його брат Осип, автор драми 
„Павло Полуботок", а цінними дослідами з обсягу україн- 
ської і торії та історії літератури збогатив українську на- 
уку — третій зпо'Аіж Барвінських, Александер. Володи- 
мир Барвінський був редактором ^.Правди". В 1880 році 
оснував політичну часопись „Д<ло'. В своУх статях полі- 
тичного, економічного та суспільного характеру, писаних 
із замітним публіцистичним талантом, вказав українській 
інтелігенції її завдання і спровадив п на шлях реальної 
праці для освіти й економічного двигнення народу. 

в повісїя „Скошений цр^'ї" вступавтьсн Барвінс.кіїн за 
орава жінок. Оповідав про нещасну долю сироти Мала ні, що вихо- 
валася в аристократичнім домі О. Мар тич а Роаіа ніг, ь вс го. 11о- 
•охала вона щиро мо.іОдого ідеаліста Степана, т,о ваиолпхапли 
опівом Шевчепкової музи га овічиїй поєіію ґічш-гяійяох'о „і'ро^слдан- 



— 148 — 

ського" життя в 60-их ронах, сміло й отверто голосив національні та 
демократичні кличі. Хотів він усім серцем пригорнутися до темного 
брата, назватп його своїм братом та подати руку і видобути з не- 
долі. Але лихі люди знівечили щасте молодят. При помочи інтриґ 
Гофманової студент теопьоґії Порфір очернпв Степана, приєднав 
для своїх плянів опікунів Малаві й одружився з нею, злакомивпіпсь 
па її віно. Своїм безпутним жпттем занапастив долю Малакі, що в без- 
вихідЕІіг горго покінчила життя самовбійством. Повість „Скошенлй 
цвіт" завдячує свою стіііність гарному охопленню поодиноких свяще- 
ничнх постатий, що мають типове значіннв (москвофіл аристократ 
о. Рожницький, демократ о Григорій) та теплому малюнковп змагань 
перших „народовців". 8 того погляду повість являється історичним 
довументом.^) 



§ 258. Початки українського театру в ПридніпрякщикЬ В ві- 
сімдесятих роках по ікіціятиві Михайла Старицького і при 
участи талановитих артистів, трох братів Тобілевичів (Кар- 
ленка Карого, Садовського та Саксаганського) і артисток 
Марії Заньковецької та Затиркевич повстала в Придніпрян- 
щині перша правильна українська трупа. Трупа одержала 
в 1883 році дозьіл давати українські вистави під умовою, 
щоби українська драматична вистава йшла в парі з виста- 
вою одної великоруської пєси. Початково не вільно Ш 
було грати в Київ? ні в иньших українських містах, тому 
театральна дружина розпочала свої вистави в Москві та 
Петербурзі. Завязаккє отсієї театральної дружини мало 
великий вплиЕ на розвиток української драматичної літе- 
рат>ри. Потреба збогачення українського сценічного репер- 
туару Бидвигнула нові великі драматичні таланти, а саме 
М. Старицького, М. Кропивниць кого та І. То- 
билевича. 

§ 259. їйихаипо Старицький. До батьків новітнього укра- 
їнського театру належить Михайло Старицький. 

Уродився в 1840 ропД як сен поміщика в Зояотопошськім по- 
віті в Полтавщині. Помер 1904 р. 

Розпочав літературну діяльність (під псевдонімом; 
Гетьманець) перекладами великоруських поетів і пере- 
клади (з Крилова, Пушкина, Лєрмонтова, Некрасова, Міц- 
кевича, Байрона, Шекспіра і сербської народньої поезії) 
виповнюють велику частину його літературної спадщини, 
З оригінальними писаннями виступив перший раз в львів- 
ській «Правді" 1868 р. Його ліричні поезії визначуються 
поважною думкою, глибоким розуміннєм народиіх потреб 
І викінченню фермою. Драматичну творчість розпочав вже 
в сімдесятих роках коліедіями : яР і з д в я н а ніч", „Я к 



*) Крім БарвівськБХ щирпмм робітниками натпвіпаціональпого. 
лросвітного та культурного життя галицььої України були під ту 
ігору: Оме ляп П а^р тиць к піт, іредьктор „Зої і") Константип 
Лучавів ськніі, Володимир Навроцькяй, Івая Верхрат- 
ськпй, Юлія а Романчук (редактор „Батьнівщиви"), Опексан-- 
дер Боркопський і и. 



— 149 - 

ковбаса та чарка"... „Чорноморці". В вісімдесятих 
роках причинився власними засобами га працею до успі- 
шного розвитку театру. Сценічний репертуар збогатив ори- 
гінальними драматичними творалш (м. и. ,,Неходи, Грицю, 
на вечерниці", „За двол\а зайцями") та перерібками. Велику 
ціну має його драма „На судилось", в якій автор пору- 
шує болючу те.'лу взаємин між інтелігенцією та народом. 
Исго історичні драми : „Богдан Хмельницький. 
„Облога Буші", „Остання ніч", „Маруся Богу- 
славка" добули собі широкий розголос. 

§ 260. Шарко Кропивницькии. Побіч Старицького другим 
визначним українським драматургом, що ціле життє поклав 
на услуги українській сцені, був Марко Кропивницький 
<1841-1910 р.) 

Уродився в селі Байбараках елисаветгородського по- 
віту херсонської губернії як син управителя дібр. Діточі 
літа провів на лоні розкішної природи. В 1871 році, не 
покінчивши університетських студ й, вступив до одеського 
театру гр. Маркових і першим виступом в ролі Стецька 
(в „Сватанню на Гончарівці") добув собі блискучий успіх. 
В 1873 р. виставив перший свій драматичний твір „Дай 
серцю волю". В 80-их рр. згуртував власну театральну 
дружину, що, добувала тріюмф за тріюмфом по ріжних 
л'іістах Росії. Його драматичні писання : „Дві сімТ-^, „Глитай**, 
„Олеся", „Невольник", „Титарівна", „По ревізії", „Доки 
сонце зійде"... захоплюють не так викінченою драматичною 
будовою, як живим і вірним л'іалюнком села та 
його відносин. Поодинокі сцени в його драмах живі і бар- 
вні, але слабо споєні. Мова його драматичних писань жемчу- 
житься народніми приповідками та пословицями. Для роз- 
витку українського театру по-члав Кропивницький прецінні 
заслуги як першорядний актор і драматург. 

§ 26 і. Тваи Собіпевич. (Карпгнко- Карий). Іван Тобілевич 
(1845—1907), відомий під прибраним іменам Карпенка Ка- 
рого, стоїть на першому місці між українськими драматич- 
ними письменниками. Походив з Арсеніївки в Херсонщині. 
Власною працею добув собі широку освіту, читаючи пильно 
усякі книжки. Короткий час був в городській службі, по 
чім усі сили і весь свій великий талант посвятив україн- 
ському театрови. По дволітнім побуті на засланню в Но- 
вочеркаску посвятився ці.і}ою душею драматичному ми- 
стецтву, беручи участь у виставах ріжних театральних дру- 
жин і збогачуючи драматичну літературу творами великого 
таланту. На театр глядів він як на конечну, незвичайно 
цішіу школу народнього виховання, а свою діяльність на 
театральній видівні вважав важною громадянською служ- 
бою. Від 1883 р. почали появлятися його комедії і драми, 
в яких з великилі реалізмом малюнку доторкпув важних 
соціяльних, економічних та побутових відносин українського 
:життя. Слідом за .Бурлакою*, де відслонив понуру 



- 150 — 

панораму ссціяльного лиха та повного безправл в царській 
Росії, пішла уБ он дарі в на", потіл\ комедія ^Розумний 
і дурень*, лраіиа ^Наймичка*, комедія , Мартин Бо- 
руля", в якій з великим гул"Ор<.м підійняв автог на глум 
українську шлялту, що ріжн.^ми способами старалася війти 
в ряди росийського дворянова. За „^V1артинV.)м Бор^лею** 
пішли ноБ' драми, як Безталанна'", ^Батькова 
казка", комедії „Сто тисяч", „Паливода" та істо- 
ричні драліи: Сербин**, Щ о„б у л о, т є м о х о м по- 
росло", „Понад Дніпром". Його історична драма 
„Сава Чалий" належить до найкращих творів в области 
української драляатичкої творчости. 

Огляд і характеристику драматЕчирх творів Івйна Тоб'яевича 
дав пвсьмеипмь Юрій Кміт в ^ Літературно науковім Еістнику". 

Комедія Тобілевича „X а з я ї и** в комедією характерів. Кчр легше 
Карсй ^ає ирегарву ^аратгерв' тику скупаря в постати міліопера- 
хазвїна. Теревтія Гаррнлови'їа Пузиря. „З уссго — во же Пузир — 
треба ворвсть витягать, хочбв й зубомв г.риї шлося тягнуть — тагвп.'- 
і він тягве, викорвстовув робучу силу м\живів, тфивдвть, лпхо кормить 
робучтах, платить ногвао. Усіми способами сплнуеться збільшити своє 
мавво, навіть за цілу щастя влрсвої довьки Соні, яку хоче вг-дати 
замуж за авгрвяотного простака, міліоі.ера Чоботенка, хоч вона лю- 
бить учнтепя ґііінагії Калииовиче. Його скупість б причиною ката- 
строфи. ,Гусл скуЗяи копу пшениці. з:н страгаопно озлився па г^спй, 
ще тагу потерю роблять, (а мав однієї пшеввці 22.000 кіп), схопився 
з бігунків і побіг Сіа пьмп по уклону... Біг соба ва тямлячи та через 
рнтпмну схибнувся, упав з розмаху па взаак і одбив иочкп !... 

Зм' ст к 0І1 є д ії ,.Суета". Багатий {є.-іЯввн, Кавар Б а- 
рильпенко мав чотпрох спвівіодну доньку. Зпоміж спьів Кар по 
в хліборобом, Михайло учителем ґімвазіі Петро кавдвдатом арав^ 
а Іван старшпм пвсарем. В ііадії на приїзд Мвхмііла та Петра Те- 
тяна, жіика Баральчезка, разом а невістііою Явдохою та доьькою 
Василлною клопочеться і ту}бується, яьбр як найкраще у гоствтп 
сивів. Старого Барвдьченїа шле і-ова на двірець ва зустріч синам. 
Ллє по їх .прьїзді показується, що вовп вже відстали бід рідві і від 
рідньої землі та жявуть своїм, для старих Барвльченків чужим жчт- 
Т6М. Михайло мріє про Рівієру, кудн виїхала ііого суджена, Наталя 
Сорокотисячва, і па ввїзд тудп ввмаьме в батьків гроші. Пісїл.ч же- 
нрчвп відпадав від рідвьої землі та родпап і замісць сподіваної втіхи 
та ріідостп справляв батьковп га матери безмір жалю, смутку таупо- 
корелвз. Бід^^з '^Ув-ьс» ьід рід-: і також Петро, що жениться з Аде- 
ляйдою, вьа не в сп;іі стерсіти соПуху в соляиськііі хаті. На бать- 
ківській землі зістається ТІЛЬНЕ одпн Карпо, як зерно ва госпрдарсгві. 
Тамті (з виїмком Івана, що по'-вячуеться штуці) відпадають від 
родини яв 'ПОлова. 8 рідЕьої землі забіїрїють вспи усе і в погоні аа 
наживою переходять там, де краще живеться. 

Побіч СВОЄЇ високої 1д»2ної стійвости комедія „Суєта* захоплює 
чудовими маліспкамп поодиноких сцен і таким топким розум-нвви 
та СХ0ПЙЄПНСМ іивття, якого пе вп.тпив перед Тобілевдчем пі один 
українськлії драткгатурґ. 



- 151 - 

§ 262. (ІНШІ пршьхтьі ткьтпмт. Писання знаме> 
н^тс'і . |...РиІ рраматургіБ, а саме Старицького, Крспивниць- 
юго та Тсбілеві^ча, поьлали трівкі основи під розвиток 
українські го театру і склепили иньших письменників про- 
Суьап таланту }' с!Й галузи літературної творчости. Крім 
Лесі Уі раїьк^; Франк ^. Ліиркоіо, Грінченка вибилися на 
гюлі драмг*іичнсп-оезіі Лїодміла Старицька Чернях їв- 
сь ка („Сіфо". „Кри/іа"* „Гетьман Дорошенко"), Любов 
Яновська (На Зелений клин", „Д?^він до церкви людий 
склиі'ає, а а і^^ у ній не буває", „Людське щасте**) Гнат 
Хоткірщ і„ЛцАОлітте"), а зпоміж галицькьх письмен- 
ників 1^ и 1 с. г і и Ц є г л и к с ь к іі й (автор комедій „Тато на 
зьручушгіу\ «Соколики", .Аргснавти" і дралги „Кара со- 
вісги") А^'тії'л Круше льни цький (також автор опоьідань 
і повісіий, і ^к X наі'ьрааою „Рубають ліс") та Василь 
П а ч о Б с ь к и й (?ьт(ір історичних драл^ : „Сонце руїни", 
уРомгн Ві-Лі'.кіТГ). Останніми часаа\и ніжни'л поетичним 
словг.,Гі іфі л\()ьи8 ьі сцєі'и Черкагєькс (драми „Про що 
тирс? ше;естігіа". „Казка старого млина"), а силою могут- 
нього Тгіїа. ту запаї ував ньд театром Винкиченкс. 



§ 263 Г/ихайпо ДрагсмЛіМв. Побіч Шевченка наймогут 
ній(ііою по^татю в українськім культури м «иттю, люі.и- 
ьою свролейсьхої освіїи і широких деіиократичних погля- 
дів, лкл^іною. шс творила ісгорі» , був Михайло Дра- 
гомаь в Оіь кілька найзаміїнійших фактів із його життя. 
Уродиьс! в Гаайчі в небаїатій дворянській сім! 1841 р. 
Ного батько оОертар^ся серед ліберальних росийських кру- 
гів і пі'сав у?'раїьські зірші. Михайло вчився в уїзднім 
училиші г Гак^ч], а потіл\ в полтавській гімназії. Коли по 
сме;ти иаря Миколи розпочалася серед росийської суспіль- 
ности ; ґітація за знєсеннєм кр'паитва, видавали полтавські 
і;мназіясти рукописну часопись і Драгоманів був ЇЇ редак- 
тором. Як студент київського університету працював в не- 
ді/.ьі;их П1КОЛЇ..1. По закриію -гелільних шкіл учителював 
в ^еміна» ії, не киваючи університетських студій. В 1864 р. 
зістзБ Д( центом всесвітньої ііторії На київськім універси- 
теті. Слоїл и /ібера. ьнимк поглядами мав великий вплив на 
дшлоді>. В 1870 році виїхав г^а бахганнє уряду для допов- 
н ння суліМ за границю і перебував у Львові, Празі, Гай- 
дельберзі, Фльсрещ'ї, Ціріху, Вілні. По повороті у Київ 
брав видну участь в пранях південно західного відділу Гео- 
графічного Товариства. Під ту пору повстало його виланнє 
українських, Істеричних пісень, лсконане разом з Антоно- 
вичем, по^рирся ряд політичних статий та наукових праць 
з обсягу історії, літератури та фолькльору. Літом 1875 р. 
був Драгоманів на першім українськім вічу в Галичі і хоч 
не риступив на ньом>' прилюдно, найшлися люди, які за- 
телеграфували в Росію, шо він говорив пролюву й закли- 
кував до злуки України з Польщею і відірвання обох країс 
від Росії. Наслідком сього доносу його усунено з універ- 



— 152 - 

ситету і він спинився в Женеві, де прожив 15 літ. Про- 
тягом того часу розвинув дуже багату й широку діяльнісгь, 
писав політичні статі (найважнійшою з них:" „Историческая 
Польща і великорусская демократія", в якій виказував 
історичні промахи Польщі і Росії у відносинах до України), 
наукові праці і видавав „Громаду". В Женеві видав Дра- 
гоманів також роман Мирного: „Хиба ревуть воли, як ясла 
повні?". В 1839 році кого покликано до Болгарії на катедру 
всесвітньої історії в Софії. Помер 1895 р. Велике істори- 
чне значіннє Драгоманова в тім, що він вітворив на розтіч 
вікно західньо-европейським новітним поступовим кличам 
та ідеям на Україну. Вдаряючи на вузкоглядність, безідей- 
ність та застарілі погляди свойого громадянства, позна- 
йомлював він його з добутками європейської культури, 
будив серед нього думки та нагинав до ідейної праці. „Без 
ідеалу говорив він землякам. — без віри в будуччину — 
ніяка праця неможлива"... З другого боку Драгоманів був 
(Першим, що з українськими справами звернувся до Европи 
"(на літературньому конгресі в Парижі виступив з проте- 
стом проти заборони української лігератури) і в ріжних 
заграничнйх журналах звертав увагу європейського світу 
на жйтте українського народу, його змагання та його по-, 
треби. 

Сестрою Драгоманова є Ольга Косачева (мати Лесі Увра- 
їнкя), відома в українській літературі під шгзьменським іиеаем: Олена 
П ч і л к я. Замітнііішпми іі писаннями є поема „К озачка Олена" 
та оповідання : „За правдо ю", „Товаришк п". 

Своїми писаннями та голошгкними в них думками 
й ідеями Драгоманів спричинив переліл\ в поглядах та 
у світогляді українського гроліацянства (зокреміа в Гали- 
чині) і вплинув на дальший хід української літератури і на 
напрям тзорчости деяких письменників. Сей вплив великого 
мислителя сліднйй також в творчостм — Івана Франка. 



Іван Фрднко. 

§ 264. ЙКочі літа й перші наука. Іван Франко родився 
15. серпня 1856 р. в селі Нагуєвичах дрогобицького повіту. 
Як син сільського коваля вже змалку звик був бачити 
тяжку працю і її поклав собі метою життя: 

„Сяли рукам дай — благав він у землі — , щоб пута ломати, 
„Ясність думкам — в серце кривди влучать, 
„Дай працювати, працювати, працювати, 
„В праці сконать... („Б еснянк п"). 

Перші науки пооирав у сусіднім селі Ясениці сільній, 
дальші в нормальній школі оо. Василіян в Дрогобичі. Вже 
тоді доля не щадила його. Смерть батька вразила болючо, 
а нелюдяне, часто звірське обходженнє деяких учителів, 
колишніх економів, зі селянськими дітьми зродило у серці 



- 153 - 

малого селянського хлопчини перші прояви бунту проти 
всякої несправедливости й насилля (опис таких знущань 
дає поет в оповіданню „Зсіїо а зсКгвіЬ еп".) Дякуючи 
вітчимози, Гриневи Гавриликови, покінчив автор „Захара 
Беркута" нормальну школу й гімназію в Дрогобичі. Весь 
час належав до перших учениісів в клясі, а Іспит зрілости 
зложив 1875 р. з Бідзначеннєм. Вже в гімназії кинувся 
з жаром до читання всякої всячини. Незвичайно сильне 
вражіннє зробив на ньому „Кобзар", що його одержав 
з рук проф. Верхратського. Скоро вивчився його на па- 
мять. Захоплювався також писаннями Возчка та Мирного. 
Вже в гімназії зачав збирати народні пісні; на гімназійні 
часи припадає також початок його літературяьої діялькости. 
Зачав писати віршом і прозою ще в низшій гімназії. Піз- 
нійше під впливом двох учителів Івана Верхратського і По- 
ляка Юліяна Турчинського (обох письменників та поетів), 
а ще більше заохочений живим прикладом товаришів 
Дмитра Вінцкозського та Ізидора Пасічинського вислав 
свої писання у редакцію часописи „Друг", яку видавала 
молодіж, що гуртувалася в студентськім товаристві „Ака- 
деміческій Кружок", Були се дві поезії, зложен) під впливом 
народніх пісень. їх заголовки : „Народні пісні" і „Моя пісня". 
§ 265. ^тшратшт аудіь Віїпіів Драгошкова. — йоема 
„НаПйШТ". Ширше іотіе для наукових дослідів і літератур- 
ньої роботи розкрилося перед автором ^Мойсея" у Львові, 
де він вписався на фільософічний вид^л університету. До 
Львова приїхав Франко з кількома зшитками готових ро- 
біт. Були там його власні поезії, драми, оповідання, були 
переклади С8. Письма, „Нібелюнґів", писань Гомера, Со- 
фокля. У Львові став поет членом студентського това- 
риства „Акаде-міческій Кружок", в якому під ту пору йшли 
горячі язикові та нгш'ональні сіори. Рішучий перелім в дум- 
ках, етичних та національних поглядах членів сього това- 
риства викликали листи Михайла Драгоманова. В листах 
докоряв Драгоманів молодіжи, що вона під культурним та 
науковим оглядом остала поза тодішним європейським 
рухом, що лінива в думанню, що не достає їй етичних 
засад. Під впливом листів Драгоманова „Друг'-^ зачав пи- 
сати живою народньою мовою, а літературне життє зна- 
чно оживилося. Вплив Драгоманова досягнув також Франка. 
Зворот до поглядів Драгоманова зазначився вже в його 
повісти „Петрії і Добощуки'*, а ще в більшій мірі слідний 
він у найзамітнійшій тогочасній його поемі , Наймит". 

в „Наймиті" маяюв доет иосгать найиата, що від ко- 
лпскн до могили 

„В пунгді безвихідній, погорді і печалн 
сам хилиться в армо. 

Щоб жиги, вій ЖПТТ6, і свободу і сипу 
за хліба кусник продав"... 
Сумув він і з тужнпм співом оре поде, байдужий, що для 
'ітужого добра проливав піт. Той наймит — ее паш нарід 



- 154 - 

що поту л.'їв потоки пад ппвою чужою. Б рабстві й неволі 
л лвхоліттю її недолі тяг^е &і»мо. Байлуже — д;ш кого, співаючи 
він оре плідний шврокаи лвв. Поет віщує йому, що відиесе по- 
біду, добуде волю З у власвім краю оратв ме сиіі' віі- сций лан. 

Під ту пору появилися також перші лгібні опові- 
дання Франьа, картини з життя простого люду, то зго- 
товили йому згодом невмирущу славу. Під впливом саме 
листів Драгс.манова, я^і слав він у редакцію »Друга", злу- 
чилися два студентські товарісства, ьерьісьо москвофіль- 
ське: уАкадеміческій Кружок" і друге українське „Д, ужній 
лїіхвяр*' — в одно. Заx6лал^и сьоіо зєди не ного товариства 
вийшов альАіанах «Днісірянка' з календарем на 1877 р» 
Тут надрукував Фраько два оповідання: „Два приіітелі"» 
і „Лесишина челяїь". 

§ 266. Іщш \ П нгсііідки. - Ооеаа „Какенярі". В липні 
1877 р. скої>а<.я подія, що сильно заважила в дальшім 
життю поета і в своїх наслідках оула причиною неодної 
гіркої >Билнни. В ТІМ році увязнено франка і цілу редакцію^ 
„Друга". Його вмішали в соціялісіичний процес, вісім 
тижнів передержали в слідчій вязниці і вкінці засудили 
в тюрму і«іж самих злодіїв і волоцюг. Вже сама тюрма 
була для поета страшною. і тяжкою пробою. Ще тя»ші 
часи почалися для нього по ви>оді з тюрми. Исго імя 
враз із іменем Михайла Павлмка обігало цілий край, 
було пострахом для тодішньої стьршої інтелігенції, вира- 
зом перевороту та революції. Після процесу Франко, не 
кидаючи університетськкх студій, осноїнійЦіє зачав позна- 
йолллюватися зі сой ялістимнгми теоріями. Рязом з письмен- 
ником Павликгм (айтсром сповідань „Юрко Куликів", 
„Тетяна Ребєншукова") заложив він в 1878 р. часопись 
«Громадський Друг", якої числа постійно конфіскувала 
прек>раторія за ширеннє соціялізму так, що треба було 
зміняти назву часописи на ,, Дзвін** , Молот*. 

Найзамітнійшими літературними творами Франка з тої 
пори — се повістка ,»Воа сопв^гісіог" і поема „Ка- 
менярі**. 

В повістці „Боа сспзігісіог'*, акої їе«а зечерпнепа з борвслаз- 
ського жвття, маяюв автор душеваі переживання змвя-давиаепа 
Герма па Ґольдкремера, найпершого бьгача міас борвслаьсььмми 
капіталіетами, що безпвщадво давить свого добачу. 

В зваиеввгів, пезвгяаіІЕО сильній, поемі „Каменярі", помі- 
щеній у ,.Дізоні", впводить поет себе й теся'^і тапвх, як він. Всі 
вони вриковаьі лавидіхами до гранітної скали ввлвквмп зелізвими 
лолстамв нв щпїіаг 'івльвого, ііов грій, голосу лупають сю скалу- 
Мск Бодоиаду реа, мов битвя грім кропавий, грвмлать молоти їх 
раз у раз. І хоч вони нпають, що не буде їм ні слави, ні памяти, 
добувають дальпіе пядь ла пядню землі. Всви вевільвикк, що д< бро- 
пільво взяли Н8 себе пута, вони раби всіі, вони каменярі на 
шляху поступу. Тільки живе в ппх велика віра, що ро8Ібютг> 
ска»^', щл Блаї'нозо кросх) і пласппми тастками змуруюіі. твердий 



— 155 — 

іссовь€і:ь і що прЕвесуть д.'йсїв, їі^пе жмтте, И0В9 дсбро у свіа 
А у я там далеко на світі, акпй вони кягіудп для праці, поту й луа, 
вроллиаюіь аа ввмз- сльозв мамя, жінкг і діти, хоч прокляті т?сіме 
»х думкв і їх діли. воЕЯ не вііпугкаю'гь молотів із рук. Де}- жать їх 
>';)іпко и тій сгаь) ііі і^ірі, що рівняють іпаах праьді, а щаств всіх 
прі іідс аж по їх кість ах. 

§ 267. йрїге ?кязй€йне - Опсвідгние „На дні". — Часо- 
ашь „СріТ". П(^ упіадку .ГрОіУіадсьюго Друга" зачав Франко 
видйЕаіи „Дрібь^ бібліотеї.у". Під сю пору працював також 
у „Прарпі", в ріжних польських часописях й у віденськід* 
^Спавянсььім а.'а/^.анаху'*, де містив оповідання, в яких 
Д(.торкн\в рілни>і боків життя простого люду й інтеліген- 
ції, з початком 18Й0 р. ^іоіо увязнено в друге і втягнено 
в процес, Ш.0 еіБі;я в Коломиї проти сестер М. Павлика. 
Тримісячний ^іобут в іюрмі і хвилини по випущенню ~ 
£»; пайприї рійша пора в жиі7ю поета. Відгомоном стріш- 
вих тюріл'ни> в{'ажінь являється повістка „На дні''. Ге- 
роєм ь оповідань ю, написанім з великою силою таланту, 
€ Бовл)р, якого люди зробили злочиьием. З тих часів по- 
ходить іакс ж псе^а ^Вічний революціонер", то 
тісьо р>.ж€ться з „Каменярами**. В „Каменярах** малює поет 
і>рт робітників, що рівняють шлях правді, у „Вічнім рево- 
люціонері"' величає сю силу, шо заставила каменярів по- 
кинути сьіг і рідню для праці, поту й мук. Отеє той дух 
революціоиео пр^^ їх до сього і вони несуть його голос 
,по ьурних хатах мужицьких, по варстатах ремісницьких, 
по місцях недолі і сліз". 

По виході з тюрми став Франко враз із Іваном Бе- 
лесм видавати місячник С^іт" (1882), де помістив м. и. 
початок Сіличої повісти ^Борислсв смісся". Коли львівська 
літературна часопись „Зоря" розписала конкурс на більшу по- 
вість, вигої овив , Захара Беркут а ". Повіст ь одержала нагороду 
і швидко появилася друком. 

§ 268. ,,Варод". — ,И(ип€ і спово". — Юкипвй. — Сксрть. 
В рр. 1Ь85 і 1886 був поет двома наворотами в Київі. Там 
одружі вся і навязав взасмиьи з тамошнми Українцями, 
що послужило щ ичмною до нового його увязнення. В 1890 
році причинився до основання українського радикаль- 
ного с І орон ни цтва. якого органом стала часопись 
„Народ", редагована Франком при співучасти Михайла 
Драгоманова, Володимира Охримовича, Вячеслава Будзи- 
новськсго та иньших. 

Для заверпіення студій виїхав 1892 р. до Відня, де 
одержав степень доктора філюс(^фії за наукову роботу 
про повість про Варлаама і Иоасафа. В 1895 році 
вйголосі^в Франко на львівські?л універгитеті габілітаційрий 
виклад на тему ^Наймичка** Тараса Шевченка, а профе- 
сорська колегія вибрала його доцентом на спорожнену зі 
смертю 0*іеляна Огснгвського катедру української літера- 
тури. Одначе міністерство не схотіло затвердити вибору 



— 156 - 

на професорську катедру чоловіка, ідо трячи сидів у тюрмі. 
З тої' пори Франко посвятився зівсім літературній та нау- 
ковій праці. Він оснував літ-зратурно-наукозий двомісячник 
„Життє і слово" (1894—97) і вмів йому надати справді 
європейський характер, а під 1898 р. був одним з голов- 
них редакторів „Л ітературно-наукового Вістника'* 
і рівночасно одним з найповажнійших співробітників „За- 
цисок Наукового Товариства і.мени Шевченка". 
Його літературні та наукові писання зєднали йому (уіаву 
європейського письменника, доказом чого є факт, що ріжні 
заграничні наукові товариства іменували його своьм членом. 
В 1898 році святкувала у Львові уся українська суспільність 
свято 25-літньої літературної діяльности поета. Ліихайло 
Павлик видав тоді спис усіх його творів (сей спис вино- 
сив вже тоді 128 сторінок дог-ку!), а бесідники складали 
ювилятови щирий привіт. 

Дякуючи за С70ва ггрязааная, Франко сказав тоді й отсі цінні 
слова, характерсстіі"їні для ЛЕлвніаого розуміння усеї його культур- 
ної діяльности: „...Муруючи сгіяу, мудяр кладе в неї не самі тільки 
ґранітні квадрп, але зк випаде, то і труск і ооломкп і додає до них 
цементу. Та:: само і з тій, що я зробяз за ті ліга, може і знайдеся 
деякий твердий камінь, а.іе пезно найбьтьше буде того труску і це- 
менту, котрим я гаповнюзав шока і пиари'*... А датьгпе говорив він : 
вЯк син селянина, вигодований твердим муяіицькзм хлібом, я п о- 
чувавсебедообоБязк у віддати працю свого аиття 
тому простому народовп". 

Недуга, що то.мила поета протягом останніх літ його 
життя, звалила вкінці його до гробу дня 28. мзя 1916. 
Українська суспільність без ріжниці станів і політичних 
поглядів віддаяа в часі похоронів величавий поклін його 
заслугам, а на йогс могилі зложила — тернові вінці. 

§ 269. Каракгерцстцкз ліяііьяасгц ївзна Франка. 

„В кого праця потом скрань зросила, 
„На верх той вибстьсяіз темної юрои**. 

Від смерти Шевченка ніхто з Українців, крім Драго- 
.манова, не добув собі більшого іменч на всіх просторах 
українських земель і ширшого розголосу між чужими,' як 
саме Іван Франко. На се велике імя зложилися небуден- 
ний його талант і рідке ба.гатсгзо та рілснородність його 
діяльности та творчої праці. Політика й поезія, публіци- 
стика й філрОсофіЯ; новелістика й лігературка критика, 
повість й історія, драма й етнографія, комедія і соціольо- 
гія, перекладка література й редагозанне часописий — все 
те всулііш — стало полем його творчої роботи й глибоких 
Есесторонніх дослідів. Він розкошувазся відчитузаннєм 
старих полинялих рукописів і враз із тим із глибин душі 
добував правдиві ізмарагди почування, уяви й думки ; за- 
нурювався у досліди над староукраїнськими апокріфами 
і повістями і враз із тим ^.у днях журби" словами високої 



— 157 - 

поезії виливав терпіннє своє і свого народу; вслухувався 
у го?лін українських народніх пісень, поринав у глибінь 
народніх приповідок і враз із тим намічував пильно люд- 
ські типи й характери і малював їх у своїх повістях ; про- 
сліджував давні твори народньої музи і враз із тим на- 
слухував, як бе живчик життя сучасної йому суспільности, 
сягав до індийських легенд, жидівських мельодій і враз 
продумував над поліпшеннєм соціяльних та економічних 
Бідносиїі народу, вказуючи йому нові шляхи ; спускався 
у низини ,.на дно" і враз із тим на бистрих крилах дул\ки 
й уяви зносився на вершини, там, куди доступ вільний 
тільки геніям... Був тим, що серед хащів найдикших про- 
бивав шляхи для иньших, був' тим каменярем, що довгі 
літа лупав скалу безідейкости, байдужности, тим ковалем^ 
що клепав серця й сумління свойого народу, був Ліойсеєм, 
що провадив нарід в обітувану країну народньсго щастя 
і впав на тім шляху... Був в першій мірі громадя ии ном. 
Розбуджував серед суспільности думки, кидав між неї нові 
кличі, вказував нові шляхи в політичнім та суспільнім 
життю. Гродна дянськ у службу мав він передівсім на 
оці, коли працював на полі української журналістики, 
коли познайомлював українську суспільність перекладами 
з найзнаменитш'ими творами людського духа, коли інфор- 
мував чужинців у польських, німецьких та великоруських 
видавництвах про життє свойого народу, громадянську 
службу мав передівсім на оці, коли кидався на поле науки 
й літератури і збсгачував сі галузи писаннями першоряд- 
ної ваги. ' 

§ 270. Наукова діяпькість Франка. Іван Франко є одним 
із найбільших світочів української науки. Його наукові 
студії виказують широку ерудіщію, глибоке зианне, силу 
таланту і смілість у висловлюванню думок та висновуван- 
ию висновків. Крім згадуваних праць про Івана Вишен- 
ського („Іван Вишенський і його твори, 1895), цро старо- 
ук^)аїнську повість про Варлаама і И оасафа („Варлаам 
і Йоасаф, етарохристіянський роман і його історія", 1896), 
про Шевченкову „Наймичку" важнійшими його науко- 
вими працями є: ^Святий Климент у Корсуні, причинок до 
старохристіянської легенди", ^Студії над українськими на- 
родніми піснями", його розвідки про старинну драматичну 
літературу („Український вертеп") та досліди над старо- 
українськими апокріфгми. Все таки, хоч своїми науковими 
працями добув собі Франко імя не тільки в українській 
науці, але й признаннє на чужині, головна сила його та- 
ланту і кевміруча трівкість його писань не в науковій ро- 
роті, а в оповіданнях та поезії. Франко, як учений, уступає 
місце Франкови, як новелістови, Франкови — - поетови. 

§ 271. Оповіяаняя та повісти Франка. Багатий відділ 
Франкової творчости виповнюють оповідання та повісти. 
Свою творчість на тому полі зачав романтичною повістю 



- 158 - 

„Петрії і Добощуки'^, але швидко під впли8о.\\ Дзагоманова 
завернув з того шляху. Намічуючи пально ржні типи та 
характери, намагався автор в своїх оповіданнях та повістях 
подати вірний образ життя українського люду та ііооли- 
ноких його верстов. Авгор дуже уважно зачав пригляг.ат'^ся 
життю, глибоко над ним приза^умувався і в ряді оповідань 
дав викінчені, мистецькі глалючк!< тих, щг^ „у поті чола'* 
працюють на життє. Зокрема побуг робучого прол^тапіяту 
і визиск його ріжними екслльоітораии найшли віаголіч 
в циклю оповідань високої аргистиччої стіЯности. писаних 
Б реалістичнім тоні, що до5ули со5і ш^іроки?і роз- 
голос як .бори сл авськ і 01 о зі 14 нн я**. А?тор «»ьре 

сунув в НИ>к ряд поста ГИЙ що ЧіСЛІДКОМ ТЄйНОТИ, НЄ6ІГ4' 

радних економічних умовим, 5гзраді0сги, стають се-^еіни 
ком наживи та предмето.п визиску ніжних удавів — Гольд- 
кремерів („Воа сопзігісіог-'). КращимVі у ц'клни сик оло- 
відань є „Ріпникч „На роботі*, „Нігіерчений 
грішник", „Яць Зел є пуга** „В о» сиіі^сгісЬог". 
«Борислав сміється". 

в україаській літературі подібипх •'«м доторкав ті'.ож ь своїк 
оповіданнях Стефан Ковалів (Се^фан Пагка — иомер 1930 р.) 
ма-гюючі бідні, темаі села, світ пу-кди і рогпукп і відцоояіги міяі 
кривдниками, а йокрдвдженими. Він був у^итсіем в Воркліав'. і маа 
нагоду основно приглянутиса жигтю в отсіі „галчцькіл іСч,діфорлП". 
В оповіданнях відсдоаав вій безодню арк увраїлсь'^яі іобітначін 
жертв безсердечних жидівськдх глитаїв. И.»го оповіданая зібоані 
в збірках: „ДейвртЕр", „Громадські п ром ис.іо в ці", дРи- 
бо лова", иП^хрес^нк" т. и. 

Але не тільки Борисляв з усіми його ЗіШіЦі^ти ви- 
зиском робучої сили та прппзсгю «орільної рОЗПу!ГК ляг 
темою опозідань Фран<са. З рівнію силою таланту тарі«- 
нил мистецьким вйкінчепн£л\ змчлюзав він працю всіх тих, 
що їч ,у поті чола^ приводитеся корогати свій ВіК (зо:^чИ; 
^Добрий заробок*. '^Маніпулянгка''). Як відго'лін тюрслніх 
зражінь явилися опов'да.іні «На дні^, „Пан талаха". 
В ияьшчх знову спинився авгор над жорстоким позеяен- 
нєм нелюдяних учителів ііад селянськими дітьмгі і їх їреба 
вважати подекуди авгобіографічлими споминами самого 
воета. 

Франко полишив також ряд більших повістии, як: 
„Захзг> Беркут", „Основи суспільности*, „Для домашнього 
огнища^, „великий шум*, „Перехрестні стежки**, із них 
найбільшу ціну має повість „Захар Беркут'. 

Вміст повісти „Захар Берку т". 

В повісая , Захар Беркут" дав автор ойраз жаття карпатської 
України в ХІІТ, в Подія відбувається в 1241 р. в тухояьських горах- 
Боярип Тугар Бовх, якому ві^язь Данило дарував в Тухо^ьщст 
широкі пояоаиин, удадкв лови на велику звіряну. Бія ба«ав позі а- 
£оинтися зі сугідвими боярами і в тій ціла гапросия їх ва ловв., 
Равом а боярами ввправидася донька Тугара Вовка, М є р о г а а в а 



- 159 — 

є. якої краса й Ж'яочса ні'еність йшли в парі зі смілввостю п ііідіііь- 
Рою. На полі г,іпої рвараги станув молодий пасемець Мав сни Бер- 
кут, счи деаятьдвсатадітиього провідника тухольоької гроаадИг 
йахара Беркута. Ма::свм побачив па тлх л >вах перший раз аіиро- 
сиару і тут серед небезпек зародилася є них любов. Макіии уратував 
а«нттв Мирославі, иа аку кияулпся медведица Він ар^сав Тугара о її 
руку, але гордий бояран не схотів видати іоньки за „смерда**. Тямчасом 
за те, що Тугар Вовк нарушував давні громадські права і відбнра» 
Тухольцяи їх полояань, вони завіавали його на „коапнй" (громад- 
ський суд"). Але Тугар Вовк йе тільки не думав піддатися прису- 
дова громадського суду, а ще й убив на зборах безрукого Мьука 
Боава, коли сей хотів розказати, ят: боярип зрадйв каязя Длиила 
в боротбі над Калкою. ІІотім утік Тугар Вовк з М^рославою до Та- 
тар і з невеличким ві дглом Татар ваиав па ееяо саме тод?, коди 
тухольська мояодіж під пречодом Максима руйнувала його дім. М'мо 
дуже хороброї оборони всі молодці погниуіш, атгіька Максим, якого 
щадила сірілп наслідком слова даного боярином Миролдані, діста^ся 
до татарської чевсії. Боярин, що стратив Аіаижо цілий свій відчіл, 
намовив татарського полководця Бур^увду піти на Т хлю і обіцюаав 
йому вказати парехід через гори. Монголи розграбпяи опустіїу 
їухлю і спалялі'' хати. Тимчаоои Мирослава не могла глітдіти дальше 
на зраду свойого батька і втікла до Тухольців. Вона навчіила їх ро> 
бити метавки, що заспаували Та гар, які от >яли в до^п^і. Яа рі'дою 
Захара завалено вихід а кітаовпан, в якій находвлнся Татари камін- 
ними плитами і вода гірського потока за-^оплюпала татарське військо. 
Коли Бурунда побачив неминучу загиоіпь усього свойого відділу, 
підніс вже топір над голо всю Максима в тій думці, що за жаттб 
вина дозволить Захар Беркут сстаньам Монголів на свобідяий вихід. 
Але старець не згодився. В хвнянві, коли Бурунда замахнувся, щоби 
розрубати Максимови голову, відтяв йому Бовк шаблею праву руку. 
Відділ Б рз^нди загинув. Умираючий Захар поблагослоикв сина па 
вінчанно з Мирославою і сказав оісі останні слова: ,Ми побідилн 
нашим громадським ладом, нашою згодою і дружностик^"... 

Цікава тема, гарпі вриклади героїчного зриву та посватя для 
загального добра, ідечпізаціа стародавнього і'роиадянського ладу, 
якого репрегентаніом аваявться свмпатнчьа постать Захара Беркута» 
пдатна характеристика посгатвй, чарівві опвси поетичної гірської 
нрвроди — все те запеваюе „Зяхареви Беркутови" тріпке місце в ряді 
українських історичпах повісти!. 

§ 272. Франко як поеі. Як поет займає Франко в укра- 
їнській літературі друге місце по Шевченку. В своїх поети- 
чних писаннях оспівав не тільки власні свої переживання 
але й переживання народні. Мотивами поетичної творчости 
міг сягнути нВершин" людської думки („Смерть Каїна% 
„МойсеЙ"), але вмів їх також найти у сірім життю «низич". 
Побіч зразців прегарної оефаєксійноі лірики, в якій дав 
перевагу розумови над почуваннями (збірка .^Аій ізмарагд") 
спроміг ся також на чудові перлини ніжної любодної лі- 
рики (лірична драма „Зіаяле листе"). Вмів також знизити»» 
до діточих сердець, до діточої психіки, тому то Й його 
^Лис Микита** »Абу Каземові Капці" „Пригоди Дои Кіхота* 



_ 160 - 

лишаться на все жел^чугами в українськім діточій літе- 
ратурі. 

Поети пиі лисапня Франка зібрані в збірках: „З зершвн і ни- 
зин", Ліш ізмарвґд", „Із днів жу^Ск", „Зіеялє ласте", ..ДавЕЄ і нове"- 
„8етрег Ьіто". 

Передівсім блиснув Франко поетичним талантом в по- 
емі „Панські жарти". 

Темою поеми — панщнзпяно лпхоліттв. Автор виводить виіде- 
яліаувану постать старенького священика, що виступав як справжній 
батько своєї громади, Біп намагався вахилити громадян до твере- 
зоетн, вчив сільсьві діти і скрізь ніс поміч та розраду нещасним 
громадянам в їх тяжкому горю. Його робота ве до вподоби була^ 
їіавовп Мвґуцькому, якого поет схарсктерііауваз як твп нелюдяного 
представника панщизнянвго насиллл : ,.Що був багач, громада гола, — 
то й славили його довкола, що добре господарював. Нераз зпмою^ 
як у полі вема роботи, а в стодолі все зроблене й ліс ие тнуть, щоб 
панщини — не дарувати, він каже було лід рубати". 

Коли пан Мвґуцький дізнався, що громада задумує будувати 
школу і розстатися з шинксіт, загорів гнівом проти старенького свя- 
щеника, що „бунтує" громаду. Але по боці громади стояв комісар '■ — 
Німець, що сватааачп доньку Миґуцького. дізпав від нього великої-' 
Еневвги. Він оповістив громаді, що цісар хоче дати волю. Щоби за- 
служити на сподіваву волю, усі громадяьн рішп.іп зложити на Но- 
вий Рік святочну нрксягу не ткнути горІБКЕ. Але коли прийшли лід 
церкву, дізналиея, що на прпказ пава двері церкви заперті. Звору- 
шений нарід велів дявоЕЕти на трівогу. Тим часом надлетіла ватага 
панських посіпак з лагайками та панським лрпказом рубати ліс. Гай- 
дуки поволікли також стареньаого попа. Коли пап Мпґуцькпй, що 
«їояв перед двором, зачав з нього глузуввта, що як дсбрий пастир 
йде слідом за громадою, старець сміливо відповів і^ому, що „в світі 
без ріжнззць усе свої границі має, і що ш'хто таких гравиць безкарно 
ве переступає". У лісі під тягарем дрсв упав безсилий старець на 
сніг. Коли посіпаки стали звущатпся вад ним, обурена громада ки- 
нулася на посіпак ;зі сокирами. Та ось появ-^вся гая і став з людий 
глузувати, що хапають за сокири, хоч віл тільки ..ззартував". Але 
аа сі панські жарти заплатив старець ;яиттєм, а люди дальше томи- 
лися Б панщизнянім ярмі. На весну приїхав іюмісар і прочитав гро- 
маді цісарськвй патент про знесенне панщини. Хотів прочитати ще 
й пану Мвґуцькому, але сей велів замкпутз його в псарню. Малюючи 
дальше пе[іііБІі Велпкдевь на ввлі і ту безкраю, радість вільних; 
громадян, знісся поет на вершини справжньої поебії. Тої самої днинк 
повели ;.ковні] і звязаного Миі'уцького в тюрму. Там він втратив здв- 
ровпв і ск< ро їіеаім Еомср, а жвд закупив село. 

Гри горій Цеглпнський, оцінюючи „Панські жарти", на- 
звав їх епічною поемою періпої ціни та першої краси. 

§ 273. „ЇМойсвй*. Найкращою поемою Франка й окра- 
сою усеї української літератури є велика поема „Мой сей". 
Осноіваю по€ми зробив поет смерть Мойсея, як пророка 
непризнаного народом. Ся тема в такій формі не є біблійна^ 
хоч основала на біблійнім оповіданню, У Франковій поемг 



— 161 - 

смерть Мойсея на вершині гори в обличчу Бога мотиво- 
вана тим, що його відіпхнув власниі'і нарід, зневірений його 
сороклітнім проводам. 

В поетичнілг Прольоту звертається автор до сво- 
його народу, що мов замучений, розбитий паралітик спи- 
нився на роздорожу. Поет трівожить свою душу будуч- 
чиною народу. Він питає, чи до віку судилося йому бути 
тільки тяглом в бистроїздних поїзлах сусідів; чи по вік 
його уділом буде укрита злість, облудлива покірність; чи 
за дармо тільки серць горіло до нього найсвятійшою лю- 
бовю ; чи за дармо весь його край политий кровю його 
борців. Але поет, що так ясно здає собі справу з хиб 
вдачі свойого народу, бачить також в його слові силу 
і мягкість, дотеп, і потугу, а в пісні його дзвінкий сміх 
і жалощі кохання. Тому то мова Й пісня народу кажуть 
йому вірити в будуччину і в день воскресний народнього 
повстання. Він радби добути такого слова, що бухає жи- 
вучим огнем, радби заспівати палку вітхнену пісню, що 
пориває міліони за собою. Але поет свідомий, що не йому, 
знесиленому журбою, роздертому сумнівами, битому стидом 
провадити нарід до бою. Все таки він віщує йому: 

.,Та прийде час, і ти огнистим видоіуі 
Засьяеш у народів вольних колі, 
Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом, 
Покотиш Чорнила морем гомін волі, 
І глянеш як хозяїн домовитий 
По своїй хаті і по своїм полі..." 

Поет присвячує при кінці прольогу народньому генію 
свій тугою ізповитий, та повний віри — вільний спів... 

Рідко який стих захоплює так душу читача, як про- 
льог „Мойсея". Поет вливає тут усю міць і ніжність почу- 
вання. Сильна віра в будуше народа і біль по причині 
його сучасного положення та хиб його вдачі, палке^ ба- 
жаннє стати народнім пророком та свідомість власної не- 
мочи, гнів і радість, ентузіязм і зневіра на переміну чергу- 
ються і зливаються в цілість. 

Розпочинає автор поему малюнком ізраїльського та- 
бору. По сороклітній блуканині в арабській пустині набли- 
зився Мойсей зі своїл\ народом о межу до Палестини. Се- 
ред червоних, як ржа пісків і голих моавських скель кочує 
Ізраїль. Ледаче кочовиско спить під подертими шатрами 
і не чує охоти переііти за голі верхи, бо не вірить вже 
в чудову обіцяну країну. Про сю країну сорок літ говорив 
народови Мойсей, сорок літ пречудна долина манила «а- 
оодню уяву. Але вкінці нарід зневірився. І ось дрімає він 
тепер по дрантивих налдетах; жінки печуть на гряни козяче 
мясо, а воли та осли гризуть осети та бодяче. Дітвора 
бігає по степу, заводить дивні іграшки: мурує міста та 
городить городи. Тільки один між сбю юрбою не дрімає 

11 



-- 162 ~ 

слабосилий дідусь і на крилах думок та журби лине поза 
гори. Се Мойсей. 

„Все, що мав у життю 
Він віддав для одної ідеї 
І горів і ясн'В і страждав 
І трудився для неї". 

Наче буря вирвав він свій люд з неволі і нераз віт- 
хненою мовою підіймав його душ^ не вершини. Але тепер 
.зімлів ного голос, погасло вітхненнє і молоде поколінне 
не слухзс його слів. Сео^д нього верховодять Датан і Аві- 
рон, в яких автор уосіб іює людські ЗV^агання до вигідного, 
безтурботного життя. На зборак синів Ізраіля голосистий 
Датан перепер ухвалу, що'іи укаменувати того, хто вдає 
зі себе пророка, накликує нарід до бунту та манить за 
гори. Але ось вже слідуючої дмини, коли як золотий Д'^Щ, 
сплила із неба прохолода, в таборі рух та гомін. Се Мой- 
сей виходить зі свойого намету. Хоч літа та туброти зі- 
гнули Й9Г0 стагь і снігом вкрили його волос, йогз очи 
горять, мов ДВІ блискавиці в хмарах. Серед загального 
счудування він йде до каліня, з якого звичай веїить про- 
мовляти до народу і зачинає говорити. Каже, що мимо народ- 
ньої ухвали він говорити мусить, бо його устами говорить 
Єгова. Він впевнює Ізраїльтян, що вони є стрілою в на- 
йнятому луку Єгови і стріла мусить летіти туди, куди хоче 
Єгова. При тій нагоді розказує притчу про терен. Раз зій- 
шлися дерева, щоби вибрати собі по власній волі короля. 
Хотіли вибрати кедра, але він не схотів кидати гордих 
скель, блесків сонця й свободи. Хотіти вибрати пальму, 
але й вона не думала міняти цвіту й дактилів за царську 
корону. Тоді просили дерева рожу, дуба, березу, але всі 
вони не згодилися. Вк нці хтось піддав дулку просити 
терна. Терен згодився, кажучи, що послужить радо і сте- 
литися буде в низу, тобА ичьші дерева могли буяти до 
неба. Чим терен між деревами, тим ізраільський нарід -н 
по думці ІИойсея — між иньшими наоодами. Єгова загля- 
дав в душу усіх народів, слідив їх вдачу 

,.І не взяв отих гордих, грімких, 
Що бють в небо думками, 
І підносять могутню пяту 
Над людськими карками"... 

не взяв за свойого гина ні багачі в-дукачів, ні красу 
нш, а вибрав вбогий нарід, що не має слави ні з цвіг> 
ні з плоду. 

„Між премудрими він не мудрець, 

у війні не В0Й08НИК, 

у батьк вщині своїй він гість 
І всесвітній кочовник**. 

І тому народови дав Єгова невідоме страшне посол«з 
ство, щоби зненавиджений братьми ніс його в будуччин) 



— 163 - 

Коли Датан і Авірон глузують із вітхненої мови Мойсея 
1 ЙОГО пророчої притчі, а Авірон радить приставити його 
за няньку до дітий, бо майстер він до казок, Мойсей пі- 
діймає знову голос у розпалі гнівному, а слова пливуть 
із його уст, як розкоти грому („горе вам, нетямущі, сліпі!"). 
Він докоряє землякам і картає їх, що бунтуються проти 
свойого власного добра, що, наче кропива, жгуть руку, 
яка Тх, як цвіт, плекає, що на своїх пророків мечугь ка- 
міннєм. 

Одначе за хвилину щось людське, мягке будиться 
в серцю пророка і він ніжними пестливими словами відзи- 
вається до народу: 

„О Ізраїлю, як би ти знав, 
Чого в серці тім повно ! 
Я< би знав, як люблю я тебе, 
Як люблю невимовно! 

Ти мій рід, ти дитина моя. 
Ти вся честь моя й слава, 
В тобі дух мій, будуще мо^-, 
І краса і держава. 

Яж весь вік, весь труд тобі дав 
У незломнім завзяттю — 
Підеш ти у мандрівку століть 
З мого духа печаттю"... 

Мойсей пращається з народом і сам спішить до обі- 
?уваної країни, бо ьже бє йому близька гадина. 

„Там я буду лежать і д ■> гір 
Сих моавсьі^х глядіти, 
Аж за мною прийдрте ви всі, 
Як за мамою діти". 

Потім виходить в степ, пращається з дітворою, що 
окружає його кругом, вчить її милосердя для всього жи- 
вого і йде дальше... 

На самоті приходить йому думка, що сорок літ він 
працював невпинно, щоби з рабів зробити нарід до впо- 
доби Єгові. Сорок літ клепав їх серця и сумління і вкінці 
доклепався того, що ледви уйшов від кпин і каміння. 
В його душу починають втискатися сумніви, що їх автор 
уосіблює в постати демона пустині Азазеля. Серед страш- 
них сумнівів про потребу і вартість сороклітньої праці, які 
нашіптує йому Азазель доходить Мойсей у сходовому 
сяєві небес на найвисшу гору, простягає руки до неба 
і молиться, а величезна тінь паде від його постати з вео- 
шг-ч га рівнини. Тимчасом Азазель, що за всяку ціну рі- 
шився знев рити Мойсея в успішність його праці і відвести 
його від ідейних поривів, принимає постать його матери. 



— 164 " 

Голубить і пестить його ніжними словал^и, а потому від- 
слонює перед Мойсеєм будуччину його народу. І бачить 
Мойсей обітувану країну, край овець і ячменЮ; в якому 
ні шляхів широких нема, ні до моря проходу, бачить, як 
племя його бродить у річках крови, бачить, як тягне хмара 
ворожих народів, як від крови червоніють поля, бачить 
тисячі скованих невільників, чує важкий хід страшних ле- 
гіонів, що толочуть юдейські поля, крик юдейських дівчат, 
толочених дикими кіньми. Тоді з його грудий добувається 
розпучний стогін : „Одурив нас Єгова". За сей момент зне- 
віри платить Мойсей смертю. Тим часом в юдейськім та- 
борі сум та туга. Не стало Мойсея, 

„Чули всі: щезло те, без чого 

Жить ніхто з них негодний. 

Те незриме, несхопне, що все 

Поміж ними горіло, 

Що давало їм змисл житєвий 

Просвітляло і гріло!..." 
Єгошуа, князь конюхів, кличе нарід до походу, до бою^ 

„Ще момент і Єгошуи крик 

Гирл сто тисяч повторить; 

Із номадів лінивих ся мить 

Люд героїв сотворить! 
Поема „Мойсей" має алегоричний характер. Поет ду- 
мав про український нарід і про український нарід співав 
свою пісню. В трагічній судьбі Мойсея, що провадив на- 
рід до обітуваноі країни і сам упав на шляху, розумів 
поет трагічну судьбу ідейного народнього провідника, якого 
нарід не розуміє і відтручує. Все таки, хоч між ідейним 
провідником, а тверезою юрбою настає пропасть, оста- 
точна звязь таки не зірвана. Ідею Мойсея підхоплює мо- 
лодіж, що під проводом Єгошуи (уосіблення оружної укра- 
їнської сили) кидається у бій за народні ідеали. 

Дуже гарну оцінку поеми і характеристику Хонсея як народ-- 
нього нровідиика з його безмежною любовю до народу, ідейними 
порвгва^ги, сумнівами та зневірою подав Яким Ярема в студії 
„Мойееіг, поема Івана Франка". 

§ 274. Драшгичкі писання та переклади. Крім поезій, 
оповідань та повістий кисав Фракко також драматичні 
твори: „Украдене щастє", ^Учитель", „Сон князя Свято- 
слава", „Будка ч. 27." та збогатив українське письменство 
перекладами писань Софокля. Байрона, Геїе, Гайне, Золі 
та иньших. 

Лектура: Михайло Возняк. Житте та опачінпе Гьана. 
■Франка. 

§ 275. Володимир Саіиійленко. 

„Гей, хто хоче всім свободи, 
„Поєднаймось, як брати, 
„Сонцем правди, світлим згоди, 
„Боже, шлях нам освіти". 



г 



~ 165 — 

Поет Володимир Самійленко відомий також в україн- 
ській літературі під псевдонімом Сивенький. Родився 
1864 р. в місточку Сорочинцях в Полтавщині. Гімназію по- 
кінчив в Полтаві. Перший раз виступив на літературному 
полі в львівській „Зорі" (1886 р.), а потім у харківському 
альманаху „Складка" (1887 р.). Вже перші поезії Самій- 
ленка, між якими визначається гарний переклад першої 
пісні Гомерової Іліяди^) виявили його поетичний та- 
лант. Поезії Самійленка, зібрані у збірш" „Україні", ви- 
казують велику силу поетичного слова. У деяких прояв- 
ляється щирий гумор, Остра сатира, иньші дивують гар- 
ною легкою формою і красою мови. Між писаннями Са- 
мійленка зєднали собі розголос сатира „На печі", напи- 
сана у столітний ювйлей нової української літератури 
і поема „Г еро страт". В „Геростраті" по мистецьки зма- 
лював поет постать Герострата, що бажаючи добути без- 
смертну славу, підпалив храм Артеміди в Ефезі. Велику 
вартість має також його переклад Божественної Ко- 
медії італійського поета Данта і переклад Молієрової ко- 
медії „Тартюф". Самійленко — се безперечно один з ви- 
значнійших поетичних талантів, що появилися в українській 
літературі по смерти Шевченка. 

§ 276. Натапія Кобринська. Побіч Михайла Драгоманова, 
що познайомив галицьку суспільність з європейськими 
соціяльними питаннями, та побіч Івана Франка, що перший 
знову впровадив в українське письменство нові західньо- 
европейські літературні напрямки, Наталі я Кобри н- 
ська була сею, що перша серед української суспільности 
в Галичині видвигнула жіноче питаннє й домагалася для 
української жінки повних прав свобідного розвитку та 
свобідної освіти. Наталія Кобринська (1855 - 1920^ походила 
зі священичої родини Озаркевичів. ії батько був священи- 
ком і послом до парляменту. Власною працею добула собі 
широку освіту. В молодім віці вийшла защж. за священика 
Кобринського, людину високої інтелігенції та артистичної 
вдачі. По надто скорій смерти мужа виїхала до Відня, де 
під намовою студентів, що гуртувалися при товаристві 
„Січ" зачала писати перші оповідання. Вже перше її опо- 
віданнє „Пані Шуминська" (відоме воно також під 
назвою „Дух часу") зацікавило широкі круги суспільности 
і зєднало собі загальне признаннє. Заохочена гарним успі- 
хом перших оповідань — кинулася Кобринська до праці 
на суспільнім та лтературнім полі. В 1884 р. дала почин 
до завязання жіночого товариства в Станиславові, а в 1887 
році випала жіночий альманах „Перший вінок", де крім 
неї та Олени Пчілки помістили також свої писання поетка 



1) Переклад Одпссеї зладив Петро Ніщяпськпйпід псевдо- 
німом Петпа Вапдті. Переложив він також „Антиґону". 



- 166 ~ 

Юлія Шнайдер-Німентовська (Уляна Кравченко), Люд- 
міла Василевська (Дніпрова Чайка), Климентія Попович- 
Боярська, Леся Українка та иньші. В девятьдесятих роках; 
вийшли заходами Кобринської три випуски „Нашої долі*. 
В українському письменстві добула собі Кобринська ви- 
значне становище своїми оповіданнями, з яких найкращими 
вважаються: „Дух часу", „Задля кусника хліба", 
„Виборець', уЖид і в ська дитина", „Я^зя і Катру- 
ся**. Б скх оповіданнях дала авторка ряд прекрасних обра- 
зів з життя галицького селянства та священства з незви- 
чайним багатством обсервації та з великою вірністю тонус- 
її оповідання мають суспільну закрзску. 

в оповідавЕїо „Дух часу" малює Кобопнська переживання, 
доброї стареш.кої попаді давнього типу, пані ПІуминсьсої, у зігкаен- 
ню з рДухсм часу", то в більш посту повпми зііаганнями молодого 
покоління.. 

в саовздаввю „Задля кусника хліба" дав образ недолі 
попедявіш-сиротп, що н^' ізаючи осзітв, не мав вмоги запрацювати 
на себе і рідню і віддеється за нелюба за для кусника хліба. 

,Ядзя і Катруся" — со вавбіньша повість Копринської. Вона 
містить дві паралельні історії двох дівчат 8 одного села: панської 
диїнви Ядзі і селянської — Каїругі: звазані вони онм, щоКатруснна 
мама буга нянькою ма^)евької панночки, а сама вона була пізаійшв 
її товарЕШйсю. Се товарвїсуЕаввв заківчвлося одваче дуже суйпо,, 
бо коли Катруся сблойінла раз Ядзю к} лачкамв, її вибили й прогнали 
зі двора. Історія Ядзз обертаетьі я коло того, що вона виростає з оди- 
нокою метою й призначєЕнем влити заміЕс. Але хоч врода її захоп- 
лює усіх, вяве вона, боїзга нрдосаачі віва не може діждатпся „відпо- 
відної партії". Із 6езділ;иа займається філянтрошйьнмп розрпвками 
і вкінці виходить за нс'рржптого панича — посесора. Се випещена 
дитина, пасивний, замкнений « собі характер. Катруся виростав си- 
ротою і став веселою, моторною дівчиною, ходить на заробітки — на 
тютюн до Буковини, де Бйклнкув захват тюггонного товариства, але 
вМів при тім оборонити себе. Подружившись стає трудящою ґаздпнего. 
йле смерть чоловіка ЕІдрнвав її памірп. Вона роздає дітип ьііж люди 
й пускається знову на заробітки. 

В оповіданвю хотіла Кобрипська дааи два контракти: оскільки 
йЕиттє панни пройшло безбервпо, пороікпо, остільки багате рухом, 
життем, гоі)ЄМ чй радістю, борсаьбсю житте селянин. 

В останніх сгоїх писаннях (уДзша", ,Рожа") перейшла 
Кобринська з реального світа у світ фантазії, малюючи 
неясні душевні пережнвгння, а також світ уяви, замкнений 
в народніх переказах. 

Характеристиісу творчостп Кобринської дав Михайло Гру- 
шевський в IX. т. Літературно- лауковсго Вістнпка. 

§ 277. Опьра Ксбмйякська. Побіч Кобринської другою 
талановитою письменницею, шо сміло виступила до бо- 
ротьби за права жінки як людини, її самостійне суспільне 
становище є Ольга Кобилянська. В ряді літературних пи- 
сань : новель та повістий ставить вона перед очи жіноцтву 



- 167 "- 

та цілій суспільности високий ідеал жінки з тонкими почу- 
ваннями і великою вразливістю на красу. 

Ольга Кобилянська (уродж. в 1803 році в місточку 
Гурагуморі на Буковині) вийшла з урядничої знімченої сімі. 
Початкову шкільну освіту доповнила самостіьною працего 
та широкою лектурою Захоплена творами німецької літе- 
ратури, зокрема фільоссфічними писаннями Нічшого зачала 
писати німецькою мовою. Перші свої твори, навіяні буй- 
ною фантазією, псм шувала в віденських та берлінських 
журнглах. По українськк зачала писати під впливом На- 
талії Кобринської та Софії Окуневської, її новелі, між якими 
найкрасшою є ^Уаїзе гоеіа б сої і ^и є", виповнили окремі 
збірки: „Покора", „До світла**. Характеристичною їх 
прикметою — символізм. Крім ноьель писала також більші 
повісти: „Людина'*,\иар!вна", „В неділю рано 
зіллє копала", „Земля", „Через кладку". В пові- 
стях захоплює Кобилянська читача тонкою акзлізою пси- 
хічних переживаї-іь героїв та героїнь, своєрідним поетичним 
стилем та прегарними описами буковинських лісів. Вона 
є поеткою лісів (поезія в прозі: ,.Б ітва", повість ,В не- 
ділю рано зіллє копала*} та землі (повість „Земля"). 

Повістт, „Царівна" нагасана в у формі дневника. Кобилян- 
ська дав в ній псвхольсґіву студію почувЕНЬ та переживань дівчини 
з віжвою поетпвою душею, а, шляхотвіми поривами, вразлавої на 
кр»су првродн, якій доводЕться агати серед грубих обставин аівття. 
„Я чую — говх»рить „царівна" — в собі проблиск якоїсь сили..., та її 
зацитькує та груба сила, що пану в довкола мене всевладно". Сею 
^арівЕсю" є Натапкв Верковпчіваа. Батько іі мати ноли- 
іпнли її сиротою, коли ще була дитиною. Була иестійкою бабуні, яка 
померла, коли Наталці було 12 піт. По смерти бабуні Наталка опи- 
нилася ня ласпі вуйка Івановича, ґіиназіііього учителя, людини до- 
брої, але без в.''асвої іолі та 6е5 еверпї. Жінка Івановича, спольщена 
Німвивя, не любила Нета;іки і часто давала її нагоду відчути безмір 
свгвї ласки, що првгсіріула •бо?ді»пьву сироту. Го|.'да вдача Наталки 
тервіпа безмірно, що „над веи добрі люди іі без пюбови мусять мати 
милосерде". Позбавлена ніжного родинного тепла, овіяна холодом 
неприхи. ьних настроїв, карак єни ва ностійьі докори п глузовання, 
аамкіїулася в вр^'к.і своїх мрій і' одиноку нисолоду находила ва лоні 
нрироди і в чиїаиою кнНои>к. Ва теплі, піагві повні любови слова 
О ряди па відповіла глибоким ііочуьевнвм. Одначе жінкою Орядпна 
ве хотіла бути, бо він, зломанив :ки■ів^.ими незгодинамп, в боротьбі 
8 матеріяльвими обставинами не "виявив такої сили характеру, яку 
нова рада була в нього бачити. Зневолепа ріднею па згоду стати 
жінкою нелюбого професора Льордена добулася вкінці на рішучий 
Опір, пірвала зі судженим і ріднею і в їхала в Чернівці як товаришка 
багатої, але недужої папі Марко. Там життв її покраща.іо. Там 
пізнала також сина ьаш Марно, чужиіщя-лікаря від марвнаршг, п;о 
силою та красою характеру, високпмп предметами душі, аваннвм да- 
леких країн і людитї тіі;ів прпвдгкпч у,-,і^ ер,'., ті<^п<,т;ку } лсзпскати 
як дружину. 



- 168 — 
Відмінний характер має повість „Земля". 

Довість „Земля" — се історія одної буковинської селянської 
родини. Селянин їв опіка мав двох синів: Михайла і Саву. 
Роботящий, магкий і добросердечний Мххлйіо був лю5имцеи батька 
й матерп. Молодший Сава, лінгтяй та нероба блгацьво ктоаогу сара- 
вляв батькам. Миліаш кому було з рушницею біу^іатн по лісі, ніж 
робити на господарстві. Не до вподоби було Твопіці п се. щ> Сава 
любив Рахіру, яка не звикла до сільського господарства. Другим 
яещаствм для Івоніки була військова слуагба Махай іа Блгьво 
й уявити собі не міг, як він по.лишит^ся сам один без помічника на 
господарстві. Так с їмо й сам Миха-іяо боявж військової сіужо і, як 
чогось невідомого, грізного. Б )явся він її тни більше, що полюбав 
дівчину Ганну з іагіського дворі. В-сіиці Міхаало пішов до віїська. 
але ніяк не міг до нього назакауги. Ві < постійно рвався до села й до 
господарства, В нових умовах прокіяулася щира й глібока любов 
селянина до ріднього поля і не дала йому засчокоїгися. Міас гам 
дома йшла дальше ворожнеча «іас старім Твоніюю і Сівою через 
Рахіру. Кінчиться повість загадковою смертю Михайла в лісі. Підо- 
зріннб звернулося проти Сави що хотів таким робом позбутися со- 
пернпка в наслідстві батькового майна. А.іе доказів не було, івояіка 
не іііг переболіти втрати Михайла й не міг цоііирнтася зі Сав )ю . 
Одинокою потіхою старого Івоніки був малий хлопчаї Тлзз.а, яка 
по смерта Михайла впяліла замуяс за Петра. 

Прнвязаннє селян до землі, гіркі зладаі жовнірського життя, 
туга за домом та ріднею найшія в огсіі поаіста Кобиаяяської пре- 
гарнай вислів. 

Лектура : ОлексачдеоГрушевсьхий -З сучас- 
ної української літератури. Начерки і характеристики. 

§ 278. Леся Україяка. Письменницею європейського по- 
крою, що вм ла вийти поза тісний круг своєрідних тем 
на широке поле світових мотизів, першорядною ліричною 
поеткою була Леся У к о а ї н к а. 

Леся Українка (Ляріса Косач-Квітка, 1872 -1913), 
донька письгленнйш" Олени Пчілк<, виховалася в патріогич- 
ній сімї Косачів, що жила в тет іих, дружніх взаєминах 
з родинами Старицьких та Л^сен<із. Злаку мала вона 
нагоду чути цікаві розмовя на літературні теми серед кру- 
гів, в яких йшла творча літературна праця. З оанній моло- 
дости виступила з першими ліоичними поезіями (перший 
вірш написала, коли їй було 12 роківч В 1892 році появи- 
лася перша її збірка „На крилах пісень**. В>ке в сій 
першій збірці побіч ніжних пісень, оспівуючих красу при- 
роди, задзвеніли сильні тони патріогичн'/ї громадянської 
лірики. Від тої пори Леся Українка стану та в ценгрі укра- 
їнського молодого літературнього руху. В 1899 році вий- 
шла її збірка „Думи і мрії", а 1902 .Відгуки". 

Поезія Лесі Українки є на скрізь національна, спря- 
.мовама до щастя рідньої країни. Характеоистичною при- 
кметою громадянської її лірики є сильний бадьорий тон, 
жива віра у кращу будуччину. народу, чого ярким доказом 



- 169 - 

прегарна, сильна поезійка „СопЬга єрет врего". Натомісць 
оскільки Леся Українка доторхає подій свойого особистого 
життя (вона від молодих літ була зломана тяжкою неду- 
гою, що часто веліла їй шукати полекші на Кримі, на Кав- 
казі, в Італії та в Египті), її поезія повна є бездонного 
смутку та безкадійности. 

З найбільшою силою, виразністю та глибиною вия- 
вився талант Лесі Українки в творах останнього періоду 
її життя в формі драматичної поеми або віршованої драми. 
Сюди^належать драми „Руфін і П рисці лля", „Лісова 
пісня^, „Камінний Господар", „Адвокат Мар- 
тіян", драматичні поеми „Вавилонський полон". 
„На руїнах", „Ізодьда Білорука", „Оргія", „Ма- 
гомет та Айша", „Иоанка жінка Хусова"! діяльоги 
„Три хвилини", „В дому роботи, в країні неволі", „Розмова". 
В отснх екзотичних її сюжетах, в яких в повній силі та 
повнім блеску заясніли її широка духова культура, високий 
поетичний полет й великий оригінальний талант, шукала 
Леся Українка часто розвязки на ті питання сучасного 
громадянського, суспільного та політичного життя, що 
томили її ніжку душу. 

І так в поемі „Роберт Брюс** ідеалізує Леся Українка по- 
стать шотландського аицаря, що станув па чо.іі народньвго пов- 
стання еа волю народу і краю. 

Анґлій ський короаь Едвард вдарив на чолі гордого пансфва 
на Шотлявдців, щоби вмьний шотландський нюд забрати в піддан- 
ство. Три дні боролися Шот.іяндці з анґлійською перемогою. Аяе 
долп король Едвард запевнив шотландським лицарям повні права : 

„люд простий мав нам платить 

податки й десятЕни, 

а лрцвр буде вільний пан 

своєї батьківщини"..., 
шотландське лицарство перестало боротися і радо перейшло під 
скиптр апґяіяського короля. Не піддався тільки Едвардови молодий 
лицар Роберт Брюс. Вдарив коня острогами 1 помчав у гори. За 
якийсь час в шотландській землі здійлив він народне повстапнв. 
Белів плуги кувати на зброю і 0олумінпі:м словом загрів селян до 
бою. На чолі шотлявдського війська, в якому крім нього не було ні 
одного лицаря, вдарив він па аяґліііськвх панів. Одначе хоч у ші- 
стьох битвах анґлійські пани розбили Шотляпдців, вони не зложили 
зброї ні ясних хоругов. Роберт зістався без війська і слави В роз- 
пуці подався він на ірляндський беріг, щоби покінчити яситтв у хрв- 
стопоснім поході. Але нечайно иа вид зусиль паука прийшла йому 
думка ще раз спробувати щастя. Він вернув в Шотляндію і по раа 
семай зібрав селян. Ненадійно вдарив на анґлійське військо й добув 
Шотляпдцям волю. За се вибрали вони його королем під умовою» 
що шанувати ме народні права. 

„І коли ти забудеш про справу 

Честп й волі народу свого, 

Схочеш жньті богатшії землі 



- 170 — 

Прилучати до панства свого — 
Ми не підем тоді за тобою, 
- Щоб чужого добра добувать: 
Най не тісно у рідній краіаі 
Най не треба в чужу мандрувать. 
^ Коди ти серед панських розкошів 

Продалати ьіеш свій люд панам:, 
Мь самі боронити потрафим 
То право, що належиться нам". 

Лірична дрЕма „Л і с о в а пісня" написана на основі волин- 
ських вародвіх переказів, лєґонд та вірувавь Усю могутнк/ поезію^ 
красу та чар лісової поліської лрЕроди оживияа Леся Українкї^ 
в раді поетичних постатей, утворених вародньою уявою, а саме Лі- 
совива, Водяника, Русаііки, Мавки, „Того, що греблі рве", виваззючи 
непереможній вглив лісової природи на душу ліодпвн (Лукьаі лю- 
бить Мавку). Траґедію бачить поетка в тім, що для буденні ого істно- 
ванпа, в боротьбі о щоденній їдіб люди нівечать ьрасу ліса й вби- 
вають, у своїй дупіі розуміннв йоіо поезії (Лукаш кидав Мавку та 
кеявтьса з Килнхіою.) 

§ 279. ІИихаипо Коцюбинський. До ряду найталанс вит- 
іііих укргїнських письменникіь новійших часів належить 
Михайло Коцюбинський. Родився 1864 року у Винниці на 
Поділю. Науку кінчие на правничому виділі київського 
університету, по чім вступив у державну службу. Довший 
час служив в Бесарабії, де йому поручено нишити фільо- 
ксеру. Бсроі-ьба із сим страшним шкідником буйних вино- 
градників послужила йому таьож темою д^іЯ окремого, 
глибоко задуманого оповідання ^.Для загального 
добра". Ізза важкої недуги ревматизму, якого набрався 
від простуди, покинув державну службу й одержав місце 
при статист^.чнім відділі чернигівської земської управи. Тут 
видержав по кінець життя, беручи живу участь в грома- 
дянськім життю. Для покріплення здоровля, що гіршало 
з року на рік, виїздив часто на Капрі, то зноБу в гуцуль- 
ські гори до Криворізні. Помер дня 25. цвітня 1913 р. 

Вже від 1890 р. почали появлятися друколг його опо- 
відання і новелі („Пятизлотник", „Для загального добра", 
яШповяз") окремо по поодиіюких часописях і заповнили 
згодом ряд збірок: „В путах шайтана", „У грі- 
ши и й світ", „Поєди нок", „Дебют", „Тіни забутих 
иредків". В своїх писаннях малює Коцюбинський пре- 
гарною мовою сучасне йому життє не тільки на Україні, 
але й поза її межами. Звуть його поетом краси при- 
роди і краси людської душі —так глибоко розуміє 
й відчуває він красу природи, так ніжно й глибоко вміє 
заглянути в душу і відчути людське горе. 

Безвихідне лихо соціяльнсго неладу („Ціповяз**, „Еаіа 
тог^апа"), перші зародки протесту проти сього лиха („Під 
мінаретами"), дикі зусилля погасити той протест (,Він іде" 
^Сміх*, ^Реггола дгріа''), людська темнота, дикі інстинкти. 



- 171 - 

апатія (»В путах шайтана*, „На камені", „Лялечка", „Пое- 
динск", „Дебют"), а псбіч того гарні людські діла („По- 
мстився", „Пятизлотник") — отеє теліи його оповідань. 

Гарний орпмір шляхотБІх зривів людської дупіі подав Ко- 
цюбинський в оповіданью „ПятнзлотЕИ к**. Стара Хима, підкла- 
даючи солому в грубку, турбувалася, що свій хліб минувся, а купити 
не було за що Та сама грижа, що останнин бохонець хліба минувся 
« на за;. ооіті:и неме н»дії, як іржа зелізо, трпала душу Хоми. Слі- 
дуючої днани на свято Введення вчули обоє в церкві, як священик 
голосив на проповідн про страшніїй недорід в далеких сторонах. По 
повороті домів Хима, переглядаючи в скрині полотна, любувалася 
срібвиьі пяті злотриком, що його одержала, яіс віддавалася від своєї 
баби на посаг і мріла віддати колись унучці. Хома, якого серце 
невпинно муляла думка, як добу ги хліба, просив Химу, щоби віддала 
пятизо.іотника. Але ьона скочила, мов опе^іена. Не хотіла його датл 
й тоді, коли равідався сват і нічим було його погостити, ані тоді 
копи сотськвй з десйтнЕКсм прийшли правити подать і аабралп свиту 
а жердки Що Ено, ко. и одної ночи сі але ввижатися їй голодні, про 
ЯВІ1Х читав батюшка, віднесла Хниа за намовою Хоми пятиздотнЕка 
в церкву і відді.'ла на голодних. 

Розказуючи вро о, виявляв Коцк-бинськия прекрасне знанкв 
людської набури в аоЕке вміьгв глибоко заглянути у людську душу. 

Яскравий малюнок румунського життя в Бесарабії, а разом 
з тим болючу тему відносин між одиницею і загалом розвинув Ко- 
цюбинський в повісти .Для загального добра". Розпочинає 
автор нові ть гарним малюнком сватсчного відпочинку в родині 
Замфіра Не роп а. Після обіду він їде огляд&ти з жінкою Маріо- 
рою та дітьми свій вввограднвк. Ясним спокійним самовдоволеннбм 
перейнята сй сценка п^.6Цьовптого і заможного селянського якпття. 
Замфір оглядав свп улюблеаий виноградник, що дістався йому по 
батькова, що наводить ва його душу рій спомі^ніа з діточпх та мо- 
подечьх літ і лк бурться краввидом. Твм більшою є його траґедія, 
коап з порз'че іья агронома Тиховича нищать його виноградник „для 
загальні. го добра", бо він діткпений фіпьоксервю. На скільки ясним 
промінним малк яком р( зпочднав автор повість, на стільки кінчить п 
вогурим (бр&3(.м повиої руїни; ввнищеннвм виноградішка, смертю 
Марос , матеї-ія ьвлм упа/ ком родкни Замфіра і його розпукою... 

§ 280, Вгсіпь ЄТ(і!:аніік. „Співець селянської не- 
долі", — Василь Ст(ф<іник уродився, як син селянина 
18"/ 1 р. в селі Руссві снятинського повіту в Галичині. До 
гімназії ходив в Дрогобичі, .медицини вчився в Кракові. 
В останніх літах перед війною був послом до австрийі 
ського паруіяменту. 

Перці оповідання Стефаника появилися в 1897 
році в гПр^Ці" В},чєслава Будзиновського і з бігом часу 
випоЕНкли збірьи „Синя книжечка", ^Камінний 
хрест", ^.Дорога". „Кленові листки". „Моє слово". 
Характер нарисів Стефаника є на скрізь орі^гії'зльний, 
відрубний. Він спиьюеться тільки на поодиноких момен- 
тах людського життя і висвітлює Ух з таким знаннем на- 



172 



роднього життя, з таким розумій нем наг)Одньоі' психольогії, 
такою чутливістю до людського страждання, що його 
оповідання лишаться раз на все дорогоцінниу.и жемчугами 
в українському письменстві. І так н. пр. у нарисі „Діти" 
Стефаник здержується при тій хвилині, "коли дід кладе 
граблі на межі і в голос зачинає нарікати на свої діти. 
В „Синій книжечці" змальований с^й момент, кЬли 
пяний Антін, пропивши маєток і останню хатину, пускається 
в свіг зі виньою службовою книжечкою за пазухою. 

„...Іду. Яиш поступив бм си, а вікиа в плачь. Заплакали, як 
маленькі діти. Ліс їм паповідав, а вони слозу за слозов просі кают. 
Заплакала за мнов хата. Як дитина аа мамов — так заалакала '. „Обтер 
«м полов вікна, аби за мнов не шгакали, бо дурно, тай вістуиив ви 
цалком". „Оіі легко, як каміне грпати. Темний світ наьпсред меае"... 

Подібно в «Засіданню" схоплена сцена громад- 
ського суду над бідною Ро'ланихою, що вкрала дошку 
коло церкви, в „Святім вечері" коляїа зсичілої зі 
зимча жебрачки, в нарисі „З міста йдучи** рошова се- 
лян в повороті з міста. Напис „Виводили з села" ста- 
вить перед очи безмежну розпуку батьків за сино^^, наоис 
„Стратився" малює самовбійство рекрута з туги за рід- 
нею; в ^Лесевій фал\іл ії* Стефаник здерж*/ється при 
сцені, як Лесиха з дітьми бє мужа пяницю. в „Камінн'м 
хресті" при хвилині пращання Івана Дідуха з різним 
селом перед відїздом в Какаду і т. д. Пои тім форма на- 
рисів викінчена до найменьших подробиць; автор вислов- 
люється дуже короткими реченнями, звязким, ядеоним 
стилем, а для збільшення життєвої правди малюнку і не- 
вмолимого трагіз^іу життя користується-місцевим говором. 

§ 281. Воподитир Винниченко. Виїмкове сгановище серед 
українських письменників новійших часів займає Воло- 
димир Винниченко (ур. 18,0 р.) Як визначний грома- 
дянин брав Винниченко видну участь в українській оево- 
люційнім руху й будованню української держави. Як пи- 
сьменник виявив дужий, стихійний, оригінальний талант 
в цілій серії оповідань, драм та комедій. Творчість Зиччи- 
ченка ціхують в першій мірі смілість та ріжнородність 
у виборі тем та їх обробітці. Як мистця і громадянина ці 
кавлять його ріжні (часто дразливі) питання родинного та 
суспільного життя і він сміло відслогіює ріжні „щаблі^^ 
людського „життя**, вишукує житєві „контрасти" й нама- 
гається вияснити причини „дізгармонії" у людських взаєми- 
нах. Краса й сила, нужда й горе, боротьба з визиск )М 
тіла й душі, змагання до щастя серед тяжких, сірих днів, 
^тремтючі акорди похвальної пісні новому радісному жит- 
тю- ~ отеє мотиви його оповідань та драматичних писань, 
що в отвертости та жорстокости реалізму не мають пари 
в українському письменстві. Часто сходить поет у низини 
людських недомагань та пороків з метою очистити житте 
від усякої мерзоти і повести його здоровим природним 
шляхом. 



— 173 — 

Між його оковідаБнями ввоиваються „Хто ворог', дРаб 
«рас и", „Темна є и д а", „ Ч є с т ь", а зпоміж драматичних писань 
„Щ а б -і і ж и ї т я^', ,.Д є т є п 1; о", „Б аза р'*, „Б р є х п я", „С п і в о я ' 
товариств а", , З а к о н", ,,Г р і х". 

§ 2Б2. Пссти=лІрііки кбвіСших ^асів. аЧрім письменник!» 
і письменниць, якіік літературну творчість обговорено вже 
еисіііє, на полі ліричної поезії виявили більший та- 
лант ше отсі гсети: Іван Манжура (■}• 1893., співець 
степу та хлібсробськсї пргці), Володимир Масляк 
(виступив давнійше, не кидає пера и досі), Богдан Леп- 
к и й (поет осени та зівялого листя, автор збірок ..Осінь", 
„Листки падуть", „Над рікою"), Василь Пачовський 
(„Рсзсигані перли''), П ет ро Карманський („Ой люлі 
смутку"), Остап Луцький, „жрець краси Микола Во- 
рс ний (автор поетичного переспіву казки про ^Євшан 
зіллє"), Степан Ч а рнецький („Сумні ідем"), Павло 
Грабовський (як засланець серед якутських тундр ви- 
ливав у піснях ту» у за Україною), Агатангел Крим- 
ський (автор збірки віршів на екзотичні теми „Пальмове 
гилє". Крім того писав повісти, як „Андрій Лаговський" і вибив- 
ся як визначний учений — орієнталіст), Дніпрова Чай- 
к а („Морські мольодії"), Микола Чернявський (поет 
моря), Василь Щурат (лірик, першорядний учений, 
знаменитий перекладчик „Пісні гро Ролянда", „Нібелюнгів", 
„Слова о полку") Христя Алчевська (поетка настроїв 
і почувань, повна ніжної туги за красою, цвітами та сон- 
цем). О. Олесь (псевдонім) Григорій Чупринка, 
Павло Тичина. („Золотий гомін"). Зокрема в поетичних 
писаннях О л є ся („З журбою радість обнялася") та Чу- 
принки (в збірках „Огнецвіт-' „Метеор" .,Ураган"} україн- 
ська поезія досягла самих верхів вітхнення, краси та сили. 

§ 283. Новсп]аи останніх дссятипіть. Останні десятиліття 
видви гнули також цілий гурт письменників-новелістів, що 
у формі коротких оповідань схоплювали поодинокі мо- 
менти життя й горювання люду. І так священик Тимо- 
тей Бордуляк дав збірку оповідань п. н. „Ближні**. 
В тих оповіданнях, повних теплого ліризму та мягкого 
гумору малював нужденне галицьке село й епізоди зі що- 
деннього селянського бідування. Ясним спокійним кольо- 
ритом визначається іісго оповіданне „Дай Боже, здоровля 
корові". Ніжнил\ гумором навіяні тако)і< оповідання О сип а 
Маковея („Клопоти Савчихи", „Нові часи"), М о де ста 
Левиць кого (н. пр. „Шастє Пейсаха Лейдермана", „За 
був") та Леся Мартовича („Не читальник"). В стилю 
Стефаника писані є оповідання Івана Семанюка, яких 
темою вибрав автор Гуцульщину з її відтінками мови, по- 
буту, народніми переказами й забобонами (-Грушка", 
„Чічка", „Основини''). Автор знає і любить життє Гуцуль- 
щини і хоче його як найвірнійше передати у своїх нари- ' 
сах та оповіданнях. Глибшими психольогічними студіями 



являються гарні оповідання Дмитра Марковича (зі- 
брані в збірці „По степах та хуторах") та Богдана 
Л є п к о г о (збірки „З життя", „Кара"). Сатиричним забар- 
вленнєм виріжняється повість з життя духозенсгва Левенка 
(Леонтовича) „Рег ресіез аровіоіогаш"), а холодом песси- 
лізму віє від писань Грицька Григоренка. 

§ 284. Історичне опові^аннє :а історціиа повість. Найбільш 
занедбана нива українського історичної повісти та оповідання 
збогатилася останніми часами праця-УіИ Андрія Чайко в- 
ського (крім історичної повісти „Побратими'' та історич- 
них оповідань в роді «Віддячився'^, „Козацька помста* 
писав також повісти з побуту ходачкової шляхти «Олюнь- 
ка", , В чужім гнізді"), Ореста Лгвицького, Вячеслава 
Будзиновського („Під одну булаву", „Іван Підкова"), 
Юліяна Опільського „Іду на вас**, „В царстві зогтотої 
свободи", „Сумерк"), Осипа Назарука (^Ярослав Осмо- 
мисл"), Осипа Маковея („Ярошенко"), — К^'щенка. 

§ 285. Шдручяики історії ^птшькоі аітератури. В україн- 
ській мові повний огляд історії української літератури дали 
Омелян О гоновський, Олександер Барвінський та 
Сергій Ефремов. Староукраїнська література опрацьо- 
вана Богданом Лепким (в двох томах), а найнозійшими 
часами Михайлом Возняком (покищо також у дчоч томах). 
В згаданих цінних працях найти можна ширший та пов- 
нійший огляд розвитку української літературної творчости. 

§ 286. Живучість української пігсратурц. Хоч українській 
літературі на протягу століть доводилося розвиватися серед 
дуже болючих умов історичного та національного життя, 
все таки являється вона живим виразом талановитости та 
живучости української нації. Українська література, глибоко 
демократична в своїх основах, навіяна щирою цікавістю 
до народу, його життя і його надій, сповняла протягом 
довговікового свойого істновання дуже важку ролю того 
промінного ідейного дороговказу, що провадив цілу націю 
в країну волі та культури. Свідчить вона про велику, нев- 
міручу силу українського духа, яка веліла Франкови в без- 
смертнім прольоґу до „Л/Іойсея" ворожити народови „во- 
скресний день повстання". 

Тому кликав поет: 

„Та прийде час і ти огнистим видом 
Засьяєш у народів вольних колі, 
Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом, 
Покотиш Чорним морелі гомін волі 
І глянеш як хозяїн домовитий 
По своїй хаті і по своїм полі!" 



ЗМІСТ. 



1. Що таке література і її істо- 

рія? 

2. Українська у стяа слозестрість; 

її даваица і знач'1іі.іа. 

3. Поділ української літератури. 

4. Пвредхрчстіяиська культура 

на У" країні. 

5. Византиаська культура. 

6. Цчрковно-славяаська нова. 

7. Індоєвропейські мови. 

8. Св. Кирило і Мот дій. 

9. Значінав діяльности ов Ки- 

рила і Мето дія для укра- 
їнської літератури. 

10. Український тин церковао- 

славяііської мови. 

11. Памятники церковно-славян- 

ської мови. . 

Перша доба. 

12. Перзписувангв книг. 
18. ІІервкяадааав. 

14. Порекдадаа література. 

15. Св. Пясьіїо. 

іб Твори святих отціа. 

17. Збірники. 

18. З мірники кн. Святосчава, 

§ 19. Минеї, про.гьоґи, иатерики. 

§ 20. Іічвяи. 

§ 21. Хроніки і Падеї, 

§ 22. Твори природничого та ґео- 

ґрафічного змісту. 
§ 21 Апочріфи. 

§ 24. Знаїіннв і вплив апокрифів. 
§ 25. Повісти. 
§ 26. Характеристика перекладної 

літератури. 

Ориґінальне письменство. 

§ 27. Круг освіти. 
§ 28. Дві шкоди нпсьменників. 
^ 29. Висша школа. 
§ ЗО. Іляріоп. 
§ Зі. Писання Іляріона. 
§ 32. Харакгеристнватворч:остя Іля- 
ріона. 



§ 83. Кдии Сиояятнч:, 

§ '4. Кирило Турівськнй. 

§ і<5. Назша школа. 

§ Й6. Монах Яків. 

§ 37. Теодозій Печерськии. 

§ 38 Нестор. 

§ 39. Волод;имир Мономах і його 
Поученне дітям. 

§ 40 Иньші писання низшої шкоди. 

§41, Аґіобіоґрафічнв нисьменогво. 

§ 42. Київо-печврсьь-БЙ Патерик. 

§ і?>. Лігератураа форма Па.терика. 

§ 44. Заіст оповідань із Патерика. 

§ 45. Літописи. - Літописні зводи 
і збірники, 

§ 46. Повний заголовок і зміст т. 
зв. Несторової літописи. 

§ 47. Справа авторства „Неоторо- 
вої". 
літописи. 

§ 48. Ж^рела Початкової літописи. 

§ 49 Основні прикмети Початкової 
літоииси. 

§ 50. Дітерятурна стійяість „По- 
вісти". 

§ 51. Зміст деяких переказів. 

§ 52. Київська літопись. 

§ 5 5. Історичний опис походу Ігоря 
на Половців. 

§ 64. Га.іЕЦько волинська літоилсь. 

§ 55 Піломнак ігумена Данила. 

§ 56 Старанна поезія. 

§ 57. Б ялини. 

§ 58. Доля поетичних творів. Даов- 
вірв. 

§ 59. Слово о полку Ігореві. 

І 60. 8\гі.ст ' 'лова о полку. 

§ 61. Аг.торство Слова. 

§ '2, Ч[яс написання. 

§ 6^ Характеристика поемп. 

6 64. Наслідування Слова о полку, 

§ 65. Мо.іепів Дівила Заточника. 

§ 66. Характеристика літературної 
творчости київського пе- 
ріоду. 

§ 67. Причини занепаду літератури. 

§ 68. Пояі д-чржавні орґаігізми. 

§ 69 Літера-урпа твоичість в добі 
татарського лихоліття. 



По 



70. Кярвло. Серапіон, Кипріяв. 

Григорій Цамвлак. 

71. Татарське лихоліттв у народ- 

ніп поезії. 

72. Перевага українського еле- 

менту в литовській дер- 
жаві. 

73. Литовськв-русью літописи. 

74. Бочаткп полеміки. 

75. Посланів Мисаїла. 



§ 


77. 


§ 


78. 


й 


79. 


§ 


80. 


§ 


81. 


§ 


82. 




83. 


§ 


84. 


§ 


85. 


§ 


86. 


§ 


87. 


§ 


88. 


§ 


89. 




60. 


§ 


91. 


<? 


92. 


§ 


93. 




94. 


§ 


95. 


§ 


96. 


§ 


97. 


§ 


98. 


<5 


99. 


сї 


100. 



II. Середня доба. 

§ 76. Відмінний характер літера- 
турних памятяпків серед- 
ньої доби. 

Політичні події. 

Реліґійні події. 

Західно європейські куль- 
турні течії, 

Гуманізм. 

Реформація. 

Друкарська штука. 

Діяльність Івана Федоровича. 

Переклади св. Письма. 

Атонська гора. 

Під новим прапором. 

Люблинська унія. 

Діяльність вельмож. 

Острог. 

Остре ясська Біблія. 

Братства. 

Ставроппгійське братство. 

Львів — огнищем освіти. і 

Київ. , 

Київська братська школа. І 

Київо-ЛІогиляпська копєґій. | 

Роля Петра Могили з ьуль- | 
турнім життю ї-'країнп. 

Участь Петра Могили в лі 
тератзфнім життю. 

Галузп літературної творчо 
стн в середній добі. 

Богослужебні кнпгп. Памят- 
нлки духовно-морального 
характеру. 

101. Ппсанпя наукового хара- 

ктеру. 

102. Граматики та словарі. 
10.3. Тео.льоґічві твори. ■ 

104. Історичні писання. 

105. Полеміка. 

106. Спірні }титання між право- 

славними і католиками. 

107. Берестейська унія. 

108. Іпатій Потій. 

109. Полемічні писання після Бе- 

рестейської унії. 

110. Мелетій Смотрицькпй. ! 

111. ївап Вишенськр.й. і 

112. Зміст поеми Франка ..Іван і 

Бишенський". І 

113. Пересторога. І 



§ 114. 

§115. 

§ 116. 

§117. 

§118. 
§ 119. 
§ 120. 
§121. 



122. 
123. 
124. 
125. 
126. 
127. 



§128. 

§ 129. 
?ї 130. 



ЗахаріяКопйстенський і його- 
„Палінодіа". 

Полемічні писання Ґалятов- 
ського і Барановича. 

Зл^т{а У;;раїни з Москов^ 
щпкою. 

Українська проповідь в 
XVII от. 

Дазар Баранович. 

Поанікій Ґалятовський. 

Антія Радквилівський. 

Еміґраціл українських уче- 
них в Московщину. 

Українські учені на півночі 

Наслідки бою під Полтавою. 

Почияи української вірші. 

Характер- і форма. 

Розвиток вірші. 

Вірші характеру побутового, 
історичного н сатиричного. 

Важнійші памятндкЕ віршо- 
вої літератури. 

Зміст деяких віршів. 

Климент Зіновіїв. 



Розвиток української драми. 

§ 131. Завязки драматичної поезії 
в народніх обрядах. 

§ 1.52. Реліґійна драма на заході 
Европи. 

§ 133, Шкільна драма. 

§ 134. Інтермедії або інтерлюдії. 

§ 135. Шкільна драма на Україні, 
Назга й будова. 

§ 136. Зміст драми про Олексія, чо- 
ловіка божого. 

§ 137. Найдавнійші українські ін- 
термедії. 

о 138. Зміст інтермедій Ґвватовпча. 

§ 139. Авторство інтермедій. 

§ 140. Драїїа Дматра Тупталенка. 

§ 141. Важвійші памятнпки драма- 
тичної літератури. 

§ 142. Слово про обурення пекла. 

§ 143. Інтермедії почлтком україн- 
ської комедії 

§ 144. Вертепна драма. 

4 145. Козацькі літоплсн. 

§ 146. Літопксь СамОіїпдця. 

§ 147. Літоппсь Грасяні-л. 

§ 148. .Літопись Сакійла Велична 

§ 141». Історія Русіп. 

§ 150. Перекладні романи. 

§ 151. Реаїлщя проти обрусіння. 

§ 152. Григорій, Савич Сковорода. 

§ 153. На досвітках яоіїої доби. 

Третя доба. 

§154, Поява „Еаеїди" початком 



177 



§ 165. Невід радні національні та 

суспільні обставинд. 
§ 156. Житвпась Котляревського. 
§ 157. Звязь творчостя Котлярев- 
ського з паматниками се- 
редньої доби. 
§ 158. „Енеїда". 

§ 159. Народкиіікольорит|в„Бнеїді'. 
§ 160, Гумор. 
§ 161. Ідейність „Енеїди". 
§ 162. „Наталка Полтавка". 
§ 163. -Москиль Чарівник". 
§ 164. Зас.іуга Котляревського. 
§ 166. Наслідувапнв „Енеїди". • — 

„Котляревщина". 
§ 166. Наслідування „Наталки Пол- 
тавки". 
§ 167. Полтава першим огнищем 
коворозбудясеного літера- 
турного життя. 
§ 168. Харків — другим огнищем. 
§ 169. Петро Артемовський Гулак 

і ного суспільна сатира. § 207. 

§ 170, Ивьші іїясанця Артемов- § 2і8. 

ського. 

§ 171. Харківський гурток. § 209. 

§ 172. Початки української етно- § 210. 

ґрафії. § 211. 

§ 173. Граматі'ї'а Павловського. § 212. 

§ 174. Григорііі Квітка- Осііовяненко § 2.3. 

§175. Реліґізний Еі^стрій в писан- § 214. 

ня:^ Квітки. — Маруся. § 215. 

§ 176, ^Порекотипоае". § 216. 

§ 177. „Салдатськпй партрет". „До- § 217. 

бре роби добре буде". § 218. 

§ І 78. Характеристпка творчости 

Квітки. § 19. 

§ 179. Евген Гребінка. § 220. 

§ 180. Греоінчкпі приказки. § 221. 

§ 181. Романтизм. § 222. 

§ 182. Україн ська школа в поль- 
ському письменстві. § 223. 
§ 133. Амврозій Метлинський (псев- § 224 
донім : Могила). § -25. 
§ 134. Михайло Мачарсвськвй. 
§ 185. Характеристпка письменства § 226. 
до — Шевчеякової доби. § ■27. 
і> 156. Галичина після прилуки до § 228. 
Австрії. § 229. 
§ 187. Перші прояви національного ^ 2і;0 
пробудження галицьких § 2ЯІ. 
Українців. § 232. 
<^ 188. Письменство- перед Шашке- § 233. 
впчем. § 234. 
§ 189. Пере.лоиоввзначінпв виступу § 2.-І5. 
Шашкевича. § 236. 
§ 190. Життєва траґедія Маркіяна 

Шашкевяча. 
§ 191. Літературна спадщина Ша- і:? 237. 

швевича. 
§ 192. Шашкевач як поет. § 238. 

§ 193. „Олена". § 239. 

§ 194. Значіння Шапгееопча. § 2 0. 

' § 241, 



§ 195. Сзшнеположеннвукраїноької 
слравп по смертп Шашве- 
вича. 

§ 196. Яків Головацький. 

§ 197. Мі кола Устиянович. 

§ 198. Антін Могйлььицький. 

§ 199. „Весна народів". 

§ 200. Змагання до обвдинення. 



§ 201, Київ третім огнищем літера- 
турного руху Дадніпран- 
щинн. 

§ 202. Михайло Максимович. 

§ 203. Ідеї федерації Славян. 

§ 204. Кирило Методіівсьвв брат- 
ство. 

§ 2С5. Доля Братства. 

§ 206. Мих;ола Костомарів. 



Тарас Шевченко. 

Найважніпші події з життя. 

Шевченко — найбі.іьщии 
поет України. 

Шевченкіжі балляди. 

„Перебендя". 

Пеб;. тові поеми. 

Історичні поеми. 

Сус. ільні та поетичні поеми 

Думки. 

„Назар Стодоля". 

Панталеймон Куліш, 

Творчість Куліша. 

Історг-чні поеми і драми Ку- 
ліша. 

„Орися". 

„Чюрна Рада". 

Куліоі як історик та критик. 

БІістьдесяті р«жи. Пеіербур- 
ська „Основа". 

Кпїуська хлопо манія. 

Мьрко Вовчок. 

Характеристика оповідань 
Вовчка. 

Ганна Барвінок. 

Олекса От( роженко. 

„Марко Пр.'Клятиіі". 

Леї'Нід Глібів. 

Степан Рудапський. 

„Наука" 1 уданського, 

ііятьдесяті роки в Галичині. 

Шістдесяті роки в Галичині. 

Театр „Бесіди". - .,Просвіта" 

„Хлопська дитина" Заревпча. 

Громада письменників „на- 
родовців" в шістьдесятнх 
роках в Галвчіші. 

Павппи Сявьцїцькпй (Павло 
Свій). 

Омелян ОгОНОЕСЬКИЙ. 

Корнило Устиянович. 
Доля буковинської України. 
Осип ІОріії Федьковпч. 



- 178 



§ 242. Федькович як лірик. 
§ 243. Повісти Федьковач». 
§ 244. „Довбуш". 
§ 245. Братя Варобкввичі. 



§246. 

§247. 

§ 248 



§249. 
§250. 

§251. 
§ 252. 



§253. 

§254. 

§255. 
§ 266. 

§257. 

§253. 

§25г 

§260. 
§ 261. 

262. 

§263. 



Сімдесяті рокя в Придніпран- 

щваі. 
„Указ" з 1876 року. 
Львів — осервдкои всеукоа 
їяськогз літер ^тураього 
жнгтя. 
Олвксаадер Ігоняськип. 
Характеристика повісгяй Ко- 

ннського. 
Іван Нечуй Левзцькии. 
„Гораславсьла ніч;''. — .Ка^- 

дашева сіия'- . „Микола 

Джеря", .,Б'7рлачк%'*. 
Повісти Левицького з жні-тя 

інтеліґвнції. 
Характеристика повістой Ле- 
вицького. 
Паяас Мграий. 
Борис Грінченко (Василь 

Чайченко). 
„Скошений цвіт" Вододаиира 

Барвіаоького. 
Почати а українського театру 

в Придні іряащтні. 
Миїайю Старицькяи. 
Марко Кропявякіцькян. 
Іван Тобіїевич (Караеако 

Карііі). 
Иаьші драматичні пасьмен- 

нвви. 
Махайло Драгонанів. 



Івая Франка. 

§ 264. Діючі літа й перші науки. 

§ 265. Ушверснтетські студії Валив 
Драгоианова. — Поема 
„Найм-дт". 

§ 266. Тюрма і її наслідки. — По- 
ема чКаченярІ". 

§ 267. Друге укя-інеаав, — Оаові- 
даннв „На дні". — Часо- 
цись „Світ". 

§ 268. „Нчрод"*. — „Жяттв і слово". 
Ю 8 але я. — Смерть. 

§ 269. Хчракгвриг'.тяка діяльности 
Ікаиа Франка. 

§ 270. Ніук -ва діяльність Франка. 

§ 271. Оа віданвяї* аовіоти Франка 

§ 272. ираак < як поет. 

§ Ла. „Ж)'се^'. 

§ ^74. Д,^аиатяч^і нисаЕШя та пе- 
реклади. 

§ 275 ^^о і'Димир Самійленко. 

§ 2<в. Йітаїія Кобркпсьха. 

§ 2Т7 Ольг-- Кобиляаська 

§ 278. Леся Українка. 

§ 279. Михайло К цобянський. 

§ 28 ^. Василь Сгвфлиик. 

§ 2"ІІ. Вояодиаяр иннлчеако. 

§ 2-^2. ГГоети-лірявя новій ших часів, 

§ 283. Новелісти остданіх дв>./яти- 
літь. 

§ 234. Історніївоіовіданнвта істо- 
річаа повість. 

§ 285. Цідручаяч^і історії україн- 
ської літера.'ури. 

§ 286. Жіиучісгь української літе- 
ратури. 



ПОХИБКИ: 

Стор. 1 стрічка: "іб з долу мав бути: форма» 



2 


■» 


23 3 Гі.рп 


„ 


я 


у творах 


2 


« 


2і „ , 


я 


я 


слонесности 


3 


« 


7 „ , 


я 


„ 


релігійного 


4 


„ 


7 3 долу 


» 


„ 


до упадку 


5 


я 


29 „ „ 


„ 


в 


^Л, Мі 


5 


« 


15 „ „ 


„ 


„ 


в Азії 


6 


„ 


б . г, 


я 


я 


Котляревського 


7 


1> 


їб „ „ 


„ 


» 


л., ьг^ 


8 


„ 


20 „ „ 


я 


я 


переписувати 


9 


и 


19 3 горн 


я 


я 


Лі тБичяика 


10 


» 


28 3 долу 


„ 


9 


Гамарт ля 


10 


я 


28,. „ 


я 


я 


іст'-ричні 


11 


г, 


12 3 горн 


„ 


я 


алохоултсо 


12 


я 


8 3 долу 


я 


я 


ПІД 


14 


я 


3 а гори 


я 


» 


повстала 


15 


я 


♦^ я я 


г, 


я 


ріжні 


17 


п 


9 3 долу 


д 


я 


м*ри 


21 


„ 


25 „ „ 


я 


я 


Коли 


21 


я 


20 „ „ 






його 


21 


„ 


ІЇІ « я 


я 


я 


дружила 


22 


я 


16 „ „ 


я 


у, 


заперечували 


22 


„ 


14 я п 


я 


п 


знаємо 


23 


„ 


1 » » 


я 


„ 


поїхав 


24 


„ 


8 „ „ 


д 


я 


пятницю 


24 


1> 


26 . , „ 


я 


■ 


і говорить 


25 


„ 


15 я я 


я 


„ 


також 


28 


„ 


і я „ 


„ 


я 


ТмуторокановЕ 


29 


я 


18 3 гори 


„ 


п 


спвнюсться- 


31 


„ 


8 „ „ 


я 


» 


нас^іпав 


ЗО 


я 


9 „ „ 


я 


, 


кввольоищ.ке 


зр 


я 


12 3 долу 


я 


я 


поганого 


31 


„ 


4 3 горн 


„ 


я 


половецьку 


33 


,, 


28 3 долу 


„ 


„ 


1223 


34 


^ 


2 


я 


» 


Кирило 


34 


я 


1 3 !! 


5) 


я 


затьтіикс 


35 




1 3 гори 






беазаггопнй 



О'гор, 35 Сїрічііа: 2 з горн кав бути ГвсподV 



36 


■ V 


12« н 


д 


•; 


говорили 


38 


„ 


1 3 долу 


N 


и 


КонстанцК 


38 


»' 


2« и 


N 


« 


збляжуготь 


40 


■ 


18^3 гори 


|> 


г. 


а ісаовідинвілш 


40 


,. 


27. „ 


♦» 


»» 


в ПОДОБИ -ІІ 


40 


П 


12 3 доиу 


м 


п 


1ІС іяславець 


42 


»? 


8. . 


♦І 


„ 


ПОЛОЬЖііІ 


43 


„ 


2 г гори 


п 


♦* 


Грека 


44 


Я 


13 „ „ 


п 


1^ 


спершу 


44 


,. 


23. . 


»♦ 


« 


ківці 


45 


»! 


і 8 долу 


п 


ш 


Сагайдачяиж 


46 


„ 


18 3 г>)ри 


ж 


п 


часу 


47 


„ 


4 3 долу 


м 





святосте 


47 


м 


10 „ „ 


г> 


в 


М гали 


49 


м 


28., „ 


и 


і; 


архямав црвтом 


60 


и 


3. „ 


„ 


м 


ПСОВДОЬІїІОІ 


61 


!1 


8„ „ 


«! 


« 


почуваввв 


51 


*♦ 


22,,' , 


и 


и 


БорвцькЕК 


57 


^ 


15 „ „ 


м 


м 


реліґіаиа 


61 


Г 


26 „ „ 


п 


N 


згодом 


62 


и 


17 3 гори 


в 


«< 


фІЛЬОС" фіТ 


Є2 


„ 


6 3 долу 


„ 


О 


віршово? 


64 


„ 


10. п 


я 


ч 


шкільні 


65 


я 


18. . 


м 


г 


врг лошував 


67 


5« 


7 3 гори 


и 


н 


Максим 


67 


И 


7„ . 


„ 


н 


п^тіи 


&9 


М 


9 3 дояу 


п 


„ 


Негайно 


70 


„ 


1 3 горн 


II 


и 


Гх 


70 


V 


16^ н 


« 


є 


ліго 'ИСИ 


77 


„ 


18 „ п 


м 


м 


в сміяаті 


78 


« 


23 3 долу 


є 


я 


назвав 


79 


V 


1 3 горя 


и 


»| 


Нитнлва 


86 


,, 


23 3 дояу 


» 


»г 


Ідеалізя пія 


87 


« 


27 „ „ 


N 


„ 


злочин (зам* яраадаї 


87 


,. 


27„ , 


♦» 


• 


Шіялвр 


88 


,. 


14 3 горв 


!* 


„ 


саяднта 


92 


» 


21 „ « 


М 


м 


шво.і» 


92 


И 


21 „ п 


М 


к 


вони 


Ш 


^ 


16 Н п 


у 


м 


епопеї 


94 


■Л 


11 3 долу 


и 


к 


в ПеррлЖшяС 


^ 


,, 


22, . 


и 


І? 


К^івлот'няява 


95 


і; 


10 3 Г9рн 


» 


к 


на чідьціішних 


95 


у. 


16,. „ 


и 


и 


«є думав 


95 


?) 


26 „ „ 


» 


^^ 


мова та 


9Ї> 


о 


1 3 дояу 


п 


и 


явнувса 


9^. 


1- 


7 8 гори 


в 


ІТ 


альбом 


96 


1» 


11 3 долу 


„ 


»5 


цензурні 


96 


«* 


7,. г 


п 


,, 


Критиці 


97 


V 


3 ,. ,. 




,. 


Ша«г<ввв«ї 


ІОі> 


,. 


я ,. ,. 


,. 


,; 


Мої ЯЛЬЙЖІ^ ^ж* 



181 



Огор. 101 стрі^»: 


; 1 В гори 


им 


буїи 


подав 


п 


101 


л 


25 8 долу 


♦• 


»ї 


вародиіж 


ф 


104 


Г) 


^ 8 „ 


и 


и 


познийоюівв» 


« 


108 


м 


1 3 долу 


ц 


♦» 


високо? 


и 


111 


п 


1« у, 


» 


п 


назвл 


• 


112 


п 


Ь 3 горн 


« 


и 


БОЛЯСЬ 


г 


115 


я 


20п „ 


« 


VI 


Наваря 


т 


121 


п 


12„ „ 


« 


и 


оана 


•я 


121 


и 


12 3 долу 


VI 


« 


^вдащнді" 


7) 


123 


я 


28„ „ 


к 


м 


Глібів 


п 


126 


я 


18 « „ 


м 


•т 


корознжя 


« 


181 


я 


4« . 


п 


» 


Найбавером 




Ш 


я 


^ п н 


Г) • 


„ 


Шевченка 


п 


186 


и 


18„ „ 


„ 


п 


ггіедя 


Я 


139 


«9 


7« « 


м 


*• 


невсипущої 











ВШ!:. либ25ізш 



гО КасІ27кеVус11, Уоіосіутуг 

3905 Кого-Ькуі кигз із-Ьогіі 

КЗб икгаіпз'коЬо руз»тепз-Ьуа 



РІЕА5Е ОО МОТ РЕМОУЕ 
САК05 ОК 51ІР5 РКОМ ТНІ5 РСХКЕТ 

иМІУЕКЗІТУ ОР ТОКОКТО ІІВКАКУ